У вівторок 26 серпня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Ніка Касаветіса «Щоденник пам’яті» (США, 2004).

Красивий, магнетичний фільм про кохання. З тих, які викликають зворушливі сльози у жінок та стриману усмішку у чоловіків. Такі фільми завжди балансують на межі з мелодрамою та вульгарністю. І лише по-справжньому талановиті не перетинають цю банальну межу і залишаються великим кіном про знайомі всім почуття.

“Щоденник пам’яті” розворушує найглибші спомини та відчуття. Ті, які ми розгубили по дорозі, коли утверджувалися у соціумі, пристосовувались до правил. Ми навіть говорити стали по-іншому, не так пристрасно і відверто – так, принаймні, нам здається. І тому майже кожний шукає бодай якийсь привід повернути втрачене.

Фільм відомого американського режисера Ніка Кассаветіса – елегентний спосіб повернення смаку та запаху кохання. Після його перегляду близькі люди навіть на доторк стають іншими – такими як були колись або ж ще кращими і хвилюючими. Фільм переповідає не лише чергову історію кохання – нехай і пронесеного крізь життя. Його головне достоїнство не в прискіпливому і достатньо об’єктивному аналізі цього почуття. Головне, що він створює особливу душевну атмосферу для проникнення прекрасного в душу людини.

Дійсно, зараз все складається так, що не до кохання. Здається, ніби Україна потрапила в зону турбулентності зла. Це зло народжується в одвічному Мордорі, що студить наші кордони зі сходу вже не одне сторіччя ідеологічним та інтелектуальним дурманом.

Але переконаний, що перемагає той, хто зберігає у собі людське та божественне. Навіть більше, ми повинні ще гостріше відчувати силу любові та співчуття, милосердя та взаємопідтримки.

“Щоденник пам’яті” – кінематографічний шедевр, який допоможе українцям не менше, ніж сильні мілітарні фільми. Адже кожному ще любити. Кожного будуть любити. Навіть тих, кого вже лише у вічній пам’яті.

Вже декілька тижнів поспіль ми дивимося у Кіноклубі жорстке воєнне кіно. Таке, що гартує дух. Але джерело перемоги – не лише хоробрість та сила духу, але й сила душі, яка вимірюється глибиною засадничих почуттів.

У мене немає інших слів щоб запросити вас до цього прекрасного фільму! Літо минає, ви зібрали нову колекцію теплих спогадів. Хтось закохався, хтось полюбив ще сильніше… Фільм обов’язково підсилить ваші відчуття, зрезонує в душі і віді’бється в очах.

А ми святкуємо свято незалежності і на сході країни утверджуємо її справжність.

Приходьте. Приносьте. Відривайте щілини щастя у своїх душах.

І пам’ятайте: з дитинства і казок ми знаємо, що зло завжди програє. І вони програють…

Олег Яськів

 

The notebook, Nick Cassavetes, 2004

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

З Днем Незалежності, друзі!

Ще ніколи це свято не було таким усвідомленим та довгоочікуваним. Віри і терпіння усім нам, довгої пам'яті, сили та сміливості на щодень робити нашу країну кращою. Слава Україні!

У День Незалежності о 19:00 "Штука" запрошує на скрипковий концерт Лілії Бріль і Христини Сандецької. В оновленій програмі почуємо чимало творів українських композиторів.

Вхід вільний, резервація столиків за телефоном - 097 586 81 95.

На вихідних з 9 до 24 серпня кав’ярня «Штука» запрошує на музичні вікенди:

• 9, 10 серпня о 19:30 – фортепіанні концерти Ірини Лобанок;
• 16, 17 серпня о 19:30 – вечори гітарної музики Віталія Сичака;
• 24 серпня, неділя о 19:00 – скрипковий концерт Лілії Бріль і Христини Сандецької.

 Вхід вільний. Резервація столиків за телефоном – 097 586 81 95.

У вівторок 5 серпня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Енга Лі «Життя Пі» (США-Тайвань-Індія, 2012).

Для кожного колись обов’язково надходить момент великих життєвих випробувань. Коли воля слабне, а надія зникає. Колись обов’язково хтось або щось схилятиме тебе до конформізму, переконуватиме прийняти чужі і нецікаві правила життєвої гри. Цей шлях духовної деградації пройшли мільйони мільйонів. Для багатьох капітуляція ставала історією з його життя, а вторинність – правилом життя.

Але людина ніколи так просто не піддавалася. На тисячі слабких знаходилися одиниці сильних, котрі боролися за свою гідність. Котрі любили життя і свободу. Прикладом особистої стійкості пробуджували любов до життя в інших. І відроджували віру.

Бог народжується в людині як тільки вона стає на сторону добра і починає опиратися злу.

Фільм “Життя Пі” відомого американського режисера тайванського походження Енга Лі, який своєю творчістю з’єднує інтелектуалізм європейської цивілізації з духовністю далекосхідної, немов глибока – без вичерпності смислів – криниця, зібрав більшість запитань, які турбують людство від часів історичної пам’яті. Історія юнака, який опинився серед самотності океану наодинці з тигром та вірою в Бога, наповнена усіма відтінками людських переживань та емоцій – від страху до мужності, від слабодухості до звитяги віри.

Це, безумовно, фільм-притча, у якому автори намагаються віднайти спільну мову для усіх релігій. Але що головне – фільм також є неймовірним прикладом бездоганного візуального зображення, яке саме лише здатне викликати у глядача емоційний катарсис. Немов справді автори хотіли показати присутність Бога у кожному довершеному кадрі, у кожному русі природної стихії.

Ідея боротьби людини зі самим собою – головний нерв як фільму так і книги-бестселлера канадського письменника Янна Мартела. Пізнай себе, зрозумій, що Бог єдиний для всіх і для кожного – кожним геніальним кадром фільм звертається до серця людини. Насправді той поділяє головні людські цінності, є ближчим тобі аніж той, хто просто говорить однією мовою чи живе поблизу і нічого не робить, щоб опиратися злу.

Фільм наповнений алегоріями та символами, які дозволяють кожному розгорнути власну картину світу. Він пробуджує часом приспану любов до життя. За емоційною силою фільм може дорівнятися до повісті “Старий і море” Ернеста Гемінгвея, що свого часу стала маніфестом нездоланності людини ані перед природною, ані людською стихією. Можна навіть стверджувати, що “Життя Пі” – це один з найкращих кінопроектів останнього десятиріччя, який стане класикою навіть для нашого покоління.

Тож дивимося і повертаємо собі любов до життя та ближнього…

До зустрічі.

Олег Яськів

 

Life of Pi, Ang Lee, 2012

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

На вихідних 2 і 3 серпня о 19:30 у кав’ярні «Штука» відбудуться вечори гітарної музики. У суботу для відвідувачів гратиме Віталій Сичак, в неділю йому складе товариство Іван Федоришин. Вхід вільний.

Заплановані композиції  у програмі Віталія Сичака:

• Й. С. Бах – Прелюдія і престо. Сюїта ля-мінор;
• Й. С. Бах – Прелюдія і престо. Сюїта мі-мінор;
• Хоакін Туріна - Соната;
• Роланд Д’єнс - Лярго;
• Еміль Прюдан - Етюд;
• Августин Баріос - Вальс №3;
• Августин Баріос - Шоро;
• Нікіта Кошкін - Парада;
• Роланд Д’єнс - Танго;
• Олександр Вінніцкій - Mercy Mercy Mercy;
• два нових власних твори.

Сольна програма Івана Федоришина:

• Федеріко Морено Торроба - Сонатіна;
• Томмі Емануель - Imagine (by John Lennon);
• Томмі Емануель - I’ve Always Thought of You;
• Томмі Емануель - Angelina;
• Роланд Д’єнс - Пародія на вальс;
• Роланд Д’єнс - Un jour tu verras;
• Роланд Д’єнс - Лист 15 (для Жака Картьєра).

Програма виступу ансамблем:

• Рей Браун – Великий вальс;
• Пако де Люсія – Entre dos aguas;
• Консуело Веласкес - Бесаме мучо;
• Освальдо Фаррес - Quizás, Quizás, Quizás;
• The Beatles - Yesterday;
• Астор П’яццола - Лібертанго;
• Астор П’яццола - Зима;
• Астор П’яццола - Осінь;
• імпровізація на тему Пако де Люсії;
• варіації на тему Джо Сатріані;
• кілька імпровізацій.

У п’ятницю 1 серпня о 19:00 кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на відкриття фотовиставки Дар’ї Паршиної та Євгена Вдовенка «Літо зимою. 135 днів у Південно-Східній Азії». Експозиція триватиме до 31 серпня, вхід вільний.

Цієї зими Євген і Дар’я мандрували Південно-Східною Азією. Подорож тривала 135 днів і охопила сім країн: Таїланд, Лаос, В’єтнам, Філіппіни, Сінгапур, Індонезію, Малайзію. За спиною - тисячі кілометрів, у пам’яті - десятки міст і селищ, великі та малі острови. Світлин із подорожі назбиралось тисячі, найкращі з них представлено на виставці.

На відкритті автори поділяться яскравими враженнями з мандрів і дадуть відповіді на усі запитання, які виникнуть щодо подорожей Південно-Східною Азією.

Про авторів

Дар’я Паршина народилася і виросла у Дніпропетровську.

З дитинства обожнювала книжки про далекі подорожі і, коли з’явилася можливість, ризикнула поміняти хорошу роботу в Києві на свободу мандрувати.

Позитивна і творча особистість, Дар’я намагається передати у фотографії красу, що непомітна з першого погляду. Переконана, що кожна людина може стати щасливою, для цього потрібно лише піти за внутрішнім компасом щастя і дозволити своїм мріям здійснюватися. Підтвердженням її філософії життя і є подорож, за мотивами якої створена фотовиставка «Літо зимою».

Тепер Дар’я Паршина є експертом Академії Самостійних Мандрівників і співавтором проекту «Живи Люби Мандруй». У вільний від мандрівок час малює картини, що виконують бажання, і з задоволенням створить таку і для вас.

 

Євген Вдовенко народився і виріс у Києві.

Закінчив Національний Київський університет за спеціальністю «фізик-оптик». Після закінчення університету займався бізнесом, був засновником і директором у декількох компаніях.

У 1997 році вперше побував у Львові і закохався в нього. В 2000 році остаточно «емігрував» у місто Лева.

Любов до подорожей і фотографування передали батьки. До цього часу з ностальгією згадує свій перший фотоапарат ФЕД і фотозбільшувач з патріотичною назвою УПА.

В 2004 році починає займатися самостійними подорожами. Був у 40 країнах, на чотирьох континентах. У 2009 році продав бізнес і почав реалізовуватись як мандрівник.

Євген Вдовенко -засновник Академії Самостійних Мандрівників і співавтором проекту «Life-Love-Travel». Вважає мандрівки найкращим способом зміни свідомості, пізнання світу і знаходження свого призначення у житті.

Член спілки журналістів України. Публікувався у «Львівській газеті» та журналі «Кореспондент».

У вівторок 29 липня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільмів «Ліван» (режисер Самуель Маоз, Ізраїль,  2009) і «Шляхи ненависті» (режисер Деміан Ненов, Польща, 2010).

“Людина – це сталь, а танк – всього лиш купа заліза”. Ці правильні слова написані на ізраїльському танку зсередини, так, щоб солдат міг їх прочитати. І коли стане зовсім важко, прочитати знову…

Ці правильні слова сьогодні вписують в історію українські військові, видавлюючи Зло з нашої землі. Переконання, що людина – найміцніший матеріал, повинно дійти до кожного, хто живе і дихає разом з країною. Тоді його ефективність стане досконалою. Де б він не перебував – на полі бою чи в тилу. Саме так нація перетворюється на гартовану сталь.

Ми повертаємося до Кіноклубу з програмою, яка співзвучна нашому часу. Цим самим створюємо єдине поле співпережиття з усіма, хто бореться та допомагає.

Фільми, які дивитимемося сьогодні – не про війну, а про людину на війні. Вони, будучи кращими зразками у своєму жанрі, насправді глибоко антивоєнні за філософією. У цих фільмах геополітика та пропаганда справедливо винесені за рамки важливості. І перед глядачем залишається сама людина, зі страхом та відвагою, слабкістю та силою, розгубленістю та впертістю.

“Ліван” ізраїльського режисера Самоеля Маоза – автобіографічна експресіоністична фреска про арабо-ізраїльську війну 1982 року. Драматична історія танкового екіпажу передає всі глибинні відтінки життя молодої людини на краю прірви. Підсилює кінематографічний ефект геніальна операторська робота, завдяки якій стирається межа між фікцією та реальністю, а вузький мікросвіт танка стає метафоричним образом ковчега апокаліпсису, у якому знаходять місце усі людські емоції. Пульс війни переданий глибокою грою акторів та рядом вражаючих за драматизмом та майже документальних за змістом сцен. Тобто, фільм – рідкісний зразок рівноваги форми та змісту. Разом з тим, незважаючи на свідоме прагнення авторів максимально передати реалізм жахіть війни, маємо приклад чистого мистецтва, без компромісів на псевдогероїзм та комерціалізацію. Історія солдат з усіма людськими слабкостями, які вони пробують подолати, набагато переконливіша за пригоди супергероїв, оскільки пропонує реальний шлях для кожного перемогти в собі страх та залишитись людиною.

Один з кращих антивоєнних фільмів за останні десятиріччя. Цілком заслужений Золотий Лев Венеційського кінофестивалю та нагорода кінокритиків ФІПРЕССІ від Європейської кіноакадемії.

Другий фільм, котрий подивимося, – це анімаційна короткометражна фреска про двобій льотчиків “Шляхи ненависті”, створена режисером Даміаном Неновим у найкращих традиціях сучасної школи польської анімації. Цей короткий шедевр – метафора природи людської ненависті, яка, може й потрібна на війні, але водночас знищує саму людину.

Я не впевнений, чи для перемоги у війні потрібна ненависть до людини. Швидше, сталева воля та безстрашне серце. Але лють до ворогів, яка не дозволяє відступати і програвати – просто необхідна. “Шляхи ненависті” – дуже глобальна у філософсько-моральному вимірі робота, незважаючи на малий хронометраж. У ній знайдеться місце і для такого розуміння шляху справжнього воїна.

Війна, немов ріка, ввійшовши у яку, ти приречений змінитися. Українці зараз проходять цей суворий досвід. Тому ми приречені змінитися! Приречені навчитися добре воювати і припинити скиглити та множити пацифізм. Інакше про те, що станеться, навіть боюся думати. Але не станеться. Тому що ми переможемо!..

Приходьте…

Олег Яськів

 

Lebanon, Samuel Maoz, 2009

Paths of hate, Damian Nenow, 2010

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

У неділю 27 липня кав’ярня «Штука» запрошує на скрипковий концерт Вероніки Шукайло і Христини Сандецької. Початок – о 19:30, вхід вільний.

Джазові і класичні твори лунатимуть впродовж години.

У неділю 20 липня о 19:30 кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на музичний вечір Анастасії Федюк (фортепіано) та Аліни Сапункової (фагот). Вхід вільний.

Програма вечора:

• A. Piazolla – Libertango;
• Adele - Skyfall; Someone like you;
• Sting - English man in NY;
• Sting -  Fields of gold;
• Sting - Shape of my heart;
• K. Perry - Unconditionally; Firework;
• The Beatles - Let it be; Yesterday;
• R. Williams – Feel;
• E. Piaf - Hymne a L'amour;
• F. Sinatra - Fly me to the Moon;
• F. Sinatra - My way.