У вівторок 10 грудня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Ніколая Арселя «Королівська справа» (Данія, 2012).

Коли людина стоїть перед воротами історії, крізь пронизливий вітер перемін, який п’янить, лякає, збиває з ніг, вона може розчути тихий голос Бога. Голос підтримки, голос спонукання до дії. І тоді вона, така мала перед величністю тих воріт, у голому просторі невизначеності, віднаходить у собі сили зробити перший крок. Найважливіший. Там, за порогом нової історії все буде також важко, але найважливіше зробити перший крок.

Ми, українці, робили такий перший крок неодноразово. Просто історичний вітер постійно збивав з ніг, відкидав назад, викручував м’язи. Може, такий наш долею визначений міф – падати і підійматися – і від цього ставати сильнішими. Як інші народи, які проходили тією ж дорогою. Як уся Європа, шлях якої до успіху та гармонії був не менш тернистим, але значно успішнішим.

«Королівська справа» – не звичайний історичний костюмований фільм. Не чергова історія з життя королівського двору, цього разу данського. Усі вади, притаманні цьому жанру, як от перегравання акторів, штучність атмосфери, невідповідний епосі спосіб мислення, нехтування деталями – у цьому фільмі відсутні.

Натомість маємо історію мужності спротиву, історію сили любові, історію примарності успіху та історію мінливості популярності. Усі ці історії упали тягарем на одну людину – непересічну, чесну, розумну, пристрасну. На героя, який силою історичних обставин дав поштовх новій історії Данського королівства. На лідера, який наприкінці вісімнадцятого сторіччя модернізував країну, запровадивши найвищі стандарти життя і впав під вагою заздрості та невдячності власного ж народу.

Фільм укотре підтверджує силу данського кінематографу. Навдивовижу сильний у всіх аспектах – грі акторів, музиці, достовірності деталей, переконливості діалогів – «Королівська справа» виводить жанр історичної драми на новий рівень, залишаючи далеко позаду помпезні, дорогі, але штучні і спрощені голівудівські відповідники. Тому цей фільм був серед небагатьох достойних Оскара за кращий іноземний фільм.

Ну а нам, українцям, треба уважно його дивитися, слухаючи власний історичний вітер, складаючи з цитат фільму і звуків того вітру свій голос Бога. Можливо, почуємо цього разу…

Олег Яськів

 

Nikolaj Arcel, En kongelig affære, 2012

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

Дорогі гості кав’ярні!

Переносимо Кіноклуб на тиждень і передаємо вам вістку від Олега Яськіва: «Друзі! У зв'язку з ситуацією у країні, я буду в день нашої зустрічі у Кіноклубі у Києві. Тому ми перенесемо показ на наступний вівторок. Сподіваюсь на розуміння. З повагою і надією на перемогу, Олег Яськів». 

До зустрічі!

У грудні кав’ярня-галерея «Штука» запрошує оглянути виставку пастелей Олександра Коровая «Наші ангели». Відкриття відбудеться у неділю 1-го грудня о 16:00.

Ангел із грецької означає «посланець, вісник». Це істоти, що сповіщають людям волю Бога і виконують Його веління. Ангели-хранителі посилаються людині при хрещенні, а по смерті супроводжують через митарства. У кожного - свій ангел, хоч вони й дуже різні. Автор дає можливість побачити цю тему широко, у різних інтерпретаціях. Ангел-хоронитель може постати як воїн, вбраний в обладунки, що дає захист у перипетіях на життєвій дорозі. А може стати продовженням краєвиду, створюючи гармонію душі. Може стати символом міста, у якому поселився.

Малюнки на чорній основі - наслідок бажання відкрити те, як було з самого Початку, коли із безмежної космічної темряви поступово з’являлося світло. Світло ангела. Для кожного.

Експозицію можна оглянути щодня з 10:00 до 22:00, вхід вільний.

Про автора

Народився 19 квітня 1959 року в Івано-Франківську, в сім‘ї художника Коровая Олександра Миколайовича.

Випускник Львівського державного інституту прикладного і декоративного мистецтва.

З 1989 року є членом «Клубу Українських Митців», з 1994 - Національної Спілки художників України.

Працює в галузях станкового і монументального живопису, графіці.

Старший викладач живопису та рисунку кафедри дизайну Національного лісотехнічного університету України.

Учасник виставок з 1978 року. У Львові відбулись персональні виставки в 1987, 1993 та 2013 роках.

Роботи знаходяться у музейних та приватних колекціях України та світу.

Перший вечір календарної зими кав’ярня «Штука» запрошує провести у приємному товаристві львівського саксофоніста Юрія Яремчука. Початок о 19:00. Вхід вільний.

Юрій Яремчук – композитор та мультиінструменталіст, художник і поет, «представник радикальних форм (сопрано і тенор саксофони, кларнет, бас-кларнет) на духових інструментах у сфері композиції та імпровізації».

Сторінка Юрія Яремчука - http://3yar.com.ua/

30 листопада, в суботу, о 19:00 кав’ярня «Штука» запрошує на музичний вечір «Мелодії з мандрівок» у виконанні піаністки Ірини Лобанок і тенор-саксофоніста Ростислава Гавриша.

У програмі:

• Franz Schubert “Serenade”;
• Earle Hagen "Harlem Nocturne";
• Erroll Garner "Misty";
• Reginald De Koven "Oh Promise Me";
• Cowboy song "Red River Valley";
• Edward MacDowell "To A Wild Rose";
• Ethelbert Nevin "Mighty Lak' a Rose";
• Sebastian Yradier "La Paloma";
• Vincenzo di Chiara "La Spagnola";
• G.H.Matos Rodriquez "La Cumparsita";
• Franz Lehar "Vilia";
• Friedrich von Flotow "Ah! So Pure";
• Nikolai Rimsky-Korsakoff "Song Of India".

Вхід безкоштовний.

28 листопада о 18:30 у кав’ярні «Штука» відбудеться зустріч Клубу шанувальників Галичини із Михайлом Слободянюком, полковником у відставці Збройних сил України, членом Українського геральдичного товариства. Мова йтиме про місця бойових дій у Львові під час українсько-польської війни.

Війна між українцями та поляками, яка розв’язалася за владу над територією Східної Галичини на тлі розпаду Австро-Угорської імперії впродовж 1918-1919рр., хоч і не потривала довго, але була затятою. У Львові численні сутички тривали від Листопадового здвигу впродовж двадцяти днів, мапу яких Михайло Слободянюк має намір укласти впродовж четвергової розповіді.

Вхід вільний.

 

Зустрічі Клубу шанувальників Галичини відбуваються щомісяця.

У вівторок 26 листопада о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Романа Поланського «Різанина» (Франція-Німеччина-Іспанія, 2011).

Нам здається ніби ми стали вільними. Адже можемо пересуватися світом реальним і віртуальним з небаченою швидкістю. Нам здається ніби ми стали ближчими, адже знаємо більше мов і фактів. Нам здається, що Бог-любові нарешті зійшов посеред нас, адже святість сім’ї сакралізується, а дитинство стає тривалішим. У ХХІ сторіччі нам віриться, що ми не самотні, полишені, як колись, під опіку ангелів, а є частиною відкритого світу можливостей і гуманізму.

Але чомусь мало довкола по-справжньому радісних облич. Та й ті, що радісні, насправді виявляються масками.

Цей холодний світ масок робить життя некомфортним. Пливеш за течією життя і зустрічаєш дешеві усмішки, штучні манери і сліпу байдужість в очах. Це обезсилює. Наша здатність до опору не безмежна, а в когось її зовсім немає. Тому і ми, і слабші поповнюють потік несправжніх людей, у яких людське глибоко, майже безнадійно приховане штучними манерами, політкоректною ввічливістю, прагматичним розрахунком.

Трохи рятує мистецтво. Справжнє. Не сувенірне у своїй функціональності, не одурманююче видовищами, а навпаки – магнетичне своєю відкритістю і безкомпромісністю. Серед усіх мистецтв кіно має найбільші шанси швидко і ефективно пробудити в людині людське. Або навпаки –проявити пухлину штучності. На щастя, кінематограф – добрий діагност. А вже людині вирішувати, що з цим діагнозом робити.

Видатний режисер Роман Поланський – один з великих знавців людської природи. Він настільки ж талановитий, наскільки незручний у своїй чесності. Він сміливо змінює жанри, рідко повторюється. Але при цьому у його фільмах завжди присутній ген правдивості, що дозволяє створювати переконливі образи і моделювати реальність, близьку та зрозумілу кожному.

У фільмі «Різанина» він особливо гострий. Не тому, що така його назва – у фільмі не пролилася і крапля крові – а тому, що трохи колючий погляд режисера, притаманний йому у житті, стає гострим немов лезо скальпеля, яке розрізає зовнішню маску і виявляє внутрішні болячки людини.

Фільм, немов пружина, розгортається стрімко. З побутового конфлікту двох хлопчиків, який намагаються залагодити їхні батьки, він переростає у драму міжособистісних і сімейних стосунків. Майже миттєво, лише зваживши імовірність екранної ситуації у власному житті, глядач сам стає персонажем фільму. Бо все, що відбувається на екрані, є відображенням і реалій кожного.

Поланський однаково іронізує над Америкою та Європою, міщанськими цінностями і технічними фетишами, які є спільними ознаками життя ХХІ сторіччя. При всій серйозності фільму, його іронія вдала, і фільм викликає глибокий, осмислений сміх.

Велика заслуга у динамізмі, гостроті та легкості фільму належить Ясміні Резі, автору театральної п’єси “Бог різанини”, за якою він зроблений. Відтак, бездоганність діалогів, візуальний лаконізм лише на користь фільму. І, безумовно, прекрасна гра акторського квартету Кейт Вінслет, Джоді Фостер, Джон Райлі та Крістоф Вальц додають шарму та переконливості.

У результаті маємо захопливий, чесний, глибокий фільм про нас та наші маски. Можливо, він дозволить бодай трохи зруйнувати їхню суцільність…

Олег Яськів

 

Carnage, Roman Polanski, 2011.

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

24 листопада о 18:00 у кав’ярні «Штука» відбудеться зустріч поетично-музичного клубу «Забавлянка». До вечірніх читань долучаться львівські гурти «СолоДощів», «Делікатно про» та «Значно більше».

Клуб «Забавлянка» створено два роки тому для об’єднання «голодних писак вільної поезії» із гаслом «Живи яскраво! Змінюй світ! Будь вар'ятом!». Хоч під час листопадової зустрічі організатори змінюють акценти і обіцяють лише прозу.

Вхід вільний.

 

Контакти організаторів клубу «Забавлянка»:

• Олена Строганова, 063 167 0 572;
• Лорамі, 093 11 38 698.

23 листопада, у суботу, о 19:00 кав’ярня «Штука» запрошує на музичний вечір «Такі знайомі романтичні мелодії» у виконанні піаністки Ірини Лобанок.

У програмі:

• Elvis Presley «Love me tender»;
• Elvis Presley «Can't help falling in love»;
• Frank" Sinatra «Stardust»;
• Frank" Sinatra «All of me»;
• Ray Charles «Georgia on my mind»;
• Scorpions «Maybe I, maybe you»;
• «Moon River», саундтрек до к/ф "Сніданок у Тіффані";
• «Watch what happens», саундтрек до к/ф "Шербурзькі парасольки";
• саундтрек до к/ф "Той самий Мюнхгаузен";
• саундтрек до к/ф "Limelight" з Чарлі Чапліном та інші.

Вхід безкоштовний.

У вівторок 19 листопада о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Крістофа Барратьє «Хористи» (Франція, 2004).

Крістоф Барратьє народився та зростав у кінематографічному колі (мати – актриса Ева Сімоне, дядько – відомий режисер-документаліст Жан Перен («Мікрокосмос», «Мандрівні птахи»), хоча вчився на музиканта і став гарним академічним гітаристом.

Ці щасливі обставини обумовили високий естетичний смак режисера та вимогливість до матеріалу. У результаті його фільми виділяються не лише майстерною грою акторів, глибоко продуманим сюжетом, але й блискучою музикою. Недаремно, саундтреки до його фільмів отримують самостійне життя.

«Хористи» і надалі залишаються найкращим фільмом режисера. Це взагалі один з кращих кінематографічних дебютів останніх років. Що нетипово навіть для великих кінорежисерів, які, як правило, повільно стартують. Очевидно, що рівень бездоганності у «Хористах» настільки високий, що його важко не лише подолати, але навіть і досягнути знову.

Фільм магічний і невимовно красивий у кожній простій своїй деталі. Він з тих, котрі пасують до будь-якої погоди за вікном і самі створюють світлий настрій, перетравлюючи прикрі життєві обставини. Безумовно, краса та справедливий успіх фільму (а він став найкасовішим у Франції – який подиву гідний прояв колективного розуму) завдячує поєднанню прекрасної роботи режисера, акторів та композитора Брюно Кола. Музика до фільму взагалі – один з шедеврів останніх десятиріч – стає крилом, на якому фільм здіймається понад землею, а ми – над життєвою буденністю.

Сюжетно фільм торкається педагогічних, моральних та етичних проблем у стосунках між дітьми та дорослими і, на мою думку, є одним з найвдаліших їх відображень у світовому кіно. Однак цього було б замало, щоб опанувати дивовижну магію кіно.

Справжній післясмак від цього фільму – зовсім не дорослі висновки про правила виховання, а, швидше, бетговенівська радість від перемоги світла над темрявою. Цей фільм несе настільки сильний імпульс доброти, що залишитись байдужим практично неможливо. Мені навіть здається, що такі шедеври мають буквальний терапевтичний ефект і здатні лікувати людину. Тоді звична ідіома «ставати на ноги» набуває повнішого змісту – а саме підняти лежачу людину і дати їй сил іти вперед. Бо тільки попереду нас світло, бо тільки попереду вчинки, які ми повинні здійснити, бо ще чекають на нас люди, яким ми будемо потрібні…

Олег Яськів

Les Choristes, Christophe Barratier, 2004.

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/