У лютому кав'ярня-галерея “Штука” запрошує на виставку акварелей Наталії Кучабської “Ілюзії”. Оглянути експозицію можна щодня з 10:00 до 19:00 до кінця місяця, вхід вільний.

Акварель — давня любов художниці. Як наслідок — свобода у експериментах і великий арсенал авторських графічних технік.

Наталія Кучабська: “Процес творення є інстинктивним і органічним. З допомогою певних композиційних засобів вираження та технологічних прийомів, поєднуючи різні матеріали і техніки, прагну передати глядачеві образи мого світосприйняття, досягти легкості та певної недомовленості, щоб залишити композиціям життєвий простір, таким чином надавши можливість глядачеві на емоційну співпрацю з твором”.

Про авторку

Наталія Кучабська народилася 1983-го року у Львові. Художник, графічний дизайнер, координатор української філії міжнародного акварельного товариства IWS у Львові, член НСХУ, член СДУ, член Mondial Art Academia (France). Викладає рисунок, графічний дизайн і мультимедії у ВСП "Львівський поліграфічний фаховий коледж УАД".

Бере участь і відзначена нагородами у міжнародних акварельних фестивалях і виставках, роботи зберігаються в приватних колекціях в Україні, США, Великобританії, Польщі, Канаді, Болгарії, Греції, Німеччині та Японії.

Готові до вікенду? Бо "Штука" - так! Вітрина лускає від смаколиків, лапатий сніг заворожує крізь витинанки на вікнах, а ми милуємося виставкою, яка дуже пасує до інтер'єру. І ще в неділю з 18:00 ідилію доповнить концерт Олексія Карпенка. Словом, затишок і спокій, бракує тільки вас.

Також у четвер 27-го січня о 18:00 запрошуємо на лекцію "Сара Бернар | Соломія Крушельницька: Тоска - життя заради мистецтва" Івана Дудича — наукового співробітника Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької, для участі просимо зареєструватися — https://bit.ly/3osKDRP.

27 січня, у четвер, о 18:00 запрошуємо на лекцію “Сара Бернар | Соломія Крушельницька: Тоска — життя заради мистецтва” Івана Дудича — наукового співробітника Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької. Для участі просимо зареєструватися до 18:00 середи напередодні — https://bit.ly/3osKDRP.

Лекція перенесе нас у світ розквіту опери та драматичного мистецтва, коли на театральній та оперній сценах сяяли незрівнянні Сара Бернар і Соломія Крушельницька. Кожну з них запам’ятали як обличчя своєї епохи завдяки таланту.

«Тоска» була спеціально написана для Сари Бернар, щоб розкрити її драматичний геній на театральній сцені, а Джакомо Пуччіні переніс цей сюжет в оперу. На щастя, невблаганний час зберіг для нас платівку з незрівнянним голосом Соломії Крушельницької та арією «Vissid’arte…». Сара Бернар та Соломія Крушельницька проживали через свій драматичний геній життя Флорії Тоски на сцені. В житті ці дві видатні жінки ніколи не зустрічалися, проте сцена перетворила їх на посестер Мельпомени.

Що було спільного в житті двох зірок модерну? Який шлях до тріумфу пройшла кожна з них? Чим змушені були пожертвувати заради мистецтва? Кожна з цих видатних постатей сповнена власних таємниць. Запрошуємо за горнятком запашної кави відкрити для себе світ мистецтва з проєктом Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові «Музей на гастролях»!

У вівторок 25 січня о 18:30 у Кіноклубі Олега Яськіва відбудеться показ і обговорення фільму Дені де Ла Пательєра "Грім небесний" (Франція, 1965).

Олег Яськів: "Трохи доброти у таблетках кіно посеред зими потрібно, мабуть, кожному. Адже теплі кольори свят повільно вислизають з пам’яті, а теплі відчуття й поготів.

“Грім небесний” режисера Дені де ля Пательєра залишиться в історії кінематографу як один з найтепліших фільмів. Значною мірою це сталося завдяки легендарному Жану Габену, який зіграв одну з кращих своїх ролей. Але це буде неповною відповіддю.

Насамперед захоплює сценарій, діалоги якого змушують без страху заглядати у найтемніші закутки власного сумління і оновлюють оптику оцінки інших людей та ієрархію цінностей. Природа любові, тривкість шлюбу, цінність вірності, потреба у чесності, сміливість у критичному погляді на світ, моральний опір лицемірству та фарисейству – ці питання формують архітектуру фільму. Проте при всій серйозності тем діалоги наповнені небанальний гумором, інтелектуальною іронією та, через це, елегійним легким настроєм, який з перших кадрів, немов аромат стійких парфумів, передається глядачам і залишається надовго після перегляду. Зрештою, саме таким і має бути хороше кіно. Тож маємо еталонний зразок моральної драми, викладеної легкою мовою. Мабуть, саме через незмінну актуальність ідей, рельєфність характерів, непідробну доброту мотивацій головних героїв фільм подолав забуття часу і став класикою, обов’язковою до перегляду.

У центрі сюжету старий нотаріус та ветеринар, який через розчарування у людях перетворився на скептичного мізантропа, а почуття до дружини після десятків років бездітного шлюбу майже пересохли. І от у нього з’являється шанс допомогти молодій дівчині зійти з хибного шляху та своєю мудрістю та добротою дати їй шанс розпочати нове життя. Така турбота про чужу людину несподівано творить майже казкове диво також і з життям головного героя, повертаючи йому та його дружині вже призабуту силу подружньої любові та довгоочікуване батьківське відчуття.

Пізній Жан Габен у розквіті таланту – це еталон природньої гри, мудрості та ідеалу шляхетної людини. Асистує успіху фільму блискуча операторська робота та яскрава неокласична музика. Але найбільшою несподіванкою для шанувальників класичного кіно стане впевнена гра прекрасної Мішель Мерсьє, яку більшість пам’ятають у ролі Анжеліки. Саме бажання відірватись від стереотипного образу авантюрної блондинки з костюмованої еротично-пригодницької серії, стимулювало акторку зіграти драматичну роль молодої повії, яка шукає своє жіноче щастя. Їй та Габену асистує ще один легендарний французький актор Робер Оссейн, який запам’ятався не лише головною роллю у серії про Анжеліку, але й численними драматичними образами у продовж довгого творчого життя. Несподіване щастя розуміти, що незважаючи на далекий час створення фільму, з його легендарних авторів живою залишилася лише Мішель Мерсьє (Оссейн відійшов у 2020 році). Тож варто встигнути хоча б у такий спосіб доторкнутися до минулого.

Так, цей фільм міцно стоїть на грішній землі, нещадно помічаючи хиби людей, але водночас допомагає відірватися від неї щоби повернути нам вже призабуте відчуття польоту вільної, закоханої, доброзичливої та вдячної людини. Саме тому він залишиться в історії кіно, саме тому він обов’язковий до перегляду як тим, хто пам’ятає цих великих акторів ще живими, так і тим хто застав вже лише їхню славу".

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

У вівторок 11 січня о 18:30 у Кіноклубі Олега Яськіва відбудеться показ і обговорення фільму Стефана Еліота "Легка поведінка" (Великобританія, 2008).

Олег Яськів: "Найскладніше, але й найдостойніше з випробувань, які випадають нам, це, мабуть, прожити складне життя легко. Мужньо долати труднощі, зберігаючи гідність, усмішку та оптимізм. Залишатись привабливою, але сильною жінкою, бути надійним, але цікавим чоловіком.

Назва фільму “Легка поведінка” – це, безумовно, гра слів, метафоричне запрошення до інтелектуальної гри, у поле міжособистісних стосунків.

Це вже друга екранізація однойменної п’єси видатного британського драматурга двадцятого сторіччя Ноеля Коварда. Першим вийшов фільм Альфреда Хічкока ще у німому періоді, у якому акцент був поставлений на детективній складовій. Новий фільм прочитаний по-іншому. У британця режисера Стефана Еліота – це по-елегантному легкий спосіб говорити про серйозні речі. Приклад ідеально збалансованого поєднання драми і комедії. Ретродрама зі справжнім відчуттям часу та образів.

Переконаність екранних образів у поєднанні з витонченістю британського гумору Ноеля Коварда, сибарита і аристократа, дозволили режисеру майстерно відтворити особливий шарм епохи між двома війнами.

Простір фільму стиснутий до однієї родини і вся варіативність стосунків, які ми проживаємо – конфлікт поколінь, стосунки між дружиною та чоловіком, маневри між свекрухою та невісткою – відбувається у чітко обмежених координатах. Проте загальним законом, що об’єднує ці маленькі драми, з якого вони витікають або відхиленнями від якого стають, є закон любові. Любов у фільмі розлита хвилями світла і, як світло, яке є також потоком корпускул, розбита на частинки, в кожній з яких відбита варіативність цього найвищого і найважливішого почуття.

Але головним драматичним стрижнем фільму є історія сильної жінки, яку доля привела в чужу країну та чужу родину. Складна дилема – пристосуватись, але втратити себе, чи зберегти себе, але ризикнути втратити соціальний статус і впевнене майбутнє – знайома, мабуть, багатьом. Виходів з неї багато, але наважитись на достойний не так легко.

І все ж, незважаючи на складність проблем, фільм захоплює і відносить у особливий простір відчуттів, ізольований від нашого світу турбот і буденності. Прекрасний акторський ансамбль – немов перенесена з двадцятих років заворожлива Джесіка Белл, харизматичний Колін Ферт, драматична Крістін Скотт Томас – полюси складної, але магнетично привабливої конфігурації характерів. Достойна музика (особливо танго у виконанні Коліна Ферта), впевнена камера, натхненна праця дизайнерів і стрункий, немов фігура головної героїні, сценарій роблять перегляд фільму справжнім інтелектуальним і естетичним задоволенням.

Енергія цього фільму несе піднесений настрій, коли активізовуються духовні та фізичні центри організму. А саме це нам потрібно у нелегкий час: з новою силою любити і вірити…"

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/