

Впродовж грудня запрошуємо на виставку живопису Ігоря Гапона «Камені Землі Обітованої». Експозицію можна оглянути щодня з 10:00 до 19:30, вхід вільний.
У місяць світлого свята Різдва хочеться радості та легкості, які нам часто дарує літо. Виставка Ігоря Гапона - це роботи з пленеру в Ізраїлі 2016-го року, організованому друзями автора - художниками Анною Зарницькою та Андріаном Жудро. Залиті сонцем міські панорами мимоволі підносять на дусі та додають віри в краще. Головні та улюблені локації - Єрусалим і давня частина Тель-Авіву. «Настрій чудовий, приємні люди, дуже вдячний друзям, які так тепло мене приймали і турбувались», - ділиться згадками Ігор Гапон.
Заходьте, беріть друзів, а ми докладемо зусиль, аби від візиту у «Штуку» залишились найтепліші спогади.
Про автора
Народився у 1960-му у Львові. У 1980-му закінчив Львівське училище прикладного мистецтва ім.І.Труша, у 1985-му - Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва. Працює у ділянках станкового живопису та іконопису.
Учасник численних виставок та пленерів в Україні й за кордоном. Останньою наймасштабнішою експозицією стала персональна виставка у Національному музеї імені Андрея Шептицького у листопаді 2020-го року.
Твори зберігаються в музейних і приватних колекціях в Україні та інших країнах світу.
Про авторку
Народилась 1965-го року у Львові. У 1985-му закінчила Львівське училище декоративного та прикладного мистецтва ім.І.Труша, у 1990-му - Львівську національну академію мистецтв.
З 1990 бере участь в художніх виставках, пленерах та симпозіумах. З 1997-го лен НСХУ. Учасниця більше ніж 100 групових виставок в Україні та за кордоном, має персональні виставки.
Впізнаваний стиль автора досконало передає міську атмосферу - вир життя, швидкість, зникомі постаті перехожих на тлі незворушних історичних будівель. Схоже, останні якраз і є головними героями усіх сюжетів - мовчазні свідки мінливого світу. Настрій відчитуємо за майстерно продуманою яскравою колористикою.
Про автора
Народився у Львові 1976-го року в мистецькій родині. Закінчив профтехучилище №12, здобувши спеціальність вітражиста. Шість років навчався в Львівській Академії мистецтв на відділі кераміки і монументального живопису.
Персональні виставки:
2000 - в Хелмі, Ополе, Кракові (Польща);
2001 - Львівський інститут геології та геохімії горючих корисних копалин НАН;
2008 - галерея «Зелена канапа» (Львів);
2009 - у Кардіффі (Великобританія);
2011 - «Nude in the still life» у «David Simon gallery» у Бристолі (Великобританія);
2011 - галерея «Арт 11» (Львів);
2012 - галерея «Зелена канапа» (Львів).
Брав участь в групових виставках в Києві, Лондоні, Кракові, Вроцлаві, Парижі. Працює в сфері станкового живопису, здебільшого в жанрі урбаністичного пейзажу.
У вересні запрошуємо на виставку живопису Петра Сипняка “Вістки з гір”. Вернісаж із участю автора відбудеться у понеділок 2-го вересня о 18:00, експозицію можна оглянути щодня з 10:00 до 19:30, вхід вільний.
Шум ріки, голоси старих лісів, дзенькіт отари, трембіти, флояри і цимбали - найкраща композиція для противаги міському гамору. Хмари, які зачепились у вершинах, прохолода ранку, ґрунтові дороги і гори до краю горизонту, які щомісяця змінюють колір від яскравої зелені навесні до пломенистої суміші багряних, жовтих і смарагдових відтінків восени. У кожного залюбленого в Карпати своя формула любові, але у нашій вересневій збірці точно знайдеться хоч один важливий компонент. Заходьте милуватись і радіти!
Про автора
Петро Сипняк народився 29 січня 1959 року у селі Лани неподалік міста Галич на Івано-Франківщині. У 1985 році закінчив навчання у Львівському Інституті прикладного та декоративного мистецтва. Член Національної Спілки художників України. Член Спілки художників «Клуб українських мистців». У 2014 році отримав почесне звання Народного художника України. Автор численних персональних виставок у Львові та за кордоном.
У серпні запрошуємо на виставку Наталії Хацко “Крізь скельце в казку”. Вернісаж із участю авторки відбудеться у четвер 1-го серпня о 18:00, експозицію можна оглянути щодня з 10:00 до 19:30, вхід вільний.
Серед головних сюжетів, які побачимо на виставці, - фантазійні історії та квіткові композиції. Після тривалих експериментів із технікою роботи залишився улюблений — розпис на склі, ця любов триває уже більше 30 років. Попри знайому символіку у збірці немає ілюстрацій до художніх літературних творів, “усе — внутрішній світ, сюжети виникають і переслідують до втілення”. Глядачеві передається медитативний настрій художниці — пильно розглядаючи деталі та героїв, розум мимоволі сповільнюється і вбирає життєрадісні кольори і спокій.
Про авторку
Народилася у 1974-му році у Львові. У 1995-му закінчила відділ художнього розпису Львівського училища прикладного мистецтва імені І.Труша, у 2001-му — відділ художнього скла Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва.
Авторка та учасниця виставок:
- 1997 — персональна виставка у музеї Народної архітектури та побуту (Львів);
- 1999 — виставка у музеї ім.І.Біласа (Трускавець);
- 2000 — виставка у галереї ім.І.Кавалерідзе (Київ);
- 2001 — виставка у галереї “Кольори” Києво-Печерської Лаври;
- 2002 — виставка у Домініканському соборі (Львів).
- 2006 — виставка у галереї “Вернісаж” (Одеса);
- 2008 — виставка в галереї " Равлик" (Львів).
Роботи знаходиться в приватних збірках багатьох країн Європи, в Америці, Бразилії, Канаді.
У липні запрошуємо на виставку живопису Павла Федіва “Місто на воді”. Вернісаж з участю автора відбудеться у понеділок 1-го липня о 18:00, експозицію можна оглянути щодня з 10:00 до 19:30, вхід вільний.
Пекуче сонце, запорошені вулиці та розплавлений асфальт женуть львів’ян у зелені оази та мрії про свіжий плюскіт хвиль. Яким би було наше місто з повноводною річкою на проспекті? З танцюючими парами на березі, ранковою мрякою і дзенькотом келихів при заході сонця? На виставці побачимо частинку фантазій, які так чи інакше пролітали у кожного з нас влітку або в часі розмов про засклеплену в підземеллях Полтву.
Автор пропонує до уваги відвідувачів 15 робіт — давніших і зовсім свіжих, але усі як нагадування про приховані можливості нашого міста.
Про автора
Народився у
1943-му році у Львові. У 1968-му закінчив
відділ художнього розпису Львівського
училища прикладного мистецтва імені
І.Труша, у 1979-му — вечірній відділ
художнього скла Львівського державного
інституту прикладного та декоративного
мистецтва. Працює в галузі станкового
малярства. Заслужений художник України.
Значна частина творчого доробку присвячена Львову і його архітектурним пам’яткам. Любов до мандрівок завжди супроводжується акварелями, але незалежно від локації створює роботи не у стінах майстерні, а на пленері, тонко передаючи нюанси настрою та середовища.
Учасник численних колективних виставок та пленерів в Україні й за кордоном.
Автор персональних виставок:
- 1991 — Національний музей у Львові;
- 1994 — музей “Бойківщина” у Самборі;
- 1994 — Республіканський Фонд культури в Києві;
- 1995 — галерея “Слово і образ” у Вроцлаві (Польща);
- 2006 — Національний музей у Львові;
- 2007 — Львівський палац мистецтв;
- 2015 — Львівський палац мистецтв;
- 2016 — Посольство України у Варшаві (Польща);
- 2019 — “Dusza miast” у Нисі (Польща);
- 2024 — Львівський палац мистецтв.
Твори художника зберігаються в музеях та приватних колекціях України, Польщі, Німеччини, США, Канади, Ізраїлю, Італії.
У п’ятницю 21-го червня в рамках Свята музики у Львові з 18:30 до 19:30 запрошуємо на концерт гурту “Ойкумена” і бандуристки Олени Коссак, вхід вільний.
Послухаємо українські народні та авторські мелодії. Виступ складатиметься із кількох тематичних частин, зокрема звучатиме врятована з передової бандура, а також фортепіано.
Більше про гурт - https://www.oikoumena.com/
У червні запрошуємо на виставку архівних світлин “Соля” — спільний проект із Музично-меморіальним музеєм Соломії Крушельницької у Львові. Вернісаж відбудеться у п’ятницю 7-го червня о 18:00, вхід вільний.
Іван Дудич, мистецтвознавець і науковий співробітник музею: “Світлини Соломії Крушельницької оповиті справжньою таємницею. Адже в більшості випадків немає датувань, а лиш припущення. Сама співачка не вела щоденника і не залишила нам своїх спогадів. Тому про хронологію і конкретику ми можемо говорити лиш з її особистих листів та поштівок з власним зображенням, які вона підписала та адресувала в рідну Білу – батькам, братам і сестрам.
На противагу офіційним кабінетним фотографіям ательє Маґріні, де співачка постає в образах розмаїтих героїнь із опер, у червневій експозиції “Штуки” представлено невідому серію світлин. Це дві фотосесії, які співачка ймовірно замовила як приватні світлини та світлини для промоції концертного турне Аргентиною та Сполученими Штатами після І Світової війни. Ці фото були втілені на дагеротипних пластинах. Доволі складна техніка, проте давала можливість для першої ретуші світлин - додавання до них певних мистецьких «ефектів».
Для нас сьогодні ця серія знімків цікава тим, що на них співачка постає у доволі зрілому віці, коли вже полишила велику оперну сцену і перейшла в камерний репертуар. Соломія позує у модному одязі того часу. Як оперна прима, вона не позбавлена лоску та відчуття внутрішньої значущості, проте ці фото більш інтимні. В них постає сама особистість Соломії як людини – її емоції, характер. На цих фото вона не зображає войовничу Валькірію чи ліричну Лорелею, трагічну Джоконду чи закохану Баттерфляй. Тут Крушельницька постає сама собою. На деяких фото вона сидить у кріслі, але постава у неї королівська. На іншому вона милується простим букетиком квітів, який так щемливо тримає в руках. Десь із парасолькою та в капелюсі - так, ніби зібралася на прогулянку. Її погляд звернений на нас. І ми можемо побачити її великі глибокі очі та щиру посмішку, якою на офіційних світлинах співачка нас не обдаровувала. Частина цих фото призначалася для її друзів та близьких і для приватного архіву.
Де знаходяться і чи збереглися взагалі оригінальні негативи? Невідомо. Проте на Міжнародному
фото-аукціоні були виявлені оцифровані світлини, які становлять особливу цінність. Через них пізнаємо ще одну грань нашої славетної Соломії, але ця сторона співачки вже більш неформальна, та, за якою ми можемо ближче зрозуміти її душу, як ту, яку так ніжно вдоманазивали «Соля»”.