6 листопада, у понеділок, о 19:00 кав’ярня «Штука» запрошує на концерт Олексія Карпенка з програмою фортепіанних каверів відомих рокових композицій, вхід вільний.

Прозвучать:

5 листопада з 20:00 до 21:00 у «Штуці» звучатимуть фортепіанні версії популярних українських мелодій. Виконуватиме Олексій Карпенко, вхід вільний.

Програма:

5 листопада у кав’ярні «Штука» звучатимуть легкі акустичні мелодії у виконанні Софії Гришиної під акомпанемент гітари і скрипки Сергія Колосюка та Дмитра Тишка. Початок о 18:00, вхід вільний.

Заплановані кавер-версії:

5 листопада, у неділю, з 16:00 до 17:00 у кав’ярні «Штука» триватимуть поетичні читання «Take 5 / Тримай 5». Серед учасників – Назар Данчишин, Любомир Серняк, Мар’яна Зеленюк, Володимир Кауфман, Ірина Юрковська. Вхід вільний.

У неділю 5 листопада о 13:30 запрошуємо на екскурсію «Вулицею Сонячною до театру Гімпля». Розповідатиме Ольга Лідовська – керівник музею «Слідами галицьких євреїв» ВЄБФ «Хесед-Ар’є». Місце зустрічі – у кав’ярні-галереї «Штука», вартість участі – 50 гривень.

Під час екскурсії учасники прогуляються вулицею Сонячною і Різницькою (тепер Куліша та Наливайка) до театру Якова Бер Гімпеля і території «львівського Бердичева». Повертаючись у «Штуку», оглянуть будинки Кагалу, Яд Харузіму та довідаються історію єврейської лікарні на вулиці Якова Раппопорта, а також почують цікаві факти про її засновника, лікарів, що тут працювали і залишили помітний слід у європейській медицині.

У суботу 4 листопада о 19:00 гості кав’ярні «Штука» матимуть нагоду послухати концерт струнного дуету Богдана Ільницького і Павла Кропа «Несподівані мелодії для скрипки і контрабаса», вхід вільний.

Програма:

3 листопада у кав’ярні «Штука» заплановано фортепіанний концерт Павла Гречки “Сонати Бетховена”. Початок о 19:00, вхід вільний.

Прозвучать сонати №14 і №20 – «Місячна» та «Легка».

1 листопада, у середу, кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на концерт гурту «Оля-ля». Початок о 19:00, вхід вільний.

Звучатимуть українські народні та авторські пісні у виконанні Олі Верхоляк (голос, скрипка) та Володимира Мазура (гітара, тексти і аранжування).

В листопаді кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на виставку живопису Ксенії Дацюк «Романтична». Відкриття з участю авторки відбудеться у середу 1-го листопада о 17:30. Експозицію можна оглянути щодня з 10:00 до 22:00, вхід вільний.

У збірці представлено портрети і натюрморти, над якими Ксенія Дацюк працювала впродовж останнього року. Помітне тяжіння до монохромності увиразнює образи і спонукає до зосередження. Схожий ефект спостерігаємо з ретро-фотографіями – зачепившись поглядом, уважно роззираємось в пошуках знайомих деталей.

Про авторку

Ксенія Дацюк народилася у Львові 1994-го року в сім'ї художників.

Малює з раннього дитинства. У 2016 році здобула ступінь бакалавра на кафедрі образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва Інституту мистецтв Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки та вступила до Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури у Києві на кафедру станкового живопису.

Займається живописом та деякими видами декоративно-прикладного мистецтва. Важливе місце у творчості художниці займає іконопис та монументальні розписи. У виборі жанру віддає перевагу портрету, натюрморту, пейзажу. Також працює над створенням алегоричних і сюжетних картин. Постійно експериментує з технікою, поєднуючи різні матеріали (наприклад, олійні фарби,  акрил,  золото, смальта).

Учасниця понад тридцяти різноманітних виставок і арт-проектів, серед яких:

Постійна учасниця арт-салонів Волинської організації Національної Спілки художників України.

У вівторок 31 жовтня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Александра де Ля Пательєра і Матьє Делапорта «Ім’я» (Франція-Бельгія, 2012).

Це кіно про те, що ховається за кожними дверима, що закладене в кожну голову, закопане глибоко в душі. Кіно про найважливіше, яке більшість не помічає, натомість воліючи висмоктувати з пальця насправді дріб’язкові проблеми. Справжнє приховане дзеркало, в якому потайки розглядаєш власну сутність.

Фільм “Ім’я” препарує людський мозок і витягає чимало “скелетів з шафи”. Вони є майже у кожної людини. Вони є у кожної країни. Вони – ці замовчувані проблеми –  навіть по-своєму маркують нас як європейців, об’єднуючи нас спільною кризою духовності. Не заспокоює навіть те, що, мабуть, людство постійно перебуває у кризі духовності і усвідомлення цього або відчуття цього – є одним з двигунів розвитку цивілізацій. Але ми живемо тут і зараз! І тому так хочеться розібратись, виговоритись, покаятись і стати бодай трішки кращим…

Міщанська мораль, незграбно захована завісою толерантності, стає детонатором, який підриває штучні мости, збудовані в примарній надії утримати крихку рівновагу людських стосунків. В оголеній душі фільму, як на рентгенівській плівці, проявляються теперішня біль і тривога європейців.

В епіцентрі уваги фільму – сім’я, дружба, довіра, виховання дітей, свобода стосунків, гендерна рівність, політика і мультикультуралізм – цінності, важливі для більшості, які зараз однак під загрозою знецінення та деградації. Поліфонія глибоких дискусій розгортається з напівжартівливої інтриги щодо імені ще ненародженої дитини. Драматичний ефект фільму підсилюється підкресленою театральністю обстановки: усі персонажі – давні друзі, подружжя та перехресні родичі – вибудовують макросвіт фільму у мікросвіті одного помешкання, яке слугує єдиною декорацією, відрізаючи зайве і тим самим замикаючи увагу глядача на словах, жестах, думках, характерах, долях.

При цьому фільм – аж ніяк не політичний чи моралізаторський памфлет. Він по-французьки легкий і по-європейськи глибокий. Така собі філігранна, химерна словесна і смислова гра. З виваженою часткою розумного гумору, яка лише підсилює драматизм людських доль. Комедія за жанром та драма за змістом. Маленький шедевр, який не дає відірватись від екрану ані на хвилину. З блискучими акторськими роботами та витонченими літературними діалогами.

Нарівні з європейською “Різаниною” американця Романа Поланського, французький фільм “Ім’я” – гідна відповідь європейців усім лицемірам та спекулятивним оптимістам двадцять першого сторіччя по обидва боки океану. Обидва фільми – прекрасні, чесні роботи, які захоплюють усіма складниками високого кіно.

Вам буде смішно, вам буде сумно. Ви іронічно посміхатиметесь і скрушно зітхатимете. Над іншими, над собою. Над блиском мізерії та шумом марнославства.

Олег Яськів

Le prenom, Alexandre de La Patellière, Mathieu Delaporte, 2012

Нагороди: 2 Сезари 

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/