У вівторок 10 жовтня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Джузеппе Торнаторе «Легенда про піаніста» (Італія, 1998).

“Якщо у тебе є історія та друг, якому її можна розповісти, отже не все так погано у твоєму житті”. Ці слова можуть стати моральною опорою для багатьох з нас. Тому що у порівнянні з попередніми поколіннями ми маємо багато речей і багато свобод, які обмежують людину в людині. Немає часу дивитись на небо, вглядатись в очі іншого, слухати тишу після музики і ділитися останнім. Ми стали персонажами футуристичних романів, які читали у дитинстві, для когось такому далекому, що й не віриш уже в його безтурботне існування, повне свободи ненаписаних листів та нерозбрунькованих почуттів.

Автор цих слів, які немов маяк у бурі ночі, Алессандро Барріко – один з найчутливіших письменників, який зрозумів сучасну людину, її потребу почути у словах всю палітру почуттів минулих епох, їхню стилістичну невломимість та майстерність лаконічності. Його роман, а радше коротка повість, немов зоряне небо, що не знає кінця. З неї виріс кінематографічний діамант, можливо, з перспективи історії і безцінний.

Цей діамант огранив Джузеппе Торнаторе – інший великий італієць, який підтримує високий статус італійського кіно, здобутий його старшими Майстрами. Та на відміну від великих попередників і сучасників, його стиль – найкраще відображення Італії і водночас цілої Європи. Зрештою, може так і має бути, адже довгий час Італія і була Європою, а у царині культури значною мірою навіть і створила її такою, яку ми знаємо та любимо. Тому поетика та мелодійність, стиль та гармонія – два крила стилю режисера, які він легко підхопив у письменника Барріко.

Серед фільмів Торнаторе складно виділити найкращий. Вони усі добре скроєні і надовго запам’ятовуються. Чи то образом Жінки у “Малені”, чи ностальгією за кіно у “Кінотеатр Парадізо”, чи долею українки у сучасній Європі у “Незнайомці”, чи реалістичною атмосферою Сицилії у “Баарії”.

Але «Легенда про піаніста» – з тих фільмів, що не забуваються і просяться до перегляду час-від-часу – коли на душі сумно, коли закохався чи коли вирушаєш у довгу мандрівку. Невідомо куди і невідомо на скільки. Бо тільки подорож з розмитим у тумані завершенням може стати справжньою, решта ж – просто туризм.

Історія геніального музиканта, що народився на кораблі посеред океану і ніколи не сходив на землю, піднесена у понадчасся і узагальнена до філософської притчі.

Цей фільм немов улюблена книга – здатен розрадити і загоїти, підказати та надихнути. Він зітканий з слів, образів та звуків, які немов живильні бактерії, поселяються у душі і ще довго народжують моменти щастя.

Одна з таємниць магії фільмів Торнаторе і, цього зокрема, безумовно, музика Еніо Морріконе – мабуть, найбільшого композитора сучасного кіно. Але тут навіть його прихильники будуть здивовані, розкривши для себе Морріконе як джазового композитора. Бо фільм – про джаз… Але також і про кохання, про ностальгію, про дружбу. Про делікатність поглядів і несміливість першого слова. Про туман нового століття і наше з ним прощання.

Фільм довершений не лише у музиці, але й в операторській роботі Лайоша Кольтаі і особливо у грі Тіма Рота, за що справедливо зібрав букет високих нагород.

“Легенда про піаніста” – з тих фільмів, які просто необхідно переглядати, щоб виправити траєкторію свого життя. Відмитися від корости нашого хмарного часу і почути історію друга. Як колись: за столиком, на березі, біля ватри.

Він про все те, що залишається невимовленим навіть з найближчими, про що не зізнаєшся навіть собі – залишеному тут і тепер мріяти про щось інше…

Приходьте. На вас чекають…

Олег Яськів

 

La leggenda del pianista sull’oceano, Giuseppe Tornatore, 1998

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

З 10-го жовтня кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на виставку живопису Катерини Білетіної «Прогулянка морем». Експозицію можна оглянути щодня з 10:00 до 22:00, вхід вільний.

Осінь спонукає до ностальгії. В супроводі настроєвих фільмів, ароматних кави-чаю-вина, розмаїття прянощів і гортання нещодавніх фото всіляко віддаляємо прихід холоду. «Прогулянка морем» Катерини Білетіної - ще один спосіб затримати літні спогади. Четверта виставка знаменитої одеської художниці у «Штуці» така ж гарна, як і попередні, але з новими сюжетами. Заходьте!

Про авторку

Художниця Катерина Білетіна (1977р.н.) - живописець, книжковий графік, портретист. Живе та працює в Одесі.

У 1992р. закінчила живописне відділення Одеського художнього училища ім. М. Б. Грекова (майстерня В. М. Алікберова). Здобула академічну освіту в Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури (майстерня історичного живопису Ф. М. Гуменюка).

Історичні портрети, дитяча ілюстрація, листівки та українська етнографія - улюблені жанри та сюжети художниці.

Є автором ілюстрацій до дитячих книжок відомих українських та закордонних письменників - Лесі Вороніної, Ірен Роздобудько, Клауса Хагеррупа, Данути Вавілув.

Протягом останніх десяти років працює над проектом "Український портрет"- серією живописних і графічних робіт, зібраних з портретів друзів та знайомих у національних строях різних регіонів України, а також портретів, створених як сучасні реконструкції старовинних світлин з альбому Івана Гончара "Україна і українці".

Впродовж останніх трьох років Катерина Білетіна - активний учасник фестивалів та живописних пленерів, що відбуваються в Одеській, Львівській, Івано-Франківській областях і на Закарпатті.

В понеділок 9 жовтня о 19:00 в кав’ярні «Штука» звучатимуть мелодії з улюблених мультфільмів Уолта Діснея. За фортепіано Олексій Карпенко, вхід вільний.

У програмі - імпровізації за мотивами мелодій з мультиків «Холодне серце», «Мадагаскар», «Шрек» та інших.

У неділю 8 жовтня гості кав’ярні «Штука» матимуть нагоду послухати концерт струнного дуету Богдана Ільницького і Павла Кропа «Несподівані мелодії для скрипки і контрабасу». Початок о 19:00, вхід вільний.

Програма:

-        Океан Ельзи «Не питай»;
-        Adele “Rolling in the deep”;
-        ACDC “Back in black”;
-        Rihana “We found love”;
-        Coldplay “Viva la vida”;
-        Michael Jackson “Smooth criminal”;
-        Michael Jackson “Billy jean”;
-        Lalo Schifrin “Mission imposible”;
-        Carlos Gardel “Por una cabeza”;
-        Eduardo di Capua “O sole mio”;
-        Pachebel canon in D;
-        Gioacchino Rossini “Carnaval de Venezia”;
-        Океан Ельзи “Холодно”;
-        Nirvana “Smells like teen spirit”;
-        Louis Armstrong “La vie en rose”.

7 жовтня з 19:00 до 20:00 у «Штуці» звучатимуть фортепіанні версії популярних українських гуртів. Виконуватиме Олексій Карпенко, вхід вільний.

Програма:

-        Pianoboy «Кохання», «Родина»;
-        Скрябін «Спи собі сама», «Старі фотографії»;
-        Бумбокс «Бета-каротин», «Люди»;
-        Океан Ельзи «Не питай», «Квітка», «Холодно»;
-        Скай «Тебе це може вбити»;
-        Друга ріка «Три хвилини», «Дотик».

6 жовтня, у п’ятницю, гості кав’ярні «Штука» матимуть нагоду послухати класичну гітарну музику у виконанні Артема Позднякова. Початок о 19:00, вхід вільний.

У програмі:

-        С. Абреу «Тіко-тіко»;
-        Й. Мертц «Капрічіо»;
-        Д. Сагрерас «Тремоло»;
-        С. Нісс «Дай мені помріяти»;
-        М. Блантер «Не скажу»;
-        Й. С. Бах «Bourre and Duble» from violin partita №1;
-        А. Есипай «Ти, тільки ти»;
-        Д. Воротинцев «Сторінка літопису»;
-        Я. Міягава «Канікули кохання»;
-        Л. Армстронг «Wonderful world»;
-        А. Мударра «Fantasia»;
-        О. Черепович «Колискова».

У четвер 5 жовтня кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на зустріч Клубу шанувальників Галичини «Граф Дідушицький – ентузіаст науки і мистецтв». Розповідатиме про видатного львівського мецената Степан Пахолко – краєзнавець, колекціонер і дослідник української фалеристичної спадщини. Початок о 19:00, вхід вільний.

Першим пунктом у переліку добрих справ Володимира Дідушицького завжди згадуємо заснування Природознавчого музею у Львові. Це цілком виправдано, адже колекціонування було головною і улюбленою справою усього його життя. Під час зустрічі поговоримо і про це, і про менш знані проекти та ініціативи графа Дідушицького, що мали вагомий вплив на тогочасне соціально-культурне життя Галичини. Розповідь ілюструватимуть фото тематичних фалеристичних знахідок.

Організатор - кав’ярня-галерея «Штука»

У вівторок 3 жовтня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Сюзани Бір «Помста» (Данія-Швеція, 2010).

Зачудовані розвитком цивілізації – стрімкою еволюцією ґаджетів, економічних союзів, валюти, двигунів, хитросплетінням туристичних маршрутів з місцями, де можна дорого поїсти, – ми трохи здивовано помічаємо, як полишають нас звичні, привиті батьками, казками чи церквою, цінності. Наша мораль прослизає, немов вода крізь пальці. У її стрімко маліючому дзеркалі ми ледве встигаємо помітити відбиття власного напруженого обличчя. Відкритого до змін, від них же розгубленого.

Отакий холодний осінній вітер духовно-моральних трансформацій давно вже гуляє рівнинами та схилами старої Європи. Ми до неї прагнемо прихиститися. Тож треба бути готовими, що і нам буде холодно. Та нам уже холодно, в країні, де все, а не лише мораль, шкереберть…

Найкращі розуми світу усвідомлюють небезпеку таких некерованих змін. Найталановитіші митці намагаються своїми творами врятувати людину. Повернути їй опору та впевненість. Нагадати, що нанотехнології, гендерна та інші рівності малого варті, якщо зникне милосердя, терпимість. Любов, врешті-решт.

Скандинавське кіно, як і їхні ж музика та література, завжди вміли знаходити правильну тональність і фокус розмови з людиною. Починаючи від Дрейєра, згодом Бергмана і тепер Трієра, їхнє кіно суворим протестантським контрапунктом веде фугу про людину у сучасному світі. Виходить вражаюче переконливо. Американські моралісти, азіатські імітатори, французькі сентименталісти відстають від стриманих скандинавів майже на відстань справжності.

Фільм «Помста» данської режисерки Сюзанни Бір – один з кращих зразків такого кіно – чистого, чесного, сильного. З притаманною своїм великим вчителям глибиною режисер розглядає основні кризові вектори стосунків сучасної людини, причому як дорослого, так і підліткового віку. З притаманною для жінки м’якістю вона любить своїх персонажів та глядачів і тому залишає їм надію.

В епіцентрі фільму не помста як елемент бойовика чи сімейної мелодрами, а значно масштабніші дилеми насилля і терпіння, агресії та покори, егоїзму та любові. Світ дорослих і світ дітей однаково розірвані. Відновити їхню гармонію складно. Але потрібно.

Як сучасна європейка, Сюзанна Бір уникає прямих релігійних відтінків, але як справжній митець – не може без них обійтись. Зрештою, інша назва фільму, з якою він демонструвався у США та деяких інших країнах – “У кращому світі” є більш промовистою. Фільм сплетений у настільки складний клубок інтонацій та ліній, що змушує проживати кожну хвилину екранного часу і переживати своїм болем та своїми думками.

Фільм знайшов свого глядача і розуміння критики не лише в Європі, але й в Америці. “Оскар” за кращий іноземний фільм – мабуть, найоб’єктивніша нагорода з можливих у кіно, адже примирює Америку та Європу. Це той рідкісний приклад, коли мова, стиль, дух фільму зрезонував зі світом, виявивши тим самим його спільні рани.

І найголовніше, як кожен по-справжньому вдалий твір, фільм залишає по собі відчуття катарсису і наближення до чогось важливого…

А саме цього ми шукаємо у Кіноклубі, хіба ж ні…

Олег Яськів

 

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

1 жовтня кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на музичний вечір Олени Крилової та Лесі Шкап’як "Щоденник душевного стану", центральна тема якого - ліричні історії про Івана Франка. Початок о 19:00, вхід вільний.

У "Щоденнику душевного стану" йтиметься про жінок у житті Івана Франка, історії його кохання, розчарувань і захоплень. Звучатимуть поезії та пісні під акомпанемент гітари.