З 15 до 30 вересня Генеральне консульство Чеської Республіки у Львові та кав’ярня-галерея «Штука» запрошують на виставку «Жінка в об’єктиві чеських фотографів» учасників щорічного Міжнародного салону художньої фотографії «З любов’ю до Жінки», заснованого доктором Юрієм Тітовцем. Урочистий фінісаж виставки відбудеться у середу 27 вересня о 17:00. Експозицію можна оглянути щодня з 10:00 до 22:00, вхід вільний.

У добірці 18 жіночих образів, майстерно та з любов’ю створених сучасними чеськими фотографами, серед яких: Анджело Пургерт, Барбора Біновцова, Даніела Смржова, Едіт Біро, Ян Гронскі, Карл Войковський, Нікола Пані, Мартіна Сімкова, Мілан Голечек, Павел Ганцлік, Петр Клейнер. Представлені образи дуже різноманітні, але усі, без винятку, промовисті та магнетичні. Заходьте пересвідчитись!

Про щорічний Міжнародний салон художньої фотографії «З любов’ю до Жінки»

Міжнародний салон художньої фотографії «З любов’ю до Жінки» засновано у Львові в 2006 році доктором Юрієм Тітовцем. За 11 років Салон здобув репутацію всесвітньо відомого конкурсу художньої фотографії. У 2017 році до участі зголосилось 921 фотографів з 48 країн світу із 3500 своїх найбільш вдалих робіт, із яких міжнародне журі відібрало понад триста найкращих. Місія Салону – сприяння розвитку сучасного фотомистецтва, відкриття нових талантів, обмін досвідом між фотографами, розширення дипломатичних, ділових та культурних стосунків України з країнами усього світу. Більше інформації на сторінці проекту - https://www.facebook.com/withlovetowomen.

15 вересня, у п’ятницю, з 19:00 до 20:00 у кав’ярні «Штука» звучатимуть танцювальні мелодії та естрадна класика міжвоєнного часу. За фортепіано Олена Барта, вхід вільний.

У програмі - фокстроти, танго, музика з кінофільмів і вибране з репертуару Луї Армстронга, Едіт Піаф і Френка Сінатри. Впродовж вечора звучатимуть також і поетичні рядки.

У середу 13 вересня о 19:00 гостей кав’ярні «Штука» чекає «Красиве і корисне» - літературно-мистецька година з Сергієм Синюком, вхід вільний.

Сергій Синюк – лектор і літератор, дипломант фестивалів «Червона Рута» та «Обереги» 2001 року. Автор ідеї мистецько-краєзнавчого фестивалю «Братина» та форуму творців і шанувальників туристичної та краєзнавчої книги «Книжний гостинець», координатор інформаційної спільноти «Красиве і корисне». Виступає з однойменними літературно-мистецькими програмами.

План літературно-мистецької програми «Красиве і корисне»:
1) блок авторської пісні 1989-2001 років (10 хвилин);
2) бліц-лекція про книги серії «Красиве і корисне»: «Літературна кухня, або порадник прозаїка-початківця», «12 лекцій про фундук» (10 хвилин);
3) блок авторської пісні 2012-17 років (10 хвилин);
4) бліц-лекція «Невідоме про відомих: В. Шекспір, Е. Гемінгвей, М. Мітчелл і Дж. К Джером» (10 хвилин);
5) діалог з аудиторією.

У вівторок 12 вересня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Томаса Вінтерберга "Полювання" (Данія, 2012).

Напевно, ви також зауважили, що нас оточує щораз більше людей. Напевно, відчули, що нас зв’язує щораз більше обов’язків. Що простору свободи через це стає все менше. Що за тобою спостерігають не лише камери відеонагляду, але й незримі цербери моральності та коректності. Довкола ліс людей, але мало до кого можна притулитися. Довкола безліч можливостей, але вони безнадійно переплутані стереотипами, забобонами та пересудами. Твоя природність послідовно руйнується штучністю моралі та байдужістю близьких.

Пронизливо-проникливо співає український рапсод: «Хіба хтось казав, що буде легко?». Так, українцям зараз нелегко. Але і європейцям, на яких рівняємося, також. Труднощі ці не матеріальні. Все значно складніше. Адже хоча світ модернізується і глобалізується, головне – залишитись собою. З повним серцем любові, з цілими пригорщами довіри.

Фільм одного з найбільших подразників сучасного суспільства Томаса Вінтерберга чесно і безкомпромісно розповідає про полювання на людину. Звичайно, він не про супермена, який перемагає світ, і не про чергового маніяка-інтелектуала, якими розважають ситу і від того трохи отупілу публіку непорядні кінопродюсери. Це фільм про звичайних людей, звичайне місто, звичайне повсякденне життя. Про те що близьке і зрозуміле нам. І водночас це відвертий урок психологізму та міжособистісних стосунків.

Вінтерберг разом з Ларсом фон Трієром та Лукасом Мудіссоном починали колись Догму-95, яка стала антитезою всьому нещирому у кіно. З того часу багато змінилось, Догма залишилась в історії кіно як приклад абсолютного, «чистого» бунту проти лжеморалі та лицемірства. Але чесність і талант режисерів, на щастя, залишились.

Тому їхні нові фільми продовжують боротьбу за Людину. І Трієр з «Меланхолією», і Вінтерберг з «Полюванням» знову на стежці війни з людською байдужістю, жорстокістю, безсердечністю. Як справжні вікінги – вони одні проти всіх – суворі та немилосердні. Як справжні кіногенії – вони чесні та переконливі. З ними легше в пітьмі нерозуміння, з ними надійніше у болоті толерантності, з ними безпечніше у лісі сірих людей…

Приходьте. Будемо разом захищатися і вчитися любити. Своїх, чужих. Людей…

Олег Яськів

 

Jagten, Thomas Vinterberg, 2012

Нагороди: Приз Канського фестивалю за кращу чоловічу роль, Приз європейської кіноакадемії за кращий сценарій

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

9 і 10 вересня кав’ярня «Штука» запрошує на концерт з двох частин «Музичні історії старого Львова», за фортепіано Світлана Позднишева. Початок о 19:00, вхід вільний.

Якими були люди, що жили півтора століття тому у Львові? Ті, які носили елегантні капелюхи і сукні, довгі плащі і вишукані ціпки? Місцеві композитори, які в кав’ярнях писали твори "на ріжні інструменти: на скрипку сольо, на фортепян, віслю та смичкову орхестру"? Що їх надихало? Запрошуємо зануритись у атмосферу Львова кінця ХІХ – початку ХХ століть завдяки музиці тогочасних салонів і ритмам популярних танців.

8 вересня, у п’ятницю, о 19:00 «Штука» запрошує на концерт «За 60 хвилин навколо світу» Мирона Остюка (акордеон) та Зеновія Сороківського (скрипка), вхід вільний.

Програма:

-        “Song from a secret garden”;
-        S. Joplin “Ragtime”;
-        J. Gade “Jalousie”;
-        F. Lehár, танго з опери «Весела вдова»;
-        E. Humperdinck “The last waltz”;
-        F. Lai “Love story”;
-        L. Armstrong “What a wonderful world”;
-        “Tango canzone”;
-        H. Wars “Tylko we Lwowie”;
-        М. Скорик «Мелодія»;
-        M. Jarre “Lara’s theme” з к/ф «Доктор Живаго»;
-        Z. de Abreu “Tico-tico no farelo”;
-        V. Monti “Csárdás”;
-        E. de Curtis “Torna a Surriento”;
-        кілька мотивів Джо Дассена;
-        кілька мотивів Адріано Челентано.

У четвер 7 вересня о 18:30 запрошуємо на екскурсію «Довкола «Штуки». Розповідатиме Ольга Лідовська – керівник музею «Слідами галицьких євреїв» ВЄБФ «Хесед-Ар’є». Місце зустрічі – у кав’ярні-галереї «Штука», вартість участі – 50 гривень.

Під час екскурсії учасники довідаються історію єврейської лікарні, що знаходиться на вулиці Якова Раппопорта, почують цікаві факти про її засновника, лікарів, що тут працювали і є відомими у європейській медицині. Згодом, гуляючи вуличками Краківського передмістя, буде нагода оглянути будинки Кагалу, Яд Харузім та інших, що стали свідками довоєнного і повоєнного життя єврейської громади та її відродження у часи незалежності.

Насамкінець за філіжанкою кави згадаємо про людей, чиї імена носять чотири вулиці нашого міста.

У вівторок 5 вересня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Жиля Леграна «Запах мандарина» (Франція, 2015).

Немов спокійні мовчазні вершники ми проминули межу літа й осені, зливаючись з ранковим сонцем, пам’яттю про шкільні роки і спогадами про ще одне літо. Ми перетинаємо багато прихованих ліній наших думок, про які часто немає з ким поговорити або ж просто складно говорити. У такому разі можна просто прочитати справжню поезію або ж розчинитися зі всіма своїми прихованими радощами та розчаруваннми у доброму кіно.

Світлий вереснево-сонячний фільм “Запах мандарина” французького режисера Жиля Леграна огортає паволокою особливого ранньоосіннього настрою, в якому тепло проминулого літа переплітається з морозяними натяками зими, а фарби розливаються імпресіоністичною розкішшю, пробуджуючи призабуті варіації смаку і завжди нові запахи знайомих речей.

Цей фільм справді магічний, якщо ми віримо у магію кіно. Історія вмирання і народження кохання, до якої так часто наближаються у мистецтві, тут розливається повноголосою поліфонією таємниць, нюансів, психологічних рівнянь. Вона відчутна майже на доторк, її смак можна відчути навіть крізь екран. Дивовижна навіть для сучасного кіно сміливість у зумуванні людських думок і підсвідомих образів. Усе це на тлі старого аристократичного маєтку, прекрасних пейзажів, тривожного долинання першої світової війни. У той час долі людей були покалічені, душі висушені, а почуття – огрублені. І саме тому так важко повернути втрачені почуття, віднайти справжню любов, відділити брудне від чистого.

Прекрасне відчуття дистанції виявляють автори фільму. Залишаючись делікатним у формах і деталях, фільм у той же час надзвичайно глибоко наближається до відповідей, які ми навіть собі часто соромимось дати: що головне у коханні – почуття чи пристрасть, чи можна відділити їх одне від іншого, де межа між вірністю і зрадою, як відрізнити одномоментну пристрасть від вічного кохання, що є шляхетність і де вона закінчується, наскільки гнучка жіноча гідність коли на дошці стоїть доля дитини, як розрізнити справжнього чоловіка від імітації манер та почуттів.

Усе це на настільки глибокому рівні наближення, що з’являється бажання відвести погляд. Але не через вульгарність зображуваного, а через необхідність звіритись зі собою, побути самому у декораціях фільму.

Досягається цей делікатний ефект присутності та залученості в екранну оповідь чудовою акторською грою, яка знову ж таки – не випирається з об’ємності фільму зірковою переграваністю, а навпаки – проймає органічною тотожністю епосі, декораціям та просто манері спілкування тієї епохи. Музика ж – прекрасна як і костюми чи інтер’єри, ненав’язливо, але наполегливо запрошує розчинитись у фільмі.

І ви розчинитесь, ви проживете та переживете його екранний час і повернетесь додому з дивним тихим запахом, який несподівано залишатиметься ще довго…

Олег Яськів

L’odeur le mandarine, Gilles Legrand, 2015
Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

У неділю 3 вересня о 19:00 кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на вечір класичної гітарної музики Юрія Строгуша, вхід вільний.

Прозвучать:

-        Francisco Tarrega - Etude in E minor
-        Anonym - Suite in D Minor: I. Overture, II. Allegro, III Adagio, IV. Courante;
-        Johann Kaspar Mertz - Tarantelle (Bardenklänge op. 13);
-        Erik Satie - Gnossienne No.1;
-        Андрій Андрушко - Шепіт Хвиль;
-        Robert Miles – Children;
-        Михайло Вігула - Прелюдія No. 2 op.16;
-        Mauro Giuliani - Six Variations on Folies d'Espagne Op. 45;
-        Johann Sebastian Bach - Cello Suite nr. 1: IV. Sarabande, VI. Gigue;
-        Francisco Tarrega - Capricho arabe (Serenade);
-        Antonio Carlos Jobim - A Felicidade (arr. Roland Dyens);
-        Evgeny Keselman - You're So Close And Far;
-        Sergey Rudnev - The Old Lime Tree.

2 вересня о 19:00 у кав’ярні «Штука» розпочнеться музичний вечір оперного співака Антіна Прокопця, вхід вільний.

Програма:

-        "Un hombre solo" (Iglesias);
-        "Io ti daro di piu" (Remigi);
-        "I will wait for you" (Legrand);
-        "What now my love" (Elvis);
-        "Feelings" (Andy Whilliams);
-        "Une histoire d'amour" (Lai);
-        "Une vie d'amour" (Aznavour);
-        "Desesperado" (Castro);
-        "Por un poco de tu amor" (Iglesias);
-        "La paloma" (tango Cubino);
-        "Cielito lindo" (retro mexicano);
-        "Cucurrucucu paloma" (retro mexicano);
-        "Lagrimas" (Jose Jose).

Антін Прокопець народився у Києві 1973-го року. Вищу музичну освіту отримав в одеській національній музичній академії ім. А.В.Нежданової у 2013 році як класичний співак. Студент магістратури при дрогобицькому музично- педагогічному університеті ім. І. Франка.

Працює в заслуженому прикарпатському ансамблі пісні і танцю "Верховина" як артист хору. До того працював у київському хорі ім. П. Майбороди при національній радіокомпанії України (2002-2006), у хорі опери замку польського міста Щецін (2006-2007), у хорі львівської опери (2009-2010) та одеської опери (2010-2014). Продовжує вдосконалювати співацьку майстерність під керівництвом творчого керівника у дрогобицькому музично- педагогічному університеті.