У вівторок
9 травня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва
запрошують на перегляд та обговорення фільму Елмо Нюганена «1944» (Естонія-Фінляндія,
2015).
Травневі дні, разом з теплом, щороку
приносять нам тіні ненависті та образ. Як відгомін вже далеких подій, але і як
відлуння ще зовсім близьких подій. Так було десятиліттями: напруження розлите у
повітрі, зловісні посмішки політичних маніпуляторів та зовнішнього ворога, що
слідкував за нами крізь приціл прийдешньої війни. А ми, засліплені привидами
минулого, ніби й не розуміли, що нова біда прийде не з минулого, а з
теперішнього, про яке ми забували і яке геть занедбали. І вона, ця нова біда,
ця нова кривава сторінка нашої історії настала. І, здавалося, пора вже цілим
національним організмом розвернутися у бік ворога, примирити мертвих, щоб дати
шанс живим, але ми продовжуємо стрибати по кістках минулого, послаблюючи єдність
і сили у боротьбі з реальним і непримиренним до нас ворогом.
Естонці зуміли зробити це краще. Як
досконалий приклад розмови з минулим заради спільного майбутнього можна назвати
їхній новий фільм “1944”.
Маленька
Естонія з великою історичною пам’яттю, яка достатньо толерантна та
християнська, щоб пробачити взаємні кривди, які нанесли естонці один одному в
часи другої світової війни, зняла дуже сильний фільм про трагедію їхньої участі
у “неїхній війні”. Неординарний сценарій та блискуча режисура дозволили
створити пронизливу і правдиву історію про естонців, що воювали по обидва боки
один проти одного. Легкими, графічними, монохромними, позбавленими ідеологічних
надуживань, штрихами автори намалювали історію про біль і трагедію, надію та
відчай, любов і ненависть. І ця історія хвилює, затягує, переконує, вражає.
Дивує
не лише змістовний патос фільму, його гуманізм та мудрість. Вражає технічна
довершеність – адже маємо справу з військовою темою, через що дуже легко
“запасти” у голівудівську трафаретність, російську тенденційність, європейську
наївність чи, зрештою, у малобюджетну убогість. Але цей фільм не потрапив у
жодну з цих художніх пасток: класні батальні сцени, витончена братерська та
любовна лірика, живі характери в чудовій акторській реалізації.
Цей
фільм просвітлює дорогу як через біль розледіти любов та співчуття, як серед
ненависті знайти шанс для примирення. Серед люті ідеологій знаходить духовні
опори для їх подолання.
І це прекрасний приклад заліковування
національних ран, породжених тоталітарними режимами та війною, ними
розв’язаною. Нам, українцям, бракує такого чесного з історичної і якісного з
художньої точки зору кіно.
Приходьте. Це буде більше ніж кіно. Буде
катарсис і враження. Буде простір для непростої, але такої потрібної для нас
розмови.
Олег Яськів
1944, Elmo
Nüganen, 2015
Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/