У вівторок 1 жовтня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільмів Карлоса Саури «Фламенко, фламенко» і «Фадо» (Іспанія, 2010 і 2007).

Якась холодна осінь випала нам. Така ж гарна, як і завжди, але несвоєчасна. Тіло ще хоче тепла, душа – любові, розум – шаленства. Все це отримуємо в музиці, у танці. Все це приходить з південним вітром, із запахом моря, щоб залишитись на вулицях наших міст і ще довго нашіптувати крізь скуйовджене волосся, що пристрасть була, любов існує, а кохання ще прийде…

Найкращий спосіб зігріти серце і прогнати холодний смуток – це залишитись з країною, де смуток, розігрітий сонцем і пристрастю, став невід’ємною частиною життя людини, історії та культури народу. Народу талановитого, гордого, естетично досконалого. І кінематографічного, додамо, також…

І якщо химерність ірраціонального іспанського розуму вповні розкривається у фільмах Педро Альмодовара, то багатство його гарячої душі – безумовно, у творчості Карлоса Саури. Обидва – класики, обидва – питомі іспанці, обидва – геніальні, але водночас дуже різні режисери.

Не можна сказати, що у кожного з них своя Іспанія. Радше, вони доповнюють один одного і разом створюють феномен іспанського кіно.

Карлос Саура – глибокий реаліст і водночас неперевершений поет пластики і музики Іспанії. Ніхто інший так послідовно не втілював у фільмах дух іспанського танцю та поезії. Свого часу кінотрилогія “Криваве весілля”, “Кармен” і “Чаклунське кохання” здійснила революцію у кіно і стала першою успішною спробою передачі кіномови через танець і музику. Пізніше були “Фламенко”, “Танго” та “Іберія” – фільми, в яких режисер розвивав новаторський метод і водночас продовжував відкривати світові культуру і традиції Іспанії.

У цих фільмах майже відсутні діалоги, слова замінює танець, пристрасть передається через спів і танець. Значною мірою через фільми Саури світ відкрив для себе і продовжує пізнавати культуру фламенко.

Новий фільм Карлоса Саури “Фламенко, фламенко” – вершина творчості режисера у цьому жанрі. Бездоганний смак та відчуття міри заворожують і виривають зі світу реальності у світ пристрастей, музики і танцю. У фільмі зіграли всесвітньо відомі танцюристи і музиканти, в тому числі і гітарист Пако де Люсія.

Дивовижним вийшов і ще один новий фільм майстра – “Фадо”. У цьому фільмі Саура звертається до Португалії – одвічної сусідки-суперниці-партнера Іспанії – та розкриває душу їхнього національного музичного жанру фадо. Фадо – хоча й виплавлене під таким же гарячим піренейським сонцем, що й фламенко, але має самобутні та відмінні риси, обумовлені історією та культурою португальського народу. У ньому більше присутні африканські елементи, як у танці, так і у співі, більше карнавального темпераменту, елементів джазу, румби та еротичних мотивів. Але обов’язковою у фадо є поетична душа народу, який уміє кохати і страждати.

Своїм фільмом Саура пробиває оболонку певної культурної ізоляції, в якій перебуває фадо, затінене більш іменитим фламенко. Затінене несправедливо, бо це різні, але рівною мірою прекрасні, музично-пластичні жанри. У такому поданні – одночасно, у діалозі двох самобутніх і магнетичних культур-сусідок – вони приходять до нас, українців-шанувальників високого кіно і мистецтва, вперше.

Нашому прекрасному, але охолодженому осінню місту, потрібний гарячий вітер піренейського темпераменту, який приходить з кіном Карлоса Саури. І ми припадемо своєю чуттєвою душею до гарячої іспанської та португальської душі. Через пластику рухів, через стогін голосів, через неперевершену операторську роботу геніального Вітторіо Стораро ми зігріємося.

І щось обов’язково для нас розтане: чиясь замерзла рука, чиїсь холодні уста, чиєсь мовчазне серце…

 Олег Яськів

 

Karlos Saura, Flamenco, Flamenco, 2010; Fado, 2007.

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/


Життя прекрасне! Хоч кавовий фестиваль промайнув дуже швидко, але є чому радіти: «Штука» здобула перемогу в номінації «Мистецька кав’ярня».

Дякуємо вам, друзі!


Як уже раніше анонсувалось організаторами свята «На каву до Львова!», "Штука" підготувала для відвідувачів незвичну подію: кавові експерименти за мотивами виставки графічних етюдів Сергія Резніченка «Кавова еротика», що триватиме у «Штуці» до 14 жовтня. Але найголовніше і найприємніше залишилось наостанок.

29 вересня, завтра, з 12:00 до 13:00 наші гості матимуть можливість замовити каву із чуттєвим начерком самого автора! Сергій Резніченко і кав’ярня «Штука» запрошують! Будемо раді зустрічі.


Сьогодні після 14:10 чекаємо на візит Кавових Короля і Королеви. І з цієї нагоди запрошуємо на урочистий скрипковий концерт.

Маєте спокусу зустрітись з титулованими гостями і захопити святкового настрою? То все буде в «Штуці»!


За умовами організаторів свята "На каву до Львова!" для підтримки улюбленого місця варто дублювати свій вибір на його facebook-сторінці:

https://www.facebook.com/LvivCityCoffeefest/app_20678178440

Адже найкращу кав'ярню виберуть згідно:
- результатів голосування на сайті (15%) та fb-сторінці (15%),
- заповнених бюлетенів у кав'ярнях-учасницях (50%),
- вибору Кавових Короля та Королеви/таємного покупця (20%).


Дорогі друзі! Сьогодні розпочалось свято «На каву до Львова!». А разом із ним – вибір найкращої кав’ярні нашого міста.

«Штука» теж змагається за цей титул, але без вашої допомоги нам ніяк не впоратись. Будь ласка, підтримайте нас не словом, а клац-клацом:)

http://coffeefest.lviv.ua/uk/poll-2013/



У вівторок 24 вересня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Педро Альмодовара «Поговори з нею» (Іспанія, 2002).

Альмодавар належить до таких режисерів, які повертають кіно його магічну силу. Змушують замовкати у благословенній тиші, яка огортає глядача по закінченні дива. Панічно віднаходити слова, щоб пояснити власну розгубленість та захоплення від побаченого. Тобто, повертають кіно його іншу реальність. Майже містичну, як у Маркеса, майже поетичну, як у Барріко. Люди знову починають вірити у силу мистецтва, щойно переглядають його фільм. Тому й чекають на нього як на рятівні ліки від нудьги повсякденності, стерильності сучасного кіна та малозмістовної атракційності телебачення.

На щастя, Альмодавар достатньо плодовитий та ще не старий режисер. На щастя, його наділено талантом творчо еволюціонувати, але в межах витонченого смаку та високої майстерності. Починаючи з перших фільмів (як от “Матадор”, який відкрив, до речі, Бандераса) він завжди робить високоякісне кіно, не схоже ні на кого. Тобто, “стиль Альмодавара” – це щось дане йому разом з талантом.

Про фільми Альмодовара завжди багато пишуть. Пишуть, бо це подія, пишуть, щоб подивились глядачі, пишуть, бо це, зрештою, черговий тріумф кіномистецтва. Про фільми Альмодовара завжди багато дискутують, особливо коли вони торкаються болючих тем сучасного життя людини (як от проблема зміни статевої орієнтації у “Все про твою матір”, нетрадиційного кохання у “Матадорі”, кохання та зради у “Живій плоті”). Як і все, що зроблено талановито, його кіно не надається до однозначних оцінок.

Актуальні за змістом, фільми Альмодовара завжди іспанські за духом. Причому увиразнюються не фольклорним колоритом, а невловимими акцентами кіномови. Образи, характери, ба навіть кольори – вийнятково іспанські. Навіть специфічна пластика монтажу є відображенням особливого, гарячого піренейського температументу. Ці характерні ознаки творчого почерку режисера присутні майже у всіх його фільмах. Лише останній період його творчості позначений деяким ослабленням сили фільмів та відхиленням від “високого стилю” на догоду голівудівським стандартам.

Проте фільм “Поговори з нею” створений у період найбільшого піднесення таланту майстра і залишається одним з шедеврів Альмодовара. Це чуттєвий і поетичний, глибокий і драматичний гімн багатогранній любові чоловіка до жінки, переданий пластичними формами кіно і музики чудового композитора та постійного автора музики до його фільмів Альберто Іглесіаса.  Він хвилює та заспокоює, змушує думати і звіряти власні думки та вчинки. Він позбавляє впевненості у власній останній істині і розширює браму сприйняття почуттів інших.

Це саме такий фільм, який потрібно прожити. Краще разом, ніж наодинці… приходьте…

Олег Яськів

 

Habla con ella, Pedro Almodovar, 2002.

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/


21 та 22 вересня, на вихідних, о 19:00 кав’ярня «Штука» запрошує на музичні вечори «Такі знайомі романтичні мелодії» у виконанні піаністки Ірини Лобанок.

У програмі:

  • Elvis Presley «Love me tender»;
  • Elvis Presley «Can't help falling in love»;
  • Frank" Sinatra «Stardust»;
  • Frank" Sinatra «All of me»;
  • Ray Charles «Georgia on my mind»;
  • Scorpions «Maybe I, maybe you»;
  • «Moon River», саундтрек до к/ф "Сніданок у Тіффані";
  • «Watch what happens», саундтрек до к/ф "Шербурзькі парасольки";
  • саундтрек до к/ф "Той самий Мюнхгаузен";
  • саундтрек до к/ф "Limelight" з Чарлі Чапліном та інші.

Вхід безкоштовний.


У п’ятницю 20 вересня о 18:30 кав’ярня «Штука» запрошує на розмову про міжвоєнну Галичину, пережиту і описану польським письменником Анджеєм Хцюком. Розповідатиме Наталка Римська, перекладачка його мемуарних оповідей про Велике Князівство Балаку - «Атлантиди» та «Місяцевої землі», які вийшли друком у видавництві «Критика» два роки тому.

Анджей Хцюк народився 13 січня 1920 року у Дрогобичі. Навчався у гімназії імені Владислава Ягайла, де в той час працював вчителем малювання Бруно Шульц. Перші письменницькі спроби втілював у журналістських проектах – шкільному і харцерському часописах, курортній газеті Трускавця. Після радянського вторгнення Анджей Хцюк втікає через Угорщину у Францію. У 1951 році перебрався до Австралії, і врешті там здобув можливість жвавої письменницької праці.

Лиш в описуванні рідним балаком Анджей Хцюк бачив можливість врятувати від забування місця та людей, дорогих серцю: «Немов Атлантида, затонули всі денні і нічні клопоти того народу багатьох народів, поєднаних львівським затягуванням кількома мовами; зникли не тільки люди і природні, приписані їм місця, - бурхливе море поглинуло той неповторний стиль життя містечок на сході Польщі, тієї інтелігенції багатьох народів, що ще підтримувала якісь старовіцькі форми та критерії Австрійської імперії, як і власні, місцеві й індивідуальні, особисті кожного дивака. Поєднувалося це все з незбагненним уже нині гумором і з людською щирістю найвищої проби, яка часом прибирала вигляд цинізму».

Анджей Хцюк – прекрасний оповідач, а Наталка Римська – єдиний і найкращий хцюколог на українських просторах. Тому наполегливо рекомендуємо: не прогавте!

Вхід вільний.

 

Зустрічі Клубу шанувальників Галичини відбуваються щомісяця.

Організатор – кав’ярня-галерея «ШТУКА».


У четвер 19 вересня о 19:00 кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на моновиставу-лекцію Олега Яськіва «Мій Бетговен».

Авторський проект Олега Яськіва – це цикл лекцій-моновистав, присвячених видатним композиторам, у яких слово поєднується з музикою і екранними представленнями в єдину за ідеєю, філософією та втіленням форму.

Це друга зустріч з авторського циклу розповідей про життя і творчість великих митців минулого, який був започаткований у 2012 році моновиставою-лекцією «Мій Моцарт».

Під час зустрічі у формі мультимедійного представлення буде висвітлено сторінки життя Людвіга ван Бетговена, розкрито психологічний та соціальний портрет композитора, культурні та історичні джерела його музики, а також представлені музичні твори і кращі сучасні хореографічні та анімаційні інтерпретації його композицій.

Розповідь побудована на неакадемічному і нетрадиційному розкритті духовного світу великого композитора та його музики і покликана розкрити феномен генія і трагізм його стосунків зі світом.

Задум та втілення такого проекту є новим для україномовного простору і здійснюється в Україні вперше.

Запрошуються усі шанувальники музики, кіно, хореографії і літератури, освічені та відкриті до культури мешканці та гості Львова.

Вхід вільний.


Довідка та резервування столиків - (097) 586 81 95.