Від імені колективу кав’ярні-галереї «Штука» звертаємось до громади міста Львова і депутатів Львівської міської ради з ініціативою зміни цільового призначення будинку №17 на проспекті Шевченка, де розташовано недіючу Прокуратуру Львівської області, для створення Музею української сецесії.

Сецесія – новітній мистецький напрямок кінця ХІХ – початку ХХ століття, що знайшов своїх послідовників на території більшої частини Європи та у прагненні стильової цілісності об’єднав усі галузі декоративно-ужиткового мистецтва, архітектуру, дизайн інтер’єрів, різьбу і графіку. Сецесійними рисами стали плавні, хвилясті лінії, абстрактні та рослинні орнаменти, вільні композиційні рішення, асиметрія, пластичність і делікатна пастельна колористика. До митців, які творили українську сецесію, належать: архітектори Іван Левинський, Альфред Захаревич, Владислав Городецький, Тадеуш Обмінський, Юліан Марковський, Карел Боублік; художники Каєтан Стефанович, Казімєж Сіхульський, Фелікс Вигживальський, Олена Кульчицька, Модест Сосенко. І цей перелік далеко не повний.

Будинок №17 на проспекті Шевченка зведено у стилі європейської сецесії з елементами неокласицизму будівельною фірмою Івана Левинського за проектом Альфреда Захарієвича і Тадея Обмінського у 1907-1910рр. В інтер’єрі є чимала кількість творів декоративно-ужиткового мистецтва, виконаних у сецесійному стилі,  серед них - малярські панно, вітражі, мозаїка.

Початковий цільовим призначенням будівлі було розміщення Торгово-Промислової Палати, з 1939 до 1991 року приміщення передали у користування міському осередкові Комуністичної партії, а у 1991 – Прокуратурі. Сьогодні ж вважаємо доречним створити тут музейний осередок, присвячений історії української сецесії із постійною та змінною експозиціями, які б дозволили відвідувачам сформувати цілісне уявлення про розвиток цього мистецького напрямку в нашій країні. Добрими зразками популярності подібних проектів у Європі є музей віденського «Сецесіону» та «Громадський дім» у Празі.

Вболіваємо за гідну оцінку українського мистецького спадку і його популяризацію у світі. Будемо раді підтримці нашої ініціативи та з інтересом вислухаємо ідеї та думки щодо її втілення.

Пишіть нам - kawiarnia.sztuka@gmail.com

У вівторок 18 лютого о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Джехена Нужейма «Майдан» (Єгипет-США, 2013).

Хочеться вірити, що поява цього фільму – один з проявів небесного сценарію, який написаний для українців.

У Єгипті все відбувалось майже як у нас. На перший – поверховий – погляд це майже неможливо. Адже Єгипет і справді інша країна – ментально, історично, релігійно. Він настільки далекий від нас, що окрім пірамід та морських курортів, пересічного українця у ньому нічого не цікавить.

Але насправді цей фільм про нас. Адже Єгипет зовсім недавно (якихось три роки тому) пережив схожу революцію. Зі своїм майданом і тираном, брутальною поліцією і слабкою опозицією, зі своєю кров’ю та сльозами. Зі своїм варіантом епічного протистояння Добра і Зла. І талановиті кінематографісти практично за слідами революції встигли зняти хороший і правдивий фільм про людей та їхню революцію.

Зараз це, можливо, найпотрібніший фільм для України. Розповідаючи про чужу боротьбу, чужий біль та чужі радості, фільм виглядає кінематографічною проекцією нашої революції. Інколи навіть здригаєшся від співпадіння власних думок чи українських реалій з ідеями та кадрами цього арабського, але і дуже європейського за духом фільму. Вкотре дивуєшся, наскільки люди по-справжньому схожі у своїх чистих намірах і однаково огидні у брудних діях. Наскільки гарними є обличчя у революції та потворними - гримаси деспотії.

Фільм «Майдан» – найкраща інтродукція у світ єгипетського кіно та української революції. А з точки зору мистецької якості, мабуть, найкращий на сьогодні фільм про революцію, який було створено від часів “Броненосця Потьомкін”.

Приходьте! Будемо разом дивитися та спільно думати…

Олег Яськів

Jehane Noujaim, The Square, 2013

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

У неділю 16 лютого з 19:00 до 21:00 у кав’ярні-галереї «Штука» - акустичний концерт Джошуа Претта.

На своїй Інтернет-сторінці Джошуа розповідає: «Я люблю грати та співати пісні усіх жанрів! Рок, поп, джаз, блюз, кантрі і це ще не все… Люблю кавери, але в жодному випадку не припиню писати власні композиції». І хоч найчастіше концертує разом із гуртом, але не уникає камерних акустичних виступів. У музиканта вже є один студійний альбом “Broken Without You”, зараз триває робота над наступним.

Вхід вільний.

14 та 15 лютого, у п’ятницю і суботу, о 20:00 кав’ярня «Штука» запрошує на музичні вечори «Ліричні відступи». За фортепіано - Марія Паньків.

З нагоди Валентинового дня підготували добірку романтичних мелодій. Також 14 лютого закоханих у «Штуці»  чекатимуть приємні сюрпризи.

Вхід вільний.

Якщо відзначаєте Валентинів день, обов’язково навідайтесь удвох в «Штуку»: у святковий час обмінюватимемо поцілунки і щасливі посмішки на невеличкі подарунки.

У четвер 13 лютого о 18:30 кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на розмову Клубу шанувальників Галичини про блаженного отця Омеляна Ковча, беатифікованого Папою Іваном Павлом ІІ в час візиту до Львова у 2001 році. Розповісти про пароха має намір отець Олег Кобель – голова Комісії «Справедливість і мир» Стрийської єпархії УГКЦ, блогер.

Українська греко-католицька церква є одним із головних суб’єктів українського національного відродження, а митрополити Андрей Шептицький і Йосиф Сліпий - найбільш знаковими постатями церковних провідників-патріотів, зразками величі духу, співпереживання, відданого служіння Богу та людям у поєднанні з гострим розумом і далекоглядністю.

До священнослужителів такого гарту належав і отець Омелян Ковч – чудово освічений, альтруїст, правдивий душпастир. У 1919 році став капеланом УГА, з 1922 до 1943 року – парафіяльний священик у Перемишлянах. Його життя обірвалося у Майданеку в 1944 році, куди він потрапив за хрещення євреїв під час німецької окупації. До останнього Омелян Ковч був вірний своєму покликанню, що є добрим прикладом любові до ближнього і у сьогоднішній складний час: «Я дякую Богові за Його доброту до мене. За винятком раю, це єдине місце, де я хочу бути. Тут ми всі рівні: поляки, євреї, українці, росіяни, латвійці та естонці. Я єдиний священик між ними. Навіть не можу собі уявити, як тут буде без мене. Тут я бачу Бога, який є один для всіх нас, без огляду на наші релігійні відмінності. Можливо наші церкви є різні, але той самий Великий і Всемогутній Бог править усіма нами. Коли я відправляю святу літургію, вони всі моляться. Вони умирають по-різному, і я допомагаю їм перейти цей маленький місточок до вічності. Хіба це не благословення? Хіба це не найвеличніша корона, котру Бог міг положити на мою голову? Це справді так. Я дякую Богові тисячу разів на день, за то, що послав мене сюди. Я більше Його ні про що не прошу. Не переживайте і не тратьте віри у те, що я роблю. Замість того, радійте мною. Моліться за тих, хто створив цей концентраційний табір і цю систему. Вони єдині, хто потребує наших молитов. Нехай Бог змилується над ними».

Під час зустрічі відбудеться показ польського документального фільму Ґжеґожа Лінковського «Парох Майданека», знятого у 2005-му році.

Блог отця Олега Кобеля - http://olehko.blogspot.com/

У середу 12 лютого Школа конкурентних рішень “KI SCHOOL” презентуватиме у «Штуці» розмовний клуб «КіноКава» - новий проект мовних тренінгів. Початок о 18:30.

• перегляд та обговорення англійською короткометражки "Steve (coming for tea)";
• вивчення у неформальній атмосфері слів, які розкривають величезний спектр людських емоцій та особливості характеру;
• поговоримо про дружбу, самотність, кохання, людяність, щирість, агресію, егоїзм, любов — усе, що творить емоційну картину світу людини.

Вхід на перше заняття розмовного клубу безкоштовний. Більш докладна інформація за ланкою - http://school.karpaty.info/learning/english/special/

У вівторок 11 лютого о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Пабло Ларрейна «Ні» (Чилі, 2012).

Назва цього неординарного фільму – одна з відповідей на запитання “Чи повинен Піночет залишитись при владі?”, яке диктатор виніс на референдум, будучи впевненим у своїй перемозі.

Переконаний, що якби наш виніс таке ж запитання, то він би отримав аналогічну відповідь.

Чилійський режисер Паоло Ларрейн тонко досліджує особливості політичної ситуації кінця вісімдесятих років у Чилі та з документальною точністю показує нам кухню політичних кампаній. Причому як з боку опозиції, так і з боку влади. Усвідомлюючи неможливість всеохопно відобразити всі цеглинки перемоги, режисер концентрується на естетичному крахові режиму.

Те, що будь-яка влада, базована на насильстві, рано чи пізно впаде, неодноразово історично доведений факт. Для творців фільму цікавим стало не стільки ця банальна закономірність, скільки механізм та логіка перемоги над авторитарним режимом. Де і як шукати витоки майбутніх революцій? Скільки зусиль та часу потрібно щоб перемогти?

Слід визнати, що з цим завданням вони успішно справились. Тонка операторська робота з особливою передачею атмосфери того періоду (аж до використання специфічного формату кадру, який був тоді прийнятий та цілих фрагментів, знятих на VHS відеокамеру), переконлива гра Гаеля Гарсії Берналя – провідного латиноамериканського актора сучасності, вивірене чергування хронікальних кадрів допомогли фільму передати відчуття справжності і водночас зберегти “живу”, глибоку і психологічну кінематографічну природу. Набрати вагу універсальної кінопритчі і стати значно більше, ніж просто історичним фільмом про політичну кампанію у далекій і маленькій країні. Вміння виходити за межі свого культурно-політичного простору – найкоротший шлях до серця та розуму глядача будь-якої країни.

Тому цілком заслужено фільм отримав майже одностайне схвалення як у критиків, так і у широкої публіки у цілому світі і став достойним претендентом на Оскара як кращий іноземний фільм.

Зайвим буде підкреслювати наскільки потрібний такий фільм українцям. Тому дивімося цей достойний фільм уважно…

Олег Яськів

На вихідних 8 і 9 лютого о 19:00 кав’ярня «Штука» запрошує на фортепіанні концерти Ірини Лобанок.

У програмі:

• «Гуцулка Ксеня»;
• «Місяць на небі»;
• «Ніч яка місячна»;
• «Ой, чий то кінь стоїть»;
• Vincent Fiorino “Blue canary”;
• Edith Piaf “La vie en rose”;
• Joe Dassin “Les Champs-Elysees”;
• Jerzy Peterburski “To ostatnia niedziela”
• Elvis Presley “Love me tender”;
• Elvis Presley “Can't help falling in love”;
• Frank Sinatra “Stardust”;
• Scorpions “Maybe I, maybe you”;
• “Moon River”, саундтрек до к/ф “Сніданок у Тіффані”;
• “Watch what happens”, саундтрек до к/ф “Шербурзькі парасольки”;
• саундтрек до к/ф “Той самий Мюнхгаузен”;
• саундтрек до к/ф “Limelight” з Чарлі Чапліном та інші.

Вхід безкоштовний.