1 листопада, у середу, кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на концерт гурту «Оля-ля». Початок о 19:00, вхід вільний.

Звучатимуть українські народні та авторські пісні у виконанні Олі Верхоляк (голос, скрипка) та Володимира Мазура (гітара, тексти і аранжування).

В листопаді кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на виставку живопису Ксенії Дацюк «Романтична». Відкриття з участю авторки відбудеться у середу 1-го листопада о 17:30. Експозицію можна оглянути щодня з 10:00 до 22:00, вхід вільний.

У збірці представлено портрети і натюрморти, над якими Ксенія Дацюк працювала впродовж останнього року. Помітне тяжіння до монохромності увиразнює образи і спонукає до зосередження. Схожий ефект спостерігаємо з ретро-фотографіями – зачепившись поглядом, уважно роззираємось в пошуках знайомих деталей.

Про авторку

Ксенія Дацюк народилася у Львові 1994-го року в сім'ї художників.

Малює з раннього дитинства. У 2016 році здобула ступінь бакалавра на кафедрі образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва Інституту мистецтв Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки та вступила до Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури у Києві на кафедру станкового живопису.

Займається живописом та деякими видами декоративно-прикладного мистецтва. Важливе місце у творчості художниці займає іконопис та монументальні розписи. У виборі жанру віддає перевагу портрету, натюрморту, пейзажу. Також працює над створенням алегоричних і сюжетних картин. Постійно експериментує з технікою, поєднуючи різні матеріали (наприклад, олійні фарби,  акрил,  золото, смальта).

Учасниця понад тридцяти різноманітних виставок і арт-проектів, серед яких:

Постійна учасниця арт-салонів Волинської організації Національної Спілки художників України.

У вівторок 31 жовтня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Александра де Ля Пательєра і Матьє Делапорта «Ім’я» (Франція-Бельгія, 2012).

Це кіно про те, що ховається за кожними дверима, що закладене в кожну голову, закопане глибоко в душі. Кіно про найважливіше, яке більшість не помічає, натомість воліючи висмоктувати з пальця насправді дріб’язкові проблеми. Справжнє приховане дзеркало, в якому потайки розглядаєш власну сутність.

Фільм “Ім’я” препарує людський мозок і витягає чимало “скелетів з шафи”. Вони є майже у кожної людини. Вони є у кожної країни. Вони – ці замовчувані проблеми –  навіть по-своєму маркують нас як європейців, об’єднуючи нас спільною кризою духовності. Не заспокоює навіть те, що, мабуть, людство постійно перебуває у кризі духовності і усвідомлення цього або відчуття цього – є одним з двигунів розвитку цивілізацій. Але ми живемо тут і зараз! І тому так хочеться розібратись, виговоритись, покаятись і стати бодай трішки кращим…

Міщанська мораль, незграбно захована завісою толерантності, стає детонатором, який підриває штучні мости, збудовані в примарній надії утримати крихку рівновагу людських стосунків. В оголеній душі фільму, як на рентгенівській плівці, проявляються теперішня біль і тривога європейців.

В епіцентрі уваги фільму – сім’я, дружба, довіра, виховання дітей, свобода стосунків, гендерна рівність, політика і мультикультуралізм – цінності, важливі для більшості, які зараз однак під загрозою знецінення та деградації. Поліфонія глибоких дискусій розгортається з напівжартівливої інтриги щодо імені ще ненародженої дитини. Драматичний ефект фільму підсилюється підкресленою театральністю обстановки: усі персонажі – давні друзі, подружжя та перехресні родичі – вибудовують макросвіт фільму у мікросвіті одного помешкання, яке слугує єдиною декорацією, відрізаючи зайве і тим самим замикаючи увагу глядача на словах, жестах, думках, характерах, долях.

При цьому фільм – аж ніяк не політичний чи моралізаторський памфлет. Він по-французьки легкий і по-європейськи глибокий. Така собі філігранна, химерна словесна і смислова гра. З виваженою часткою розумного гумору, яка лише підсилює драматизм людських доль. Комедія за жанром та драма за змістом. Маленький шедевр, який не дає відірватись від екрану ані на хвилину. З блискучими акторськими роботами та витонченими літературними діалогами.

Нарівні з європейською “Різаниною” американця Романа Поланського, французький фільм “Ім’я” – гідна відповідь європейців усім лицемірам та спекулятивним оптимістам двадцять першого сторіччя по обидва боки океану. Обидва фільми – прекрасні, чесні роботи, які захоплюють усіма складниками високого кіно.

Вам буде смішно, вам буде сумно. Ви іронічно посміхатиметесь і скрушно зітхатимете. Над іншими, над собою. Над блиском мізерії та шумом марнославства.

Олег Яськів

Le prenom, Alexandre de La Patellière, Mathieu Delaporte, 2012

Нагороди: 2 Сезари 

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

У понеділок 30 жовтня о 19:00 кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на фортепіанний концерт Олексія Карпенка. У добірці – популярні українські мелодії та пісні, вхід вільний.

Звучатимуть:

У неділю 29 жовтня о 20:00 кав’ярня «Штука» запрошує на концерт класичної музики, за фортепіано Олексій Карпенко.

Програма:

29 жовтня, у неділю, о 18:00 «Штука» запрошує на концерт «За 60 хвилин навколо світу» Мирона Остюка (акордеон) та Зеновія Сороківського (скрипка), вхід вільний.

Програма:

28 жовтня о 19:00 у кав’ярні «Штука» розпочнеться музичний вечір оперного співака Антіна Прокопця, вхід вільний.

Програма:

Антін Прокопець народився у Києві 1973-го року. Вищу музичну освіту отримав в одеській національній музичній академії ім. А.В.Нежданової у 2013 році як класичний співак. Студент магістратури при дрогобицькому музично- педагогічному університеті ім. І. Франка.

Працює в заслуженому прикарпатському ансамблі пісні і танцю "Верховина" як артист хору. До того працював у київському хорі ім. П. Майбороди при національній радіокомпанії України (2002-2006), у хорі опери замку польського міста Щецін (2006-2007), у хорі львівської опери (2009-2010) та одеської опери (2010-2014). Продовжує вдосконалювати співацьку майстерність під керівництвом творчого керівника у дрогобицькому музично- педагогічному університеті.

27 жовтня о 19:00 в кав’ярні «Штука» звучатимуть мелодії з улюблених мультфільмів Волта Діснея. За фортепіано Олексій Карпенко, вхід вільний.

У програмі - імпровізації за мотивами мелодій з мультиків «Холодне серце», «Мадагаскар», «Шрек» та інших.

У вівторок 24 жовтня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Іена Софтлі «Крила голубки» (США, 1997).

М’якими переливами фарб осінь проявляє контури наших почуттів. Позаду легковажне літо, попереду чорно-біла зима. Вже котре літо і чергова зима, ніби станції на шляху до нашого повернення. Між ними осіння дорога, з розмитими немов пензлем кольорами і часом – безцінним часом на роздуми. Під шелест сторінок календаря, хвости туманів та скляні рельєфи дощів проминають події – реальні та уявні, залишаючи по собі образи наших мрій. Звичайно, ми хочемо бачити себе героями романів, тому що підозрюємо, ніби кожен з нас живе у якійсь книзі або фільмі і що це частина великої гри Бога, нашої з ним персональної партії.

Гра з почуттями – немов частина щоденного ритуалу – додає вимірів нашому життю. Додає йому, немов крихти спецій, сум, ностальгію, розлуки та прощання. Так отримуємо персональний присмак кохання, таємну формулу любові та дружби, про яку знаєш лише ти і твій незбагненний партнер по грі, якій немає кінця.

Фільм британського режисера Іена Софтлі “Крила голубки”- чи не найкращий супутник в осінній подорожі. М’яка, як і прізвище режисера, яскрава, як картина прерафаелітів, історія про кохання, навіть декілька історій про кохання між трьома героями – чоловіком та його жінками.

У декораціях епохи модерну розгортається чуттєва історія, вигадана класиком літератури Генрі Джеймсом сторіччя тому. Вона, як і належить класичному роману, декорована роздумами про рівність жінки, про її свободу, про світ усталених правил, з яких жінці і зараз нелегко вирватись.

Візуальне обрамлення цієї історії насправді бездоганне. Цей фільм можна дивитись лише заради костюмів та інтер’єрів. Або ж прекрасної гри красивих візуально – знову ж таки, як і пасує стилю модерну – акторів Гелени Бонем Картер, Шарлотти Ремплінг, Елізабет Макговерн та шармовитого Лайнаса Роуча. Музика Едварда Шімура настільки органічна часу та обставинам дії, що її неможливо відділити від фільму.

Окремими персонажами, які роблять “Крила” особливими, є архітектурний танець двох міст – Лондона і Венеції, на тлі яких відбуваються події. Вони якнайкраще декорують драму почуттів головних героїв і тому зняті оператором Едуардом Серра особливо натхненно.

Зрештою, кожна чужа історія – це завжди трохи і наша історія. У цьому фільмі ви, безумовно, побачите не себе, якого знаєте, а можливо, себе, яким ще можете стати. В усякому разі гра продовжується.

І що б не відбувалося з екранними героями нашого фільму, чи що б не відбувалося з героями ваших персональних історій, поразки у цій грі не буде, адже ми знаємо що врешті-решт переможе любов…

Приходьте. Вас чекають!

Олег Яськів

The wings of the dove, Iaen Softley, 1997

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

23 жовтня, у понеділок, о 19:00 кав’ярня «Штука» запрошує на концерт Олексія Карпенка з програмою фортепіанних каверів відомих рокових композицій, вхід вільний.

Прозвучать: