У вівторок 10 січня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Франко Дзеффіреллі «Каллас назавжди» (Італія-Франція, 2002).

Святкові дні кличуть натхнення. Хочеться думати про піднесене, адже десь там витає наша душа. Хочеться ще більше світла, ніж дає сніг і світло зірок – космічних та різдвяних. Хочеться більше музики – ніж дає коляда і телебачення. Хочеться опинитися у місці з мрій – нехай дитячих, а, можливо, й дорослих. Хочеться більше вірити у людину – далеку і близьку, геніальну і просту. Хочеться послухати гарну казку з добрим закінченням і відпочити від обов’язковості звичаїв.

Фільм видатного режисера сучасності Франко Дзеффіреллі так і називається – “Каллас назавжди”. Це прекрасна фантазія знімає полог недосяжності з людини-легенду і розповідає про жінку, яка увійшла у вічність. Причому режисера цікавить не ціла біографія співачки, а лише останні роки її життя після завершення оперної кар’єри, коли вона переживала складну життєву кризу, пов’язану з втратою дитини, коханого і, головне, голосу.

Марія Каллас була одним з символів двадцятого сторіччя, голосом опери, інструментом Бога, яким він торкався заблудлих душ. Розуміючи це режисер, втім, не впадає у поклоніння, уникає пафосу та скандальності (а життя Каллас надавалося до цього). Натомість він створює фільм про пристрасть, про долю жінки, про мрії та силу волі. Він ніби говорить кожному, що кінця немає, а є лише початок нового. За будь-яких обставин…

Франко Дзеффіреллі – режисер-естет. Він, мабуть, найбільше доклався до кінематографічної популяризації класичної музики та й класичної культури загалом. У його доробку еталонні екранізації драм Шекспіра, опер Верді, прози Бронте. Багато з його фільмів самі стали класикою кінематографу. На момент створення фільму, режисер сам уже був легендою кіно. Тому тим цікавіше спостерігати як легенда говорить про легенду.

Це красиве кіно наповнене голом Каллас та музикою з прекрасних опер. Але окрім цього, цей талановитий фільм вкотре проявляє акторські таланти Фанні Ардан та Джеремі Айронса.

Сподіваюсь, що він гарно увійде у ваші душі, додасть настрою та сил жити.

Приходьте…

Олег Яськів

Callas Forever, Franco Zeffirelli, 2002

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

Ввечері у понеділок 9 січня гості «Штуки» матимуть нагоду послухати  популярні різдвяні мелодії у виконанні піаніста Олексія Карпенка. Початок о 19:00, вхід вільний.

Програма:

-         М. Леонтович «Щедрик»;
-         Frank Sinatra “Let It Snow”;
-         Dean Martin “Magic Moments”;
-         Bobby Helms “Jingle Bell Rock”;
-         АВВА “Happy New Year”;
-         George Michael “Last Christmas”;
-         John Williams “Somewhere in My Memory”;
-         Dean Martin “Everybody Love Somebody”;
-         Carol of the Bells.

Чи ви знаєте, як святкували Різдво кілька століть тому? Які колядки співали у ті часи? І що відома пісня “We wish you a merry Christmas” була написана ще у 16-му столітті? Якщо маєте настрій послухати цікаву розповідь і насолодитися затишною святковою атмосферою Різдва, запрошуємо на концерт 8-го січня, який прозвучить у виконанні фортепіанного дуету Анастасії Бойко та Світлани Позднишевої. Початок о 19:00, вхід вільний.

Програма:

-         Ференс Ліст «Різдвяна ялинка»:
1. “Psallite”, давня різдвяна пісня,
2. “Свята ніч”, давня різдвяна пісня,
3. Пастухи біля ясел,
4. Марш трьох святих царів,
5. Ялинка у вогниках,
6. Дзвони,
7. Колискова,
8. Давня провансальська різдвяна пісня,
9. Вечірні дзвони,
10. Старі часи,
11. Угорське Різдво,
12. Польське Різдво;
-         Джеймс П'єрпонт “Jingle Bells”;
-         Френк Сінатра “Let it Snow”;
-         “We Wish you a Merry Christmas”.

У вівторок 3 січня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Джесіки Гауснер «Лурд» (Австрія-Франція-Німеччина, 2009).

Дні на міждоріжжям поміж світськими новорічними святкуванням і релігійними різдвяними нагадують контрастний душ, який тонізує нашу духовну структуру. Після неминучої, але дещо абсурдної у нашій геополітичній ситуації новорічної радості, ми знову шукаємо тиші щоб нарешті поговорити з Богом. І ніхто тієї розмови не повинен чути. Таку тишу, наповнену лише думками та сумнівами і хіба що музикою Баха, створює фільм австрійської режисерки Джесіки Гауснер.

Фільм “Лурд” – еталонний зразок сучасного європейського кіно. Він ніби колективний портрет сучасного європейця: ввічливий, стриманий, позбавлений зайвого, безпристрасний. Автор, спочатку немов справжній критичний реаліст далекого дев’ятнадцятого сторіччя  безпристрасно зображає дійсність під найкращими ракурсами, а потім, замість звично моралізувати, вже як майстер новітнього реалізму мовчки відходить в сторону, залишаючи інтерпретацію та моральні висновки за глядачем. Незначні нюанси, але ефект відмінності просто разючий.

Тільки коли сам переживеш цю історію, коли сам залишишся перед поставленими запитаннями, нервово оглядаючись за відповідями і не знаходячи нікого, тільки тоді розумієш, настільки серйозна ця тема для режисера. І наскільки серйозна ця проблема для сучасної людини. Наскільки саме від тебе залежить душа світу та майбутнє Європи.

Історія, розказана у фільмі, проста. Це навіть не історія, а незавершений фрагмент з відкритим фіналом. Звісно, все відбувається у Лурді – одній зі християнських святинь Європи, куди в надії на зцілення їдуть тисячі важко хворих людей. Звісно, ми бачимо як фасадну театральність, так і залаштункову неоднозначність цієї християнської інституції. Але поступово з розвитком сюжету постають надзвичайно важливі питання: «Чи люди насправді готові прийняти чудо?», «Що для людини насправді є чудом?».

Проте не тільки це хвилює режисера. А людина. Людина позбавлена можливостей повноцінної свободи, людина, якій залишилась єдина надія на чудо, або ж така, яка вже такої надії не має, а залишає лише тиху любов до світу. Людина у всьому розмаїтті мотивацій, прихованих бажань, мужності чи смирення.

Зрештою, у такому дзеркалі кожен побачить не лише ближнього, але спочатку себе. А що потрібно у дні перед Різдвом? Тиша, спокій і фільм, які ставить багато важливих запитань.

Приходьте. Новий рік у Кіноклубі розпочинається з доброго кіно. Зустрінемося разом у ці особливі дні…

Олег Яськів

Lourdes, Jessica Hausner, 2009.

Нагороди: призи ФІПРЕССІ і католицької асоціації Венеціанського фестивалю, краща жіноча роль Європейської кіноакадемії.

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

2 січня кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на святковий концерт оперного співака Антіна Прокопця. Твори на різдвяну тематику чергуватимуться з відомими піснями класичної естради. Початок о 19:00, вхід вільний.

Програма:

-         "Свята ніч";
-         "На небі нова зоря зійшла";
-         "Adeste fideles";
-         "Cantique de Noel";
-         "День Христового Різдва";
-         "Ясна зірка з неба б'є";
-         "Ave Maria"( Пьєтро Масканьї);
-         "Ангели, знижайтеся";
-         JulioIglesias"Manuela";
-         Juan Gabriel "Abrazame";
-         JulioIglesias"Un hombre solo";
-         JulioIglesias"When you tell me that you love me";
-         "Padam, padam";
-         "Candilejas";
-         "Preguntale";
-         "A time for us".

Народився у Києві 1973-го року. Вищу музичну освіту отримав в одеській національній музичній академії ім. А.В.Нежданової у 2013 році як класичний співак. Студент магістратури при дрогобицькому музично- педагогічному університеті ім. І. Франка. Працює в заслуженому прикарпатському ансамблі пісні і танцю "Верховина" як артист хору. До того працював у київському хорі ім. П. Майбороди при національній радіокомпанії України (2002-2006), у хорі опери замку польського міста Щецін (2006-2007), у хорі львівської опери (2009-2010) та одеської опери (2010-2014). Продовжує вдосконалювати співацьку майстерність під керівництвом творчого керівника у дрогобицькому музично- педагогічному університеті.

1 січня з 19:00 до 20:00 у “Штуці” триватиме концерт піаніста і композитора Павла Гречки «Французький балет», вхід вільний.

У програмі - твори Жана-Філіпа Рамо та інших композиторів XVIIIст.

Павло Гречка народився у Львові в 1969 році.Закінчив Львівське музичне училище та Львівський вищий музичний інститут по класу композицій М. Скорика та по класу фортепіано Н. Грамотєєвої, а також асистентуру-стажування у М. Скорика та Г. Лященка. Учасник і лауреат фестивалів «Контрасти», «Віртуози», «Київмузикфест», «Міжнародний форум музики молодих». Автор трьох «Симфоній», «Сонати для фортепіано», камерно-інструментальних та хорових творів. Виступає як піаніст-імпровізатор в різноманітних стилях від бароко до джазу.

У січні кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на виставку Кароля Коссака «Гуцули в дорозі». Експозицію можна буде оглянути щодня з 10:00 до 22:00, вхід вільний.

Кароль Коссак (1896-1975) – польський графік і живописець, чиє життя було тісно пов’язаним зі Львовом. На виставці експонуватимуться роботи із однойменної серії листівок, виданої у 1939 році львівським видавництвом «Атлас».

У більшості сюжетів зустрінемо не лише гірських мешканців, а й їхніх перших помічників, чий проникливий опис знаходимо у Станіслава Вінценза: «Де гуцул, там і кінь, нема гуцула, не було би ніколи людини у горах, у чорних пущах і золотих верхах полонинських, якби не кінь. Долання великих відстаней, перенесення тягарів до розкиданих і високо біля гірських пасовиськ розміщених гуцульських хат було би неможливим без коня. Нерівні дороги і берди, звори і яри – усе це значною мірою недоступне без коня, адже, пасучись з малого по ущелинах, гущавинах, стрімкотах, гуцульські коні опановують страх і до того ж набувають здатності проходити небезпечні місця, бо вміють спинятися, ковзати і присідати, що рідко зустрічається у кінському роді»*.

Про автора

Народився 2 травня 1896 року у Львові. Тут же закінчив середню школу та приватно навчався живопису. Брак приватні уроки в Кракові та Відні. В 1919-23рр. навчається в Академії мистецтв.

Під час Першої світової війни воював в австро-угорському війську, де отримав поранення, тому повернувся до Львова. З 1924 року викладав малювання у 9-ій гімназії. Від 1927 мешкав у с. Дідилів, нині Кам’янка-Бузького району Львівської області. Від 1934 – на Гуцульщині у с. Татарів, нині Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, де під час пожежі 1943 року загинула більшість робіт. Від 1948 – у м. Цехоцинек.

Основна техніка – акварель, у сюжетах переважали зображення коней, вершників, пейзажі, сцени з життя гуцулів.

* процитовано за виданням Станіслав Вінценз. На високій полонині. – Івано-Франківськ: в-во «Лілея-НВ», 2012р. – 640с.

Дорогі відвідувачі! 
Будь ласка, зверніть увагу на зміни у нашому графіку!

Працюватимемо у святковий період:
- 31 грудня - з 9:00 до 18:00;
- 1 січня – з 12:00 до 22:00;
- 6 січня – з 9:00 до 18:00;
- 7 січня – вихідний.

30 грудня гості кав’ярні «Штука» матимуть нагоду послухати добірку новорічно-різдвяних пісень у виконанні Романа Марченка під акомпанемент фортепіано. Початок о 19:00, вхід вільний.

Програма:

-         Let it snow;
-         The first Noel;
-         Last Christmas;
-         Jingle bels;
-         Silent night;
-         Ding dong;
-         Silver bells;
-         Ave Maria;
-         Snowfall;
-         Holly night;
-         We wish you a merry Сhristmas;
-         Have yourself a merry litle Сhristmas;
-         Angels we have heard;
-         I'll be home for Сhristmas.