У п’ятницю 7 квітня о 19:00 «Штука» запрошує на концерт «За 60 хвилин навколо світу» Мирона Остюка (акордеон) та Зеновія Сороківського (скрипка), вхід вільний.

Програма:

-        “Song from a secret garden”;
-        S. Joplin “Ragtime”;
-        J. Gade “Jalousie”;
-        F. Lehár, танго з опери «Весела вдова»;
-        E. Humperdinck “The last waltz”;
-        F. Lai “Love story”;
-        L. Armstrong “What a wonderful world”;
-        “Tango canzone”;
-        H. Wars “Tylko we Lwowie”;
-        М. Скорик «Мелодія»;
-        M. Jarre “Lara’stheme” з к/ф «Доктор Живаго»;
-        Z. de Abreu “Tico-ticonofarelo”;
-        V. Monti “Csárdás”;
-        E. deCurtis “TornaaSurriento”;
-        кілька мотивів Джо Дассена;
-        кілька мотивів Адріано Челентано.

6 квітня, у четвер, Музей міста-курорту Трускавця і кав’ярня-галерея «Штука» запрошують на відкриття фотовиставки «Курорт Трускавець. Обличчя в часі» і розмову про те, як змінювався відпочинок у славнозвісному курорті впродовж 190 років з моменту його заснування. Розповідатиме директор Музею Галина Коваль. Початок о 19:00, для участі просимо до 5-го квітня зареєструватися за ланкою - http://bit.ly/2nxo1in.

Трохи поговоримо про історію курортного Трускавця, його гостей, головний акцент буде зроблено на мінливій моді відпочивальників. Останній пункт в розрізі десятиліть ілюструватимуть світлини з архіву Музею міста-курорту, що експонуватимуться у кав’ярні до кінця квітня.

Організатор - кав’ярня-галерея «Штука»

У вівторок 4 квітня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Майкла Ньюела «Кохання в час холери» (США, 2007).

Це як ранкова медитація чи вечірня молитва. Як пригоршня вічності у наших кишенях. Як фізичний прояв нематеріального. Його слова уникають проявлення, губляться у поглядах, усмішках, доторках. Це воно, кохання подароване людині щоб вона переступала межу реальності, будувала в собі людину духовну.

І хоча про кохання пишуть найбільше, немає відчуття що сказано все. Коли таке станеться і останнє слово буде написане, людство закінчиться і його не врятують навіть трансгалактичні переселення.

Але на щастя ми ще маємо шанс. Відчувати непомітне, мовчати про найважливіше, дарувати найдорожче. Писати, малювати, фільмувати, обводячи контури кохання, виділяючи для кожного власний фрагмент його таємниці.

Габріель Гарсія Маркес уже помер. Більше нічого не напише. Нам залишається заглядати в його слова, немов у дзеркала власної душі і писати власні історії про кохання. Або переносити на екран його історії і приміряти на себе. Так як це зробив добрий британський режисер Майкл Ньюел, наважившись екранізувати “Кохання під час холери”.

Не вірте, що добру літературу неможливо екранізувати. Все вирішує співмірність талантів та ще робота глядача, який у таких випадках також стає співавтором.

Фільм вийшов добрий. Протяжний як і проза письменника, бароково декорований деталями, маркований виразними персонажами, прикрашений жінками, тропіками та сексом. Але головне те, що у ньому залишився Маркес. Маг слова і людських пристрастей. Залишилося неповторне відчуття втрати часу, яке відчув кожен, хто читав його романи.

Переглянути цей фільм для читачів Маркеса – ніби потрапити у галерею його образів, побачити сон про вічне кохання. У цьому фільмі на кохання чекають, його відшуковують серед ерзаців, відхиляючи пелюстки тілесних пристрастей, його обрамлюють у шляхетну повагу до суперника.

Історія Флорентіно, який чекав на свою жінку ціле життя, буквально ціле, до глибокої старості, притлумлюючи біль чекання колекціонуванням коханок та кар’єрним зростанням. Історія Ферміни, яка вірно любила обох своїх чоловіків. Історія Хувеналя, який любив свою дружину, по старомодному приховуючи почуття та коханку. Три подорожі тривалістю у життя, остання – на кораблі під символічним прапором холери, який повинен відгородити закоханих від світу, дати ще трохи часу на своє кохання.

Але й крім кохання цей фільм вартий уваги. У ньому зліпок епохи, він передає час, простір, природу, яка обплітає людину, сонце, що розпікає пристрасті та висушує злість.

Весна оголює груди. Буквально і метафорично. П’янить та інтригує. Спеку літа вже можна відчути. Вічність кохання також.

Приходьте. Ви знаєте куди і за чим…

Олег Яськів

 

Love in the Time of Cholera, Mike Newell, 2007

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

Ввечері 2 квітня у кав’ярні «Штука» звучатимуть американські популярні мелодії у виконанні піаніста Олексія Карпенка. Початок о 19:00, вхід вільний.

Програма:

-        Rihanna “Please don’t stop the music”;
-        Katty Perry “Hot'n'Cold”;
-        Beyonce “Halo”;
-        Jeff Buckley “Hallelujah”;
-        Imagine Dragons “Radioactive”;
-        Jason Walker “Down”;
-        Adam Lambert “Whataya want from me”;
-        Adele “Hello”;
-        Adele “Someone like you”;
-        Daft Punk “Get lucky”та інші.

1 квітня о 19:00 кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на фортепіанний концерт Павла Гречки «Сонати Моцарта», вхід вільний.

Моцарт часто називав свої сонати складними. І труднощі він вбачав насамперед не у техніці виконання, а у його виразності.Поєднання краси і позірної легкості виконання перетворюють Моцартові сонати на справжній іспит для піаніста.

В п’ятницю 31 березня з 19:00 до 20:00 у кав’ярні «Штука» триватиме концерт фортепіанних каверів на композиції популярних українських гуртів. Виконуватиме Олексій Карпенко, вхід вільний.

Програма:

-        Pianoboy «Кохання», «Родина»;
-        Скрябін «Спи собі сама», «Старі фотографії»;
-        Бумбокс «Бета-каротин», «Люди»;
-        Океан Ельзи «Не питай», «Вставай», «Квітка», «Холодно»;
-        Скай «Тебе це може вбити»;
-        Друга ріка «Три хвилини», «Дотик».

29 березня, в середу, о 19:00 у кав’ярні-галереї «Штука» точитиметься розмова про літературу прикордоння першої половини ХХ століття. Серед промовців – Галина Крук, Ірина Вікирчак і Олеся Яремчук, модератор - Богдан Коломійчук. Вхід вільний.

На початку та всередині 20 ст. на теренах Центрально-Східної Європи сформувалось унікальне явище під назвою "Література прикордоння". Німецькомовні та польськомовні автори, які жили та писали на рубежах тодішніх імперій і, зокрема, на території сучасної України, наразі значно відоміші у світі, ніж у нас. То ж чим цікава та особлива творчість Пауля Целана, Рози Ауслендер, Йозефа Рота, Бруно Шульца та інших?

Про це поговоримо з гостями Карпатської Літературної Резиденції письменницею Галиною Крук, культурною менеджеркою та кураторкою Іриною Вікирчак та кураторкою конкурсу художнього репортажу ім. Майка Йогансена "Самовидець" Олесею Яремчук.

У вівторок 28 березня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Кена Лоуча «Частка ангелів» (Великобританія, 2012).

Це вже стає звичкою – оця щоденна метушня серед заклопотаних собою людей, оці неважливі особисті, сімейні, службові справи, які потрібно вирішувати. Невпинно, день в день. Лише зрідка підіймаючи погляд вгору, лише деколи помічаючи людину у перехожому.

Але ж інколи так хочеться невимовної легкості буття! Так хочеться згадати, що живеш у красивому місті. Що у твоїй трохи недоладній, але гарній країні живуть красиві люди. Що кордони її розмиті і ти сниш Європою. Такою ж гарною, повної красивих міст і людей. Ці нечасті сни приходять з дитинства, вони витримані, немов добре віскі чи тихе вино.

Мистецтво пити настільки ж притаманне Європі, як і мистецтво жити. Віскі, вино, пиво розкажуть не менше, ніж симфонії чи балети. Інколи вони навіть переконливіші.

Кен Лоуч, провідний англійський режисер, дивовижно відчув незримі нитки, якими алкоголь пов’язує європейців. Причому він елегантно проказав менше, ніж промовчав. Він промовчав, що віскі – це не тільки міцний алкоголь, не спосіб життя і навіть не культурний маніфест шотландців. Адже це й так відомо тим, хто вміє бачити сни. Він промовчав, що віскі має аромат свободи, колір надії, смак любові до ближнього. Навіть якщо цей ближній – нікчемний маргінал, «гвинтик суспільства».

Новий фільм немолодого вже англійського класика Кена Лоуча – режисера соціального кіно з людським обличчям – у центрі якого нерідна йому шотландська культура віскі, здивував насамперед його шанувальників, адже у ньому зовсім немає політики, політкоректності, комерційності та витікаючої з цього нудьги. Натомість є легкий, але тонкий гумор, іронічний кримінал, безтурботність молодості, таємниці старовинних винокурень та рецептур віскі. У той же час залишилась притаманна режисеру глибока соціальність. Фільм став однією з кращих кіноподій року та несподіваним порятунком репутації Канського кінофестивалю на тлі численних провалів метрів.

Цей фільм, безумовно, зі смаком віскі. Але зрозуміють це лише ті, хто смакує алкоголь як невід’ємну частину культури. Адже відкриваючи пляшку скотчу ви не збираєтесь напиватись. Насправді ви лиш призупиняєте метушливу ходу, підіймаєте голову вгору, бачите небо у шибках привідкритих вікон і помічаєте гарне обличчя, яке дивиться на вас. Тоді стає так невимовно легко жити!

«Частка ангелів» – легкий фільм. Він володіє силою антигравітації, яка підіймає його понад іншими фільмами – переобтяженими серйозними намірами і складною режисурою. Тим, складним фільмам, – вічно повзати по землі, плутаючись у режисерських думках, розрахунках продюсерів та модних трендах кінофестивалів. А «Частці ангелів» – жити у пам’яті глядачів, давати їм надію, наповнювати серця добротою і любов’ю. Не до віскі – до ближнього…

Олег Яськів

 

The Angels’ Share, Ken Loach, 2012

Нагороди: Приз журі на Канському кінофестивалі, Приз глядацьких симпатій за кращий європейський фільм у Сан-Себастьяні

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

26 березня з 19:00 в кав’ярні «Штука» звучатимуть джазові стандарти у виконанні гітаристів Ярослава Кондири і Юрія Присяжного, вхід вільний.

Запланована класика – Джордж Ґершвін, Дюк Еллінґтон, Джанго Рейнхардт та інші.

25 березня «Штука» запрошує на фортепіанний концерт Владислава Сташенка, звучатиме нова джазова програма. Початок о 19:00, вхід вільний.

Програма:

-         Duke Ellington - I`m just a lucky so-and-so;
-         George Shearing - For all me know;
-         Eddie Heywood - Don`t be that way;
-         George Shearing – Charmaine;
-         Earl Hines - Cabin in the sky;
-         Hugh Martin - The boy next door;
-         Teddy Wilson - Blue moon;
-         Teddy Wilson - Avalon town;
-         George Shearing – Anastasia;
-         George Shearing – Again;
-         George Shearing - I got it bad and that ain`t good.