У вівторок
27 березня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва
запрошують на перегляд та обговорення фільму Мії Гансен-Льов «Майбутнє» (Франція,
2016).
Наша свобода закінчується там, де починається
свобода іншого. А, можливо, наша свобода існує тільки там, де починається
свобода іншого? Хіба без іншого, якого ми зрозуміємо і полюбимо, можна бути по-справжньому
вільним? Як відчути свободу і не виявитись врешті-решт самотнім? Як любити,
залишаючись вільним?
Ці питання є пунктуацією нашого життя. Вони
постають самі, у несподівані моменти, часом у найскладніших життєвих ситуаціях.
І відповіді на них формують інтонації наших думок та мелодії нашого життя.
Так,
ми прагнемо досягнути свободи, маневруючи власними поглядами і почуттями.
Справді, ми рухаємося життям, довіряючи і втрачаючи. Безсумнівно, формуємо
власне майбутнє з помилок минулого. Відроджуємо з попелу інтимні почуття щоби
знову спробувати полюбити свободу іншого.
Дивовижно
чутливий до проблем сучасної європейської людини фільм французької режисерки
Мії Гансен-Льов навіть назвою випереджає наші думки. Майбутнє, про яке ми
мріємо, рідко виявляється таким насправді. Люди, котрих любимо чи довіряємо,
інколи виявляються слабкими і ненадійними. Наша технологічна і соціальна
мобільність, яку плутаємо зі свободою, виявляється неефективною, коли йдеться
про збереження інтимних почуттів.
Фільм
“Майбутнє” ненав’язливо і щиро говорить про глобальне через особисте. Його
героями є не якісь віддалені абстрактні французькі інтелектуали, а фактично ми
з вами, тому що він легко “натягується” на будь-яку європейську матрицю,
включно з українською.
Це
переконлива життєва драма про сорокап’ятирічну жінку, викладача філософії, яка
любить свою роботу і сім’ю, але в якийсь момент опиняється перед серйозним
життєвим викликом, перед гіркою свободою і непевним майбутнім.
Цей
фільм ніби йде услід нашим крокам, десь інколи випереджаючи думки та страхи, і
поступово, навіть упродовж екранного часу, стаючи невід’ємним від нашої
підсвідомості. Він делікатно повертає нас у сучасний європейський контекст,
нагадуючи що ми також є складовою кризи самотності і свободи.
Велика
акторка Ізабель Юппер блискуче органічно входить у роль сучасної незалежної і
самотньої жінки. Її соло – драматичну партію сильної жінки – делікатно
огранюють інтелектуальні деталі, чи то прекрасна музика Шуберта і Франка чи
літературні фрагменти з “Нової Елоїзи” Руссо, або ж розмови про філософію. У
результаті фільм, залишаючись інтимно камерним і змістовно доступним,
розростається до складної метафори про межу свободу і ціну любові сучасної
людини.
Приходьте. Загляньмо у сучасне європейське
дзеркало крізь двері кінематографу.
Олег Яськів
L’avenir, Mia Hansen-Love, 2016
Нагороди: “Срібний ведмідь” за режисуру на Берлінале
Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/