27 січня, в п`ятницю, о 18:00 у кав`ярні-галереї «Штука» разом з режисером та драматургом Павлом Ар`є поговоримо про роль Мазоха у світовій культурі та способи інтерпретації головного твору письменника "Венера у хутрі". Модерує Ірена Яніцька. Вхід вільний.

Уже в 28 років Захер-Мазох був знаменитим письменником, новатором у літературі і працював над висвітленням історії русинів, а також їх реального життя та прагнень: «Як це можливо? - писав Захер-Мазох о.Михайлу Куземському - щоб трьохмільйонний народ русинів, покликаний до того, щоб з повною могутністю своєї величної природної сили втручатися в історію Австрії; народ, чия вроджена інтелігенція, несхитний характер, доброчесна вірна вдача, фізична і духовна свіжість, що дають йому перевагу перед усіма народами Австрії, повинен в усьому поступатися цим народам?», - яка, щоправда, так і непобачила світ у вигляді книги. Але не завдяки галицьким історіям письменник став відомий, точніше не лише завдяки їм - "Венера у хутрі" найвідоміший твір Леопольда фон Захер-Мазоха, вперше був надрукований в 1870 році, у циклі "Спадок Каїна". Автобіографічна повість стала наслідком інтриги з Фанні фон Пістор і першим твором у літературі, який відкрив Європі проблеми жіночої емансипації, незвичних стосунків між чоловіком та жінкою та спровокує публіку зображенням особливих проявів чутливості.

У вівторок 24 січня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Мартіна Вайнгарта «Шиллер» (Німеччина, 2005).

Після електоральних потрясінь Америки, після тривожного запаморочення деяких європейських лідерів, якийсь неспокій важким туманом повзе біля наших ніг, ховаючи слабко прокладені стежки надії. Хоча впевнений, що страх –  це лише примара, яку самі впускаємо, коли втрачаємо віру. У такий час добре мистецтво – як киснева маска для альпініста, який починає втрачати надію на перемогу. Хочеться подивитися фільм, який немов різцем скульптора видобуває з масиву часу портрет генія, що вірив у людину, людство та єднання.

Нехай це буде Йоган-Фрідріх Шиллер. Ні, це має бути Шиллер, або ж хтось інший з тієї епохи великих мрійників, які створили сучасну Європу своєю працею. А таких було не так і багато. Отож, поет, філософ, драматург, мистецтвознавець, історик, лікар Фрідріх Шиллер – один з тих, хто об’єднав німецький народ, а згодом через два століття і майже цілу Європу.

Блискучий за темпоритмом фільм “Шиллер”, який у своїх сценарних мелодіях відтворює автентику епохи революційних зламів і народження націй. При цьому соціальний вимір творчості Шиллера для режисера не головний. Більшість уваги приділяється спробі перекласти дух поезії, миті її народження на мову кіно. І варто визнати, що зроблено це настільки вдало, що навіть не відчуваєш кінематографічного екрану між нами і поетом. Найвдалішими моментами фільму є ті, де дійсність життєва – з почуттями та переживаннями героїв – переходить у сценічну драму і навпаки, коли неможливо розділити автора від правди життя, коли віриш, що театр повинен саме так віддзеркалювати дійсність і людину. І зовсім неважливо, про яку епоху йдеться – народження романтизму з класицизму, як у фільмі, чи перехід глобалізму у регульований хаос, як у наш час.

Фільм режисера Мартіна Вайнгарта свідомо не є вичерпною біографією видатного поета і драматурга. Він розкриває лише найважливіший і вирішальний період його життя, декілька років молодості – коли все було на межі між світлом слави і темрявою забуття – його вірші, його драми, його суспільна позиція, його любов.

Бачимо цілком богемного юнака, відданого мистецтву буквально до останнього подиху, який за покликом серця розриває всі зв’язки професійної надійності, побутового комфорту та життєвої стабільності заради ефемерної слави майбутнього. При цьому фільм не впадає у пафос і ми бачимо людину що падає, але підіймається, розчаровується, але продовжує вірити.

Тому недаремно фільм закінчується мотивами безсмертної мелодії Бетговена до «Оди радості» на слова Шиллера, які фактично окреслили долю Європи на ближчі дві сотні років благанням «Обійміться, мільйони». Що ж, зараз, з останніми змінами в Європі та США, ми перестаємо у цьому гімні Євросоюзу впізнавати власні мрії та мрії великого поета і великого композитора. Схоже, ми втрачаємо слух, а з ним і глузд. Чи остаточно?..

Приходьте, мистецтво лікує крила і дає надію серцю.

Олег Яськів

Schiller, Martin Weinhart, 2005

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

У неділю 22 січня з 19:00 до 20:00 гості кав’ярні матимуть нагоду послухати фортепіанні версії популярних пісень Марії Чайковської, Тіни Кароль, гуртів «Один в каное» та “VivienneMort”. Виконуватиме Олексій Карпенко, вхід вільний.

Програма:

-         Марія Чайковська – Душа;
-         Марія Чайковська – Розкажи;
-         Марія Чайковська- Я буду тонкой Нитью;
-         Марія Чайковська – Осінь;
-         Тіна Кароль - Намалюю тобі зорі;
-         Тіна Кароль – Ніжно;
-         Тіна Кароль - Закрили твої очі;
-         Один в каное – Небо;
-         Один в каное - Пообіцяй мені;
-         Один а каное – Дерево;
-         Один в каное – Піши;
-         Vivienne Mort – Грушечка;
-         Vivienne Mort - Сліди маленьких рук;
-         Vivienne Mort - Остання роль.

21 січня о 19:00 «Штука» запрошує на фортепіанний концерт Павла Гречки «Ференц Ліст, вибране», вхід вільний.

Звучатимуть твори Ференца Ліста та інших композиторів, що створили традицію угорської музики.

Павло Гречка народився у Львові в 1969 році.Закінчив Львівське музичне училище та Львівський вищий музичний інститут по класу композицій М. Скорика та по класу фортепіано Н. Грамотєєвої, а також асистентуру-стажування у М. Скорика та Г. Лященка. Учасник і лауреат фестивалів «Контрасти», «Віртуози», «Київмузикфест», «Міжнародний форум музики молодих». Автор трьох «Симфоній», «Сонати для фортепіано», камерно-інструментальних та хорових творів. Виступає як піаніст-імпровізатор в різноманітних стилях від бароко до джазу.

Увечері в п’ятницю 20 січня гості «Штуки» матимуть нагоду послухати  популярні різдвяні мелодії у виконанні піаніста Олексія Карпенка. Початок о 19:00, вхід вільний.

Програма:

-         М. Леонтович «Щедрик»;
-         Frank Sinatra “Let It Snow”;
-         Dean Martin “Magic Moments”;
-         Bobby Helms “Jingle Bell Rock”;
-         АВВА “Happy New Year”;
-         George Michael “Last Christmas”;
-         John Williams “Somewhere in My Memory”;
-         Dean Martin “Everybody Love Somebody”;
-         Carol of the Bells.

У вівторок 17 січня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму братів Дарденнів «Хлопчик з велосипедом» (Бельгія-Франція-Італія, 2011).

Фільми братів Дарденн виправдовують існування кінематографу. Вони настільки чисті за своєю природою, ненав’язливі у непохитній моралі, що просто невразливі для критики.

Їм не можна закинути надмірного естетизму, бо його дійсно немає. Їх не можна звинуватити у театральності, бо гра акторів майже «непрофесійна». Їм не можна дорікнути ідеологічністю, бо у їхніх фільмах немає жодної ідеології, окрім любові. У той же час ці фільми позбавлені релігійної нав’язливості, бо є чистим втіленням думки, що «Бог посеред нас». І звичайно, ніяких спецефектів, супергероїв та випещених красунь – тобто всього, що взагалі вбиває кіно як мистецтво думання.

Зате у кожному фільмі братів Дарденн присутнє добро. Невимовлене, але відчутне у кожному вчинку, у кожному погляді. Його небагато, як і у житті. Але все ж можна знайти, якщо бути уважним. Брати Дарденн допомагають віднайти добро довкола себе. Вони нагадують, що світ поділяється не за ознаками матеріального добробуту, а за кількістю присутнього у ньому добра. Тому «їхня Європа» несподівано інша для нас, звиклих до власних розчарувань та віддалених ілюзій. Вона підозріло схожа до нашої батьківщини, навіть до рідного міста чи вулиці з дитинства. Бо в ній так само мало добра, і в ній так само важко залишатись добрим.

Те, що не все ще втрачено у Європі, свідчить величезний успіх усіх (!) фільмів братів Дарденн серед інтелектуалів та рекордна кількість найпрестижніших кінонагород (зокрема, 2 (!) Золоті Пальмові Гілки Канн). Те, що ми також маємо шанс, свідчить наша любов до цих режисерів та хвилююче очікування кожного нового фільму. Що ще вони розкажуть нам про Європу, що ще вони розкажуть нам про нас…

У протяжності періоду різдвяних свят маємо нагоду подивитись цей добрий фільм щоб віднайти ще одну координату добра.

Олег Яськів

Le Gamin au vélo, Jean-Pierre & Luc Dardenne, 2011

Нагороди: Гран-Прі Канського кінофестивалю, кращий сценарій Європейської кіно академії

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

У неділю 15 січня гості кав’ярні «Штука» матимуть нагоду послухати добірку новорічно-різдвяних пісень у виконанні Романа Марченка під акомпанемент фортепіано. Початок о 19:00, вхід вільний.

Програма:

14 січня у кав’ярні «Штука» звучатиме автентична коляда від фольк-гурту «Жива». Початок о 19:00, вхід вільний.

Гурт «Жива» виконує старовинні колядки та щедрівки з усіх регіонів України: від Чернігівщини, Київщини до гуцульських та лемківських. Кожна з них вирізняється особливим змістом та мелодикою, одні - жартівливі, інші містять величання і прославлення господаря та його родини, а треті - сакрального змісту, де християнська тематика тісно переплітається з народними віруваннями та звичаями.

Серед запланованих пісень:

-         А ми ходимо;
-         Пане-господарю, на твоєму дворі;
-         Ой рано-рано кури запіли;
-         Ой, господару на твойму двору;
-         А в нашого пана береза стояла;
-         Був святий вечер;
-         Як злетіло три янголи з неба;
-         Ходіла пава;
-         В славного пана на його дворі;
-         Йшло три бабушки;
-         Ой у києві, та й на камені;
-         Що з Києва та й до Русалима;
-         Сидить Миколай;
-         Коляден, колядне;
-         Здибався місць;
-         Що по горі, да по гирочці.

13 січня о 19:00 кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на фортепіанний концерт Павла Гречки «Музика російської еміграції», вхід вільний.

Звучатимуть твори Ігора Стравінського, Сергія Рахманінова і Сергія Прокоф’єва.

Павло Гречка народився у Львові в 1969 році.Закінчив Львівське музичне училище та Львівський вищий музичний інститут по класу композицій М. Скорика та по класу фортепіано Н. Грамотєєвої, а також асистентуру-стажування у М. Скорика та Г. Лященка. Учасник і лауреат фестивалів «Контрасти», «Віртуози», «Київмузикфест», «Міжнародний форум музики молодих». Автор трьох «Симфоній», «Сонати для фортепіано», камерно-інструментальних та хорових творів. Виступає як піаніст-імпровізатор в різноманітних стилях від бароко до джазу.

У четвер 12 січня Клуб шанувальників Галичини і кав’ярня-галерея «Штука» запрошують на лекцію «Декор гуцульської народної кераміки» кандидата мистецтвознавства, старшого наукового співробітника Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України Галини Івашків. Також звучатимуть гуцульські мелодії у виконанні Мирона Остюка (акордеон) і Любомира Сеника (скрипка). Початок о 19:00, для участі просимо зареєструватися за ланкою до 11-го січня – http://bit.ly/2j73rnk.

Косів і Пістинь – головні гончарні осередки Гуцульщини. Олекса Бахматюк, Іван та Михайло Баранюки, Дмитро Зондюк та інші - це найяскравіші представники з грона тамтешніх майстрів і класики гуцульської народної кераміки. Їхні розписи на кахлях для печей, свічниках, посуді (дзбанках, баньках, мисках, пасківниках) колоритно передають особливості історії краю, свідчать про заняття і побут місцевого населення. На лекції йтиметься про деякі сторінки з життя гончарів, символіку мотивів і зображень, основні сюжети, характерні для кераміки Гуцульщини.

Галина Івашків – автор монографії «Декор української народної кераміки XVI – першої половини ХХ століть» (2007), науково-мистецьких видань «Василь Шостопалець і кераміка Сокаля» (2007), «Збірка кераміки Петра Лінинського» (2010), «Мальована кераміка Косова і Пістиня» (2012), низки публікацій в українських і зарубіжних виданнях.

Організатор - кав’ярня-галерея «Штука»