У вівторок 18 червня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Габріеле Сальваторе «Я не боюся» (Італія, 2003).

Цей фільм не може не сподобатися. Це один з рідкісних прикладів у кіно, коли незалежно від сюжету фільм вже самою своєю природою западає у душу глядача та живе у ній довгим життям. Перегляд такого фільму – це не просто діалог глядача та авторів, а розмова двох сторін людської душі. Туди, куди не може «дотягнутися» мова чи логіка, проникає душа фільму.

А те, що добрий фільм має душу, можна переконатись переглянувши чудовий фільм Габріеле Сальватореса «Я не боюся».

Фільм італійського режисера повертає нам настрій дитинства, хоча змістовно робить ще дорослішими. Без жодної дидактики, мелодраматизму, моралістики – лише чистою природою кіно, силою мистецтва змушує серце здригатися, згадати про головні почуття, які повільно висихають під мутною плівкою марноти.

Моторошна кримінальна історія, покладена в його основу, слугує лише тлом для оголення душі людини, емоційним простором для боротьби між добром та злом. Тому недаремно головним героєм фільму та книги, по якій він поставлений за романом відомого сучасного письменника Нікколо Аманніті, є хлопчик, який тільки починає відкривати світ: жорстокий, несправедливий і водночас прекрасний та привабливий. Від того що побачить у світі хлопець, залежить те, якою людиною він виросте, залежить, на чиї шальки буде покладена ще одна людська душа: добра чи зла. Фільм, як і книга, розповідає про сміливість і дружбу, жорстокість і любов. Про те, як стають (або не стають) справжніми чоловіками, друзями. У кінематографі такі поняття рідко зустрічаються в одному творі та ще й майстерно передані. За силою сприйняття, правдою людських переживань даний фільм наближається до кращих творів великого письменника і Справжнього чоловіка Ернеста Гемінгвея.

Без перебільшення, фільм слід вважати обов’язковим для перегляду тим, хто хоче бачити більше, відчувати сильніше, стати кращим.

Доповнюють емоційну силу фільму чудова операторська робота Італо Петріччьоне та вражаюча музика Еззіо Боссо.

Гарячий, розпечений від емоцій фільм може стати рятівним напоєм, здатним вгамувати спрагу не лише втомленого розуму, але й розмореної душі…

Io non ho paura, Gabriele Salvatores, Italy, 2003.

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

15 і 16 червня, на вихідних, о 17:00 кав’ярня «Штука» запрошує на музичні вечори «Такі знайомі романтичні мелодії» у виконанні піаністки Ірини Лобанок і тенор-саксофоніста Ростислава Гавриша.

У програмі Ірини Лобанок:

• Ніколай Раков «Варіації»;
• Elvis Presley «Love me tender»;
• Elvis Presley «Can't help falling in love»;
• Frank" Sinatra «Stardust»;
• Frank" Sinatra «All of me»;
• Ray Charles «Georgia on my mind»;
• Scorpions «Maybe I, maybe you»;
• «Moon River», саундтрек до к/ф "Сніданок у Тіффані";
• «Watch what happens», саундтрек до к/ф "Шербурзькі парасольки";
• саундтрек до к/ф "Той самий Мюнхгаузен";
• саундтрек до к/ф "Limelight" з Чарлі Чапліном та інші.

У виконанні Ростислава Гавриша впродовж години звучатимуть світові хіти, серед яких:

• Раймонд Паулс «Довга дорога в дюнах»;
• Ray Charles «Hit The Road Jack»;
• Nino Rota «Godfather».

Разом Ірина Лобанок та Ростислав Гавриш заграють:

• Errol Garner “Misty”;
• Earle Hagen “Harlem Nocturne”;
• Duke Ellington “Caravan”;
• Франц Шуберт «Серенада»;
• “Cabaret” з однойменного фільму.

Вхід безкоштовний.

У четвер 13 червня о  19:30 кав’ярня “Штука» запрошує насолодитися акустичним виступом львівського гурту Cherry Band.  Гурт зіграє свої найкращі пісні у літньо-кавовій атмосфері кав’ярні. У програмі – бандура, клавіші, перксусія, гітара, – а все це разом в поєднанні з багатоголосим вокалом, – музика Cherry Band.

 Гурт грає разом з 2011 року, експерементуючи у стилях folk, pop-folk, indie folk. Основа звучання Cherry Band – це бандура, вдало зміксована з іншими акустичними та електронними інструментами. Минулого року Cherry Band став учасником Korrö Folkmusikfestival 2012 у Швеції, Mikołajki Folkowe в Польщі. Цього року чекайте гурт на фестивалі «АртПоле» в Унежі!

Вхід вільний.

Cherry Band – це:

Анастасія Войтюк (гітара, бандура, вокал)

Марічка Бондалєтова (вокал)

Юлія Вінтюк (бандура, вокал)

Ірина Семенів (бандура, вокал)

Стас Кириллов (перксусія)

Сергій Свірський (бас)

Ірина Лобанок (клавіші)

 

Більше про Cherry Band – за посиланнями нижче:

-        http://www.youtube.com/user/Cherrybandura

-        https://soundcloud.com/cherrybandura

-        www.cherrybandura.blogspot.com

-        https://www.facebook.com/CherryBand

У вівторок 11 червня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Даніса Тановіча «Пекло» (Франція, 2005).

Один зі щасливих бонусів нашого життя – це відчувати близьку присутність великих творців. Щемлива гіркота від їх відходу, звичайно, не переживається настільки особисто, як рідних чи друзів, але залишає тривалий смак гіркоти і сильне, майже релігійне відчуття причетності до земного циклу життя і надію на його немарність.

Кшиштоф Кісльовскі належить до тих режисерів, за якими шкодуєш чи не найбільше. Можливо тому, що інші зуміли довершено висловитись у земному житті, залишивши втіленими свої ідеї у шедеври. Щодо Кісльовского, то не полишає відчуття, що він не встиг остаточно розкритися. Або інше, можливо вірніше: що саме його кінематограф потрібен сучасній людині найбільше…

Напевно, не лише мене хвилюють схожі думки. У Кісльовського залишилась нереалізованою задумана кінотрилогія Рай – Пекло – Чистилище, до якої вони разом з постійним співавтором Кшиштофом Песевічем написали лише сценарії. Після смерті Майстра інші режисери, захоплені постаттю і творчістю Кісльовського, взялися втілити задум Майстра у життя.

Спочатку був «Рай» німця Тома Тиквера. Згодом з’явилося «Пекло» боснійця Даніса Тановича. Через два роки вийшла «Надія» поляка Станіслава Мухи. Тим самим заповіт великого режисера знайшов втілення у творах трьох дуже різних за майстерністю та стилем авторів.

Робота «нової надії балканського кіно» Даніса Тановіча, мабуть, найсильніша серед інших. В усякому разі, найближча за духом до творчості самого Кісльовського. Вона могла б стати природнім продовженням його «Кольорів». Але Тановіч і сам є самобутнім талановитим режисером. Після «Нічиєї землі», що отримала Оскара як кращий іноземний фільм, він поряд з культовим Кустуріцею став уособленням сучасного балканського кінематографу, авторитетним режисером, бажаним гостем на кращих кінофестивалях.

Його «Пекло» мало схоже на Дантівське. Більше на Сартрівське, який говорив, що «пекло – це інші». Пекло у Кісльовського-Тановіча – це навіть не «інші», воно всередині кожного. Приховане у дрібницях, сімейних таємницях, нерозважливих вчинках. Воно у зраді та навіть у її приховуванні, у байдужості та безнадії. Зрештою, пекло для кожного може бути індивідуальним. Лише надія зближує і поріднює людей.

Фільм, який розповідає про одну сім’ю, і більше – переважно про жінок, вийшов дуже людяним, екзистенційним, внутрішньо драматичним. Таким як любив знімати «пізній» Кісльовський. У ньому зіграли кращі французькі актори кількох генерацій (Еманюель Беар, Карін В’яр, Гійом Кане, Жан Рошфор, Кароль Буке) та навіть постійний талісман югославського кіно Мікі Манойловіч. Гарна музика, чудова операторська робота Лорана Дайяна, глибока поезія найбільшого боснійського поета Меші Селімовіча підсилила глибоку символіку сценарію. Настільки, що поганим фільм просто не міг вийти.

Фільм можна сприймати як лабіринт міфологічних образів (як от Медеї), колористичних символів (своя гама кольорів для кожного героя). А можна як спробу врятувати сучасну людину з пекла повсякденної байдужості та порожньості життя…

L’enfer, Danis Tanovic, France, 2005

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

Фотоконкурс «Знаки лева» закінчився, і вже підведено підсумки голосування. Дякуємо усім учасникам, причетним та зацікавленим! І, звичайно ж, вітаємо переможців виставки-фотоконкурсу «Знаки лева».

Третє місце здобула робота Надії Агафонової «Львівська ратуша. Промовисте мовчання вартового», друге – «Львівські леви» Діни Турук, а перше – «Казкові сни» Ольги Тесленко.

Виставка і голосування тривали у кав’ярні впродовж травня, також можна було підтримати своїх улюбленців на сторінці «Львів Онлайн. Путівник подій у місті». Переможців чекають книжкові презенти від «Видавництва Старого Лева» та смачне частування у кав’ярні.

6 червня, у четвер, о 18:30 кав’ярня «Штука» запрошує на зустріч Клубу шанувальників Галичини, присвячену історії львівського осердя науки про зорі і Всесвіт. Розповідатиме доктор фізико-математичних наук Богдан Новосядлий, директор обсерваторії Львівського Національного університету ім. І.Франка.

Ініціатива зведення першої астрономічної обсерваторії у Львові належить колегії єзуїтів, осібно – архієпископу Вацлаву Сєраковському, та датується серединою XVIIIст. З тих пір астрономічні знання львівських науковців лиш накопичувались. Після кількох реформ і занепаду обсерваторії при Колегіумі на початку ХІХст. естафету перехопили Львівська Політехніка і Львівський університет.

На зустрічі почуємо цікаві факти з минулого обсерваторій, а ще - як вони впливали на розвиток науки та міста у різні часи та чи можна навідатись у діючі корпуси на екскурсію.

Вхід вільний.

Зустрічі Клубу шанувальників Галичини відбуваються щомісяця.

Організатор – кав’ярня-галерея «ШТУКА»

Партнер заходу - туроператор «Відвідай», http://vidviday.com.ua/

5 червня, у середу, о 18:00 в кав’ярні «Штука» відбудеться презентація книги Романа Штігера «Невірші».

Відгук поета Андрія Любки про дебютну збірку Романа Штігера: “… Здається, в його віршах так затишно, що можна в них оселитися. Так – на пробу – і перевіряється мистецтво: якщо читачеві самому захотілося побути героєм тексту, говорити його словами, червоніти, як він, і бути самовпевненим, як він; якщо читачеві промайнула думка, що й він сам колись був таким же безбожно самотнім, як ліричний герой цих віршів, а колись хотів стати таким же щасливим і розхристаним, – то це вірші, в яких багато життя і щирості. Вірші, написані про нас. Дивно, що Романові вдалося так тонко і точно це вловити. Вловити те, чого, здавалося, і не існує зовсім. Бо така щирість і чесність трапляється тільки у перших книжках - і більше ніколи не повторюється. Як і все справжнє, що буває тільки раз у житті. Адже перша книжка, як перший поцілунок, якого ніколи не зможеш забути”.

Вхід вільний.

У вівторок 4 червня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Бертрана Таверньє «Опівнічний джаз» (Франція-США, 1986).

Джаз – один з найяскравіших та загадковіших феноменів минулого сторіччя. Він став справжнім притулком для самотніх душ, кількість яких примножували численні військові та економічні катаклізми тієї епохи.

Він став дуже особистою музикою для людей, здатних глибоко відчувати сум та радість, любов та розлуку. Він став акустичним супроводом доброго алкоголю, тютюнового диму і навіть легких наркотиків. Він окреслив координати епох та кращі роки цілих поколінь.

Багато розумних людей люблять джаз. Навіть ті, хто не розуміють, також його люблять. Бо неможливо не любити музику, що ллється з душі музиканта просто в душу його слухача. Бо неможливо не відгукуватися на щирість і біль.

При такій помітній ролі джазу в історії культури останнього сторіччя, існує на диво мало фільмів, які намагаються розкрити його природу. Причому одна з найуспішніших таких спроб належить французу, а не американцю.

Майстер французького кіно Бертран Таверньє пристрасно любить джаз. А його фільм «Опівнічний джаз» став кінематографічним освідченням любові до джазу і одним із кращих, які розкривають його природу.

У цьому фільмі ви зустрінете всі ознаки, притаманні джазу: атмосферу вечірніх міст, тютюновий дим, тьмяне освітлення клубів, голоси труби та саксофону, чорношкірі одухотворені обличчя, присмак алкоголю на губах, історії людських драм від незнайомців та сліди поцілунків від самотніх жінок… Але це водночас і фільм про дружбу та надію на світло у житті, яким би важким воно не було.

Для тих, хто розуміється на джазі, імена Бада Пауела та Лестера Янга, на біографіях яких побудований фільм, звучатимуть як ноти знайомої мелодії. Те, що в епізодичних ролях, але все ж на екрані з’являються легенди джазу Гербі Генгок, Джон Маклафлін, Рон Картер, Вейн Шортер, Бобі Гатчерсон лише розвине уявну мелодію в імпровізацію з власного життя. Те, що відомий тенор-саксофоніст Декстер Гордон не лише грає музику у фільмі, але й виконує головну роль, стане приводом відволіктися від буденності.

Ну а джазові імпровізації Гербі Генгока, написані спеціально для фільму, за яких він отримав і «Оскара», і «Сезар», сподіваюсь, примусять відкласти необов’язкові справи і прийти у кіноклуб, щоб у майже такій же теплій, інтимній атмосфері подивитись добре кіно, головним героєм якого є прекрасний і улюблений джаз…

Отож, до зустрічі…

 

Нагороди: Оскар за кращу музику, Сезар за кращу музику, приз Давид Донателло за чоловічу роль та режисуру
Round Midnight, Bertrand Tavernier, France/USA, 1986

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

У понеділок 3 червня у кав’ярні «Штука» відбудеться звітний концерт фортепіанного відділення львівської Дитячої школи мистецтв №5. Початок о 13:00, вхід вільний.

У програмі:

• М. Скорик. Мелодія / виконує Кузьо Вікторія;
• Ф. Шопен. Вальс / виконує Щибрик Анна;
• М. Лисенко. Сумний спів / виконує Лущ Богдан;
• І. Павлик. Великдень / виконує Слюсар Настя;
• М. Лисенко. Без тебе, Олесю / виконує Коцюрко Роксолана;
• Р. Коцюрко. Тиша на морі / виконує Коцюрко Роксолана;
• Б. Берлін. Мавпочки на дереві / виконує Лемішко Христя;
• І. Павлик. Осінній листок / виконує Грубель Галина;
• Б. Шептур. Плаче захмарене небо / виконує Волоско Ярина;
• Н. Нижанківський. Коломийка / виконує Куць Соломія;
• А. Моріконе. Мелодія до к/ф “Професіонал”  / виконує Джурик Катерина;
• В. Лютославський. Від Сєрадза ріка пливе  / виконує Меуш Дарія;
• М. Шмітд. Класична інвенція / виконує Туркот Максим;
• А. Лепін. Мальвіна, Буратіно / виконує Недомірко Юля;
• Й.С. Бах. Жарт із сюїти № 2 (сі-мінор)  / виконують Гладюк Олена (флейта), Данилів Мар’яна (ф-но), Ільницький Богдан (скрипка);
• І. Лак. Етюд / виконує Луканюк Кирило;
• С. Борткевич. Польща / виконують Зубко Кирило і Башарулов Олексій;
• М.Клементі. Сонатина / виконує Газолишин Анна.

У неділю 2 червня о 19:00 кав’ярня «Штука» запрошує на музичний вечір «Такі знайомі романтичні мелодії» у виконанні піаністки Ірини Лобанок.

У програмі:

• Elvis Presley «Love me tender»;
• Elvis Presley «Can't help falling in love»;
• Frank Sinatra «Stardust»;
• Frank" Sinatra «All of me»;
• Ray Charles «Georgia on my mind»;
• Scorpions «Maybe I, maybe you»;
• «Moon River», саундтрек до к/ф "Сніданок у Тіффані";
• «Watch what happens», саундтрек до к/ф "Шербурзькі парасольки";
• саундтрек до к/ф "Той самий Мюнхгаузен";
• саундтрек до к/ф "Limelight" з Чарлі Чапліном та інші.

Вхід безкоштовний.