- ЧТ 30/12 з 9:00 до 17:00;
- ПТ 31/12 з 9:00 до 17:00;
- СБ 1/01 з 13:00 до 20:00;
- ЧТ 6/01 з 9:00 до 17:00;
- ПТ 7/01 - вихідний.
У вівторок 4 січня о 18:30 у Кіноклубі Олега Яськіва відбудеться показ і обговорення фільму Яна Комаси "Тіло Христове" (Польща, 2019).
Олег Яськів: "Найкраще у кожному справді важливому святі – це очікування на нього та приготування себе до нього. До Різдва ми готуємося двояко: і фізично, переймаючись їжею, одягом та іншими інструментами прояву зовнішнього, і метафізично, здійснюючи аудит почуттів та вчинків. Оце останнє не завжди хочеться і не завжди вдається. Хоча саме воно і є найважливішим.
Новий кінематографічний рік у Кіноклубі розпочинаємо з фільму, який допоможе краще налаштувати свій внутрішній стан на резонанс з Різдвом Христовим. Втім, цього разу матимемо на увазі не світську радість, яку розділимо у сімейному колі та разом з друзями, а приготування сумління до зустрічі один на один з Богом.
“Тіло Христове” – один з найсміливіших фільмів не лише польського, а й світового кінематографу останніх років. Це історія молодого хлопця з кримінальним минулим, який волею обставин грає роль священника у віддаленому гірському містечку і тим спричинює глибинні зміни не лише у трибі життя громади, але й у свідомості кожного мешканця.
Цей сюжет повертає нас мало не до витоків християнства, коли слово ще не було одягнуте у золоті шати матеріальних благ, владних інституцій та конфесійних зон впливу. Вона повертає пріоритетність сакрального до первісних основ, нагадує, що віра – це не форма, а зміст, принаймні у першу чергу. Що людина зможе більше, коли думатиме у першу чергу про інших, що спільнота сильна і життєздатна тоді коли кожен кине свій камінь не у ближнього, а в канаву небуття.
Естетичне вирішення фільму є яскравим прикладом його художньої грації: стримані рустикальні пейзажі створюють настрій неспішності, музичний лаконізм та тривалі паузи тиші заповнюють кадри інтенсивністю смислу, використання крупних планів персонажів нагадують як середньовічний іконописний символізм, так і ренесансний реалізм і краще за слова говорять про внутрішнє пробудження, надію і усвідомлення життєвих цілей. Напружений сюжет, знятий задимленою, вихолощеною від яскравих кольорів камерою, зберігає одночасно мало не детективну інтригу і міцний філософський тонус, який створює драматичний акомпанемент для спокути і пробудження.
Тішить, що польська кінематографія зуміла зберегти кращі традиції свого старого кіно і продовжує розвивати самобутню школу. “Тіло Христове” був висунутий на Оскара від своєї країни та отримав широкий міжнародний успіх. Якщо ж говорити про фільми на релігійну тему, то це, безсумнівно, найкраща робота десятиліття".
Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/
3 січня о 18:00 запрошуємо на відкриття виставки живопису Богдана Салія “Мої Карпати”. Оглянути експозицію можна щодня з 10:00 до 19:00 до кінця місяця, вхід вільний.
Живописні роботи автора відкривають нам яскравий світ Карпатських гір. Бачимо вершини та полонини, гірські ріки та високогірні озера у різні пори року, світанки та заходи сонця. Художник сам багато мандрує Карпатами, і малює гори не традиційно «з низин» - села, хати, копички сіна, а зображає їх так, як бачить їх з висоти гірських хребтів і вершин. В експозиції представлені пейзажі різних куточків Карпат: Бойківщина, Гуцульщина, Закарпаття, Буковина.
Богдан Салій: “Вперше я побачив Карпати, коли мені було сім років. З того часу пройшло багато часу та пройдено тисячі кілометрів нашими горами. Я бачив гори теплі і холодні, веселі та сумні… Гори величні, похмурі, містичні, таємничі, туманні, хмарні і сонячні, дощові і засніжені, гори грізні і гори лагідні… На цій виставці пропоную вашій увазі гори яскраві!".
Про автора
Народився в 1971 році у Львові. З 1988-го по 1993-й рік навчався у Львівській національній академії мистецтв за спеціальністю «Художнє скло». З 1999-го по 2019-й рік працював викладачем кафедри «Реставрація творів мистецтва» у Львівській національній академії мистецтв.
Працює в галузі станкового живопису, графіки та комп'ютерної графіки. Учасник багатьох художніх виставок в Україні та за кордоном. Автор семи персональних виставок. Роботи знаходяться в приватних колекціях в Україні та за кордоном.
У вівторок 28 грудня о 18:30 у Кіноклубі Олега Яськіва відбудеться показ і обговорення фільму Крістіана Каріона "Щасливого Різдва" (Франція-Німеччина, 2005).
Олег Яськів: "Нехай не вводить в оману його невибаглива назва “Щасливого Різдва”, тому що насправді це широка філософсько-моральна фреска, гідна кращих різдвяних робіт великих художників чи композиторів, які возвеличують людський дух.
Цей прохолодний назовні, але насичений внутрішнім теплом фільм розповідає про епізод з історії Європи, коли побажання Щасливого Різдва зробили майже чудо. У 1914 році на Різдво на полях першої світової війни відбулося братання офіцерів та солдатів трьох воюючих армій: французької, британської та німецької. Нехай це єднання стало лише епізодом, який не зупинив криваву бійню, але прецедент перемоги духу над матерією все ж таки відбувся.
Спільна продукція європейських країн – Франції, Німеччини, Великобританії, Бельгії – створила кінематографічне пробачення за злочин війни. Як це не дивно, але фільмів такого спрямування створено досить мало і навіть на тлі найбільш вдалих серед них, робота французького режисера Крістіана Каріона виділяється, тому що це не фільм про війну з усіма її натуралістичними жахіттями, а фільм про мир, нехай і короткий, який принесло Різдво 1914-ого.
Сильний міжнародний акторський ансамбль на чолі з німкенею Діаною Крюгер та французом Гійомом Кане, несподівані сценарні рішення, елегантне привнесення класичної музики у реальність війни, красиві операторські зйомки і зимова натура – головні інгредієнти емоційного ефекту цього фільму. Фільм був визнаний кращим в році у Франції та номінований на головні міжнародні нагороди.
Уважний у деталях, врівноважений за ритмом, наповнений глибокими сенсами, цей фільм скаже нам правильні слова у правильний час.
Приходьте і проведемо з вдячністю ще один рік нашого життя".
Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/
- "Народився Бог на санях";
- "В темну нічку в убочи";
- "На небі зірка ясна засяла";
- "Сидить пташок" та інші.
У вівторок 21 грудня о 18:30 у Кіноклубі Олега Яськіва відбудеться показ і обговорення фільму Мартіна Прово "Я і ти" (Франція, 2017).
Олег Яськів: "Цей теплий, камерний, сенсуальний фільм можна сприймати не лише як зразок високого французького стилю, не лише як складну історію зі щасливим кінцем, але й як бенефіс французької акторської школи, продемонстрований трьома великими акторами Катрін Деньов, Катрін Фро та Олів’є Гурме. Отож почнемо з акторів.
Чимало закидів у відсутності таланту випало на Катрін Деньов за її довгу кар’єру. Навіть я грішив такими думками. Але “пізня” Деньов розвіює сумніви у тому, що вона добра акторка, а не просто гарно старіюча кінозірка. Вона вкладає у свою складну роль справжні емоції, її все ще гарне обличчя передає внутрішній біль, приховані страждання, показну впевненість, уся її постава говорить про потенціал шляхетності та силу просити пробачення.
Катрін Фро, інша головна акторка, вже традиційно майстерно справляється зі своєю роллю. Схоже, її розквіт також припав на пізній вік. Їй вдаються драматичні партії. Згадаймо хоча би блискучо зіграну роль жінки, яка не мала музичного слуху, але хотіла стати співачкою у фільмі “Маргарита”. Тут же їй також випала складна роль жінки, гармонію життя якої раптово порушує інша людина, колишня коханка її батька, яка негарно з ним колись вчинила, спричинивши його трагічну смерть і до якої у неї відтоді залишилось негативне ставлення. Спілкування двох жінок завжди багате на нюанси, а коли між ними пролягає історія близького обом чоловіка, то й поготів. Делікатно відтінює роль двох жінок Олів’є Гурме, дуже тонкий, камерний актор, якому вдаються ролі тихих, надійних і через це привабливих чоловіків.
Отож, з акторською грою у фільмі все на найвищому рівні.
Втім, сама ідея фільму – зустріч через десятиліття двох жінок, для яких однаково близьким був колись один чоловік – для однієї як батько, а для іншої як коханець – також заслуговує найвищої оцінки. Фільм тече плавно, не подразнюючи увагу надмірними пристрастями, хоча його герої і змушені розплутувати клубок складних емоцій. Навпаки, можна майже фізично відчути спокій та врівноваженість доньки, з її так знайомими нам знайомими турботами про молодого сина-студента, з її любов’ю до власної роботи у пологовому будинку, з її прийняттям свого життя в самотності і без чоловіка. І навіть коли з’являється інша жінка, з протилежною енергією на життя і вихором задавлених негативних емоцій, все ж заданий шарм та ритм фільму не порушуються. Все відбувається природньо, максимально наближено до правдивого життя. Навіть візуально фільм справляє заспокійливе враження. А що нам потрібно наприкінці року, як не сповільнити потік думок, як не зануритись у спокійну саморефлексію щоб часом не забути попросити пробачення перед тими кого образили, щоб оцінити те що маємо і не страждати за тим що мають інші.
Окрема історія з перекладом назви фільму. В оригіналі вона звучить як “Мудра жінка”, англійською – банально “Акушерка”, російською “Я і ти”, а українською її переклали як “Поцілунок Беатріс”. Тому можете обирати ту, яка вам ближча.
У режисера Мартіна Прово, який і раніше відзначався розумінням тонкої структури душі та делікатною інтерпретацією реальності (згадаймо хоча б його “Серафіну з Санлісу”), вийшла і цього разу емоційно багата і тепла казка про двох дуже різних жінок, яких об’єднав один чоловік. А хіба не казок хочемо ми у передноворічний та передріздвяний час?
Приходьте і поговоримо про них разом".
Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/