12 червня о 18:30 у кав’ярні «Штука» відбудеться зустріч Клубу шанувальників Галичини, присвячена львівському природознавчому музею. Розповісти про історію та плани розвитку музею має намір Андрій Бокотей – кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник, завідувач відділу біологічного та ландшафтного різноманіття. Вхід вільний.

Можливість вивчати природу структуровано та докладно у львів’ян з’явилась завдяки графу Володимирові Дідушицькому – колекціонеру, науковцю, політику, меценату і дотепному диваку. Зібрану особисто колекцію він відкрив для відвідувачів у 1870-му році, а у 1880-му – подарував разом із палацом, де вона розташувалась, місту. Наприкінці ХІХ століття музей складав гідну конкуренцію найкращим європейським інституціям цієї сфери. Частина експонатів – збірки і пам’ятки природи світового значення.

Перед закриттям на капітальний ремонт у 1995 році музей був дуже популярним, адже щорічно його відвідувало 100 тисяч осіб. А виставкою «Мандрівка у минуле» в грудні 2012 року розпочалась історія оновленого природознавчого музею Львова.

Про історію колекції та експонатів, плани і стратегії розвитку, які складають завзяті музейники, матимемо нагоду розпитати під час четвергової зустрічі.

Сторінка Музею - http://museum.lviv.net/ua/index.php

Новини Музею у Фейсбуці - https://www.facebook.com/LvivMuseum

У вівторок 10 червня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Вуді Аллена «Жасмин» (США, 2013).

Легендарний Вуді Аллен має гарний талант розповідати красиві історії про людські трагедії. Його легко впізнаваний стиль, у якому змістовні діалоги задають швидкий, “так щоб не відірватися”, ритм, а атмосферна музика ненав’язливо занурює глядача у правильний настрій. В результаті майже завжди гарантоване задоволення від фільму та сувій внутрішніх роздумів про головне, який можна розгортати довгими суботніми вечорами.

Як справжній майстер, режисер дозволяє собі вільну гру чужими ідеями, переспівуючи шедеври інших, при цьому обов’язково створює нетривіальні інтерпретації, які конкурують і часто перевершують оригінали.

В основі “Жасмин” – легендарний “Трамвай “Бажання”, п’єса та фільм американського класика Еліа Казана, що став знаковим для цілого покоління п’ятидесятих-шестидесятих років минулого сторіччя.

Але Вуді Аллен йде далі і розвиває тему ілюзорного щастя, швидкоплинності долі, вічного ціннісного та етичного конфлікту різних соціальних верств, вже у нашому сторіччі. При усій серйозності намірів режисера фільм вийшов елегантний і дотепний, саркастичний і водночас насичений гуманізмом. Для Аллена така поліжанровість не характерна, але досконалість, досягнута у цьому фільмі, навіть для нього рідкісна. Після блискучої європейської дилогії (“Матч-пойнт” і “Мрії Касандри”) та блідості наступних робіт, “Жасмин” знову підтверджує високу творчу спроможність немолодого класика.

Кейт Бланшет, інший, окрім режиссера, автор успіху фільму, створила переконливий, багатогранний і водночас неоднозначний, але, без сумніву, зворушливий образ жінки “на межі” краху всього, що було чи лише уявлялося. За що справедливо отримала Оскара.

У час, коли інформаційні технології та ріст добробуту, здавалося б, стирають передумови для багатьох конфліктів і персональних драм, ми розуміємо, що людина духовна змінюється повільніше, ніж технічний прогрес та ґаджети, якими вона обвішана. Ми розуміємо, що знайти справжню – чесну, безкорисливу, чуйну до ближнього – людину зараз так само складно, як і колись. Ми усвідомлюємо – на прикладі героїв фільму та власних життєвих історій – що “щастя” не у матеріальному чи статусному, а в чомусь іншому. Любити по-справжньому, допомагати щиро, віддавати легко, забувати зло…

Про це фільм, а не лише про руйнування матеріального та внутрішнього світу героїні – трагічної, але лише однієї з мільйонів історій, які відбуваються зараз і поміж нас.

Приходьте. Подумаємо разом як цьому запобігти…

Олег Яськів

Blue Jasmine, Woody Allen, 2013

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

9 червня у «Штуці» - день, присвячений Коулу Портеру.

Американський композитор початку ХХст., один із небагатьох, обдарованих талантом писати одночасно музику і тексти до власних пісень. Портер прославився завдяки голлівудським музичним комедіям і бродвейським шоу, а також стандартами, які охоче виконували та виконують провідні джазові музиканти, - “Night and Day”, “I Get a Kick Out of You”, “I’ve Got You Under My Skin”, “Begin the Beguine”.

Відвідувачі кав’ярні отримають невеличку пам’ятку про уродинника, а також – можливість почути, завдяки яким композиціям Коул Портер здобув світову славу.

Cole Porter на YouTUBE - https://www.youtube.com/watch?v=9cuArUG6sOc

8 червня о 19:30 кав’ярня «Штука» запрошує на фортепіанний концерт Валентини Турецької. Вхід вільний.

Прозвучать:

• Axel Stordahl “I should care”;
• Antonio Carlos Jobim “Desafinado”;
• Hoagy Carmichael “Georgia on my mind”;
• Pistol Annies “Lemon drop”;
• George Shearing “Lullaby of birdland”;
• Lionel Humpton “Midnight sun’;
• Duke Ellington “Night train”;
• Will Hudson “Moonglow”;
• Roberto Menescal “O Barquinho”;
• Duke Ellington “Sofisticated lady”;
• Bobby Hebb “Sunny”;
• Benny Golson “Whisper not”.

7 червня кав’ярня-галерея «Штука» святкує уродини Тома Джонса, британського естрадного виконавця, який завдяки емоційним пісням та яскравим шоу здобув у 1960-х рр. всесвітню популярність. Том Джонс відрізнявся неймовірною енергією, а від його голосу палкі шанувальниці просто мліли.

Сьогодні запрошуємо у кав’ярню послухати Тома Джонса та довідатись трохи про історію життя співака запрошуємо.

Tom Jones на YouTUBE - https://www.youtube.com/watch?v=gvmyTZEqlo8

У суботу 7 червня о 19:30 кав’ярня «Штука» запрошує на музичний вечір Андрія Гедзика (саксофон) та Романа Димкова (фортепіано). Вхід вільний.

Звучатимуть:

• Johnny Mandel “The shadow of your smile”;
• Hoagy Carmichael “Georgia on my mind”;
• Bart Howard “Fly me to the moon”;
• Eden Ahbez “Nature boy”;
• Wayne King “Beautiful love”;
• Bobby Hebb “Sunny”;
• George Shearing “Lullaby of birdland”;
• Ray Charles “Hallelujah, I Just Love Him So”;
• Joseph Kosma “Autumn Leaves”;
• George Gershwin “Summertime”.

4 червня, у середу, о 18:00 кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на відкриття виставки живопису Петра Сипняка «Просто літо». Вхід вільний.

Влітку час минає непомітно. Природа втішає красою, стишує міську круговерть, заспокоює і обнадіює. У краєвидах Петра Сипняка ці властивості проступають дуже переконливо. Причину такої щедрої любові автор розповів мистецтвознавцю та колекціонеру Володимирові Гусару: «Природа для мене є просто програмна річ. Якби не ті бабині квіти довкола хати, не ті верби, яблуні, пагорби, то не знати, чи міг би я все це так сприймати, відчувати і розуміти. Моя баба вишивала, і ті вишивки  завжди були біля мене. Всі стіни були завішані ними. Килимів тоді не було, бо хто тоді міг собі це дозволити. Пам’ятаю: була така велика вишивка, на якій була вишита червона калина, а під нею багато квітів, якась дівчина, ангели. Звичайно, що ми всі живемо серед природи, але тільки окремим дається все це так пережити, осмислити. Значить, мені так випало, і я до того є призначений».

Нагода оглянути полотна Петра Сипняка у камерній атмосфері кав‘ярні є до кінця червня. Заходьте!

Про автора

Петро Сипняк народився 29 січня 1959 року у селі Лани неподалік міста Галич на Івано-Франківщині. У 1985 році закінчив навчання у Львівському Інституті прикладного та декоративного мистецтва.

Член Національної Спілки художників України.

Член Спілки художників «Клуб українських мистців».

У 2014 році отримав почесне звання Народного художника України.

• 1990 – Картинна галерея (м.Львів);
• 1992 – Картинна галерея (м.Львів);
• 1993 – «Дійство», картинна галерея (м.Львів);
• 1996 –Палац мистецтв (м.Львів);
• 1999 – Палац мистецтв (м.Львів);
• 2000 – Галерея «Олімп» (м.Київ);
• 2000 – Дюрен (Німеччина);
• 2001 – Аахен (Німеччина);
• 2001 – Ряшів (Польща);
• 2001 – «Пори року», Палац мистецтв (м.Львів);
• 2002 – «Свята і грішна», Палац мистецтв (м.Львів);
• 2004 – «К-галері» (м.Брюсель, Бельгія);
• 2005 – Картинна галерея (м.Львів);
• 2006 – Галерея Анни Мальхерс (Німеччина);
• 2007 – Галерея «Зелена канапа» (м.Львів);
• 2007 – Бельгія;
• 2008 – «Містерії», галерея «LvivArt»;
• 2009 – Ювілейна виставка, Палац мистецтв (м.Львів);
• 2010 – Музей «Бойківщина» (м.Самбір);
• 2010 – Музей Т.Шевченка (м.Київ);
• 2010 – «Мистецький вертеп», галерея АВС (м.Київ);
• 2011 – Галерея «Мистецька збірка» (м.Київ);
• 2011 – Галерея «Коралі» (м.Львів);
• 2011 – Арт-салон «Бон Тон» (м.Львів);
• 2013 – Галерея «Зелена канапа» (м.Львів).

• 1991 – Бієнале «Львів’91 - відродження», Львів;
• 1994 – групова виставка в м.Нельванж, Франція;
• 1994 – «Україна зблизька», Прага, Чехія;
• 1995 – Музеум, Мюнхен, Німеччина;
• 1996 – Виставка до 10- річниці Чорнобиля, Бонн, Німеччина;
• 1996 – Трієнале,Софія, Болгарія;
• 1998 – Музей Енді Варгола, Словаччина;
• 1998 – «КУМ» + «Човен», Гданськ, Польща;
• 1999 – Антверпен, Бельгія;
• 1999 – Рим, Італія;
• 2000 – Прага, Чехія;
• 2001 – Дюрен, Німеччина;
• 2002 – Нідерланди;
• 2002 – «К-галері», Брюссель, Бельгія;
• 2003 – «Дні Львова у Кракові», Краків, Польща;
• 2005 – «Прості 2005» (Литва-Польща-Україна), Палац мистецтв, Львів;
• 2006 – «Весна-2006», «КУМ», картинна галерея, Львів;
• 2007 – Львівська галерея мистецтв, Львів;
• 2007 – «Арт-Київ», Київ;
• 2010 – «Подорожі, враження,спогади», галерея «LvivArt», Львів;
• 2010 – «Мамай-fest», м.Дніпродзерджинськ;
• 2010 – Львівська галерея мистецтв, Львів;
• 2011 – «Дні Європи», Палац мистецтв, Львів;
• 2011 – «Музей», галерея «Зелена канапа», Львів;
• 2011 – галерея «Леміш», Львів.

У вівторок 3 червня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Рейну Урлеманса «Приходить жінка до лікаря» (Нідерланди, 2009).

Людське життя – це шлях по лезу бритви. Його легкість, про яку часто благаємо, переважно ілюзія, породжена небажанням дивитися в око прірви. Адже від “щастя-здоров’я” до трагедії чи хвороби один непевний крок долі.

Історія, покладена в основу фільму, достатньо поширена як у кіно, так і, на жаль, у повсякденному житті – боротьба людини та її сім’ї зі смертельною хворобою. Мораль, якою пронизаний фільм, також зрозуміла майже кожному: “у печалі та радості, поки смерть не роз’єднає нас”. Як правило, фільми на такі теми виходять сентиментальними та надмірно моралістичними, з однозначними етичними акцентами і, в результаті, перероджуються у банальні любовні історії.

Але нідерландський режисер Рену Урлеманс підійшов до проблеми хвороби жінки як до трагедії не лише окремої людини, але й цивілізаційної кризи, зумівши побачити у драмі однієї людини портрет цілої епохи. Епохи, коли увага до ближнього розпорошується егоїстичним принципом задоволення від життя або ж інтенсивністю соціальних стосунків. Лінійний сюжет з однозначною моральною оцінкою в результаті перетворюється на поліфонію маленьких трагедій людей, які по-різному переживають і долають горе. У фільмі тому немає однозначностей, натомість він залишає велике поле для дискусій та самопізнання. Як свідчення серйозності поліфонічного підходу авторів, останні аккорди фільму переходять в іншу тональність і торкаються ще однієї проблеми, яка досить актуальна у Європі і поступово актуалізовується і в Україні – добровільності відходу з життя.

Цей нелегкий фільм про нелегкі проблеми несподівано залишає світле відчуття. Можливо, воно з’являється через свідоме уникання звичних стереотипів поведінки та моральних оцінок. Але безумовно, що завдяки неперевершеній грі акторів, особливо головної зірки нідерландського кіно Керіс ван Гаутен, прекрасні ролі якої глядач міг бачити у “Чорних метеликах”, “Чорній книзі” або навіть в “Іграх престолів”.

Маємо ще один зразок справжнього, міцного європейського кіно, яка торкається найглибших струн людської душі. Взагалі, цей фільм вкотре засвідчує наскільки сильною та самобутньою є сучасна нідерландська школа кіно.

Незайвим буде нагадати собі, що доля стоїть на порозі і у будь-яку хвилину можна почути її зловісний стукіт. Чи вистарчить сил зустріти її з посмішкою і готовністю боротися – складне і завжди актуальне питання, на яке періодично потрібно давати відповідь. Наприклад, після перегляду цього фільму…

Олег Яськів

Komt een vrouw bij de dokter, Reinout Oerlemans, 2009

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

1 червня о 19:30 у кав’ярні «Штука» - фортепіанний концерт Ірини Лобанок «Джазові етюди». Вхід вільний.

Прозвучать:

• Д. Б. Крамер «Прагнення»;
• М. Шмітц «Black blues»;
• М. Шмітц «Mr. Boogie goes on»;
• Р. Роджерс «You conquered me»;
• Дж. Форест «Night train»;
• Х. Кармайкл «Georgia on my mind»;
• Дж. Гершвін «Summer time»;
• «До Елізи» (джазо-вальсова обробка);
• кілька джазових балад.

30 травня у «Штуці» відзначають день народження Бенні Гудмена. «Король свінгу», «Патріарх кларнету» - такі прізвиська ще за життя отримав видатний джазовий кларнетист та диригент.

Саме свінг Бенні Гудмена збирав натовпи людей в танцювальні зали США 1930-1940-х років. Проте, крім беззаперечного таланту і статусу майстра класичного джазу, Бенні Гудмен увійшов в історію ще й як сміливий борець за расове рівноправ’я. Саме Бенні Гудмен першим порушив неписане правило тих часів, яке унеможливлювало гру в одному колективі музикантів із різним кольором шкіри.

Життєрадісний свінг Гудмена лунатиме у кав’ярні з самого ранку.

Benny Goodman на YouTUBE - http://www.youtube.com/watch?v=jdqvX-n25gs

Свінг (з англ. «гойдання») – особливий джазовий стиль, пік популярності якого припав на 30-ті роки ХХст.; відрізняється, перш за все, сильною ритм-секцією, помірним або швидким темпом, і особливим свінговим ритмом.