В травні кав’ярня-галерея “Штука” запрошує на "Кадри вільного життя 1970-их", фотовиставка Олександра Васильченка. Нагода розмови з автором буде 1 травня, у неділю, о 14:00, натомість оглянути експозицію можна щодня згідно графіку роботи кав'ярні, вхід вільний.

У 1970-их, коли більшість українців опинились за залізною завісою, завдяки професії моряка автор багато мандрував, вихоплюючи миті з життя мешканців припортових міст. Цікаво, що на кожному кораблі тоді було укомплектовано штатну лабораторію, де проявлялися плівки і друкувалися світлини. У добірці вуличні фото людей за справами, у дорозі, з товариством і на самоті - строката колекція емоцій та образів вільного світу.

Про автора

Народився 8 серпня 1946 року на Донеччині. З вересня 1957 року живе у Львові.

Фотографією почав займатися з 1964 року. Перший фотоапарат - “Смена-6”.

У 1965-68рр. проходив службу в Радянській Армії. З січня 1969 року влаштувався на роботу в Ризьку базу Рефрежераторного флоту. На учбовому судні проходив навігацію по Балтиці.

Восени 1969 року брав участь у фотовиставці рибалок Латвії (ІІІ місце). З весни 1970 року пішов у дальні рейси в Північне море і Атлантику. За час роботи на суднах флоту Міністерства рибного господарства фотографував у припортових містах Англії, Франції, Канарських островів, Марокко, Нідерландів, Бельгії, Швеції.

З осені 1978 року постійно живе і фотографує у Львові.
У вівторок 26-го квітня о 16:00 запрошуємо на концерт Олексія Карпенка "Доброго вечора, ми з України!". Вхід - 100 гривень, для резервації місця просимо прийти трохи заздалегідь.

Після 24-го лютого наші життя поділились на "до" і "після", у нових обставинах з'явились нові ролі та виклики. "Це я граю на фортепіано, граю на залізничному вокзалі для людей, які втратили свій дім, для людей, в яких забрали їхнє життя, і вони їдуть у невідоме. А я граю, щоб людям було трішки легше на душі, і щоб витіснити їхній біль від жахливих спогадів силою музики"

У камерній атмосфері кав'ярні послухаємо чудову музику, яка дарує надію, підтримаємо один одного і наберемося сили продовжувати боротьбу. Слава Україні!
Попереду Великдень і наш графік роботи трохи зміниться:
  • СБ 23/04 - з 9:00 до 16:00;
  • НД 24/04 - вихідний;
  • ПН 25/04 - з 12:00 до 18:00.
Любимо вас і чекаємо на каву. Ще й на Котлярській ось-ось розквітнуть сакури!
З ароматною кавою і оберемком нарцисів маємо добру нагоду трохи відпочити у святковий день. У неділю 17-го квітня о 16:00 запланували концерт Миколи Лахмана. Хочеться якнайбільше українського, то й програма буде відповідною.

Чекаємо перемоги, але пам'ятаємо, що життя триває, навіть коли 50 днів відчувається як довге 24-те лютого. Не відкладайте!

Вхід вільний, резервація столиків - 097 5868195.
У четвер 14-го квітня, о 16:00 запрошуємо на показ віднайденого фільму Олександра Пежанського про перші українські лещетарські змагання у Львові.

15 лютого 1929 року у Львові на Погулянці відбулися перші змагання серед членів Карпатського Лещетарського Клубу, а Олександер Пежанський зняв короткий фільм про цю подію. Після багаторічних мандрів плівка опинилася в доньки Олександра Пежанського Дарії Ярошевич в Чикаго. Вона передала її нам для оцифрування, а ми покажемо ці унікальні кадри на широкий загал.

Перед показом послухаємо розповідь майстра з оцифрування кіноматеріалів, члена УФОТО Ігоря Ткачика.
Дорогі друзі, найближчої неділі 10-го квітня о 16:30 запрошуємо взяти паузу від хвилювань і на годину зануритись в українські мелодії - народні та популярні. За фортепіано буде Юлія Столярець, а у програмі "Гуцулка Ксеня", "Ніч яка місячна", "Чорнобривці" і ще багато приємного. Вхід вільний, резервація столика - 097 5868195.

Війна - це марафон, тому маємо дбати про себе, коли можемо. Приходьте і беріть з собою гостей з інших міст! Наша перемога з кожним днем ближча. Слава Україні!

1 квітня о 17:00 в кав’ярні-галереї “Штука” відбудеться відкриття виставки живопису Тамари Волошенко “Українська земля”. Експозицію можна буде оглянути щодня з 10:00 до 18:00 до кінця квітня, вхід вільний.

У чорноті війни має бути місце думкам про добро і любов, буденні справи і звичні краєвиди. Вони тримають нас, поки усі сили зосереджені на допомозі близьким і нашим захисникам для спільної перемоги. На виставці зібрано давніші роботи Тамари Волошенко - вулички, мешканці, оберемки квітів. Фрагменти світлого часу, до якого незламно йдемо крок за кроком.

Роботи можна придбати, половину коштів художниця передасть на потреби ЗСУ.

Про авторку

Тамара Волошин народилася 30 червня 1952 року в с. Модричі Дрогобицького району Львівської області.

У 1969-70рр. навчалася в художній студії м. Лубни на Полтавщині у Заслуженого діяча мистецтв В. А. Семенюти. У 1971-76рр. - Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва.

У 1995-му вступає до Національної спілки художників України. З 1998р. - доцент кафедри дизайну Львіського державного лісотехнічного університету. У 2005-му указом Президента України присвоєно почесне звання “Заслужений художник України”.

З 1978р. постійна учасниця всеукраїнських та міжнародних мистецьких виставок.

23 лютого, у середу, о 18:00 запрошуємо на лекцію “Сара Бернар | Соломія Крушельницька: Тоска — життя заради мистецтва” Івана Дудича — наукового співробітника Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької. Для участі просимо зареєструватися до 18:00 напередодні — https://bit.ly/3osKDRP.

Лекція перенесе нас у світ розквіту опери та драматичного мистецтва, коли на театральній та оперній сценах сяяли незрівнянні Сара Бернар і Соломія Крушельницька. Кожну з них запам’ятали як обличчя своєї епохи завдяки таланту.

«Тоска» була спеціально написана для Сари Бернар, щоб розкрити її драматичний геній на театральній сцені, а Джакомо Пуччіні переніс цей сюжет в оперу. На щастя, невблаганний час зберіг для нас платівку з незрівнянним голосом Соломії Крушельницької та арією «Vissid’arte…». Сара Бернар та Соломія Крушельницька проживали через свій драматичний геній життя Флорії Тоски на сцені. В житті ці дві видатні жінки ніколи не зустрічалися, проте сцена перетворила їх на посестер Мельпомени.

Що було спільного в житті двох зірок модерну? Який шлях до тріумфу пройшла кожна з них? Чим змушені були пожертвувати заради мистецтва? Кожна з цих видатних постатей сповнена власних таємниць. Запрошуємо за горнятком запашної кави відкрити для себе світ мистецтва з проєктом Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові «Музей на гастролях»!

Для боротьби з сезонною нудьгою запаслися такою кількістю тістечок і тортиків, щоб ви заходили і уже не мали спокуси йти кудись іще. І традиційно у неділю о 18:00 добра музика - українські популярні мелодії, за фортепіано Олексій Карпенко.

А у середу 23-го о 18:00 запрошуємо на лекцію Івана Дудича "Тоска - життя заради мистецтва" про Сару Бернар і Соломію Крушельницьку, деталі - https://bit.ly/3JHm8JT.

У вівторок 22 лютого о 18:30 у Кіноклубі Олега Яськіва відбудеться показ і обговорення фільму Джима Шерідана "Скрижалі долі" (Ірландія, 2016).

Олег Яськів: "Важкі часи всупереч своїм лихим намірам здатні не лише здеградувати людську гідність, але також загострювати людські почуття, додавати їм цінності, надовго прописувати кохання у скрижалях пам’яті. Проте лише відійшовши на певну історичну відстань, можна зрозуміти не лише неоднозначну роль подій, але й справжню цінність пережитих людьми почуттів.

Фільм режисера Джима Шерідана “Скрижалі долі” є не лише гідним зразком зворушливої історії любові у координатах війни та несправедливостей світу, але й рідкісним прикладом відмінного від британського, але якісного ірландського кіно.

У центрі уваги історія драматичної долі жінки, яка міцно і віддано любила, але на перепоні її почуттів встали складні історичні обставини. Фільм і справді дає несподіваний погляд на події другої світової війни з точки зору ірландської історії, в якій традиційні ролі “друг-ворог” перемішались у складному пасьянсі. У традиційний багатогранник кохання вплетені національні та релігійні стигми ірландців та британців, які навіть у часі грандіозних битв великої війни не полишали зводити свої локальні взаємні порахунки. Навряд чи хтось вигравав від цього у той час, але точно страждали люди, тому що історія і політика майже не помічає людських емоцій, що вже казати про любовні почуття жінки.

Втім, “Скрижалі долі” – це насамперед ліричний, майже інтимний фільм, а не політична гравюра. Плинний розвиток дійства, меланхолійні пейзажі, поетична камера, пронизлива психологічно влучна музика, вишукана мова і розумні діалоги – ось формотворчі колони цього прекрасного фільму. А пізня, вистигла у часі, краса легендарної Ванесси Редгрейв і квітуча привабливість молодої Руні Мари дають різні проекції на почуття жінки. Адже хоча розповідь ведеться від імені старої жінки, яка на сторінках щоденника розповідає про свою велику любов і ті перепони, які забрали її від неї, проте головними для героїні є спогади її молодості. На протилежній же стороні цієї історії кохання скульптурно прописані образи чоловіків, які під різними ракурсами проявляють свої мужні чи шляхетні або й підступні риси. Серед них найвідомішим для глядачів є, звичайно, Ерік Банна, відомий за роллю Гектора у легендарній “Трої”.

Режисером фільму став, мабуть, найвідоміший ірландський режисер Джим Шерідан, який у дев’яностих прославився фільмами “В ім’я батька” та “Моя ліва нога”. Шерідан і у цьому фільмі знову повертається до непростої історії ірландського народу, яка у багатьох аспектах надто схожа до української, тільки цього разу фокусує увагу не стільки на політичних аспектах, а на тому як відлуння історії трагічно деформує або й навіть руйнує долю людини.

Такий фільм зараз особливо потрібний нам – він може й не загоїть душевних ран, але й не підсилить тривог. Натомість, без сумніву, він змусить кожного переглянути власне життя у координатах почуттів та допоможе відновити баланс цінностей у напруженому диполі особистого та суспільного".

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/