У суботу 21 березня о 19:00 кав’ярня «Штука» запрошує на концерт скрипкового дуету “Largo”, вхід вільний.
Програма:
- John Legend “All of me”;20 квітня, у п’ятницю, о 19:00 гості кав’ярні «Штука» матимуть нагоду послухати американські популярні мелодії у виконанні піаніста Олексія Карпенка, вхід вільний.
Програма:
- Rihanna “Please don’t stop the music”;- СБ 14 квітня о 19:00 – «За 60 хвилин навколо світу», концерт Мирона Остюка (акордеон) і Зеновія Сороківського (скрипка). Програма - https://bit.ly/2qkSFyk;
- НД 15 квітня о 12:00 – екскурсія Тетяни Казанцевої «Єврейська сецесія, частина перша», https://www.facebook.com/events/769524323257547/. Місце зустрічі – біля кав’ярні, вартість участі – 50грн., тривалість - дві години. Під час екскурсії почуємо найцікавіше про сецесійну архітектуру біля Кагалу і шпиталю, а також у бічних вуличках Городоцької. Основні пункти маршруту: «Штука», єврейський шпиталь, вул. Леонтовича, вул. Городоцька, вул. Менцинського, пл. Григоренка і пасаж Грюнерів, вул. Курбаса, 5;
- НД 15 квітня о 15:00 – екскурсія виставкою «Реліквії єврейського світу Галичини», що триває у Музеї етнографії та художнього промислу. Розповідатиме Ольга Лідовська - керівник музею «Слідами галицьких євреїв» ВЄБФ «Хесед-Ар’є». Місце зустрічі – біля входу в Музей етнографії, умови участі – 30 гривень оповідачу та окрема оплата вартості квитка. Більше про виставку - https://bit.ly/2qo91pX;
-
НД 15 квітня о 18:00 – «Несподівані
мелодії для скрипки і контрабасу», концерт Павла Кропа та Богдана
Ільницького.
Звучатимуть інструментальні версії композицій Майкла Джексона, «Океану Ельзи»,
“ACDC”,
“Nirvana”, “Coldplay”
та інших;
- НД 15 квітня о 20:00 – «Фортепіанна музика Ференца Ліста», концерт Павла Гречки. Звучатимуть окремі п’єси угорського композитора, а також «Соната сі-мінор»;
- ПН 16 квітня о 19:00 – фортепіанні версії українських популярних мелодій, виконує Олексій Карпенко. У програмі - хіти «Скрябіна», «Океану Ельзи», «Другої ріки», «Скай», «Бумбокс» і Pianoboy;
- СР 18 квітня о 19:00 – музичний вечір оперного співака Антонія Прокопця. У програмі – класична естрада, у т.ч. Мірей Матьє, Едіт Піаф, Хуліо Іглесіас та інші.
У вівторок 17 квітня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Філіпа Клоделя «Я так давно люблю тебе» (Франція, 2008).
Парадоксально, як з розвитком стандартів матеріального життя, технічних можливостей спілкування, щораз більшої відкритості світу, поступово розмиваються традиційні критерії того, ким є людина. Зникає справжнє спілкування, безкорислива дружба, чисте непрагматичне кохання. Переконаний, що кожен це відчуває, але можливо, не кожен здатен опиратися цій трансформації наодинці. Хоча, можливо, цього, ідеалізованого стану, й не було ніколи, але принаймні, можна було жити в такій ілюзії. А зараз навіть ілюзії зникають…
Опиратися цим руйнівним процесам допомагає мистецтво. Цей безмірний простір ілюзій, який і сформував Людину, здатен діяти не лише як неефективне наркотичне знеболювальне віртуальної кінематографічної реальності, але й справді лікувальні дози відповідей на головні запитання.
Фільм “Я так давно тебе люблю” відомого французького режисера і письменника Філіпа Клоделя дуже інтимний не у звичному сенсі, а в тому, що кожен сприйме цей фільм особливо близько, наодинці з власною совістю, замовчуючи неминучі внутрішні протиріччя. Фільм не стільки про кохання, як про Любов, яка включає і кохання, але й багато інших ознак справжньої людини. Він ніби зішкрябає з неї все зайве, недобре, суперечливе її природі і залишає найголовніше. У такій любові приховується також і інша справжність людини – часто самотньої, непочутої, покинутої.
Цей фільм, як сонати Шуберта, насичений геніальною простотою – коли без пафосу та віртуозності розкриваються прості речі, без яких життя не має сенсу. Перед нами неймовірно глибокий світ невисловленої любові та страждання, самотності та доброти.
Фільм розповідає пронизливу історію про повернення жінки у світ, про непрості сімейні стосунки, про пошуки розуміння і любові, про прийняття складних рішень і потребу у милосерді. Вражаючі акторські роботи Крістін Скотт Томас та Ельзи Зільберштейн перетворюють візуальний ряд фільму в урухомлений живопис з іконічною прихованою скорботою. Ви станете співучасником життєвих драм, ви будете говорити з героями, заперечувати і погоджуватись. Тому що цей фільм не залишає шансу на байдужість.
Завдяки таким фільмам Європа відкривається нам іншою, значно людянішою. Мимоволі, коли оглядаєшся довкола себе, розумієш, що ми, українці, живемо у значно холоднішому суспільстві, де люди-корпускули віддалені один від одного, а численні традиційні свята та обряди лише приховують брак співчуття, терпимості та простоти.
Хочеться вірити, що Кіноклуб – це, нехай мікроскопічна, але дієва форма боротьби за людину.
Долучайтесь…
Олег Яськів
Il y a longtemps que je t’aime, Philippe Claudel, 2008
Нагороди: 2 призи Берлінського кінофестивалю, приз Європейської кіноакадемії, приз за кращий фільм Британської кіноакадемії, 2 премії «Сезар»
Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/
14 квітня, у суботу, о 19:00 «Штука» запрошує на концерт «За 60 хвилин навколо світу» Мирона Остюка (акордеон) і Зеновія Сороківського (скрипка), вхід вільний.
Програма:
- “Song from a secret garden”;У вівторок 10 квітня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Патріса Леконта «Обіцянка» (Франція-Бельгія, 2013).
Інколи здається, що знаєш як треба любити. Як тримати паузи, про що мовчати, про що говорити. Чого хотіти одразу, а що відкласти до “остаточного вирішення питання”. Адже про все вже написано, знято, намальовано – тільки обери свою модель поведінки. Але насправді, коли це стається, і дійсно хочеш любити, а не імітувати, тоді з далекими звуками призабутої мелодії підкрадається морозяна невпевненість і млосне відчуття стрибка у невідомість. Душа не слухає тіла і орієнтується на віддалені ідеали, до яких спрагло хочеться дотягнутись.
Фільм відомого французького режисера Патріса Леконта “Обіцянка” – один з тих каналів зв’язку, які здатні повернути любов у правильне русло. А ще – еталонний зразок справжнього кіно, де все збалансовано, вивірено на шальках доцільності, продумано та осмислено. Жодного зайвого слова у діалогах, жодного затягнутого кадру, жодних надмірностей в інтер’єрах. Складається відчуття, що автори фільму грають з глядачем у гру, де останній активно доповнює екранну розповідь, включаючи власний досвід та очікування.
А сама розповідь змушує по-новому глянути на творчість Стефана Цвейга не лише тих, хто його ще належно не оцінив, але й тих хто його любить – настільки елегантно і точно переданий дух прози великого австрійця. Маневруючи на межі мелодрами чи любовного роману, ані Цвейг у романі “Подорож в минуле”, ані Леконт у фільмі, не завалюються у цей спрощений жанр, а навпаки – підносять історію кохання на найвищі щаблі художнього втілення. Класичний трикутник – де двоє чоловіків з різних вікових та статусних категорій змагають за кохання жінки – передана з максимальною достовірністю і навіть, наважуся, стверджувати, рідкісним сьогодні тактом. Можливо у часи сторічної давності – епоху пізнього вікторіанства, модерну та декадансу – така етика стосунків, коли пристрасть і честь виплітають драматичну кориду, могла сприйматися більш спокійно, але зараз – після кількох хвиль сексуальних і соціальних революцій та страшних воєн – навряд чи. Тому для сучасного глядача жертовність, на яку йдуть усі герої фільму заради свого кохання – це сильна морально-етична максима, до якої втомленій душі хочеться дотягнутися.
Драматичне вістря фільму – обіцянка закоханих, якої вони намагаються дотриматись, щоб зберегти любов та не образити третього. Цей аспект “класичних трикутників” майже завжди легковажно обходять сучасні автори, через що більшість історій провалююються у мелодраматичний, а отже, спрощений, некрасивий і, від того, нецікавий жанр. Навіть якщо життєвих прикладів таких нецікавих стосунків довкола достатньо. Адже мистецтво – це не лише фіксація дійсності, яка часто банальна, але й творення можливостей для нової якості вчинків, свіжого смаку почуттів. Фільм Патріса Леконта – саме про це.
Окремої уваги заслуговує атмосферність фільму. Епоха початку двадцятого сторіччя з її повагою до предметів інтер’єрів, деталей костюмів, спокою спалень, тиші бібліотек, звуків фортепіано під високими стелями, дорогого дерева письмових столів та світлих картин постімпресіоністів відображена у фільмі з музейною точністю та казковою справжністю. Музика сучасного композитора Габріела Яреда ненав’язливо доповнює імпресіоністичну картину епохи, а обличчя акторів немов зібрані з портретів того часу.
Фільм нагадує кожному, хто ще здатен на глибокі почуття або прагне їх віднайти, що любов – це комбінація достойних вчинків, які постають в результаті моральної перемоги над власними слабкостями і нестриманими бажаннями та величезної, до самозречення, поваги до того кого любиш.
Величезна радість від того, що таке кіно ще знімають. Ні, добрих фільмів і зараз не бракує. Але “Обіцянка” залишає враження довершеної єдності форми та змісту.
Гарного післясмаку вам після Великодніх свят!..
Олег Яськів
A promise, Patrice Leconte, 2013
Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/
У понеділок 9 квітня о 19:00 гості кав’ярні «Штука» матимуть нагоду почути гуцульські мелодії у виконанні фольк-гурту «Гуцульський берег» - акордеоніста Мирона Остюка і скрипаля Любомира Сеника, вхід вільний.
Програма:
- «Коломийка» D-dur (обр. М. Остюк);У понеділок 9 квітня о 17:00 кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на фортепіанний концерт Олексія Карпенка. У добірці – популярні українські мелодії та пісні, вхід вільний.
Звучатимуть:
- "Я піду в далекі гори";