4 березня о 19:00 запрошуємо на фортепіанний концерт Павла Гречки «Бах і Гендель у контексті барокових стилів», вхід вільний.

У XVIIIстолітті існували національні школи барокової музики, які мали особливі манери і стилі. У творчості Баха і Генделя маємо непересічні зразки британської, французької, італійської, німецької та іспанської традицій. Ця тема – цікава площина, у якій можна розглянути музичну експресію двох геніїв.

Павло Гречка народився у Львові в 1969 році.Закінчив Львівське музичне училище та Львівський вищий музичний інститут по класу композицій М. Скорика та по класу фортепіано Н. Грамотєєвої, а також асистентуру-стажування у М. Скорика та Г. Лященка. Учасник і лауреат фестивалів «Контрасти», «Віртуози», «Київмузикфест», «Міжнародний форум музики молодих». Автор трьох «Симфоній», «Сонати для фортепіано», камерно-інструментальних та хорових творів. Виступає як піаніст-імпровізатор в різноманітних стилях від бароко до джазу.

У п’ятницю 3 березня о 19:00 «Штука» запрошує на концерт «За 60 хвилин навколо світу» Мирона Остюка (акордеон) та Зеновія Сороківського (скрипка), вхід вільний.

Програма:

-         “Song from a secret garden”;
-         S. Joplin “Ragtime”;
-         J. Gade “Jalousie”;
-         F. Lehár, танго з опери «Весела вдова»;
-         E. Humperdinck “The last waltz”;
-         F. Lai “Love story”;
-         L. Armstrong “What a wonderful world”;
-         “Tango canzone”;
-         H. Wars “Tylko we Lwowie”;
-         М. Скорик «Мелодія»;
-         M. Jarre “Lara’stheme” з к/ф «Доктор Живаго»;
-         Z. de Abreu “Tico-ticonofarelo”;
-         V. Monti “Csárdás”;
-         E. deCurtis “TornaaSurriento”;
-         кілька мотивів Джо Дассена;
-         кілька мотивів Адріано Челентано.

У березні кав’ярня-галерея «Штука» запрошує оглянути виставку живопису Олени Василів «Горизонти». Відкриття з участю авторки відбудеться  в середу 1 березня о 19:00, вхід вільний.

Невеликі за розміром пейзажі наповнені різнобарв'ям, легкістю і ліричним спокоєм, водночас у кожному відчутне монументальне бачення простору. «Полотна підсумовують окремі періоди у моєму житті, тодішні почуття, емоції.  Сподіваюсь, це пульсування передасться глядачу», - коментує художниця.

Про авторку

Олена Василів народилася в 1994 році у Львові. Навчається у Львівській національній академії мистецтв, кафедра - реставрація творів мистецтв. Живе та працює у Львові. З 2013 року бере участь у колективних виставках, також є авторкою персональних виставок - у 2014 «Дебюту» (Львів), у 2016 «Моментів» (Львів, Одеса).

У вівторок 28 лютого о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Хуана Хосе Кампанелли «Таємниця в їхніх очах» (Аргентина, 2004).

Магнетизм латиноамериканського кіно має схожу природу, що й їхня ж велика література. У ньому, можливо, трохи менше магічного реалізму, але стільки ж свіжих образів і творчої свободи. Зрештою, інакше й не могло бути, адже література Маркеса, Боргеса, Кортасара, Фуентеса, Карпентьєра, Астуріаса, Касареса, Льоси, Неруди створила міцний інтелектуальний фундамент для зростання доброго кіно. І ось таке народження нового кіномислення відбувається просто на наших очах.

Тому латиноамериканське кіно давно вже перестало бути провінційним та екзотичним серед «важковаговиків». Натомість протягом останнього десятиріччя спостерігається справжній розквіт мексиканського, бразильського, перуанського, чилійського та аргентинського кіно. Кожна країна висуває одного і навіть декількох талановитих режисерів, які опанувавши школу європейського і американського кіно, сміливо експериментують та створюють шедеври в різних кінематографічних жанрах. На щастя культурно-історичне тло, природа та особлива духовність дозволяє їм не стримувати фантазії та образного мислення.

Серед розкішного латиноамериканського кіно аргентинське залишалось дещо затіненим потужною мексиканською школою. Фільм Хуана Хосе Кампанелли переконує, що це не так. Свідченням його світового визнання є Оскар за кращий іноземний фільм 2010 року та Премії Гойя за кращий іспаномовний фільм.

 «Таємниця в їхніх очах» знятий у мультижанровому переплетенні. Це і любовна драма, і детектив, і психологічна драма. Залежно від звички чи уподобань можна побачити його у різних ракурсах. Тому він парадоксально буде цікавий і вибагливим глядачам, і тим, хто очікує від кіно лише емоційного полегшення. Можна навіть сказати, що цей фільм став хорошою противагою хорошим, але дещо стандартним американським та європейським фільмам такої ж якісної категорії. Більше того, багато у чому він їх перевершив.

Те цінне, що все ще присутнє у цьому фільмі і майже зникло з американських (та й більшості європейських) – тематична свіжість та безкомпромісна правдивість образів та життєвих ситуацій, передана з філігранною операторською технікою та оздоблена чудовою музикою.

Цей фільм більше ніж про кохання. Він з архангельською переконливістю нагадує нам, що людині справді складно залишатись собою у світі компромісів та пристосуванства. Що людині справді складно вибрати те кохання, яке залишиться протягом цілого життя. Що людині справді складно зберегти дружбу та друзів. Що справді складно відмовитись від помсти і благословенно пробачити.

Усе це надзвичайно талановито відображено у цьому фільмі. Настільки, що задоволення від перегляду перевершує сподівання, а післясмак ще довго відчувається там, глибоко, де горло ще здатне судомити, а серце стискатися від справжніх емоцій…

Цей фільм можна пити як теплий чай під пледом якогось незатишного на погоду вечора – повільно, з призабутою насолодою і смакуванням мрій. Приходьте, будемо разом слухати пристрасть…

Олег Яськів

El secreto de sus ojos, Juan José Campanella, 2009

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

26 лютого о 19:00 у «Штуці» - фортепіанний концерт Владислава Сташенка «Від регтайму до джазу», вхід вільний.

Звучатимуть:

-         Scott Joplin “Reflection Rag”, “Magnetic Rag”, “Fig Leaf”,“Rag Searchlight Rag”, “Antoinette”,“Bink`s Waltz”;
-         L.P.Gibson “Jinx Rag”;
-         Artie Matthews “Pastime Rag №2”;
-         Horace Silver “The Preacher”;
-         Roy Alfred “The Late Late Snow”;
-         Matt Denis “Let`s Get Away From It All”;
-         Paul Desmond “Take Five”.

У суботу 25 лютого спільнота «Типовий творчий Львів» організовує літературну зустріч, темою якої є чесність. Учасники – поети та музиканти. Захід відбудеться у кав’ярні «Штука», початок о 19:00.

Впродовж місяця учасники спільноти відбирали 15 найталановитіших авторів, які читатимуть свої вірші під час зустрічі. Більше інформації на сторінці організаторів - https://vk.com/club.ttlviv.

«ТТЛ» - це спільнота творчої молоді. «Ми не претендуємо на оригінальність. Для нас література - це традиції милозвучності та гармонії. Для нас література - це щось вище за шоу та позерство. У нас всі мають право на голос і ми шукаємо однодумців», - засновниця Ольга  Наливайко.

25 лютого о 16:00 у кав’ярні «Штука» розпочнеться музичний вечір співака Антіна Прокопця, чий репертуар складають камерна класика і класична естрада виконавців Хуліо Іглесіаса, Еммануеля, Іва Монтана тощо, вхід вільний.

Програма:

-         B. Bancharach“Alfie”;
-         N. Rota “A time for us”;
-         Emmanuel “Esa triste guitara”;
-         J. Iglesias “Nitetengo”;
-         J. Jose “El triste”;
-         Emmanuel “Sera”;
-         Emmanuel“Pobre diablo”;
-         J. Jose “No me digas que te vas”;
-         J. Jose “Lagrimas”;
-         Б. Янівський “Не забудь” та інші.

Антін Прокопець народився у Києві 1973-го року. Вищу музичну освіту отримав в одеській національній музичній академії ім. А.В.Нежданової у 2013 році як класичний співак. Студент магістратури при дрогобицькому музично- педагогічному університеті ім. І. Франка.

Працює в заслуженому прикарпатському ансамблі пісні і танцю "Верховина" як артист хору. До того працював у київському хорі ім. П. Майбороди при національній радіокомпанії України (2002-2006), у хорі опери замку польського міста Щецін (2006-2007), у хорі львівської опери (2009-2010) та одеської опери (2010-2014). Продовжує вдосконалювати співацьку майстерність під керівництвом творчого керівника у дрогобицькому музично- педагогічному університеті.

У середу 22 лютого о 18:30 ЛКП "Інститут просторового розвитку" запрошує на громадські обговорення реконструкції вулиці Котлярської.

Цьогоріч заплановано ремонт вулиці Котлярської. На зустрічі обговоримо завдання на проектування за участю представників Галицької районної адміністрації та Інституту просторового розвитку.

У вівторок 21 лютого о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Хоакіна Орістреля «Вбити Фрейда» (Іспанія, 2004).

Складно повірити, що ще залишились люди, які б не мали персональної історії стосунків з паном Фрейдом та його вченням. У різні періоди істерія довкола нього то наростала, то стихала, затуманюючи голови та провокуючи прості відповіді на складні запитання. І навіть якщо іронічно ставитись до теорій психоаналізу, то заперечувати їхній колосальний вплив все ж складно.

Каталонські кінематографісти так і зробили – зняли розкішний памфлет на фрейдизм у розкішних декораціях Belle Epoque. Талановито розіграли карту стереотипів, іронічно декорувавши цитати та ідеї психоаналізу в обгортки яскравих персонажів та красивих костюмів. Оця легка, мов повітря, стилізація під німе кіно, це елегантне балансування між серйозним і розважальним, ці парадокси сценарних та смислових ситуацій заворожують та по-справжньому інтригують. Вони розганяють наші думки від ледь пристойних анекдотів до серйозних роздумів над проблемами підсвідомого, але не опускають нижче високого художнього рівня.

Звичайно, цей фільм наповнений провокаціями, як візуальними та і смисловими. Звичайно, ми маємо справу з іронічним памфлетом на фрейдизм та моду на нього, яку суспільство переживало у різні періоди. Але він також просякнутий витонченим еротизмом, тонким гумором, сценарною істерією (а як же без цього коли мова про психоаналіз). Такий собі еталон пристойної розмови про непристойності.

Але головна чарівність цього фільму – його легкість, кінематографічна невагомість, проживання екранного часу до повного його забуття. І післясмак: гарантована ванільна насиченість візуальної розкоші на губах з повільно затухаючими терпкими нотами інтелектуальних роздумів на піднебінні.

Весна вже близько. Надходить час легкості. Це прекрасно – звільнити свою свідомість, стати безсвідомими (до речі, в оригіналі фільм так і називається “Безсвідомі”). Почати кружляти у танці (бодай в думках).

Почніть. Фільм запрошує вас. Зрештою, він і закінчується розкішним танго.

Приходьте.

Олег Яськів

Inconscientes, Joaquín Oristrell, 2004

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/