20 жовтня о 20:00 у кав’ярні «Штука» заплановано фортепіанний концерт Павла Гречки “Англійські сюїти Бахом”, вхід вільний.

Прозвучать три сюїти, написані Йоганном Себастьяном Бахом у 1717-23рр.

У четвер 19 жовтня о 19:00 кав’ярня-галерея «Штука» та Клуб шанувальників Галичини запрошують на лекцію «Від афин до яфир, про що говорять на високій полонині». Розповісти про гуцульську говірку має намір Наталія Хобзей – кандидат філологічних наук, завідувач відділу української мови Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича та співавторка книги «Гуцульські світи. Лексикон». Для участі просимо зареєструватись за ланкою - http://bit.ly/2yuGIM9.

Рідко хто, звідавши Гуцульщину, лишається байдужим до магічного гірського світу і його колоритних мешканців. Зазвичай інтерес, як снігова куля, обростає знаннями, і в певний момент Гуцулія стає рідною і любою. Однак зрозуміти гуцульську говірку не так легко, як освоїтись з цікавими історіями та барвистими ремеслами краю. Пані Наталія – одна з найкращих наставниць, яких можна було б забажати для прокладання власного маршруту заплутаними мовними світами Гуцулії. І проґавити її розповідь – це залишитись з велетами, песиголовцями та верхоблюдниками сам на сам. Приходьте!

Організатор - кав’ярня-галерея «Штука»

У вівторок 17 жовтня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Франсуа Озона «Франц» (Франція, 2016).

Коли сіре осіннє небо опускається нижче, щоб затримати  перестиглі барви та прохолодні вітри у просторі між нами та іншими, ми раптом починаємо відчувати самотність ближнього, можемо розуміти біль чужого, здатні пробачати і вірити. У такі дні особливо гостро розумієш, що кохання – це лиш фрагмент мелодії вірності та прощення, що його майже неможливо описати словами майбутніх мрій, не послуговуючись образами минулих надій. Що між любов’ю земною і життям вічним провідником стає християнське смирення.

Новий фільм великого французького режисера Франсуа Озона “Франц” дуже тонко, графічно контурно обрамлює територію любові та прощення. Цей режисер завжди відзначався особливою чутливістю до прихованих настроїв та проблем сучасної людини. Більше того, як справжній майстер, він здатний передбачати та переосмислювати їх, уникаючи стереотипів чи кліше.

У цьому фільмі він повертається до задавненої рани Європи – першої світової війни та абсурдній ненависті, яка забрала мільйони молодих життів сто років назад і дала поштовх до ще жорстокішої другої світової війни, де масове вбивство вже освячувалось ідеологічними конструкціями. Проте фільм зовсім не про війну та її жахіття. Він – про кохання, пам’ять, вірність. Це красива історія в історичних декораціях 1920-х років, яка інтригує майже детективним сюжетом (а це вже неперевершений художній стиль режисера), в основі якого пригоди людських почуттів – німецької дівчини, що втратила на війні нареченого, та французького чоловіка, який зустрів його на війні. Це фільм у першу чергу про життя почуттів, а вже потім про життя людей. Ми бачимо цілу поліфонію почуттів – від колективного непрощення та побутової ненависті до батьківських страждань та кохання до ворога.

Озон практично з дебюту набув слави “культового” режисера, значною мірою завдяки сміливості у поглядах та оригінальності у формах. Він ніколи не знімав мелодрам з їх компромісними спрощеннями та заграваннями з обивателями. Тож і цей фільм вражає відвертістю думок та проблем, про які сучасні європейці не дуже й хочуть говорити. Не хочемо говорити про них і ми, українці, незважаючи на те, що тема фільму якраз актуальна та болісна для нас.

Якби Озон був просто добрим комерційним режисером, то ми б отримали непоганий антивоєнний фільм. Проте майстер створив непередбачувану за змістом та дуже красиву візуально та елегантну стилістично роботу. Кожна деталь – від облич головних героїв до музики, пейзажів та декорацій – підлягають єдиному стилю, слова – не банальні, почуття – переконливі. Сам фільм ставить відкриті питання кожному індивідуально, та суспільству загалом – про відповідальність, про можливість прощення. Але насамперед – а це завжди для кожного персонально – це фільм про любов та про межу її сили.

Приходьте. Принесемо пригорщу любові ближньому…

Олег Яськів

Frantz, François Ozon, 2016

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

Ввечері 15 жовтня гості кав’ярні «Штука» матимуть нагоду послухати американські популярні мелодії у виконанні піаніста Олексія Карпенка. Початок о 19:00, вхід вільний.

Програма:

-        Rihanna “Please don’t stop the music”;
-        Katty Perry “Hot'n'Cold”;
-        Beyonce “Halo”;
-        Jeff Buckley “Hallelujah”;
-        Imagine Dragons “Radioactive”;
-        Jason Walker “Down”;
-        Adam Lambert “Whataya want from me”;
-        Adele “Hello”;
-        Adele “Someone like you”;
-        Daft Punk “Get lucky” та інші.

У суботу 14 жовтня о 19:00 кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на фортепіанний концерт Олексія Карпенка. В добірці – популярні українські мелодії та пісні, вхід вільний.

Звучатимуть:
-  "Я піду в далекі гори";
-  "Ой чий то кінь стоїть";
-  "Чорнобривці";
-  "Червона рута";
-  "Цвіте терен";
-  "Ніч яка місячна...";
-  "Два кольори";
-  "Пісня про рушник";
-  "Ой у вишневому саду";
-  "Ой у лузі червона калина";
-  "Під львівським замком" та інші.

13 жовтня о 19:00 у кав’ярні «Штука» заплановано фортепіанний концерт Павла Гречки “L’esprit français”, вхід вільний.

Звучатиме музика Жоржа Бізе, Ґабріель Форе, Клода Дебюссі, Каміля Сен-Санса.

У четвер 12 жовтня о 18:30 запрошуємо на екскурсію «Через дві синагоги до ґетто». Розповідатиме Ольга Лідовська – керівник музею «Слідами галицьких євреїв» ВЄБФ «Хесед-Ар’є». Місце зустрічі – у кав’ярні-галереї «Штука», вартість участі – 50 гривень.

Маршрут екскурсії пролягатиме від кав’ярні вулицею Сонячною до приміщення синагоги на Вугільній, яке учасники матимуть нагоду оглянути зсередини. Наступний пункт - площа Старий Ринок, де до 1942 року існувала синагога «Темпль». Потім до Замарстинівської та Лемківської, які в часи окупації були частиною кордонів єврейського ґетто. Звідти, крокуючи вулицею Сянською – однією з основних у єврейській дільниці Краківського передмістя, учасники екскурсії повернуться в «Штуку», де матимуть нагоду переглянути фотоілюстрації до прогулянки.

У вівторок 10 жовтня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Джузеппе Торнаторе «Легенда про піаніста» (Італія, 1998).

“Якщо у тебе є історія та друг, якому її можна розповісти, отже не все так погано у твоєму житті”. Ці слова можуть стати моральною опорою для багатьох з нас. Тому що у порівнянні з попередніми поколіннями ми маємо багато речей і багато свобод, які обмежують людину в людині. Немає часу дивитись на небо, вглядатись в очі іншого, слухати тишу після музики і ділитися останнім. Ми стали персонажами футуристичних романів, які читали у дитинстві, для когось такому далекому, що й не віриш уже в його безтурботне існування, повне свободи ненаписаних листів та нерозбрунькованих почуттів.

Автор цих слів, які немов маяк у бурі ночі, Алессандро Барріко – один з найчутливіших письменників, який зрозумів сучасну людину, її потребу почути у словах всю палітру почуттів минулих епох, їхню стилістичну невломимість та майстерність лаконічності. Його роман, а радше коротка повість, немов зоряне небо, що не знає кінця. З неї виріс кінематографічний діамант, можливо, з перспективи історії і безцінний.

Цей діамант огранив Джузеппе Торнаторе – інший великий італієць, який підтримує високий статус італійського кіно, здобутий його старшими Майстрами. Та на відміну від великих попередників і сучасників, його стиль – найкраще відображення Італії і водночас цілої Європи. Зрештою, може так і має бути, адже довгий час Італія і була Європою, а у царині культури значною мірою навіть і створила її такою, яку ми знаємо та любимо. Тому поетика та мелодійність, стиль та гармонія – два крила стилю режисера, які він легко підхопив у письменника Барріко.

Серед фільмів Торнаторе складно виділити найкращий. Вони усі добре скроєні і надовго запам’ятовуються. Чи то образом Жінки у “Малені”, чи ностальгією за кіно у “Кінотеатр Парадізо”, чи долею українки у сучасній Європі у “Незнайомці”, чи реалістичною атмосферою Сицилії у “Баарії”.

Але «Легенда про піаніста» – з тих фільмів, що не забуваються і просяться до перегляду час-від-часу – коли на душі сумно, коли закохався чи коли вирушаєш у довгу мандрівку. Невідомо куди і невідомо на скільки. Бо тільки подорож з розмитим у тумані завершенням може стати справжньою, решта ж – просто туризм.

Історія геніального музиканта, що народився на кораблі посеред океану і ніколи не сходив на землю, піднесена у понадчасся і узагальнена до філософської притчі.

Цей фільм немов улюблена книга – здатен розрадити і загоїти, підказати та надихнути. Він зітканий з слів, образів та звуків, які немов живильні бактерії, поселяються у душі і ще довго народжують моменти щастя.

Одна з таємниць магії фільмів Торнаторе і, цього зокрема, безумовно, музика Еніо Морріконе – мабуть, найбільшого композитора сучасного кіно. Але тут навіть його прихильники будуть здивовані, розкривши для себе Морріконе як джазового композитора. Бо фільм – про джаз… Але також і про кохання, про ностальгію, про дружбу. Про делікатність поглядів і несміливість першого слова. Про туман нового століття і наше з ним прощання.

Фільм довершений не лише у музиці, але й в операторській роботі Лайоша Кольтаі і особливо у грі Тіма Рота, за що справедливо зібрав букет високих нагород.

“Легенда про піаніста” – з тих фільмів, які просто необхідно переглядати, щоб виправити траєкторію свого життя. Відмитися від корости нашого хмарного часу і почути історію друга. Як колись: за столиком, на березі, біля ватри.

Він про все те, що залишається невимовленим навіть з найближчими, про що не зізнаєшся навіть собі – залишеному тут і тепер мріяти про щось інше…

Приходьте. На вас чекають…

Олег Яськів

 

La leggenda del pianista sull’oceano, Giuseppe Tornatore, 1998

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

З 10-го жовтня кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на виставку живопису Катерини Білетіної «Прогулянка морем». Експозицію можна оглянути щодня з 10:00 до 22:00, вхід вільний.

Осінь спонукає до ностальгії. В супроводі настроєвих фільмів, ароматних кави-чаю-вина, розмаїття прянощів і гортання нещодавніх фото всіляко віддаляємо прихід холоду. «Прогулянка морем» Катерини Білетіної - ще один спосіб затримати літні спогади. Четверта виставка знаменитої одеської художниці у «Штуці» така ж гарна, як і попередні, але з новими сюжетами. Заходьте!

Про авторку

Художниця Катерина Білетіна (1977р.н.) - живописець, книжковий графік, портретист. Живе та працює в Одесі.

У 1992р. закінчила живописне відділення Одеського художнього училища ім. М. Б. Грекова (майстерня В. М. Алікберова). Здобула академічну освіту в Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури (майстерня історичного живопису Ф. М. Гуменюка).

Історичні портрети, дитяча ілюстрація, листівки та українська етнографія - улюблені жанри та сюжети художниці.

Є автором ілюстрацій до дитячих книжок відомих українських та закордонних письменників - Лесі Вороніної, Ірен Роздобудько, Клауса Хагеррупа, Данути Вавілув.

Протягом останніх десяти років працює над проектом "Український портрет"- серією живописних і графічних робіт, зібраних з портретів друзів та знайомих у національних строях різних регіонів України, а також портретів, створених як сучасні реконструкції старовинних світлин з альбому Івана Гончара "Україна і українці".

Впродовж останніх трьох років Катерина Білетіна - активний учасник фестивалів та живописних пленерів, що відбуваються в Одеській, Львівській, Івано-Франківській областях і на Закарпатті.

В понеділок 9 жовтня о 19:00 в кав’ярні «Штука» звучатимуть мелодії з улюблених мультфільмів Уолта Діснея. За фортепіано Олексій Карпенко, вхід вільний.

У програмі - імпровізації за мотивами мелодій з мультиків «Холодне серце», «Мадагаскар», «Шрек» та інших.