У понеділок 20 листопада о 19:00 кав’ярня «Штука» запрошує на концерт класичної музики у виконанні Олексія Карпенка, вхід вільний.
Програма:
- Л. Бетховен - Місячна соната;У неділю 19 листопада о 20:00 гості кав’ярні «Штука» матимуть нагоду послухати концерт струнного дуету Богдана Ільницького і Павла Кропа, вхід вільний.
Програма:
- Океан Ельзи «Не питай»;19 листопада, у неділю, о 18:00 «Штука» запрошує на концерт «За 60 хвилин навколо світу» Мирона Остюка (акордеон) та Зеновія Сороківського (скрипка), вхід вільний.
Програма:
- “Song from a secret garden”;В суботу 18 листопада у кав’ярні «Штука» звучатимуть улюблені мелодії з кіно у виконанні піаніста Олексія Карпенка. Початок о 19:00, вхід вільний.
Програма:
- Jean-Pierre Taieb “Running after my fate”;17 листопада о 19:00 у «Штуці» заплановано фортепіанний концерт Владислава Сташенка «Від регтайму до джазу», вхід вільний.
Звучатимуть:
- Scott Joplin “Reflection Rag”, “Magnetic Rag”, “Fig Leaf”, “Rag Searchlight Rag”, “Antoinette”, “Bink`s Waltz”;У середу 15 листопада кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на розмову про Музей сецесії з його творцями - викладачкою кафедри дизайну та основ архітектури «Львівської політехніки» Тетяною Казанцевою і засновником спільноти «Архітектура Львова» Сергієм Лєоновим, який працює провідним інженером у Львівському центрі Інституту космічних досліджень НАНУ ДКАУ. Початок о 19:00, вхід вільний.
Поговоримо про доцільність і передумови створення Музею, вже проведені та заплановані заходи. Також зачепимо бентежне питання пошуку приміщення для облаштування експозиції та основні ідеї щодо її наповнення. Чи підтримує цю ініціативу міська влада? Чи обов’язковою є зміна формату з віртуального у традиційний? І на які приклади у Європі можемо взоруватися під час планування нового музейного простору? Готуйте власні запитання і приходьте!
Новини Музею сецесії - https://www.facebook.com/SecessionMuseum/.У вівторок 14 листопада о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Еріка Ромера «Осіння казка» (Франція, 1998).
Немов шовкова хустка з-під пальців, ще одна осінь вислизає з нашого життя, залишаючи присмаки того, що збулось і що не збулось. Радість та сум терпкими нотами червоного вина залишаються на стінках келихів, які випиваємо з друзями, коханими або ж просто на самоті. Ми шукаємо відповіді, а знаходимо нові запитання, про які так складно говорити. Складно, бо боїмося бути непочутими, залишитися самотніми, знову не досягнути недосяжного щастя.
Творчість одного з лідерів французької “нової хвилі” режисера Еріка Ромера – особливе явище у світовому кіно. Його мистецтво – дивовижно ненав’язливе – повертає нам смак справжнього кіно. Звиклі прийоми та ефекти, які покликані загравати з глядачем, свідомо ігноруються, залишаючи людину перед людиною по обидва боки прозорого екрану.
Точність відтворення рухів у такому кінематографічному дзеркалі бездоганна, правдивість почуттів – довершена. Усі інші засоби та фокуси – як от монтаж, спецефекти, музика, костюми – стають необов’язковими приправами до основної страви – історії людини.
У фільмах Ромера увага глядача утримується не стільки дією і тим паче не спецефектами, а виключно словами: роздумами, діалогами, розмовами. Зрештою, саме слова залишаються з нами повсякчас, навіть на самоті. І режисер ставиться до слова з величезною повагою. Його діалоги продумані, захопливі, літературні та кінематографічні водночас. Така здатність зробити невидимою межу між людьми, яка притаманна фільмам Ромера, і є справжнім кіном.
Драматургія фільмів Ромера постає з невпинного бажання людини віднайти своє щастя. І саме у цьому розкривається багатогранний світ фільмів Ромера. Адже у них розповідається про найважливіші для людини почуття, цінності, моральні основи. Недаремно свої фільми режисер об’єднував у цикли («Казки пір року», «Комедії та звичаї», «Моральні історії»), фактично історії, які розкривали природу людської душі, внутрішньої свободи або ж допомагали людині у визначенні орієнтирів життя.
Ті історії можуть бути різними, але всі – близькі та зрозумілі. Їх навіть можна переплести у гарний фоліант і підписати власним іменем. Така магічна книга буде зрозумілою та близькою не лише вам, але й тим, хто став її головними персонажами.
Магія фільмів Ромера полягає у руйнуванні кінематографічних умовностей. Здатність знімати близьке, ”без розмежувань” кіно і переповідати правдиві людські історії зробила Еріка Ромера справжнім моральним авторитетом не лише у французькому, але й у світовому кіно. Тому його фільми сприймаються чи не найкращою терапією людських душ. Кращі з них здатні увійти у серце і залишитись у пам’яті дуже органічно, так ніби і були частиною нас самих. Так ніби це ми самі знімаємо кіно, так ніби це кіно саме про нас або ж ми знаємо про кого. Це дуже і дуже рідкісна ознака для кінорежисера і Ерік Ромер тут неперевершений.
Кінематографічний ритм нашого Кіноклубу маркується фільмами з найкращого циклу Еріка Ромера “Казки пір року”.
“Осіння казка” – останній фільм з цього циклу. Він, як і попередні, про жінок та їхніх чоловіків, про покоління батьків та їхніх дітей. Різних за віком, але поєднаних пошуками кохання та втечею від самотності. Історії героїв, яким за 20 і тих кому за 40, складно переплітаються, балансуючи між дружбою та любов’ю. Жінки, у яких ще попереду і кохання, і сімейне життя, спілкуються з тими, які вже пережили розлуку та втрати, але чекають і шукають нове кохання. Головною героїнею є 45-річна вдова, яка готова до нових стосунків і яку подруга знайомить одразу з двома чоловіками, що, безумовно, додає фарб та емоцій, проте ще більш ускладнює життя.
А ще фільм налитий вином, осіннім сонцем півдня Франції та запахом пожовтілого виноградного листя. Він легкий та інтелектуальний, драматичний та комедійний водночас.
Ерік Ромер своїм фільмом дає людині надію. Персональну і водночас всезагальну. Надію на те, що ще можна полюбити, що ще можна все повернути, що слова мають вагу, а жести – значення. Що життя – це не пафос подій, а правда повсякденності. Що любов – це коли людина стає перед людиною без жодного дзеркала. Навіть кінематографічного…
Приходьте. Зустрінемося…
Олег Яськів
Conte d’automne, Eric Rohmer, 1998
Нагороди: Венеційський фестиваль за кращий сценарій
Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/
13 листопада, у понеділок, з 19:00 до 20:00 у кав’ярні «Штука» звучатимуть танцювальні мелодії та естрадна класика міжвоєнного часу. За фортепіано Олена Барта, вхід вільний.
У програмі - фокстроти, танго, музика з кінофільмів, вибране з репертуару Луї Армстронга, Едіт Піаф і Френка Сінатри, а також - поетичні рядки.
12 листопада в кав’ярні «Штука» заплановано концерт Олексія Карпенка (фортепіано) та Олександра Ковальчука (голос і гітара). В репертуарі дуету – версії популярних мелодій в авторському аранжуванні. Початок о 18:00, вхід вільний.
Програма:
- Бумбокс "Дитина";