У середу 3 липня о 19:00 кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на відкриття виставки Ганни-Оксани Липи «Цинамон. Калейдоскоп бажань…». Експозицію авторської кераміки та графіки можна оглянути впродовж липня з 9:00 до 22:00. Вхід вільний.

Концепція проекту Ганни-Оксани Липи:

«Цинамон… Цинамонові крамниці Бруно… Пряність Простору… Смак Життя від

Про-Житого,

Пере-Житого,

Пере-Травленого,

Про-Смакованого,

Про-Явленого,

Пере-Осмисленого,

Пере-Любленого,

Пере-Твореного у Образ-Символ, розкадрованого калейдоскопом чуттєвих вражень, асоціацій, нанизаних у загальну канву – тло – «клубок ліній» уявного плетива; лінію, яка вічно в’ється у «вузол буття» як Час, що Рікою пливе, Рікою Чуттів-Кохання, відпечатаний, Про-Явлений в тонких лініях павутинах Меандру, наповнений вічним Еросом-Духом, що животворить і лучить Все воєдино.

Час, Про-Смакований через суґестію образів-архетипів, що упаковуються в шухлядки нашої пам’яті як добірне зерно-сіменина-зародок для подальшого продовження Роду, вічної Матерії; час, що сховався-притих в старих львівських крамничках з безліччю шухлядок, які пам’ятають Все; зерна, що мають прорости у часі прийдешньому.

Часо-Простір, що нагадує консервну банку «пікулі», де кожен овоч вкупі з іншим лучиться разом і набувають одне від одного найяскравіших барв-властивостей, де в кожному присутнє одне від одного, витворюючи разом унікальний смаковий букет.

Ріка Чуттів, що омиває своїми водами, робить цей простір неповторним, простір, що зітканий безліччю людських доріг-перехресть, де схрестились мрії і бажання багатьох вікових Великих Переселень; місце – благодатна рілля, що манить, зачаровує поглядом, магнетизує, мов той Сфінкс, зачарований край, як крайня точка берега бажань, точка власного Я – окреслена колом-лабіринтом найвищої енергетичної концентрації, як і безліч кілець, які вібрують вкупі до проявленого Життя-буття, як власний берег бажань з власними смаколиками.

Цинамон…, що так пасує до яблука (яблука пізнання), вкушеного з райського дерева Едему, насіченого, приправленого, оздобленого Пирога-По-Живи Життя, пряність як та, що надає довершеної досконалості спожитого.

Твір мистецтва – пожива для Душі (спресований енергетичний згусток); Одкровення, запечатане в Образо-Творенні; шкала чуттів Верху-Низу як своєрідна кардіограма серця.

Образ часу – Мушля і його нитка невидимої Спіралі, що сполучає «єдиним» наскрізним смислом «тоді» й «тепер» - в міжчассі «робить їх» однаково ввімкненими й ніколи – невимикальними, бо такими вони в дійсності й є, тільки ми цього не бачимо.

Справжній митець володіє надінтуїцією і завжди апелює до людей зі співзвучним серцем.

Інтуїція виривається із зовнішнього причинного часопросторового контексту й приводить у внутрішній простір і час самого суб’єкта, так вона перебуває в його розпорядженні як непередбачений елемент і може бути вільно пригадувана в будь-який час. Тільки-но інтуїція перенесена до Розуму, вона опиняється під його владою. Розум може розпоряджатися нею як завгодно; він може її розкласти на складові частини й перекомбінувати їх в іншу «неприродну» цілість, а ще він може порівняти її з іншими інтуїціями й виставити спільні маркери, і все це робота Уяви, що поступово провадить до «Символу».

 

Про автора

Ганна-Оксана Липа – заслужений художник України; відомий, талановитий і визнаний митець у галузі декоративно-прикладного та образотворчого мистецтва.

Діапазон її творчості дуже широкий, потужно плодотворний ібагатогранний – від великих концептуальних виставок-інсталяцій («ТРАНСФОРМАЦІЯ» - 1998р., «ІКОНА-ХРЕСТ» - 2001р., «ЛОВИ» - 2001р., «В ПОШУКАХ ЗОЛОТОЇ РИБКИ» - 2002р., «СУМАХ» - 2004р., «POLY+SEMA» - 2008р., «SACRUM TERRA – СВЯЩЕННА ЗЕМЛЯ» - 2009, 2011, 2013рр.) до монументально-декоративних композицій у просторі, панно, художньої кераміки, пластики малих форм та дизайну вишуканих авторських взірців ужиткової кераміки, впроваджених у виробництво (близько 100 найменувань) – з яскраво вираженими національними формотворчими традиціями. Упродовж тривалого часу, з 1987 до 2007 року, мисткиня працює у творчій майстерні секції кераміки на базі Львівської експериментальної скульптурно-керамічної фабрики. Учасник понад ста регіональних, всеукраїнських та міжнародних виставок, із них – 16 персональних.

Творчість Ганни-Оксани Липи було гідно представлено у відомому арт-проекті «Декоративне мистецтво України кінця ХХ століття. 200 імен», який проходив у 2003 році в Українському Домі м.Києва (під патронатом Президента) та у 2004 році в Парижі (під патронатом Президента України та генерального директора ЮНЕСКО).

Повернення сакральності простору, заглиблення у генетичні знакові коди правитоку України послужило її зверненню ще у 1990-х роках до культури неоліту, Трипілля і давало їй усвідомлення єдиної універсальної знакової системи Всесвіту. Стратегія пошуку Г.-О. Липою нових образно-смислових можливостей матеріалу передбачала мобілізацію аналітичної складової шляхом наукового пошуку та заглиблення в культурно-антропологічні аспекти світобудови. Через те естетична природа її творів щораз ускладнювалася, збагачувалася філософськими та культурософічними нашаруваннями. Художниця щораз глибше занурювалася в проблему архетипної свідомості сакральних сенсів культури, магічних наповнень форм, метафізики. Вона шукає свій авторський вислів щодо складних понять життя  в його космічній циклічності.

Вершиною творчого розвитку мисткині стала концептуальна розробка інсталяції «POLY-SEMA», яка наділена рисами архетипної семантичної матриці, для якої художниця підготувала значиму культурно-антропологічну студію. Услід цій, резонансної у професійних колах і масштабної за працею, Ганна-Оксана Липа створила й інші оригінальні філософські і глибокі в смисловому еквіваленті цикли і серії.

Мисткиня віртуозно і досконало володіє матеріалом у передачі ідеї образу. Відзначена численними преміями і нагородами, серед них у 2008 році Львівською обласною премією в номінації «Декоративно-ужиткове мистецтво ім.З.Флінти». Твори Ганни-Оксани Липи ввійшли у скарбницю української культури і зберігаються в музейних фондах України.

Місія творчості Ганни-Оксани Липи полягає у пізнанні себе і Всесвіту як єдиного цілого і у переданні цього знання іншим.


27 червня, у четвер, о 18:30 кав'ярня "Штука" запрошує на літературний вечір, присвячений творчості Василя Симоненка.

"Ми – не безліч стандартних «я», / А безліч всесвітів різних", - писав Василь Симоненко. У програмі вечора - читання та обговорення улюблених поезій.


 Контакти організаторів:

- Ірина Лаба, 093 680 70 95;

- Ольга Філіпова, 098 428 59 06.



У вівторок 25 червня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Рейфа Файнза «Коріолан» (Великобританія, 2010).

Одним із кращих режисерських дебютів останніх років, який вдало поєднав дух авторського кіно і комерційну привабливість, став фільм відомого британського кіноактора Рейфа Файнза «Коріолан».

Сміливість режисера у виборі сценарію для дебютного фільму гідна того, щоб бути вплетеною у структуру цього фільму. Адже з Шекспіром, попри його фундаментальність, працювати і важко, і ризиковано. Розумів це і Файнз, адже сам грав на театральній сцені «Коріолана» понад 10 років. Тому для підсилення він сперся на добру команду, залучивши відомого сценариста Джона Логана (який своє вміння працювати з героїчним підтвердив сценаріями до «Гладіатора» та «Останнього Самурая») та чудових акторів Ванессу Редгрейв і Джерарда Батлера.

У результаті вийшов інтелектуальний та зрозумілий, динамічний і естетський водночас фільм. Такий, що сподобається не лише освідченим глядачам, але й таким, які далекі від Шекспіра чи духу античності. Трагедія, що залишає надію. Драма, яка хвилює кожного.

Більше того, Рейф Файнз створив потрібний не тільки для Європи і світу, але й для України фільм. Адже коли занурюєшся у простір героїчного, створений фільмом, де вчинки та слова справді співвідносяться, де обов’язок (патріотичний чи родинний) - не пафосні слова, а директиви для дій, то відразу відчуваєш далекий голос відчаю, тугу за своєю батьківщиною, яка здається, вже давно випала з цього простору і рік за роком породжує лише жалюгідні карикатури на античних лідерів, політиків, героїв, мислителів. Чуєш над її простором далекі і вже не такі потрібні голоси Донцова, Ортеги-і-Гассета і розумієш, що вони лише відтворюють дух Шекспіра, який, схоже, також не надто потрібний цьому суспільству споживання та розкрадання.

Напевно, це одна з причин чому так притягує «Коріолан». Одна, але не єдина. Одна, але не головна.

Значно важливішим є персональна спрямованість фільму. Адже саме ти як людина стаєш учасником великої драми. Саме ти як резонатор піддаєшся мові Шекспіра і цілковито занурюєшся у стихію слова, дії, музики, страждань, вчинків. Ти не просто співпереживаєш, як це буває з багатьма хорошими фільмами, ти проживаєш екранну драму як власну. Розумієш, що у житті завжди є місце подвигу і мужності, любові і мудрості, помилкам і каяттю, болю і терпінню.

Навіть тут, на нашій Богом і богами забутій землі, що кишить гадами, політиками, гієнами, бандюками, медузами, корупціонерами…

 

Coriolanus, Ralph Fiennes, UK, 2010

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/


У неділю 23 червня о 18:00 кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на концерт-зустріч з юними скрипалями-віртуозами Іллею Бондаренком і Тетяною Жмендак за участю Ігора Пацовського (віолончель) та Олени Жукової (клавесин), а також – вчителя талановитих дітей, Андрія Малахова. Подія стане прелюдією до ХІ Фестивалю Давньої Музики «Майстерня барокової музики», що триватиме у Львові з 24 до 29 червня.

Унікальним Іллі Бондаренкові і Тетяні Жмендак лише дванадцять і одинадцять років. Але це – не перешкода, щоб дивувати високим професійним рівнем усіх слухачів, у тому числі – досвідченіших колег. Однаково майстерні у різних музичних жанрах – класиці, бароко, джазі, вони зачаровують аудиторію. За їх тендітними плечима – виступи при повній залі Національної філармонії України та на численних міжнародних і всеукраїнських фестивалях, а попереду – не менш насичене літо, що розпочнеться ХІІ Міжнародним дитячим фестивалем «Змінимо світ на краще».

Вхід вільний.

 

Відео виконавців на YouTUBE - http://www.youtube.com/watch?v=qrjdP5pMQaI

 

Ілля Бондаренко народився в 2001р. Навчається в класі Андрія Малахова з вересня 2008р.

Тетяна Жмендак народилась в 2002р. Навчається в класі Андрія Малахова з січня 2010р.

У вересні 2011 року створено дует Ілля Бондаренко-Тетяна Жмендак.

 Лауреати міжнародних та всеукраїнських конкурсів:

  • володарі трьох Гран-прі  в номінаціях «Соло» категорії А і В та «Камерна музика» ХХ міжнародного конкурсу ім. Ж.Кампокьяро, м.Педара-Катанія, Італія, 2011р.;
  • володарі двох перших премій в номінації «Камерна музика» в категоріях А і В першого міжнародного конкурсу ім. Євгена Станковича, Київ, 2012р.;
  • стипендіати Президентського Фонду Л.Д.Кучми «Україна»;
  • володарі творчої стипендії Голови Київської міської державної адміністрації, Київ 2012.

Учасники міжнародних та всеукраїнських фестивалів:

  • «Медовий спас у Коломиї», Коломия, 2010, 2011рр.;
  • «ОК’ешкін джаз», Київ, 2011, 2012, 2013рр.;
  • AUTO CLASSIC FEST, Київ, 2012рр.;
  • II і ІІІ міжнародних фестивалів «Alfa Jazz Fest», Львів 2012, 2013рр.

Учасники численних міжнародних, всеукраїнських заходів і гастрольних турів, а також солісти музичних проектів:

  • «Скрипковий калейдоскоп», Київ, 2011р.;
  • «Зустріч з Бароко», Київ, 2012р.;
  • «Запалюючи серця. Jazz&Tango», Київ, 2012р.;
  • «Запалюючи серця. Шедеври Класичної Музики», Київ, 2012р.;
  • «Запалюючи серця. Чарівний світ бароко», Київ, 2013р.;
  • «ALL THAT JAZZ», Київ, 2013р.

Сьогодні, 21 червня, у кав'ярні "Штука" відбудуться два заходи, приурочені до Свята музики у Львові:

  • з 17:00 до 18:00 запрошуємо на скрипковий концерт Лілії Бріль та Вероніки Шукайло;
  • з 18:00 до 19:00 - концерт піано-рок гурту "Подорож по вертикалі".

Щоб продовжити приємне музикування та відпочинок, у суботу Лілія Бріль і Вероніка Шукайло знову гратимуть у кав'ярні, але з 19:00 до 20:00.

У неділю о 18:00, як вже анонсувалося, запрошуємо на концерт юних скрипалів-віртуозів Іллі Бондаренка і Тетяни Жмендак (Київ).

Вхід на усі події безкоштовний.


19 червня, у середу, Літтусівка Берег розпочинає серію зустрічей із письменниками у кав’ярні «Штука». Першою буде розмова із Галиною Крук про поетику Жадана. Модератор зустрічі - літературознавець Андрій Дрозда. Початок о 18:00, вхід вільний.

«Розпочнемо ми з розмови про поетику найпопулярнішого сучасного українського поета, адже якщо він такий популярний, то цікаво, чим особливий його спосіб поетичного осмислення. Буде літературознавчо-тексторозбиравча розмова із зачитуванням текстів. Особливо корисна для молодих поезоавторів. Але й досвідченим буде цікаво, ну бо ну, це ж Галина Крук і Сергій Жадан: перша – персонально, другий – текстуально», - заохочують організатори. Тож запрошуємо!


У вівторок 18 червня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Габріеле Сальваторе «Я не боюся» (Італія, 2003).

Цей фільм не може не сподобатися. Це один з рідкісних прикладів у кіно, коли незалежно від сюжету фільм вже самою своєю природою западає у душу глядача та живе у ній довгим життям. Перегляд такого фільму – це не просто діалог глядача та авторів, а розмова двох сторін людської душі. Туди, куди не може «дотягнутися» мова чи логіка, проникає душа фільму.

А те, що добрий фільм має душу, можна переконатись переглянувши чудовий фільм Габріеле Сальватореса «Я не боюся».

Фільм італійського режисера повертає нам настрій дитинства, хоча змістовно робить ще дорослішими. Без жодної дидактики, мелодраматизму, моралістики – лише чистою природою кіно, силою мистецтва змушує серце здригатися, згадати про головні почуття, які повільно висихають під мутною плівкою марноти.

Моторошна кримінальна історія, покладена в його основу, слугує лише тлом для оголення душі людини, емоційним простором для боротьби між добром та злом. Тому недаремно головним героєм фільму та книги, по якій він поставлений за романом відомого сучасного письменника Нікколо Аманніті, є хлопчик, який тільки починає відкривати світ: жорстокий, несправедливий і водночас прекрасний та привабливий. Від того що побачить у світі хлопець, залежить те, якою людиною він виросте, залежить, на чиї шальки буде покладена ще одна людська душа: добра чи зла. Фільм, як і книга, розповідає про сміливість і дружбу, жорстокість і любов. Про те, як стають (або не стають) справжніми чоловіками, друзями. У кінематографі такі поняття рідко зустрічаються в одному творі та ще й майстерно передані. За силою сприйняття, правдою людських переживань даний фільм наближається до кращих творів великого письменника і Справжнього чоловіка Ернеста Гемінгвея.

Без перебільшення, фільм слід вважати обов’язковим для перегляду тим, хто хоче бачити більше, відчувати сильніше, стати кращим.

Доповнюють емоційну силу фільму чудова операторська робота Італо Петріччьоне та вражаюча музика Еззіо Боссо.

Гарячий, розпечений від емоцій фільм може стати рятівним напоєм, здатним вгамувати спрагу не лише втомленого розуму, але й розмореної душі…


Io non ho paura, Gabriele Salvatores, Italy, 2003.

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/


15 і 16 червня, на вихідних, о 17:00 кав’ярня «Штука» запрошує на музичні вечори «Такі знайомі романтичні мелодії» у виконанні піаністки Ірини Лобанок і тенор-саксофоніста Ростислава Гавриша.

У програмі Ірини Лобанок:

  • Ніколай Раков «Варіації»;
  • Elvis Presley «Love me tender»;
  • Elvis Presley «Can't help falling in love»;
  • Frank" Sinatra «Stardust»;
  • Frank" Sinatra «All of me»;
  • Ray Charles «Georgia on my mind»;
  • Scorpions «Maybe I, maybe you»;
  • «Moon River», саундтрек до к/ф "Сніданок у Тіффані";
  • «Watch what happens», саундтрек до к/ф "Шербурзькі парасольки";
  • саундтрек до к/ф "Той самий Мюнхгаузен";
  • саундтрек до к/ф "Limelight" з Чарлі Чапліном та інші.

У виконанні Ростислава Гавриша впродовж години звучатимуть світові хіти, серед яких:

  • Раймонд Паулс «Довга дорога в дюнах»;
  • Ray Charles «Hit The Road Jack»;
  • Nino Rota «Godfather».
Разом Ірина Лобанок та Ростислав Гавриш заграють:
  • Errol Garner “Misty”;
  • Earle Hagen “Harlem Nocturne”;
  • Duke Ellington “Caravan”;
  • Франц Шуберт «Серенада»;
  • “Cabaret” з однойменного фільму.

Вхід безкоштовний.


У четвер 13 червня о  19:30 кав’ярня “Штука» запрошує насолодитися акустичним виступом львівського гурту Cherry Band.  Гурт зіграє свої найкращі пісні у літньо-кавовій атмосфері кав’ярні. У програмі – бандура, клавіші, перксусія, гітара, – а все це разом в поєднанні з багатоголосим вокалом, – музика Cherry Band.

 Гурт грає разом з 2011 року, експерементуючи у стилях folk, pop-folk, indie folk. Основа звучання Cherry Band – це бандура, вдало зміксована з іншими акустичними та електронними інструментами. Минулого року Cherry Band став учасником Korrö Folkmusikfestival 2012 у Швеції, Mikołajki Folkowe в Польщі. Цього року чекайте гурт на фестивалі «АртПоле» в Унежі!

Вхід вільний.


Cherry Band – це:

Анастасія Войтюк (гітара, бандура, вокал)

Марічка Бондалєтова (вокал)

Юлія Вінтюк (бандура, вокал)

Ірина Семенів (бандура, вокал)

Стас Кириллов (перксусія)

Сергій Свірський (бас)

Ірина Лобанок (клавіші)

 

Більше про Cherry Band – за посиланнями нижче:

-        http://www.youtube.com/user/Cherrybandura

-        https://soundcloud.com/cherrybandura

-        www.cherrybandura.blogspot.com

-        https://www.facebook.com/CherryBand


У вівторок 11 червня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Даніса Тановіча «Пекло» (Франція, 2005).

Один зі щасливих бонусів нашого життя – це відчувати близьку присутність великих творців. Щемлива гіркота від їх відходу, звичайно, не переживається настільки особисто, як рідних чи друзів, але залишає тривалий смак гіркоти і сильне, майже релігійне відчуття причетності до земного циклу життя і надію на його немарність.

Кшиштоф Кісльовскі належить до тих режисерів, за якими шкодуєш чи не найбільше. Можливо тому, що інші зуміли довершено висловитись у земному житті, залишивши втіленими свої ідеї у шедеври. Щодо Кісльовского, то не полишає відчуття, що він не встиг остаточно розкритися. Або інше, можливо вірніше: що саме його кінематограф потрібен сучасній людині найбільше…

Напевно, не лише мене хвилюють схожі думки. У Кісльовського залишилась нереалізованою задумана кінотрилогія Рай – Пекло – Чистилище, до якої вони разом з постійним співавтором Кшиштофом Песевічем написали лише сценарії. Після смерті Майстра інші режисери, захоплені постаттю і творчістю Кісльовського, взялися втілити задум Майстра у життя.

Спочатку був «Рай» німця Тома Тиквера. Згодом з’явилося «Пекло» боснійця Даніса Тановича. Через два роки вийшла «Надія» поляка Станіслава Мухи. Тим самим заповіт великого режисера знайшов втілення у творах трьох дуже різних за майстерністю та стилем авторів.

Робота «нової надії балканського кіно» Даніса Тановіча, мабуть, найсильніша серед інших. В усякому разі, найближча за духом до творчості самого Кісльовського. Вона могла б стати природнім продовженням його «Кольорів». Але Тановіч і сам є самобутнім талановитим режисером. Після «Нічиєї землі», що отримала Оскара як кращий іноземний фільм, він поряд з культовим Кустуріцею став уособленням сучасного балканського кінематографу, авторитетним режисером, бажаним гостем на кращих кінофестивалях.

Його «Пекло» мало схоже на Дантівське. Більше на Сартрівське, який говорив, що «пекло – це інші». Пекло у Кісльовського-Тановіча – це навіть не «інші», воно всередині кожного. Приховане у дрібницях, сімейних таємницях, нерозважливих вчинках. Воно у зраді та навіть у її приховуванні, у байдужості та безнадії. Зрештою, пекло для кожного може бути індивідуальним. Лише надія зближує і поріднює людей.

Фільм, який розповідає про одну сім’ю, і більше – переважно про жінок, вийшов дуже людяним, екзистенційним, внутрішньо драматичним. Таким як любив знімати «пізній» Кісльовський. У ньому зіграли кращі французькі актори кількох генерацій (Еманюель Беар, Карін В’яр, Гійом Кане, Жан Рошфор, Кароль Буке) та навіть постійний талісман югославського кіно Мікі Манойловіч. Гарна музика, чудова операторська робота Лорана Дайяна, глибока поезія найбільшого боснійського поета Меші Селімовіча підсилила глибоку символіку сценарію. Настільки, що поганим фільм просто не міг вийти.

Фільм можна сприймати як лабіринт міфологічних образів (як от Медеї), колористичних символів (своя гама кольорів для кожного героя). А можна як спробу врятувати сучасну людину з пекла повсякденної байдужості та порожньості життя…


L’enfer, Danis Tanovic, France, 2005

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/