28 жовтня о 19:00 у кав’ярні «Штука» розпочнеться музичний вечір оперного співака Антіна Прокопця, вхід вільний.

Програма:

Антін Прокопець народився у Києві 1973-го року. Вищу музичну освіту отримав в одеській національній музичній академії ім. А.В.Нежданової у 2013 році як класичний співак. Студент магістратури при дрогобицькому музично- педагогічному університеті ім. І. Франка.

Працює в заслуженому прикарпатському ансамблі пісні і танцю "Верховина" як артист хору. До того працював у київському хорі ім. П. Майбороди при національній радіокомпанії України (2002-2006), у хорі опери замку польського міста Щецін (2006-2007), у хорі львівської опери (2009-2010) та одеської опери (2010-2014). Продовжує вдосконалювати співацьку майстерність під керівництвом творчого керівника у дрогобицькому музично- педагогічному університеті.

27 жовтня о 19:00 в кав’ярні «Штука» звучатимуть мелодії з улюблених мультфільмів Волта Діснея. За фортепіано Олексій Карпенко, вхід вільний.

У програмі - імпровізації за мотивами мелодій з мультиків «Холодне серце», «Мадагаскар», «Шрек» та інших.

У вівторок 24 жовтня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Іена Софтлі «Крила голубки» (США, 1997).

М’якими переливами фарб осінь проявляє контури наших почуттів. Позаду легковажне літо, попереду чорно-біла зима. Вже котре літо і чергова зима, ніби станції на шляху до нашого повернення. Між ними осіння дорога, з розмитими немов пензлем кольорами і часом – безцінним часом на роздуми. Під шелест сторінок календаря, хвости туманів та скляні рельєфи дощів проминають події – реальні та уявні, залишаючи по собі образи наших мрій. Звичайно, ми хочемо бачити себе героями романів, тому що підозрюємо, ніби кожен з нас живе у якійсь книзі або фільмі і що це частина великої гри Бога, нашої з ним персональної партії.

Гра з почуттями – немов частина щоденного ритуалу – додає вимірів нашому життю. Додає йому, немов крихти спецій, сум, ностальгію, розлуки та прощання. Так отримуємо персональний присмак кохання, таємну формулу любові та дружби, про яку знаєш лише ти і твій незбагненний партнер по грі, якій немає кінця.

Фільм британського режисера Іена Софтлі “Крила голубки”- чи не найкращий супутник в осінній подорожі. М’яка, як і прізвище режисера, яскрава, як картина прерафаелітів, історія про кохання, навіть декілька історій про кохання між трьома героями – чоловіком та його жінками.

У декораціях епохи модерну розгортається чуттєва історія, вигадана класиком літератури Генрі Джеймсом сторіччя тому. Вона, як і належить класичному роману, декорована роздумами про рівність жінки, про її свободу, про світ усталених правил, з яких жінці і зараз нелегко вирватись.

Візуальне обрамлення цієї історії насправді бездоганне. Цей фільм можна дивитись лише заради костюмів та інтер’єрів. Або ж прекрасної гри красивих візуально – знову ж таки, як і пасує стилю модерну – акторів Гелени Бонем Картер, Шарлотти Ремплінг, Елізабет Макговерн та шармовитого Лайнаса Роуча. Музика Едварда Шімура настільки органічна часу та обставинам дії, що її неможливо відділити від фільму.

Окремими персонажами, які роблять “Крила” особливими, є архітектурний танець двох міст – Лондона і Венеції, на тлі яких відбуваються події. Вони якнайкраще декорують драму почуттів головних героїв і тому зняті оператором Едуардом Серра особливо натхненно.

Зрештою, кожна чужа історія – це завжди трохи і наша історія. У цьому фільмі ви, безумовно, побачите не себе, якого знаєте, а можливо, себе, яким ще можете стати. В усякому разі гра продовжується.

І що б не відбувалося з екранними героями нашого фільму, чи що б не відбувалося з героями ваших персональних історій, поразки у цій грі не буде, адже ми знаємо що врешті-решт переможе любов…

Приходьте. Вас чекають!

Олег Яськів

The wings of the dove, Iaen Softley, 1997

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

23 жовтня, у понеділок, о 19:00 кав’ярня «Штука» запрошує на концерт Олексія Карпенка з програмою фортепіанних каверів відомих рокових композицій, вхід вільний.

Прозвучать:

22 жовтня о 18:00 та о 20:00 гості кав’ярні «Штука» матимуть нагоду послухати концерт струнного дуету Богдана Ільницького і Павла Кропа «Несподівані мелодії для скрипки і контрабасу», вхід вільний.

Програма:

В суботу 21 жовтня у кав’ярні «Штука» звучатимуть улюблені мелодії з кіно у виконанні піаніста Олексія Карпенка. Початок о 19:00, вхід вільний.

Програма:

21 жовтня у кав’ярні «Штука» святкують день народження Діззі Ґіллеспі - видатного джазового трубача, вокаліста, композитора, одного із засновників стилю «бібоп», http://www.youtube.com/watch?v=ZO1uMjz3n3w.

За життя Діззі Ґіллеспі (1917-1993) встиг дуже багато: став співавтором нового джазового стилю, записав сотні композицій та платівок, які зараз належать до золотого джазового фонду, створив кілька колективів, кожен із яких міг би стати достатньою причиною пам’ятати про музиканта. Впродовж кількох десятиліть Ґіллеспі втілював образ «запаморочливого» джазмена та був законодавцем сценічної моди, що любив екстравагантні костюми і головні убори. Щоб послухати музиканта і почитати про нього більше, запрошуємо у кав’ярню в суботу з 9:00 до 22:00.

20 жовтня о 20:00 у кав’ярні «Штука» заплановано фортепіанний концерт Павла Гречки “Англійські сюїти Бахом”, вхід вільний.

Прозвучать три сюїти, написані Йоганном Себастьяном Бахом у 1717-23рр.

У четвер 19 жовтня о 19:00 кав’ярня-галерея «Штука» та Клуб шанувальників Галичини запрошують на лекцію «Від афин до яфир, про що говорять на високій полонині». Розповісти про гуцульську говірку має намір Наталія Хобзей – кандидат філологічних наук, завідувач відділу української мови Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича та співавторка книги «Гуцульські світи. Лексикон». Для участі просимо зареєструватись за ланкою - http://bit.ly/2yuGIM9.

Рідко хто, звідавши Гуцульщину, лишається байдужим до магічного гірського світу і його колоритних мешканців. Зазвичай інтерес, як снігова куля, обростає знаннями, і в певний момент Гуцулія стає рідною і любою. Однак зрозуміти гуцульську говірку не так легко, як освоїтись з цікавими історіями та барвистими ремеслами краю. Пані Наталія – одна з найкращих наставниць, яких можна було б забажати для прокладання власного маршруту заплутаними мовними світами Гуцулії. І проґавити її розповідь – це залишитись з велетами, песиголовцями та верхоблюдниками сам на сам. Приходьте!

Організатор - кав’ярня-галерея «Штука»

У вівторок 17 жовтня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Франсуа Озона «Франц» (Франція, 2016).

Коли сіре осіннє небо опускається нижче, щоб затримати  перестиглі барви та прохолодні вітри у просторі між нами та іншими, ми раптом починаємо відчувати самотність ближнього, можемо розуміти біль чужого, здатні пробачати і вірити. У такі дні особливо гостро розумієш, що кохання – це лиш фрагмент мелодії вірності та прощення, що його майже неможливо описати словами майбутніх мрій, не послуговуючись образами минулих надій. Що між любов’ю земною і життям вічним провідником стає християнське смирення.

Новий фільм великого французького режисера Франсуа Озона “Франц” дуже тонко, графічно контурно обрамлює територію любові та прощення. Цей режисер завжди відзначався особливою чутливістю до прихованих настроїв та проблем сучасної людини. Більше того, як справжній майстер, він здатний передбачати та переосмислювати їх, уникаючи стереотипів чи кліше.

У цьому фільмі він повертається до задавненої рани Європи – першої світової війни та абсурдній ненависті, яка забрала мільйони молодих життів сто років назад і дала поштовх до ще жорстокішої другої світової війни, де масове вбивство вже освячувалось ідеологічними конструкціями. Проте фільм зовсім не про війну та її жахіття. Він – про кохання, пам’ять, вірність. Це красива історія в історичних декораціях 1920-х років, яка інтригує майже детективним сюжетом (а це вже неперевершений художній стиль режисера), в основі якого пригоди людських почуттів – німецької дівчини, що втратила на війні нареченого, та французького чоловіка, який зустрів його на війні. Це фільм у першу чергу про життя почуттів, а вже потім про життя людей. Ми бачимо цілу поліфонію почуттів – від колективного непрощення та побутової ненависті до батьківських страждань та кохання до ворога.

Озон практично з дебюту набув слави “культового” режисера, значною мірою завдяки сміливості у поглядах та оригінальності у формах. Він ніколи не знімав мелодрам з їх компромісними спрощеннями та заграваннями з обивателями. Тож і цей фільм вражає відвертістю думок та проблем, про які сучасні європейці не дуже й хочуть говорити. Не хочемо говорити про них і ми, українці, незважаючи на те, що тема фільму якраз актуальна та болісна для нас.

Якби Озон був просто добрим комерційним режисером, то ми б отримали непоганий антивоєнний фільм. Проте майстер створив непередбачувану за змістом та дуже красиву візуально та елегантну стилістично роботу. Кожна деталь – від облич головних героїв до музики, пейзажів та декорацій – підлягають єдиному стилю, слова – не банальні, почуття – переконливі. Сам фільм ставить відкриті питання кожному індивідуально, та суспільству загалом – про відповідальність, про можливість прощення. Але насамперед – а це завжди для кожного персонально – це фільм про любов та про межу її сили.

Приходьте. Принесемо пригорщу любові ближньому…

Олег Яськів

Frantz, François Ozon, 2016

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/