У вівторок
20 лютого о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва
запрошують на перегляд та обговорення фільму Жака Одіара «Іржа та кістка» (Франція,
2012).
Жак Одіар – безумовно, головний режисер
Франції останнього десятиріччя. І не лише через рекордні кількості нагород. На
його фільми очікують з уже призабутим піднесенням як провідні кінофестивалі так
і кінотеатри масового глядача (останні фільми мають багатомільйонні аудиторії у
Франції). Бо такі як Одіар здатні повернути кіно його майже втрачене
покликання: бути духовною їжею для розуму та водночас захопливою розвагою для очей.
Фільми Одіара здатен сприйняти майже кожен.
Адже серед багатьох смислів та рівнів сприйняття, прихованих у них, будь-хто
знайде відповідний своїм духовним та естетичним запитам.
Таємниця творчості Жака Одіара досить проста
– правда життя у всіх його проявах, захопливий сюжет, зрозумілі герої та їхні
нестримувані жодними рамками пристрасті.
Але
є одна особливість, яка вирізняє його від більшості режисерів навіть найвищого
рівня. Це майже євангельське прагнення бути поруч з найбільш скривдженими
долею, життям, суспільством. Його герої – це прості та зрозумілі всім люди, які
виявляють таку жадану життєву силу, що перетворює їх на справжніх героїв. Що
змушує співпереживати не лише розумом, але й серцем. Тому його фільми
сприймаються не лише як інша, особлива реальність життя сучасної Франції, але й
близькі глядачам більшості країн, і нашої у тому числі.
Серце
і те, що ми вкладаємо у його розуміння – співчуття, мужність, любов,
терпимість, самовідданість – абсолютний центр уваги фільмів Жака Одіара, якими
б важкими візуально чи змістовно вони не були.
Фільм
«Іржа та кістка» сфокусований у серце кожного. Він – про необхідність боротися
за життя, за гідність, за обов’язковість залишатися людиною за будь-яких,
навіть надважких, обставин. Піднесений і приземлений, добрий і жорстокий, фільм
говорить про прості речі – кохання, милосердя, небайдужість – простою історією,
простою візуальною картинкою. Але водночас фільм вийшов вишукано естетським,
“акторським”, дуже музичним, позбавленим надмірностей і мелодраматичних
компромісів. А для мене ще і ковтком “чистого” кіно серед потоку відверто
слабких фестивальних і “касових” фільмів.
Їсти
попкорн чи цілуватися при такому фільмі складно. Думати про прибутки чи
кар’єрні інтриги також. Навіть радіти, що у тебе все значно краще у житті, ніж
у екранних героїв, соромно. Якщо маєш серце. Тому що головне – це людина і її
вчинки, сльози та кров, радість та біль. І перемога, коли все закінчиться…
Приходьте…
Олег Яськів
De rouille et d’os, Jacques Audiard, 2012
Нагороди: 4 премії Сезар, приз
“Гойя” за кращий європейський фільм