У вівторок 25 січня о 18:30 у Кіноклубі Олега Яськіва відбудеться показ і обговорення фільму Дені де Ла Пательєра "Грім небесний" (Франція, 1965).

Олег Яськів: "Трохи доброти у таблетках кіно посеред зими потрібно, мабуть, кожному. Адже теплі кольори свят повільно вислизають з пам’яті, а теплі відчуття й поготів.

“Грім небесний” режисера Дені де ля Пательєра залишиться в історії кінематографу як один з найтепліших фільмів. Значною мірою це сталося завдяки легендарному Жану Габену, який зіграв одну з кращих своїх ролей. Але це буде неповною відповіддю.

Насамперед захоплює сценарій, діалоги якого змушують без страху заглядати у найтемніші закутки власного сумління і оновлюють оптику оцінки інших людей та ієрархію цінностей. Природа любові, тривкість шлюбу, цінність вірності, потреба у чесності, сміливість у критичному погляді на світ, моральний опір лицемірству та фарисейству – ці питання формують архітектуру фільму. Проте при всій серйозності тем діалоги наповнені небанальний гумором, інтелектуальною іронією та, через це, елегійним легким настроєм, який з перших кадрів, немов аромат стійких парфумів, передається глядачам і залишається надовго після перегляду. Зрештою, саме таким і має бути хороше кіно. Тож маємо еталонний зразок моральної драми, викладеної легкою мовою. Мабуть, саме через незмінну актуальність ідей, рельєфність характерів, непідробну доброту мотивацій головних героїв фільм подолав забуття часу і став класикою, обов’язковою до перегляду.

У центрі сюжету старий нотаріус та ветеринар, який через розчарування у людях перетворився на скептичного мізантропа, а почуття до дружини після десятків років бездітного шлюбу майже пересохли. І от у нього з’являється шанс допомогти молодій дівчині зійти з хибного шляху та своєю мудрістю та добротою дати їй шанс розпочати нове життя. Така турбота про чужу людину несподівано творить майже казкове диво також і з життям головного героя, повертаючи йому та його дружині вже призабуту силу подружньої любові та довгоочікуване батьківське відчуття.

Пізній Жан Габен у розквіті таланту – це еталон природньої гри, мудрості та ідеалу шляхетної людини. Асистує успіху фільму блискуча операторська робота та яскрава неокласична музика. Але найбільшою несподіванкою для шанувальників класичного кіно стане впевнена гра прекрасної Мішель Мерсьє, яку більшість пам’ятають у ролі Анжеліки. Саме бажання відірватись від стереотипного образу авантюрної блондинки з костюмованої еротично-пригодницької серії, стимулювало акторку зіграти драматичну роль молодої повії, яка шукає своє жіноче щастя. Їй та Габену асистує ще один легендарний французький актор Робер Оссейн, який запам’ятався не лише головною роллю у серії про Анжеліку, але й численними драматичними образами у продовж довгого творчого життя. Несподіване щастя розуміти, що незважаючи на далекий час створення фільму, з його легендарних авторів живою залишилася лише Мішель Мерсьє (Оссейн відійшов у 2020 році). Тож варто встигнути хоча б у такий спосіб доторкнутися до минулого.

Так, цей фільм міцно стоїть на грішній землі, нещадно помічаючи хиби людей, але водночас допомагає відірватися від неї щоби повернути нам вже призабуте відчуття польоту вільної, закоханої, доброзичливої та вдячної людини. Саме тому він залишиться в історії кіно, саме тому він обов’язковий до перегляду як тим, хто пам’ятає цих великих акторів ще живими, так і тим хто застав вже лише їхню славу".

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

У вівторок 11 січня о 18:30 у Кіноклубі Олега Яськіва відбудеться показ і обговорення фільму Стефана Еліота "Легка поведінка" (Великобританія, 2008).

Олег Яськів: "Найскладніше, але й найдостойніше з випробувань, які випадають нам, це, мабуть, прожити складне життя легко. Мужньо долати труднощі, зберігаючи гідність, усмішку та оптимізм. Залишатись привабливою, але сильною жінкою, бути надійним, але цікавим чоловіком.

Назва фільму “Легка поведінка” – це, безумовно, гра слів, метафоричне запрошення до інтелектуальної гри, у поле міжособистісних стосунків.

Це вже друга екранізація однойменної п’єси видатного британського драматурга двадцятого сторіччя Ноеля Коварда. Першим вийшов фільм Альфреда Хічкока ще у німому періоді, у якому акцент був поставлений на детективній складовій. Новий фільм прочитаний по-іншому. У британця режисера Стефана Еліота – це по-елегантному легкий спосіб говорити про серйозні речі. Приклад ідеально збалансованого поєднання драми і комедії. Ретродрама зі справжнім відчуттям часу та образів.

Переконаність екранних образів у поєднанні з витонченістю британського гумору Ноеля Коварда, сибарита і аристократа, дозволили режисеру майстерно відтворити особливий шарм епохи між двома війнами.

Простір фільму стиснутий до однієї родини і вся варіативність стосунків, які ми проживаємо – конфлікт поколінь, стосунки між дружиною та чоловіком, маневри між свекрухою та невісткою – відбувається у чітко обмежених координатах. Проте загальним законом, що об’єднує ці маленькі драми, з якого вони витікають або відхиленнями від якого стають, є закон любові. Любов у фільмі розлита хвилями світла і, як світло, яке є також потоком корпускул, розбита на частинки, в кожній з яких відбита варіативність цього найвищого і найважливішого почуття.

Але головним драматичним стрижнем фільму є історія сильної жінки, яку доля привела в чужу країну та чужу родину. Складна дилема – пристосуватись, але втратити себе, чи зберегти себе, але ризикнути втратити соціальний статус і впевнене майбутнє – знайома, мабуть, багатьом. Виходів з неї багато, але наважитись на достойний не так легко.

І все ж, незважаючи на складність проблем, фільм захоплює і відносить у особливий простір відчуттів, ізольований від нашого світу турбот і буденності. Прекрасний акторський ансамбль – немов перенесена з двадцятих років заворожлива Джесіка Белл, харизматичний Колін Ферт, драматична Крістін Скотт Томас – полюси складної, але магнетично привабливої конфігурації характерів. Достойна музика (особливо танго у виконанні Коліна Ферта), впевнена камера, натхненна праця дизайнерів і стрункий, немов фігура головної героїні, сценарій роблять перегляд фільму справжнім інтелектуальним і естетичним задоволенням.

Енергія цього фільму несе піднесений настрій, коли активізовуються духовні та фізичні центри організму. А саме це нам потрібно у нелегкий час: з новою силою любити і вірити…"

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

У вівторок 4 січня о 18:30 у Кіноклубі Олега Яськіва відбудеться показ і обговорення фільму Яна Комаси "Тіло Христове" (Польща, 2019).

Олег Яськів: "Найкраще у кожному справді важливому святі – це очікування на нього та приготування себе до нього. До Різдва ми готуємося двояко: і фізично, переймаючись їжею, одягом та іншими інструментами прояву зовнішнього, і метафізично, здійснюючи аудит почуттів та вчинків. Оце останнє не завжди хочеться і не завжди вдається. Хоча саме воно і є найважливішим.

Новий кінематографічний рік у Кіноклубі розпочинаємо з фільму, який допоможе краще налаштувати свій внутрішній стан на резонанс з Різдвом Христовим. Втім, цього разу матимемо на увазі не світську радість, яку розділимо у сімейному колі та разом з друзями, а приготування сумління до зустрічі один на один з Богом.

“Тіло Христове” – один з найсміливіших фільмів не лише польського, а й світового  кінематографу останніх років. Це історія молодого хлопця з кримінальним минулим, який волею обставин грає роль священника у віддаленому гірському містечку і тим спричинює глибинні зміни не лише у трибі життя громади, але й у свідомості кожного мешканця.

Цей сюжет повертає нас мало не до витоків християнства, коли слово ще не було одягнуте у золоті шати матеріальних благ, владних інституцій та конфесійних зон впливу. Вона повертає пріоритетність сакрального до первісних основ, нагадує, що віра – це не форма, а зміст, принаймні у першу чергу. Що людина зможе більше, коли думатиме у першу чергу про інших, що спільнота сильна і життєздатна тоді коли кожен кине свій камінь не у ближнього, а в канаву небуття. 

Естетичне вирішення фільму є яскравим прикладом його художньої грації: стримані рустикальні пейзажі створюють настрій неспішності, музичний лаконізм та тривалі паузи тиші заповнюють кадри інтенсивністю смислу, використання крупних планів персонажів нагадують як середньовічний іконописний символізм, так і ренесансний реалізм і краще за слова говорять про внутрішнє пробудження, надію і усвідомлення життєвих цілей. Напружений сюжет, знятий задимленою, вихолощеною від яскравих кольорів камерою, зберігає одночасно мало не детективну інтригу і міцний філософський тонус, який створює драматичний акомпанемент для спокути і пробудження.

Тішить, що польська кінематографія зуміла зберегти кращі традиції свого старого кіно і продовжує розвивати самобутню школу. “Тіло Христове” був висунутий на Оскара від своєї країни та отримав широкий міжнародний успіх. Якщо ж говорити про фільми на релігійну тему, то це, безсумнівно, найкраща робота десятиліття".

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

3 січня о 18:00 запрошуємо на відкриття виставки живопису Богдана Салія “Мої Карпати”. Оглянути експозицію можна щодня з 10:00 до 19:00 до кінця місяця, вхід вільний.

Живописні роботи автора відкривають нам яскравий світ Карпатських гір. Бачимо вершини та полонини, гірські ріки та високогірні озера у різні пори року, світанки та заходи сонця. Художник сам багато мандрує Карпатами, і малює гори не традиційно «з низин» - села, хати, копички сіна, а зображає їх так, як бачить їх з висоти гірських хребтів і вершин. В експозиції представлені пейзажі різних куточків Карпат: Бойківщина, Гуцульщина, Закарпаття, Буковина.

Богдан Салій: “Вперше я побачив Карпати, коли мені було сім років. З того часу пройшло багато часу та пройдено тисячі кілометрів нашими горами. Я бачив гори теплі і холодні, веселі та сумні… Гори величні, похмурі, містичні, таємничі, туманні, хмарні і сонячні, дощові і засніжені, гори грізні і гори лагідні… На цій виставці пропоную вашій увазі гори яскраві!".

Про автора

Народився в 1971 році у Львові. З 1988-го по 1993-й рік навчався у Львівській національній академії мистецтв за спеціальністю «Художнє скло». З 1999-го по 2019-й рік працював викладачем кафедри «Реставрація творів мистецтва» у Львівській національній академії мистецтв.

Працює в галузі станкового живопису, графіки та комп'ютерної графіки. Учасник багатьох художніх виставок в Україні та за кордоном. Автор семи персональних виставок. Роботи знаходяться в приватних колекціях в Україні та за кордоном.