У понеділок 8 січня о 19:00 кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на фортепіанний концерт Миколи Лахмана “Let it snow”, вхід вільний.
Програма:
- Frank Sinatra - Jingle Bells;5 січня у кав’ярні «Штука» заплановано фортепіанний концерт Павла Гречки “Чеська музика XVIII-XIX століть”. Початок о 19:00, вхід вільний.
Звучатимуть композиції Їржі Бенди, Яна Воржішека, Антоніна Дворжака та інших.
У вівторок 2 січня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Еріка Ромера «Моя ніч у Мод» (Франція, 1969).
Дні у передчутті Свята і справжньої зими огортають нас особливою атмосферою емоцій та мрій. Її можна навіть помітити довкола перехожих, якщо бути трохи уважнішими, ніж зазвичай. Такі дні пронизані передчуттями, які здатні подарувати невимовну радість. Ті передчуття навіть не в усмішках, а в очах. Щоб їх прочитати потрібно просто дивитися в очі. А чого кращого можна бажати, ніж щоби близькі люди дивилися тобі в очі і не ховали власних…
Творчість великого французького режисера Еріка Ромера, одного з лідерів французької «нової хвилі», повертає нам відчуття справжнього кіно. У його фільмах немає спецефектів та формальних експериментів. Вони позбавлені мелодраматизму. Є лише людина зі своїм внутрішнім світом та зовнішній світ, який намагається той внутрішній світ розхитати.
Драматургія фільмів Ромера постає з невпинного бажання людини знайти своє щастя. І саме у цьому розкривається багатогранний світ фільмів Ромера. Адже у них розповідається про найважливіші для людини почуття, цінності, моральні основи. Недаремно свої фільми режисер об’єднував у цикли («Казки пір року», «Комедії та звичаї», «Моральні історії»), які розкривали природу людської душі, внутрішньої свободи або ж допомагали людині у визначенні орієнтирів життя.
Фільми Ромера позбавлені політичних, військових, економічних чи соціальних контекстів. У центрі їх уваги – завжди людина. Причому ця людина – не міфічний супергерой або ж декласований маргінал, а реальний персонаж нашого життя, якого легко знайти серед наших знайомих та рідних. Якого навіть легко розгледіти у нас самих. Ця людина хоче любити і щоб її любили, хоче збудувати власний світ радостей та улюблених справ і щоб цей світ залишався непорушним. Така людина стоїть на власних моральних підвалинах, які покликані дати їй рівновагу зі світом та Богом. Адже все найцікавіше у нашому житті відбувається саме у цих координатах. Усі справжні драми та революції вирують у серці та голові людини. І дуже важливо допомогти людині не загубити себе у цьому невеликому, але такому безмежному світі.
Ерік Ромер саме у цьому бачив власне покликання. Тому його фільми сприймаються чи не найкращою терапією людських душ. Кращі з них здатні увійти у серце і залишитись у пам’яті так органічно, ніби і були частиною нас самих. Так ніби це ми самі знімаємо таке кіно, так ніби це кіно саме про нас або ж ми знаємо про кого. Це дуже рідкісна ознака для кінорежисера і Ромер тут неперевершений.
У його фільмах увага глядача утримується не стільки дією і тим паче не спецефектами, а виключно словами, роздумами, діалогами, розмовами. Зрештою, слова залишаються з нами повсякчас, навіть на самоті. Ерік Ромер ставиться до слова з величезною повагою. Його діалоги продумані, захопливі, літературні та кінематографічні водночас.
Фільм «Моя ніч у Мод» входить у цикл фільмів «Шість моральних історій» і є, мабуть, кращим фільмом не лише цього циклу, але й усієї творчості майстра. Філософський та моральний фундамент фільму побудований на знаменитому парі Паскаля про віру в Бога. Але елегантна камерна історія стосунків чоловіка та його жінок розростається до епічних масштабів завдяки різноманіттю тем, які підіймаються його героями. Серед них і пошуки сенсу життя, свободи, свого місця у житті, ставлення до кохання, релігії, науки, сім’ї, побудова моральних підвалин для внутрішньої рівноваги. При цьому фільм просякнутий витонченим еротизмом і драматургією, тихими пейзажами, які забезпечують ідеальну атмосферу для сприйняття фільму.
«Моя ніч у Мод» – еталонний приклад фільму, потрібного кожному, де б і коли він не жив. Ви це зрозумієте, ви це обов’язково відчуєте…
Олег Яськів
Ma nuit chez Maud, Eric Rohmer, 1969
Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/
1 січня гості кав’ярні «Штука» розпочнуть рік з доброю музикою - хлопці зі струнного тріо “Lviv Street (d) Band” виконуватимуть запальні версії популярних мелодій на скрипках і контрабасі. Початок о 19:00, вхід вільний.
Програма:
- Океан Ельзи «Не питай»;30 грудня, у суботу, о 19:00 кав’ярня «Штука» запрошує на фортепіанний концерт Олексія Карпенка «Між святковими вогнями», вхід вільний.
Програма:
- Dean Martin “Everybody loves somebody”;У п’ятницю 29 грудня з 19:00 до 20:00 у «Штуці» звучатимуть імпровізації на новорічну класику. За фортепіано Іван Косюк, вхід вільний.
Програма:
- Шостакович Д. – Вальс;28 грудня, у четвер, о 17:00 кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на відкриття виставки живопису Марії Ворончак «Голос землі», що триватиме до кінця січня. Відкриття відбудеться з участю авторки, вхід вільний.
Проект «Голос землі» об’єднує десять картин, що зображують красу нашої землі через прості і звичні явища та образи, знайомі кожному з дитинства, але творчо інтерпретовані. Автор крізь призму кольорів, ліній та форм пропускає тонкі вібрації звучання невловимої музики земної тверді, що супроводжує нас від народження і до смерті. Голос землі ніжний і мелодійний у весняному хорі птахів та грізний у звуках літнього грому. В пересохлих криницях і джерелах він переходить на спраглий шепіт, у вирубаних лісах – на стогін вирваного коріння. Почути голос землі і впустити його у своє серце означає бути відповідальним за світ, у якому живемо.
Про авторку
Марія Ворончак народилася 14 січня 1973 року в с. Глещава Теребовлянського району Тернопільської області.
Основні уроки образотворчої грамоти отримала в період навчання на художньому факультеті Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника, який закінчила в 1995 році. Учителі з фаху – П. Прокопів, М. Фіголь, В. Лукань, Б. Бойчук. Саме тут почалося формування глибинного розуміння мистецтва і вироблявся художній смак. На другому курсі зацікавилася ліногравюрою і навчалася цієї техніки у відомого українського художника Петра Прокопіва. Після закінчення університету працювала керівником художньої студії в місті Теребовлі і викладачем рисунку та живопису в Теребовлянському училищі культури. Тоді ж малює перші живописні полотна і стає учасницею обласних молодіжних виставок в місті Тернополі.
Економічна криза спонукає покинути рідну землю і виїхати на роботу за кордон. В 2001 році художниця переїжджає до Відня (Австрія). Серед усіх випробувань заробітчанського життя постійно знаходить час на малювання. Тут, у Відні, робить свої перші персональні виставки та бере участь в групових міжнародних виставках. Навчалася в інституті славістики Віденського університету (2008-2011). Проживши в Австрії дев’ять років, приймає рішення – повернутися в Україну і займатися виключно мистецтвом.
В 2011 році повертається в Теребовлю і присвячує себе улюбленій справі. Основна образотворча техніка – олійний та акриловий живопис.
З 2015 року постійна учасниця всеукраїнських виставок.
В 2017 році стала членом Національної спілки художників України.