1 жовтня, у Всесвітній день туризму, мер Львова Андрій Садовий висловив урочисті подяки одинадцятьом представникам туристичної сфери міста. Радіємо за усіх причетних до цього свята, і особливо - за неодноразового лектора Клубу шанувальників Галичини та доброго друга кав’ярні «Штука» Тараса Гринчишина, релігієзнавця і гіда-перекладача.

Хоч із запізненням, але сердечно вітаємо!

Повний текст новини тут.

У вівторок 8 жовтня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Кена Лоуча «Доля ангелів» (Великобританія, 2012).

Це вже стає звичкою – оця щоденна метушня серед заклопотаних собою людей, оці неважливі особисті, сімейні, службові справи, які потрібно вирішувати. Невпинно, день у день. Лише зрідка підіймаючи погляд вгору, лише деколи помічаючи людину у перехожому.

Але ж інколи так хочеться невимовної легкості буття! Так хочеться згадати, що живеш у красивому місті. Що у твоїй трохи недоладній, але гарній країні живуть красиві люди. Що кордони її розмиті і ти сниш Європою. Такою ж гарною, повної красивих міст і людей. Ці нечасті сни приходять з дитинства, вони витримані, немов добре віскі чи тихе вино.

Мистецтво пити настільки ж притаманне Європі, як і мистецтво жити. Віскі, вино, пиво розкажуть не менше, ніж симфонії чи балети. Інколи вони навіть переконливіші.

Кен Луч, провідний англійський режисер, дивовижно відчув незримі нитки, якими алкоголь пов’язує європейців. Причому він елегантно сказав менше, ніж промовчав. Він промовчав, що віскі – це не тільки міцний алкоголь, не спосіб життя і навіть не культурний маніфест шотландців. Адже це й так відомо тим, хто вміє бачити сни. Він промовчав, що віскі має аромат свободи, колір надії, смак любові до ближнього. Навіть якщо цей ближній і нікчемний маргінал, «гвинтик суспільства».

Новий фільм немолодого вже англійського класика Кена Лоуча – режисера соціального кіно з людським обличчям – у центрі якого нерідна йому шотландська культура віскі, здивував насамперед його шанувальників, адже у ньому зовсім немає політики, політкоректності, комерційності та витікаючої з цього нудьги. Натомість є легкий, але тонкий гумор, іронічний кримінал, безтурботність молодості, таємниці старовинних винокурень та рецептур віскі. У той же час залишилась притаманна режисеру глибока соціальність. Фільм став однією з кращих кіноподій минулого року та несподіваним порятунком репутації останнього Канського кінофестивалю на тлі численних провалів метрів.

Цей фільм, безумовно, зі смаком віскі. Але зрозуміють це лише ті, хто смакує алкоголь як невід’ємну частину культури. Адже відкриваючи пляшку скотчу, ви не збираєтесь напиватись. Насправді ви лиш призупиняєте метушливу ходу, підіймаєте голову вгору, бачите небо у шибках привідкритих вікон і помічаєте гарне обличчя, яке дивиться на вас. Тоді стає так невимовно легко жити!

«Доля ангелів» – легкий фільм. Він володіє силою антигравітації, яка підіймає його понад іншими фільмами – переобтяженими серйозними намірами і складною режисурою. Тим, складним фільмам, – вічно повзати по землі, плутаючись у режисерських думках, розрахунках продюсерів та модних трендах кінофестивалів. А «Долі ангелів» – жити у пам’яті глядачів, давати їм надію, наповнювати серця добротою і любов’ю. Не до віскі – до ближнього…

Олег Яськів

Нагороди: Приз журі на Канському кінофестивалі, Приз глядацьких симпатій за кращий європейський фільм у Сан-Себастьяні

Ken Loach, The Angels’ Share, 2012.

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

6 жовтня о 18:00 у кав’ярні-галереї «Штука» відбудеться презентація дебютної книги Анни Шпилевської «Симфонія хаосу». Літературні читання супроводжуватиме музикування львівських гуртів «Морелі», «Sometimes» і «Трояка ружа». Вхід вільний.

"Симфонія хаосу" – перша збірка молодої авторки. Книга містить декілька невеликих повістей, оповідань-замальовок, міні-есеїв, написаних чудовою мовою, місцями - гуцульським діалектом. Письменниця експериментує з різними темами – від містичних мотивів старих легенд до сучасних реалій буття з їх непростими моральними проблемами. Видання здійснено за кошти грантів голів Рівненських облдержадміністрації та облради.

Про автора

Народилась 14 червня 1990 року у Рівному. Закінчила Рівненське музичне училище, навчається на п’ятому курсі Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка.

З ранніх років захоплюється літературою, тож непоодинокими були спроби написання власних творів. Друкувалась у місцевій періодиці, в літературних альманахах "Наше коло" і "Погорина", газеті "Сім днів", журналах "Express Cool", "Коліжанка", "Мистецькі грані".

Своїми враженнями про першу книгу Анни Шпилевської у передмові поділилась Лідія Рибенко, голова Рівненської спілки письменників: "Читаєш один за одним твори, вміщені до книги , – і наче причащаєшся коктейлем запахущо-гіркуватого подиху прадавніх легенд, інкрустованих у сьогодення; модерних парфумів упереміж із запахом сліз наших юних сучасниць , що переживають найперші драми свого життя…".

У суботу 5 жовтня о 19:00 кав’ярня «Штука» запрошує на фортепіанний концерт Марії Паньків «Лине листя з лип, плине воза скрип…»*.

У програмі - українська та світова класика, джазові обробки. Трохи вже знайомих мелодій, трохи – нових.

Вхід вільний.

*) з поезії Богдана-Ігоря Антонича «Осінь».

У вівторок 1 жовтня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільмів Карлоса Саури «Фламенко, фламенко» і «Фадо» (Іспанія, 2010 і 2007).

Якась холодна осінь випала нам. Така ж гарна, як і завжди, але несвоєчасна. Тіло ще хоче тепла, душа – любові, розум – шаленства. Все це отримуємо в музиці, у танці. Все це приходить з південним вітром, із запахом моря, щоб залишитись на вулицях наших міст і ще довго нашіптувати крізь скуйовджене волосся, що пристрасть була, любов існує, а кохання ще прийде…

Найкращий спосіб зігріти серце і прогнати холодний смуток – це залишитись з країною, де смуток, розігрітий сонцем і пристрастю, став невід’ємною частиною життя людини, історії та культури народу. Народу талановитого, гордого, естетично досконалого. І кінематографічного, додамо, також…

І якщо химерність ірраціонального іспанського розуму вповні розкривається у фільмах Педро Альмодовара, то багатство його гарячої душі – безумовно, у творчості Карлоса Саури. Обидва – класики, обидва – питомі іспанці, обидва – геніальні, але водночас дуже різні режисери.

Не можна сказати, що у кожного з них своя Іспанія. Радше, вони доповнюють один одного і разом створюють феномен іспанського кіно.

Карлос Саура – глибокий реаліст і водночас неперевершений поет пластики і музики Іспанії. Ніхто інший так послідовно не втілював у фільмах дух іспанського танцю та поезії. Свого часу кінотрилогія “Криваве весілля”, “Кармен” і “Чаклунське кохання” здійснила революцію у кіно і стала першою успішною спробою передачі кіномови через танець і музику. Пізніше були “Фламенко”, “Танго” та “Іберія” – фільми, в яких режисер розвивав новаторський метод і водночас продовжував відкривати світові культуру і традиції Іспанії.

У цих фільмах майже відсутні діалоги, слова замінює танець, пристрасть передається через спів і танець. Значною мірою через фільми Саури світ відкрив для себе і продовжує пізнавати культуру фламенко.

Новий фільм Карлоса Саури “Фламенко, фламенко” – вершина творчості режисера у цьому жанрі. Бездоганний смак та відчуття міри заворожують і виривають зі світу реальності у світ пристрастей, музики і танцю. У фільмі зіграли всесвітньо відомі танцюристи і музиканти, в тому числі і гітарист Пако де Люсія.

Дивовижним вийшов і ще один новий фільм майстра – “Фадо”. У цьому фільмі Саура звертається до Португалії – одвічної сусідки-суперниці-партнера Іспанії – та розкриває душу їхнього національного музичного жанру фадо. Фадо – хоча й виплавлене під таким же гарячим піренейським сонцем, що й фламенко, але має самобутні та відмінні риси, обумовлені історією та культурою португальського народу. У ньому більше присутні африканські елементи, як у танці, так і у співі, більше карнавального темпераменту, елементів джазу, румби та еротичних мотивів. Але обов’язковою у фадо є поетична душа народу, який уміє кохати і страждати.

Своїм фільмом Саура пробиває оболонку певної культурної ізоляції, в якій перебуває фадо, затінене більш іменитим фламенко. Затінене несправедливо, бо це різні, але рівною мірою прекрасні, музично-пластичні жанри. У такому поданні – одночасно, у діалозі двох самобутніх і магнетичних культур-сусідок – вони приходять до нас, українців-шанувальників високого кіно і мистецтва, вперше.

Нашому прекрасному, але охолодженому осінню місту, потрібний гарячий вітер піренейського темпераменту, який приходить з кіном Карлоса Саури. І ми припадемо своєю чуттєвою душею до гарячої іспанської та португальської душі. Через пластику рухів, через стогін голосів, через неперевершену операторську роботу геніального Вітторіо Стораро ми зігріємося.

І щось обов’язково для нас розтане: чиясь замерзла рука, чиїсь холодні уста, чиєсь мовчазне серце…

 Олег Яськів

Karlos Saura, Flamenco, Flamenco, 2010; Fado, 2007.

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

Життя прекрасне! Хоч кавовий фестиваль промайнув дуже швидко, але є чому радіти: «Штука» здобула перемогу в номінації «Мистецька кав’ярня».

Дякуємо вам, друзі!

Як уже раніше анонсувалось організаторами свята «На каву до Львова!», "Штука" підготувала для відвідувачів незвичну подію: кавові експерименти за мотивами виставки графічних етюдів Сергія Резніченка «Кавова еротика», що триватиме у «Штуці» до 14 жовтня. Але найголовніше і найприємніше залишилось наостанок.

29 вересня, завтра, з 12:00 до 13:00 наші гості матимуть можливість замовити каву із чуттєвим начерком самого автора! Сергій Резніченко і кав’ярня «Штука» запрошують! Будемо раді зустрічі.

Сьогодні після 14:10 чекаємо на візит Кавових Короля і Королеви. І з цієї нагоди запрошуємо на урочистий скрипковий концерт.

Маєте спокусу зустрітись з титулованими гостями і захопити святкового настрою? То все буде в «Штуці»!

За умовами організаторів свята "На каву до Львова!" для підтримки улюбленого місця варто дублювати свій вибір на його facebook-сторінці:

https://www.facebook.com/LvivCityCoffeefest/app_20678178440

Адже найкращу кав'ярню виберуть згідно:
- результатів голосування на сайті (15%) та fb-сторінці (15%),
- заповнених бюлетенів у кав'ярнях-учасницях (50%),
- вибору Кавових Короля та Королеви/таємного покупця (20%).

Дорогі друзі! Сьогодні розпочалось свято «На каву до Львова!». А разом із ним – вибір найкращої кав’ярні нашого міста.

«Штука» теж змагається за цей титул, але без вашої допомоги нам ніяк не впоратись. Будь ласка, підтримайте нас не словом, а клац-клацом:)

http://coffeefest.lviv.ua/uk/poll-2013/