У вівторок 4 жовтня о 18:30 кав'ярня
"Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення
фільму Еміліо Естевеза «Шлях» (США-Іспанія, 2010).
Щось бездоганно поетичне є
в образі дороги. Особливо коли маєш зробити перший крок. Особливо коли позаду
не зовсім вдале життя, а попереду невідомість. Коли поруч немає близьких людей,
а самотність – найбільш вірогідний попутник.
Подорож – це більше, ніж
невідомість. Швидше, вона є частиною незбагненної гри Бога. Подорож змінює
людину. Навіть коротка. Подорож розкриває світ, дарує пригоди і знаходить
друзів.
Безліч варіацій образу
дороги залишило людство у своїй культурній спадщині. І якими б прихованими
завісою часу ці образи не були, найбільшою загадкою залишається драма
внутрішнього діалогу людини під час подорожі.
Фільм “Шлях” – ще одна
коштовна перлина у скарбниці сучасного кіно. І це не просто безпідставний
епітет. Режисер Еміліо Естевез наважився зробити по-справжньому духовний фільм,
у якому розкривається шлях людини до просвітлення. Навіть варіативність таких
шляхів. Водночас, це зовсім не пропагандистська стрічка, в якій чи то релігія
чи то світська пропаганда грає нечесну гру.
Це органічна розповідь,
максимально позбавлена мелодраматизму чи штампів, про людей з різними життєвими
історіями, які наважились на найважливішу у своєму житті подорож – пройти
caminо de Santiago, або дорогу паломників, до одного з найвідоміших
християнських центрів Європи у Сантіяго де Кампостелла. 800 км пішої мандрівки –
через небезпечні гори, віддалені села, різні мовні та культурні кордони, з
мінімальними умовами комфорту і максимальним часом для усамітнення або ж спілкування.
Фільм далеко виходить за
рамки класичного road-movie і зовсім не є просвітницько “християнським”. Це
високохудожній твір про наше життя, у двадцять першому сторіччі, про наших з
вами сучасників, з різних країн, з різних поколінь, з різними причинами пройти
шлях паломників. Сюжетна структура фільму делікатно зв’язує життєві історії в
одну вервицю, водночас відкриваючи неймовірно красиві краєвиди Піренеїв, спокій
середньовічних містечок, природність старовинних звичаїв, особливості етнічних
відмінностей чи принади національної кухні. З героями фільму ми ніби
відкриваємо Європу по-новому – з духовними місцями, спільними недорогими
нічлігами, з добрими зустрічними, готовими допомогти та зрозуміти. Можливо,
трохи більше позитиву, ніж правди, але це виправдане право художньої фантазії
режисера.
Фільм наповнює легені
чимось легшим, ніж повітря повсякденності і ви можете піднятися над землею і
відірватися від турбот. Він красиво знятий, його наповнює хороша музика, а
актори – справді інтернаціональний ансамбль – природні. Вражає гра старого
Мартіна Шина – колись уславленого екзистенційного героя фільму “Апокаліпсис
сьогодні”. До всього іншого це ще й оригінально сімейний фільм: Мартін Шин грає
роль батька у фільмі свого сина, який, у свою чергу, як актор грає сина
персонажа свого батька. Така залаштункова ситуація тільки додає глибини
переживанням героїв.
Безперечно, це фільм у
першу чергу про персональну віру. Але цей фільм також для всіх, кого манить дух
подорожі. І нехай у вашому житті це будуть не такі складні та довгі мандрівки,
але ви добре розумієте про що мені йдеться.
Ми тривожно боїмося
втратити таку Європу. І з нею самих себе. Але вона ще є. Вона невіддільна від
тисячолітньої християнської історії, від повсякденної культури і єдності
ріноманітностей.
Саме такі талановиті фільми
– найкращий спосіб духовної розмови з сучасною людиною. Найінтимніший доказ
необхідності зберегти моральну основу без втрати динамічності та свободи.
Пройдіть цей шлях разом. Це
прекрасний досвід. І почніть з Кіноклубу, де найлегше зустріти справжніх
супутників…
Олег Яськів
The way, Emilio Estevez, 2010
Читайте
про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/