-        ПТ 1 червня о 19:00 – до Дня дітей фортепіанний концерт Олексія Карпенка “Disney presents”. У програмі імпровізації за мотивами мелодій з популярних м/ф студії Волта Діснея;
-        СБ 2 червня о 19:00 – “Round midnight”, за фортепіано Богдан Ільницький. Програма - https://bit.ly/2L5aaLI;
-        НД 3 червня о 19:00 – «І ще раз ва-банк!», концерт Мирона Остюка (акордеон) і Зеновія Сороківського (скрипка). Програма - https://bit.ly/2IS12xw;
-        ПН 4 червня о 19:00 - фортепіанні версії українських популярних мелодій від Олексія Карпенка. У програмі - хіти «Скрябіна», «Океану Ельзи», «Другої ріки», «Скай», «Бумбокс» і Pianoboy.

В неділю 3 червня кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на концерт Мирона Остюка (акордеон) та Зеновія Сороківського (скрипка) «І ще раз ва-банк!..». Початок о 19:00, вхід вільний.

У програмі:

-        Frank Sinatra “Strangers in the night”;
-        Consuelo Velázquez “Bésame mucho”;
-        Mieczysław Fogg “Ostatnia niedziela”;
-        Johannes Brahms “Hungarian dance #5”;
-        Scott Joplin “Ragtime”;
-        Sebastián Iradier “La paloma”;
-        Kurt Weill “Mackie Messer”;
-        Carlos Gardel “Por una cabeza”;
-        Ігор Білозір «Барвінок»;
-        Hubert Giraud “Sous le ciel de Paris”;
-        Frank Sinatra “My way”;
-        Henryk Kuźniak “Jeszcze raz vabank”;
-        Богдан Весоловський «Ти з любові не жартуй»;
-        Мирослав Скорик «Мелодія»;
-        Henry Jerome “Never on Sunday cha cha” та інші.

У суботу 2 червня о 19:00 кав’ярня «Штука» запрошує на фортепіанний концерт Богдана Ільницького, вхід вільний.

Програма:

-          Michael Jackson “Billie Jean”;
-          Adele “Skyfall”;
-          Sam Smith “I'm not the only one”;
-          Michel Petrucciani “Round midnight”;
-          ОЕ «Не питай»;
-          ОЕ «Холодно»;
-          Charlie Parker “Billie’s bounce”;
-          Miles Davis “Someday my prince will come”;
-          Miles Davis “Autumn leaves”.

З 1 по 25 червня кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на виставку живопису Петра Сипняка «12 ознак малої Батьківщини». Експозицію можна буде оглянути щодня з 10:00 до 22:00, вхід вільний.

Дитинство для багатьох із нас – пора безтурботності та спокою. У дорослому житті краєвиди того часу, звуки, запахи резонують теплими спогадами і затишком. Хоч «12 ознак малої Батьківщини» Петра Сипняка розповідають нам особисту історію художника, правдоподібно, що впізнаємо у ній щось своє – залиту сонцем галявину з копицею, маленький оркестр, криницю чи стару яблуню з вузлуватим стовбуром. Приходьте!

Про автора

Петро Сипняк народився 29 січня 1959 року у селі Лани неподалік міста Галич на Івано-Франківщині. У 1985 році закінчив навчання у Львівському Інституті прикладного та декоративного мистецтва. Член Національної Спілки художників України. Член Спілки художників «Клуб українських мистців». У 2014 році отримав почесне звання Народного художника України.

Персональні виставки:

1990 – Картинна галерея (Львів);
1992 – Картинна галерея (Львів);
1993 – «Дійство», картинна галерея (Львів);
1996 –Палац мистецтв (Львів);
1999 – Палац мистецтв (Львів);
2000 – Галерея «Олімп» (Київ);
2000 – Дюрен (Німеччина);
2001 – Аахен (Німеччина);
2001 – Ряшів (Польща);
2001 – «Пори року», Палац мистецтв (Львів);
2002 – «Свята і грішна», Палац мистецтв (Львів);
2004 – «К-галері» (Брюсель, Бельгія);
2005 – Картинна галерея (Львів);
2006 – Галерея Анни Мальхерс (Німеччина);
2007 – Галерея «Зелена канапа» (Львів);
2007 – Бельгія;
2008 – «Містерії», галерея «LvivArt»;
2009 – Ювілейна виставка, Палац мистецтв (Львів);
2010 – Музей «Бойківщина» (Самбір);
2010 – Музей Т.Шевченка (Київ);
2010 – «Мистецький вертеп», галерея АВС (Київ);
2011 – Галерея «Мистецька збірка» (Київ);
2011 – Галерея «Коралі» (Львів);
2011 – Арт-салон «Бон Тон» (Львів);
2014 – Галерея «Зелена канапа» (Львів);
2015 – Кав’ярня-галерея «Штука»;
2016 - Кав’ярня-галерея «Штука»;
2017 - Кав’ярня-галерея «Штука».

У вівторок 29 травня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Бенуа Жако «Вілла Амалія» (Франція, 2009).

Як часто доводиться зупинятись, щоб оглянутися довкола і звірити життєвий шлях? Хіба не хочеться пришвидшити його темп щоб не давати незручних відповідей? Хіба не замальовуємо щоденною метушнею і надуманими клопотами нестачу гармонії між мріями та реальністю?

Напевно, що бодай один раз, бодай на коротко таке трапляється з кожним. Хто-знає напевне коли зорі над головою, чи море перед очима, або ж – чому б і ні? – погляд друга або мовчання священника допоможуть наважитися сказати правду. Щоб вивільнивши крила мрій, розпочати новий етап.

Але найчастіше ми утікаємо в літературу чи кіно. Там усі відповіді. Там замість нас грають оцю найважливішу розмову. Там хтось прийме рішення, яке так схвилює та захопить нас.

Це і зробили за нас прекрасний французький письменник Паскаль Кіньяр та режисер Бенуа Жако.

Кіньяр, навіть серед розкоші сучасної (і не тільки) французької літератури, виділяється особливим ставленням до слова, до розуму і до світу загалом. Живий інтелектуал, витончений естет, своєю вивіреною як класична соната чи антична скульптура прозою він зшиває епохи в неперервну історію переживань та відчуттів. Інколи не просто ламає стереотипи, але й провокує революційний перегляд усталених історичних чи релігійних ідей. Але у центрі його мовленевих та мисленневих експериментів завжди внутрішні переживання людини.

У романі “Вілла Амалія” він розповідає історію сучасної піаністки, яка перетнувши межу немолодого віку, зазнає колосальної моральної та екзистенційної кризи і вирішує рішуче змінити життя. Наскільки вдасться повністю зануреній у сучасне божевільно-ділове життя європейці відірватися від ваги безсенсовного минулого щоб зробити перші вільні кроки?

Цим запитанням перейнявся інший естет та інтелектуал кінорежисер Бенуа Жако, який попри доволі успішну кар’єру у художньому кіно, поставив також декілька оперних кіновистав. Тому саме він екранізував роман Кіньяра і запросив на головну роль Ізабель Юппер. Можливо через те, що цій акторці, мабуть, найкраще серед грона талановитих європейських акторок, вдається відобразити стан сучасної жінки у кризові періоди. Адже неодноразово глибоко психологічні фільми за її участі захоплювали фестивальні та інтелектуальну публіку.

Музика до фільму написана ще одним талановитим майстром Брюно Куле, який став відомим завдяки неперевершеним саунд-трекам до “Хористів” та “Мікрокосмос”.

Тобто, з точки зору постановки, фільм досконало викінчений, немов старовинна скрипка. А от щоб оцінити його емоційну силу, потрібна вже співучасть глядача. І чи це буде співпереживання, яке межує з катарсисом, чи переконливий привід подумати про головне або просто насолода класичною структурою фільму  – залежить тепер від кожного з нас.

Потрібно лише повірити, прийти і подивитися у безодню власних невисловлених думок…

Олег Яськів

 

Villa Amalia, Benoît Jacquot, 2009

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

-        ПТ 25 травня о 19:00 - «Українська жіноча лірика», за фортепіано Олексій Карпенко. У програмі мелодії гуртів «Один в каное», «Vivienne Mort», Марії Чайковської і Тіни Кароль;

-        СБ 26 травня о 19:00 – фортепіанний концерт Павла Гречки «Вальси Шопена». Серед фортепіанних мініатюр Фридерика Шопена чи не найбільш популярні його вальси – поетичні та ніжні, жваві та легкі. Створені для салонних музикувань, вони здебільшого мають швидший темп, ніж класичні бальні еквіваленти;

-        НД 27 травня о 19:00 – концерт Павла Кропа (контрабас) і Богдана Ільницького (скрипка). У програмі мелодії “Linkin park”, Adele, “Nirvana”, “Coldplay”, Майкла Джексона, «Океану Ельзи» та інших;

-        ПН 28 травня о 19:00 - вечір класики, за фортепіано Олексій Карпенко. Програма - https://bit.ly/2khPQLV.

Вхід на усі концерти вільний, резервація столиків - 097 586 81 95.

У понеділок 28 травня о 19:00 кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на вечір класичної музики. За фортепіано Олексій Карпенко, вхід вільний.

Програма:

-        Л. Бетховен - Перша частина 14 сонати (місячна);
-        Й. Гайдн - Соната ре мажор №9;
-        Ф. Ліст - Угорська рапсодія №8;
-        Ф. Гласс - Mad Rush;
-        В. Сільвестров – Багатель №6;
-        В. Моцарт - Турецьке рондо (імпровізація на цю тему);
-        Е. Гріг "В печері гірського короля" (імпровізація на цю тему).

24 травня о 19:00 кав’ярня-галерея «Штука» і Клуб шанувальників Галичини запрошують на лекцію «Єврейські традиції у галицькій кухні». Розповідатимуть засновниця львівського кафе «Єрусалим» Льоля Ланда і кулінарна блогерка та дослідниця галицької кухні Пані Стефа. Для участі просимо зареєструватись – https://goo.gl/3bRbpJ.

Гастрономічну традицію Галичини важко описати, не згадавши  про улюблені страви, успадковані від місцевого єврейського населення. Цвіклі, форшмак, фаршировані курячі шийки та риба – головні, але далеко не всі, герої цієї довгої історії, що тягнеться ще від XIV століття, коли євреї-ашкенази розселялись з Німеччини у Східну Європу. Основою формування їхньої кухні був «кашрут» - кодекс суворих правил, визначених приписами юдаїзму і рекомендаціями релігійних авторитетів.

Впродовж зустрічі дізнаємось, що характерного було в ашкеназькій кухні, які головні принципи «кашруту» та скільки ще звичних нам страв мають єврейське коріння. Будемо раді зустрічі!

Ісаак Башевіс Зінґер «Шоша» (1978): «Я промовляв благословення над вином у вечір п’ятниці та ранок суботи. Бася приготувала для мене вегетаріанську суботню трапезу: запіканку з крупи і квасолі та рисовий кугель з корицею. У п’ятницю ввечері перед настанням сутінків Шоша благословила свічки і поставила їх у срібні підсвічники. На столі була нарядна скатертина <…>. На ній – дві хали. Сімейна реліквія – ніж з перламутровим руків’ям і написом «Свята Субота», теж лежав на столі. В п’ятницю ввечері Бася і Шоша їли фаршировану рибу і курку, а мені подали локшину з сиром і тушковану моркву. Обидві були в суботніх сукнях і святкових туфлях. Через відкрите вікно в інших помешканнях виднілися суботні свічки і долинав спів. Прості євреї співають: «Мир і світло євреям у день відпочинку, день радості». Хасиди співають кабалістичні поеми праведного Ісаака Лурії, написані по-арамейськи <…>. Бася згадувала, як раніше на суботу підлоги посипали жовтим піском. Селяни привозили пісок у дерев’яних кадібах і торгували ним одразу з підводи. Тепер інша мода. Тепер господиням подобається мити підлоги лужним розчином. А ще благочестиві єврейки колись ходили у п’ятницю по сусідах і збирали хали, рибу, різну їжу та навіть цукор – хто що дасть – для бідних. Теперішнє покоління не вірить у таку благодійність». 

Організатор - кав’ярня-галерея «Штука»

-        ПТ 18 травня о 19:00 - фортепіанні версії українських популярних мелодій від Олексія Карпенка. У програмі - хіти «Скрябіна», «Океану Ельзи», «Другої ріки», «Скай», «Бумбокс» і Pianoboy;
-        СБ 19 травня о 19:00 - «І ще раз ва-банк!», концерт Мирона Остюка (акордеон) і Зеновія Сороківського (скрипка). Програма - https://bit.ly/2IHbmaw;
-        НД 20 травня о 19:00 – концерт віолончельної музики Василя Барвінського. Виконавці: віолончеліст Ярослав Мигаль, концертмейстер - викладач КЗ ЛОР ЛМК ім. С.Людкевича Галина Курилич, ведуча концерту - викладач-методист КЗ ЛОР ЛМК ім. С.Людкевича Роксоляна Гавалюк. Детальніше - https://bit.ly/2wKjv9u;
-        ПН 21 травня о 19:00 - «Мелодії з кіно», за фортепіано Олексій Карпенко. Серед іншого заплановані головні музичні теми з к/ф «Запах жінки», «Леон-кіллер», «Пірати Карибського моря», “What a wonderful world” тощо;
Вхід на усі концерти вільний, резервація столиків - 097 586 81 95.

У вівторок 22 травня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Саймона Джонса «Героїчна симфонія» (Великобританія, 2003).

Інколи історія одного шедевру може стати казковим кристалом, у якому, якщо дуже хотіти, можна розгледіти себе. Не обов’язково героєм чи суфлером автора. Часом навіть активного споглядання достатньо щоб відчути причетність до історії. Такі відчуття нам дарує, наприклад, любов до музики. Чи до літератури або кіно. Але, звичайно, якщо ця любов щира і – як гарно ми говоримо – само-віддана.

Таким маленьким шедевром про великий шедевр, у якому можна відчути себе трохи по-іншому,  є британський фільм “Героїчна симфонія”. Це філігранно розказана історія про один день з життя великого композитора Людвіга ван Бетовена. Камерна за формою, але симфонічна за змістом стрічка є не стільки біографічним фрагментом, скільки проекцією часу – з рентгенівською уважністю до деталей інтер’єрів, костюмів, облич, манер. Переглядаючи цей фільм можна справді повірити у транс-часові подорожі.

Насправді, героєм цього художнього фільму є музика – третьої, “Героїчної” симфонії Бетовена. Твору, з якого фактично розпочався великий симфонізм наступних двох століть. Вона заповнює не лише кадри, але й думки; не дозволяє відвернутися від екрану. Це надзвичайна рідкість у кіно – так глибоко, але ненав’язливо проникати у вени музики. Майже без пафосу, короткими, але впевненими мазками-фразами, точно-сфокусованими інтонаційними поглядами ми, глядачі, вступаємо в діалог з історією у найдраматичніший її момент – епоху французької революції та наполеонівських воєн. Це був час коли народжувались мрії, які живуть ще до сьогодні. Час, після якого багато світоглядних речей тепер стали звичними для наших сучасників, а для сучасників тих подій були незбагненними, а часто і неприйнятними. Час коли почали втілювати ідеали свободи, рівності та братерства у життя.

У короткому фільмі, що заледве удвічі переважає тривалість самої симфонії, ми проживемо найдраматичніші сторінки писаної та мисленневої історії західної цивілізації, до якої наш Львів та Галичина безпосередньо належали, оскільки Бетовен, Гайдн чи граф Лобковіц і графиня фон Брунсвік – “безсмертна кохана” Бетовена, були співвітчизниками наших предків. Тому до певної міри це також частина і нашої історії.

Фільм дуже весняний за настроєм, але енергійний за змістом. На контрасті величної музики та грандіозних революційних ідей, фільм все ж таки промовляє про любов. Це прекрасний, хоча й стриманий діалог невисловленого, позакадрового, пережитого. Не тільки Бетовеном, який люблячи, так і залишився самотнім. Але й наших опалих у спогади історій.

Після таких маленьких шедеврів у вухах залишаються краплини музики, а слова шепочуть слова любові, яких не вимовили герої, але часто промовчуємо і ми. А коли затихне відлуння наших кроків у порожньому просторі без людей розлиється сонячна радість… Так ми залишаємося у вічності.

Приходьте! Вслухайтесь…

Олег Яськів

 

Eroica, Simon Jones, 2003

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/