У вівторок 1 листопада о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Паоло Соррентіно «Молодість» (Італія-Франція, 2015).

Проживаючи з дитинства і до старості своє життя, ми поступово змінюємо оптику сприйняття часу – майбутнє, яке у дитинстві було таким близьким, поступово розмивається і зникає, а минуле, якого мало б ставати щораз більше – недосяжно віддаляється. Пам’ять – дивовижно, але не завжди так як би хотілося влаштована. Забуваються події, віддаляються друзі, відходять рідні, почуття втрачають фарби, а емоції смак. А мудрість, яка би мала компенсовувати ці втрати, не поспішає…

“Молодість” італійського режисера Паоло Соррентіно – один з ключових фільмів Європи останнього часу. Поліфонічний, глибокий твір, який пробує відобразити як переживання кожної людини, так і колективну стурбованість цілого континенту.

Заколисуючий темп фільму, немов читання душевної книги чи слухання проникливої музики, – заворожує і налаштовує оптику нашого сприйняття світу на глибші рівні. Ми помічаємо більше, відчуваємо краще, переживаємо сильніше, роздумуємо довше. Світ набуває незбагненного значення, про яке ми здогадувались у дитинстві, а потім – з дорослішанням – лише поступово забували. Фільм викладає – делікатно і без жодного натиску – знаки, які в кінцевому пункті приведуть до розуміння самих себе і світу, в якому жили.

Жодної прямої згадки про Творця, жодної моральної директиви, жодного осуду ближнього немає у фільмі. Лише слова, з яких можна розпочинати або закінчувати історії, лише образи, які нагадують побачені і вже призабуті, лише краса природи і людини, до якої інтуїтивно тягнешся.

Карнавальна строкатість персонажів нашіптує, що це більше, ніж фільм, навіть інтелектуальний. Це, швидше, велична метафора про наш світ, про нас з вами. Сміливе поєднування молодості і старості, навіть зумисне їх співставлення в одній проекції дозволяє нікому не загубитися і просторі фільму. Множинність витоків розмов дозволяє закінчити якусь із них на прикладі власного життя.

Прекрасний акторський ансамбль –  легендарні класики Гарві Кейтель, Майкл Кейн, Джейн Фонда, нерв жіночності Рейчул Вайз – сміливо поміщені в обрамленні або просто прекрасних молодих або ж старих фізично облич і тіл. Контрасність образів виривається з-під академічної геніальності альпійських краєвидів та інтер’єрних принад dolce vita.

Паоло Соррентіно поступово стає символом нового італійського кіно, продовжувачем традицій Фелліні, Антоніоні. Але це недостатня характеристика для цього талановитого режисера. Він насамперед самобутній майстер, який мислить по-сучасному, який інтуїтивно відчуває кризу цінностей європейської цивілізації. Який вкотре, після сотень геніїв минулого, пробує перемогти в одвічному протиборстві духовного і матеріального буття.

Прекрасний фільм для довгих осінніх вечорів, коли маємо більше часу для внутрішнього усамітнення.

Нагороди: призи за режисуру та сценарій Європейської кіноакадемії, італійської асоціації журналістів, глядацькі симпатії у Карлових Варах

Олег Яськів

Youth, Paolo Sorrentino, 2015

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

30 жовтня з 19:00 до 20:00 у кав’ярні «Штука» триватиме концерт фортепіанних каверів на композиції популярних українських гуртів. Виконуватиме Олексій Карпенко, вхід вільний.

Програма:

-         Pianoboy «Кохання», «Родина»;
-         Скрябін «Спи собі сама», «Старі фотографії»;
-         Бумбокс «Бета-каротин», «Люди»;
-         Океан Ельзи «Не питай», «Квітка», «Холодно»;
-         Скай «Тебе це може вбити»;
-         Друга ріка «Три хвилини», «Дотик».

У суботу 29 жовтня о 19:00 кав’ярня «Штука» запрошує на фортепіанний концерт Олексія Карпенка «Тільки жіночі імена». Звучатимуть популярні мелодії сучасних українських та іноземних співачок в авторських інтерпретаціях, вхід вільний.

Програма:

-         Марія Чайковська «Душа», «Відпускаю»;
-         Тіна Кароль «Ніжно»;
-         Rihanna "Unfaithful", "Please don’t stop the music";
-         Lady Gaga "Paparazzi";
-         Katy Perry "Hot’N’Cold", "Firework" та інші.

28 жовтня, у п’ятницю, о 19:00 відвідувачі кав’ярні «Штука» матимуть виняткову нагоду послухати не лише композиції Йоганна Себастьяна Баха у виконанні піаніста і композитора Павла Гречки, а й розповідь про їхній стосунок до церковної обрядовості. Вхід вільний.

Навряд, чи це відомо широкому загалу, але у своїй музиці Йоганн Себастьян Бах відображав принципи богослужіння лютеранської церкви, сформованої у XVIст. Серед його композицій є величезна кількість піснеспівів, що стосувались усіх важливих дат церковного року. Фактично, своєю творчістю Бах коментував хорали - гімни німецької реформації. Це була щоденна праця і данина Богові.

Павло Гречка народився у Львові в 1969 році.Закінчив Львівське музичне училище та Львівський вищий музичний інститут по класу композицій М. Скорика та по класу фортепіано Н. Грамотєєвої, а також асистентуру-стажування у М. Скорика та Г. Лященка. Учасник і лауреат фестивалів «Контрасти», «Віртуози», «Київмузикфест», «Міжнародний форум музики молодих». Автор трьох «Симфоній», «Сонати для фортепіано», камерно-інструментальних та хорових творів. Виступає як піаніст-імпровізатор в різноманітних стилях від бароко до джазу.

У четвер 27 жовтня о 18:00 кав’ярня-галерея «Штука» та Клуб шанувальників Галичини запрошують на лекцію про початки впровадження електроенергії у Львові. Розповісти про це має намір Андрій Крижанівський – енергетик, нумізмат, автор книги «Історія електрифікації Львівщини» та упорядник і видавець монографії-альбому «Осип Курилас». Модератор заходу – мистецтвознавець Тарас Стефанишин. Для участі до 25 жовтня просимо заповнити реєстраційну анкету – http://bit.ly/2edE2aU.

Про те, яку роль у нашому житті відіграє електроенергія, зазвичай згадуємо у моменти, коли її раптово вимикають. Водночас мало хто знає, за яких обставин Львів перейняв і освоїв найбільше відкриття ХІХ століття. Під час лекції почуємо, коли і де були зведені перші міські електростанції, як електрифікація змінила суспільне життя львів’ян, у яких будівлях вперше застосували новацію, чи була ця справа прибутковою для міста та чимало інших цікавих фактів.

У вівторок 25 жовтня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Жозе Даяна «Наша зустріч» (Франція, 2012).

Найглибші таємниці душі сховані у повсякденному житті людини. Можна скільки завгодно випробовувати свій характер на витривалість у далеких подорожах, пригодах чи війнах, але справжнє випробування проходиш у стосунках з найближчими, у формуванні власної формули кохання, дружби, батьківства. Люди у своєму загалі це добре розуміють і формують образ людини з цих найтонших деталей повсякденного, приватного життя. Інша справа, і при тім найважча – самому оцінити власну натуру, подивитись у вічі правді і, за потреби, наважитись на рятівні для душі зміни, навіть якщо час для них давно пройшов…

Фільм французької режисерка Жозе Дайан “Наша зустріч” – справжня препарація кохання. Це надтонка – немов для однієї руки написана – елегія про відчайдушні пошуки кохання немолодої жінки з глибокою життєвою історією. У цій історії – благополучний шлюб, дорослі діти, успішна робота, солідний статус у суспільстві. Проте у цій історії з’являється задавнена любов, яка виникає знову, так невчасно, спокушуючи переглянути цінності досягнутого, провокуючи на ламання такого міцного і негнучкого хребта благополучності, і врешті, штовхаючи до сміливих кроків, на які так важко наважатись навіть у юнацькому віці.

Цей сюжет – не привід для мелодрами, а початок глибокого, докорінного перегляду власного життя і цінностей, на яких воно будувалось. У такому сприйнятті цей фільм дуже жіночий. Але лише у такому. Нічого “банально жіночого” у ньому немає. Натомість у фільмі багато чоловічих інтонацій, тому ця камерна загалом робота у переплетенні питань набирає справжнього симфонічного звучання.

Перед нами справжнє французьке кіно найвищої проби – камерне, атмосферне, глибоке, без банальностей і зайвого. З чудовою Фанні Ардан, гра якої – “на розриві аорти” – викликає судоми вражень від переконливої драми жінки.

“Неможливо жити спогадами про щастя. Неможливо жити лише з почуття обов’язку” – головні слова, які так страшно промовити навіть подумки, стають викликом для героїні фільму. Та й нас, глядачів. Фільм розгортає гроно запитань і проблем, про які роздумуємо наодинці або з найближчими друзіями і часто так і не маємо певності у правильності прийнятих рішень. Фільм змушує прожити екранну історію як одну з можливостей власної.

І головне: фільм просвітлює впевненість, що завжди можна розпочати нове життя, що на будь-якому етапі життя можна прийняти рішення жити так, щоби приносити користь іншим.

Олег Яськів

Nos retrouvailles, Josée Dayan, 2012

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

23 жовтня у кав’ярні «Штука» відбудеться концерт Романа Марченка «Нью Йорк, Нью Йорк», який виконуватиме пісні Френка Сінатри та композиції Джорджа Ґершвіна і Генрі Манчіні під акомпанемент фортепіано. Початок о 19:00, вхід вільний.

Програма:

-         G. Gershwin “Summertime”;
-         G. Gershwin “Do what you do”;
-         G. Gershwin “Love is here to stay”;
-         G. Gershwin “Man I love”;
-         F. Sinatra “Fly me to the moon” (by H. Howard);
-         F. Sinatra “Singing in the rain” (by N. Brown);
-         F. Sinatra “Autumn leaves” (by J. Kosma);
-         F. Sinatra “Moon river” (by H. Mancini)
-         F. Sinatra “Negro spiritual”;
-         F. Sinatra “Swing low”;
-         F. Sinatra “Ol' Man river”;
-         F. Sinatra “Sometimes I feel”;
-         Louiguy “La vie en rose”;
-         H. Mancini “Dear heart”;
-         L. Ray “The Sunshine of your smile”;
-         R. de Koven “Oh promise me”.

22 жовтня, у суботу, гості кав’ярні «Штука» матимуть нагоду послухати підбірку вальсів у виконанні піаніста Івана Косюка. Початок концерту о 19:00, вхід вільний.

В першій половині концерту звучатимуть вальси Петра Чайковського, Сергія Прокоф’єва, Фридерика Шопена та Мирослава Скорика, у другій – власні композиції виконавця.

21 жовтня з 19:00 до 20:00 у кав’ярні «Штука» триватиме концерт фортепіанних каверів на композиції популярних українських гуртів. Виконуватиме Олексій Карпенко, вхід вільний.

Програма:

-         Pianoboy «Кохання», «Родина»;
-         Скрябін «Спи собі сама», «Старі фотографії»;
-         Бумбокс «Бета-каротин», «Люди»;
-         Океан Ельзи «Не питай», «Вставай», «Холодно»;
-         Скай «Тебе це може вбити»;
-         Друга ріка «Три хвилини», «Дотик».

У вівторок 18 жовтня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Ізабель Койшет «Таємне життя слів» (Іспанія, 2005).

У пізню осінь потрібно входити поступово, підставляючи холодному вітру щоки, примружуючи очі, ховаючи тіло у покривала одягу. І настрій також пристосовується до коротшого дня і стриманіших розмов. У такий час хочеться більше слухати. Гарної музики, проникливих історій. Дивитися затишне, тихе кіно.

Фільм «Таємне життя слів» – немов соло соната, де інструментом є людська душа. Фільм про самотність, про тишу, в яку поринає людина, коли довкола нікого немає або сам не хочеш, щоби хтось був поруч.

Іспанська режисерка Ізабель Койшет зняла дуже жіночий фільм, у якому, втім, більше чоловіків та чоловічих історій. Але його жіночність проявляється не у спрощенні життєвих схем, а навпаки, у притаманній деяким жінках здатності до розуміння найголовнішого у людській історії.

Бездоганне, мінімалістичне образне вирішення фільму: нафтова платформа посеред моря, група чоловіків самотніх з власних, але таких знайомих нам і тому універсальних причин, і одна жінка, також самотня, але самотністю майже ритуальної, релігійної глибини. Жінка прибула у цей чоловічий світ щоб доглядати за покаліченим внаслідок аварії чоловіком…

При цьому фільм не паразитує на цьому настроєвому обрамленні і не тисне на глядача зайвими сентиментами. Навпаки, така модель дозволяє розповідати проникливі людські історії та переживань, які сягають літературної універсальності та психологічної персональності. Не випадково, інтелектуально-ігровий контекст фільму вибудовується довкола блискучого оповідання видатного Хуліо Кортасара «Сеньорита Кора» та шедевру барокової літератури «Листи португальської монахині». Таким чином автори фільму – а до них варто зарахувати і продюсера Педро Альмодовара – виводять фільм за межі персональної драми чи навіть антимілітарного пафосу і ставлять за мету дати насамперед надію сучасній людині у сучасному світі.

Фільм «Таємне життя слів» у чомусь перегукується з кращими фільмами Ларса Трієра «Розтинаючи хвилі» чи «Танцююча у темряві», але схожість між ними швидше якісного рівня – як два достойні партнери-суперники однієї ліги якості. Але насправді робота Койшет більше наближена до реальної людини, ніж філософсько-соціальні конструкції данського реформатора.

«Таємне життя слів» – це в першу чергу фільм про любов, про її силу, магію якщо хочете. Про те, що у цій магії головне не зовнішність і не матеріальні речі тим більше.

У цьому фільмі доброю є не лише режисура, але й музика та прекрасні акторські роботи Тома Робінса та Сари Поллі.

Приходьте. Будемо разом спостерігати за людськими історіями…

Олег Яськів

The Secret Life of Words, Isabel Coixet, 2005

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/