22 грудня, у п’ятницю, кав’ярня «Штука» запрошує на фортепіанний концерт Олексія Карпенка «Між святковими вогнями». Початок о 19:00, вхід вільний.
Програма:
- Dean Martin “Everybody loves somebody”;21 грудня, у четвер, о 19:00 кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на концерт і розповідь Ігоря Мацелюха «Духові інструменти Гуцульщини». У збірці колекціонера кілька десятків інструментів, у тому числі трембіта, денцівка, дводенцівка, флояра, коза, тилинка. Почуємо їхні історії та звучання, до музикування долучиться акордеоніст Мирон Остюк. Для участі просимо зареєструватись за ланкою – http://bit.ly/2BmxLX9.
Ігор Мацелюх – музикант, випускник класу сопілки Львівської консерваторії ім. М. Лисенка, вже багато років збирає колекцію гуцульських духових скарбів. Знає усі секрети своїх інструментів, як їх «оживити» і «розговорити».
Станіслав Вінценз: «Коли там, на горі, на дні скельного котла, устеленого мохами, ватаг вимотає з трембіти мелодію, що обплітає дихання, як пуповина, оголошуючи цим перший вихід на пасовища, власність перестає бути чинною. Хто торкнувся трембіти, той очищений, він не хоче загарбати світ, не хоче мати його для себе. <…> Усе пов’язує трембіта, стягує вітровою струною від неба до землі…».
Організатор - кав’ярня-галерея «Штука»
У вівторок 19 грудня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Балтазара Кормакура «Весілля в білу ніч» (Ісландія, 2007).
Ще з дитинства у мене була неокреслена мрія про подорож до північної країни. У якій холодне сонце облизує маленькі містечка з досконалим спокоєм вулиць та врівноваженою гідністю мешканців, де небо близько, а обрій далекий.
Значно пізніше, коли став великим, то зрозумів причину того дитячого несвідомого потягу. Адже скандинавські країни особливі за темпераментом краєвидів та людей. Їхня історія романтична, сувора і мужня. Їхня музика – особливо джаз – чи не найкраще з інтерпретацій взаємостосунків світу і людини. Їхня література – глибока, лаконічна та смілива. Їхнє кіно – самобутнє і дивовижно чесне. Тобто, це той напрямок, куди хочеться рухатись як фізично, так і духовно.
Упевнений, що багато хто з вас мали або ж мають схожі відчуття та бажання. Відтак, настав час для справжньої кінематографічної подорожі на північ, де повітря чистіше, люди простіші, а кіно – чесніше.
Серед північних країн, які відбулися як кінематографічні, Ісландія залишається перлинкою, все ще не до кінця розкритою світом. Дивовижно маленька за людськими та природними ресурсами, ця країна має неймовірну мистецьку силу. І мова не лише про співачку Бйорк, письменника Лакснесса чи композитора Йогана Йоганнссона. Балтазар Кормакур – кінематографічне відображення країни талановитих “самотніх вікінгів”, за рівнем таланту не слабший, ніж “божевільна” Бйорк чи нобеліат Лакснесс.
Один з останніх його ісландських фільмів (бо декілька років вже знімає в Голівуді) “Весілля у білу ніч” – талановитий і динамічний сплав драми та гумору, несподіваний для стереотипно “холодних та повільних” скандинавів. У фільмі є все, що приваблює вдумливого глядача – самотність людини середнього віку, авантюрна пристрасність молодості, надмірна виваженість старості. Усе це сплавлене в органічну та водночас абсурдну ходу дивних, але життєвих ситуацій, що наближає фільм до кращих проявів карнавальної свідомості у кіно. Балтазар Кормакур у своєму фільмі створив своєрідне дзеркальне відображення карнавальної свідомості Кустуріци, щоправда на ґрунті вражаючих, неземних та холодних пейзажів Ісландії.
Результат – талановитий фільм з виваженими пропорціями драми та гумору, бездоганним відчуттям простору, з переконливими і такими близькими слов’янському темпераменту характерами. Фільм, що зібрав усі нагороди своєї країни та достойно представив її на Оскарі.
Маєте нагоду відчути справжній присмак ісландського кіно, такого далекого та близького до нас і водночас наблизити відчуття зимового карнавалу. У Кіноклубі, місці, де “брама сприйняття” у світ розкривається ширше…
Чекаємо, приходьте. Будемо наближати передсвятковий настрій.
Олег Яськів
Brúðguminn, Baltasar Kormákur, 2008
Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/
18 грудня кав’ярня «Штука» запрошує на концерт «Свята близько». Звучатимуть популярні новорічні мелодії у виконанні піаніста Олексія Карпенка. Початок о 19:00, вхід вільний.
Програма:
- Dean Martin “Everybody loves somebody”;Ввечері 17 грудня гості кав’ярні «Штука» матимуть нагоду послухати американські популярні мелодії у виконанні піаніста Олексія Карпенка. Початок о 19:00, вхід вільний.
Програма:
- Rihanna “Please don’t stop the music”;У суботу, 16 грудня, з 19:00 до 20:00 у «Штуці» звучатимуть фортепіанні версії популярних українських мелодій. Виконуватиме Олексій Карпенко, вхід вільний.
Програма:
- Pianoboy «Кохання», «Родина»;У п’ятницю 15 грудня гості кав’ярні «Штука» матимуть нагоду послухати концерт струнного тріо “Lviv Street (d) Band” - Павла Кропа (контрабас), Мар’яна Венгжина і Михайла Герчаківського (скрипки). Початок о 19:00, вхід вільний.
Програма:
- Океан Ельзи «Не питай»;У вівторок 12 грудня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Вуді Аллена «Матч-пойнт» (Великобританія, 2005).
Холодний вітер остуджує мрії та чорно-білою тушшю замальовує світ. Застиглий, немов краплина на склі, ти вдивляєшся у звичні обличчя людей і помічаєш їхню слабкість та беззахисність. Не перед вітром, а перед внутрішніми думками та мріями, які порушують таку звиклу обивательську впевненість.
Кіно, як і люди, що його творять або дивляться, також страждає від нещирості. Ніби граємося у гру за поблажливими правилами, даруючи собі та іншим дві години несправжньої дійсності та відредагованих почуттів.
А ще кіно часто страждає від того, що його намагаються переповісти. Чи ще гірше – зморалізувати. Це так само безплідно, як, наприклад, переповідати історію зародження справжнього кохання – замінити метафізику почуттів на штучно, хай навіть майстерно, підібрані слова. Проте більшість цього не розуміє і тому в багатьох сферах людського буття процвітає мелодрама, а у розмовах між людьми – напівправда. Насправді ж кіно – це мовчазна сповідь, на якій ти приймаєш власну недосконалість і погоджуєшся побачити себе збоку.
“Метч пойнт” – це фільм режисера Вуді Аллена! Сказати так – це як визнати авторський бренд режисера, але також і як засвідчити власну згоду на сеанс психологічного аналізу.
Тому будемо говорити про цей фільм як про зразок довершеності. Про який марно розповідати. Хоча є у ньому і глибокий соціальний вимір, і девуалізація кар’єризму, і гарна казка про людей добрих та не дуже добрих, і пристрасна любовна історія. Головне, що результат роботи режисера – довершений у виконанні фільм, у якому кожен крок і образ органічний. Фільм – небезпечний, оскільки виявляє справжню природу людини, про що ми рідко наважуємося говорити вголос і навіть несе загрозу проявити якісь наші риси.
Вуді Аллен – безумовно, класик сучасного кіно. Але навіть серед когорти кращих, він вирізняється сміливістю, з якою втручається у різні жанри, в тому числі ризиковані, а також творчою енергією, яка дозволяє йому створювати яскраві фільми упродовж декількох десятиліть. “Метч пойнт” – мабуть, один з кращих фільмів дуже плідного і талановитого американця, зроблений на європейському культурному та цивілізаційному ґрунті.
Витончений естет, режисер заповнює екранний простір красивими обличчями, вишуканими манерами, дорогим життям. Він віртуозно огранює світ британської еліти, вишліфовуючи кожне слово і кожний погляд. І власне на такому тлі, привабливому своїм блиском та розкішшю, він тонким скальпелем психологічного аналізу оголює людське підсвідоме, виявляючи справжню природу людей, дозволяючи прочитати приховані думки, які найчастіше заперечуються, та оголити вчинки, на які рідко наважуються.
Від режисури таких фільмів захоплює подих і тому відбирає слова. Адже це не мелодрама, хоча і про любов, і це не детектив, хоча і про вбивство. З іншого боку “Метч пойнт” – це таки мелодрама і таки детектив, популярні жанри, яким геній режисера додає нових вимірів. Це гра контекстами та стилями, відчути яку зможуть тільки по-справжньому проникливі люди та естетично багаті люди.
А саме такі люди наповнюють простір Кіноклубу очікуванням прекрасного.
Тож, приходьте. Будемо знову разом…
Олег Яськів
Match
Point, Woody Allen, 2005
Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/
В понеділок, 11 грудня, з 19:00 до 20:00 у «Штуці» звучатиме класична фортепіанна музика у виконанні Івана Косюка, вхід вільний.
Програма:
В неділю 10 грудня у кав’ярні «Штука» звучатимуть улюблені мелодії з кіно у виконанні піаніста Олексія Карпенка. Початок о 19:00, вхід вільний.
Програма:
- Jean-Pierre Taieb “Running after my fate”;