У вівторок 11 січня о 18:30 у Кіноклубі Олега Яськіва відбудеться показ і обговорення фільму Стефана Еліота "Легка поведінка" (Великобританія, 2008).

Олег Яськів: "Найскладніше, але й найдостойніше з випробувань, які випадають нам, це, мабуть, прожити складне життя легко. Мужньо долати труднощі, зберігаючи гідність, усмішку та оптимізм. Залишатись привабливою, але сильною жінкою, бути надійним, але цікавим чоловіком.

Назва фільму “Легка поведінка” – це, безумовно, гра слів, метафоричне запрошення до інтелектуальної гри, у поле міжособистісних стосунків.

Це вже друга екранізація однойменної п’єси видатного британського драматурга двадцятого сторіччя Ноеля Коварда. Першим вийшов фільм Альфреда Хічкока ще у німому періоді, у якому акцент був поставлений на детективній складовій. Новий фільм прочитаний по-іншому. У британця режисера Стефана Еліота – це по-елегантному легкий спосіб говорити про серйозні речі. Приклад ідеально збалансованого поєднання драми і комедії. Ретродрама зі справжнім відчуттям часу та образів.

Переконаність екранних образів у поєднанні з витонченістю британського гумору Ноеля Коварда, сибарита і аристократа, дозволили режисеру майстерно відтворити особливий шарм епохи між двома війнами.

Простір фільму стиснутий до однієї родини і вся варіативність стосунків, які ми проживаємо – конфлікт поколінь, стосунки між дружиною та чоловіком, маневри між свекрухою та невісткою – відбувається у чітко обмежених координатах. Проте загальним законом, що об’єднує ці маленькі драми, з якого вони витікають або відхиленнями від якого стають, є закон любові. Любов у фільмі розлита хвилями світла і, як світло, яке є також потоком корпускул, розбита на частинки, в кожній з яких відбита варіативність цього найвищого і найважливішого почуття.

Але головним драматичним стрижнем фільму є історія сильної жінки, яку доля привела в чужу країну та чужу родину. Складна дилема – пристосуватись, але втратити себе, чи зберегти себе, але ризикнути втратити соціальний статус і впевнене майбутнє – знайома, мабуть, багатьом. Виходів з неї багато, але наважитись на достойний не так легко.

І все ж, незважаючи на складність проблем, фільм захоплює і відносить у особливий простір відчуттів, ізольований від нашого світу турбот і буденності. Прекрасний акторський ансамбль – немов перенесена з двадцятих років заворожлива Джесіка Белл, харизматичний Колін Ферт, драматична Крістін Скотт Томас – полюси складної, але магнетично привабливої конфігурації характерів. Достойна музика (особливо танго у виконанні Коліна Ферта), впевнена камера, натхненна праця дизайнерів і стрункий, немов фігура головної героїні, сценарій роблять перегляд фільму справжнім інтелектуальним і естетичним задоволенням.

Енергія цього фільму несе піднесений настрій, коли активізовуються духовні та фізичні центри організму. А саме це нам потрібно у нелегкий час: з новою силою любити і вірити…"

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

У вівторок 4 січня о 18:30 у Кіноклубі Олега Яськіва відбудеться показ і обговорення фільму Яна Комаси "Тіло Христове" (Польща, 2019).

Олег Яськів: "Найкраще у кожному справді важливому святі – це очікування на нього та приготування себе до нього. До Різдва ми готуємося двояко: і фізично, переймаючись їжею, одягом та іншими інструментами прояву зовнішнього, і метафізично, здійснюючи аудит почуттів та вчинків. Оце останнє не завжди хочеться і не завжди вдається. Хоча саме воно і є найважливішим.

Новий кінематографічний рік у Кіноклубі розпочинаємо з фільму, який допоможе краще налаштувати свій внутрішній стан на резонанс з Різдвом Христовим. Втім, цього разу матимемо на увазі не світську радість, яку розділимо у сімейному колі та разом з друзями, а приготування сумління до зустрічі один на один з Богом.

“Тіло Христове” – один з найсміливіших фільмів не лише польського, а й світового  кінематографу останніх років. Це історія молодого хлопця з кримінальним минулим, який волею обставин грає роль священника у віддаленому гірському містечку і тим спричинює глибинні зміни не лише у трибі життя громади, але й у свідомості кожного мешканця.

Цей сюжет повертає нас мало не до витоків християнства, коли слово ще не було одягнуте у золоті шати матеріальних благ, владних інституцій та конфесійних зон впливу. Вона повертає пріоритетність сакрального до первісних основ, нагадує, що віра – це не форма, а зміст, принаймні у першу чергу. Що людина зможе більше, коли думатиме у першу чергу про інших, що спільнота сильна і життєздатна тоді коли кожен кине свій камінь не у ближнього, а в канаву небуття. 

Естетичне вирішення фільму є яскравим прикладом його художньої грації: стримані рустикальні пейзажі створюють настрій неспішності, музичний лаконізм та тривалі паузи тиші заповнюють кадри інтенсивністю смислу, використання крупних планів персонажів нагадують як середньовічний іконописний символізм, так і ренесансний реалізм і краще за слова говорять про внутрішнє пробудження, надію і усвідомлення життєвих цілей. Напружений сюжет, знятий задимленою, вихолощеною від яскравих кольорів камерою, зберігає одночасно мало не детективну інтригу і міцний філософський тонус, який створює драматичний акомпанемент для спокути і пробудження.

Тішить, що польська кінематографія зуміла зберегти кращі традиції свого старого кіно і продовжує розвивати самобутню школу. “Тіло Христове” був висунутий на Оскара від своєї країни та отримав широкий міжнародний успіх. Якщо ж говорити про фільми на релігійну тему, то це, безсумнівно, найкраща робота десятиліття".

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

3 січня о 18:00 запрошуємо на відкриття виставки живопису Богдана Салія “Мої Карпати”. Оглянути експозицію можна щодня з 10:00 до 19:00 до кінця місяця, вхід вільний.

Живописні роботи автора відкривають нам яскравий світ Карпатських гір. Бачимо вершини та полонини, гірські ріки та високогірні озера у різні пори року, світанки та заходи сонця. Художник сам багато мандрує Карпатами, і малює гори не традиційно «з низин» - села, хати, копички сіна, а зображає їх так, як бачить їх з висоти гірських хребтів і вершин. В експозиції представлені пейзажі різних куточків Карпат: Бойківщина, Гуцульщина, Закарпаття, Буковина.

Богдан Салій: “Вперше я побачив Карпати, коли мені було сім років. З того часу пройшло багато часу та пройдено тисячі кілометрів нашими горами. Я бачив гори теплі і холодні, веселі та сумні… Гори величні, похмурі, містичні, таємничі, туманні, хмарні і сонячні, дощові і засніжені, гори грізні і гори лагідні… На цій виставці пропоную вашій увазі гори яскраві!".

Про автора

Народився в 1971 році у Львові. З 1988-го по 1993-й рік навчався у Львівській національній академії мистецтв за спеціальністю «Художнє скло». З 1999-го по 2019-й рік працював викладачем кафедри «Реставрація творів мистецтва» у Львівській національній академії мистецтв.

Працює в галузі станкового живопису, графіки та комп'ютерної графіки. Учасник багатьох художніх виставок в Україні та за кордоном. Автор семи персональних виставок. Роботи знаходяться в приватних колекціях в Україні та за кордоном.

У вівторок 28 грудня о 18:30 у Кіноклубі Олега Яськіва відбудеться показ і обговорення фільму Крістіана Каріона "Щасливого Різдва" (Франція-Німеччина, 2005).

Олег Яськів: "Нехай не вводить в оману його невибаглива назва “Щасливого Різдва”, тому що насправді це широка філософсько-моральна фреска, гідна кращих різдвяних робіт великих художників чи композиторів, які возвеличують людський дух.

Цей прохолодний назовні, але насичений внутрішнім теплом фільм розповідає про епізод з історії Європи, коли побажання Щасливого Різдва зробили майже чудо. У 1914 році на Різдво на полях першої світової війни відбулося братання офіцерів та солдатів трьох воюючих армій: французької, британської та німецької. Нехай це єднання стало лише епізодом, який не зупинив криваву бійню, але прецедент перемоги духу над матерією все ж таки відбувся.

Спільна продукція європейських країн – Франції, Німеччини, Великобританії, Бельгії – створила кінематографічне пробачення за злочин війни. Як це не дивно, але фільмів такого спрямування створено досить мало і навіть на тлі найбільш вдалих серед них, робота французького режисера Крістіана Каріона виділяється, тому що це не фільм про війну з усіма її натуралістичними жахіттями, а фільм про мир, нехай і короткий, який принесло Різдво 1914-ого.

Сильний міжнародний акторський ансамбль на чолі з німкенею Діаною Крюгер та французом Гійомом Кане, несподівані сценарні рішення, елегантне привнесення класичної музики у реальність війни, красиві операторські зйомки і зимова натура – головні інгредієнти емоційного ефекту цього фільму. Фільм був визнаний кращим в році у Франції та номінований на головні міжнародні нагороди.

Уважний у деталях, врівноважений за ритмом, наповнений глибокими сенсами, цей фільм скаже нам правильні слова у правильний час.

Приходьте і проведемо з вдячністю ще один рік нашого життя".

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

• "Народився Бог на санях";
•  "В темну нічку в убочи";
•  "На небі зірка ясна засяла";
•  "Сидить пташок" та інші.