У п’ятницю та суботу 23 і 24 травня з 19:00 до 20:30 в кав’ярні «Штука» триватимуть акустичні концерти дуету гітаристів Віталія Сичака та Івана Федоришина. Вхід вільний.

Сольна програма Віталія Сичака:

• Хоакін Туріна «Соната»;
• Роланд Д’єнс «Лярго»;
• Еміль Прюдан «Етюд»;
• Августин Баріос «Вальс №3»;
• Августин Баріос «Шоро»;
• Нікіта Кошкін «Парада»;
• Роланд Д’єнс «Танго»;
• Олександр Вінніцкій «Mercy Mercy Mercy».

Сольна програма Івана Федоришина:

• Федеріко Морено Торроба «Сонатіна»;
• Томмі Емануель «Imagine» (by John Lennon);
• Томмі Емануель «I’ve Always Thought of You»;
• Томмі Емануель «Angelina»;
• Роланд Д’єнс «Пародія на вальс»;
• Роланд Д’єнс «Un jour tu verras»;
• Роланд Д’єнс «Лист 15» (для Жака Картьєра).

Заплановані композиції для виступу ансамблем:

• Консуело Веласкес «Бесаме мучо»;
• Освальдо Фаррес «Quizás, Quizás, Quizás»;
• The Beatles «Yesterday»;
• Астор П’яццола «Лібертанго»;
• Астор П’яццола «Зима»;
• Астор П’яццола «Осінь»;
• імпровізація на тему Пако де Люсії;
• кілька імпровізацій.

У вівторок 20 травня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Білле Аугуста «Нічний потяг до Лісабону» (Данія, 2013).

“Що таке людина без своїх таємниць?” Зрештою, кожна людина – це таємниця для іншого. Наше життя – це довга мандрівка у лабіринті людських таємниць, в якій ми часто помиляємось, але деколи здобуваємо дивовижні перемоги духовного злиття.

Одне з головних призначень мистецтва - розгадувати людину у всіх проявах її сили та слабкості. Кінематограф наближає нас до розв’язків цих складних завдань.

Адже нам потрібні приклади вірності ідеям та жінкам. Нам потрібна формула поваги до слова та шляхетності вчинків.

Фільм “Нічний потяг до Лісабону” видатного данського режисера Білле Аугуста – про повернення до власних образів, які ми бачили у мріях на початку дорослого життя.

Білле Аугуста – визнаний інтелектуал, естет і гуманіст у європейському кінематографі. Більшість його фільмів – серйозні дослідження людської природи та світових культурних і політичних сюжетів, які знаходили глибокий відгук у вдячних глядачів та суворих кінокритиків.

І новий його фільм зроблено з величезною повагою до слова і думки. Він взагалі дивовижно герметичний і універсальний. Рідко який фільм можна слухати з закритими очима, віддавши власній фантазії владу знімати своє кіно. З іншого боку, цей фільм можна дивитись і без звуку, насолоджуючись зображенням та за грою акторів, складаючи власні діалоги. Саме глядач стає справжнім автором фільму, тому що все найголовніше відбувається всередині людини. Такий ефект – найбільший успіх будь-якого режисера і одна з таємниць творчого стилю Аугуста.

Фільм повертає вдячність за прожите і надію на те, що ми будемо врятовані від нудьги та марноти. Що “страх самотності, який визначає наше життя”, не перетворить нас на корабель, який втратив управління.

У лабіринтах вуличок Лісабона, у маршрутах подорожей героїв можна віднайти розраду самотності, з якою кожен з нас неминуче коли-небудь зустрічається. У вечірніх пейзажах чи гітарних мотивах португальських фаду можна підібрати натхнення на нове кохання чи порятунок старого.

Усі ці дивовижні етичні та метафізичні подорожі у часі та просторі відбуваються на тлі епохи португальського диктатора Салазара та “революції гвоздик”, під час якої людська природа проявлялася найвиразніше. Коли потрібно було жити не довіряючи ані друзям, ані родичам, і водночас залишатись справжньою людиною. Кому як не українцям будуть зрозумілими виклики перед якими постане кожен, хто вирішить боротися з диктатурою. Але особливий шарм фільму у тому, що політичні ноти не домінують, а лише підсилюють людські інтонації.

Героям фільму, як і нам, потрібна “свобода, щоб відкидати жорстокість світу”. Сліди цієї високої свободи – свободи від страху, рутини, пристосуванства, міщанської моралі, ми можемо віднайти у фільмі. А ще нам потрібні інтонації сонця, якими наповнена Португалія, блакить моря, яка у Португалії залишилась у керамічних візерунках на будинках, фантазія ліній, яка проявляється у звивистих вуличках старих міст.

Фільм настільки переконливий, що віриться, що вслід за героєм фільму до нас прийде переконання про «помилковість думки ніби вирішальні моменти нашого життя, що змінюють його напрями, повинні бути яскравими і драматичними. Найчастіше якщо наше життя змінюється, то воно змінюється тихо і непомітно». Як це, можливо, трапиться під час перегляду фільму “Нічний поїзд до Лісабону”. У кіноклубі, де тихо і світло…

Олег Яськів

Night Train to Lisbon, Bille August, 2013

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

На вихідних 17 і 18 травня о 19:00 кав’ярня «Штука» запрошує на музичні вечори «Мелодії з мандрівок» піаністки Ірини Лобанок і тенор-саксофоніста Ростислава Гавриша. Вхід безкоштовний.

У програмі:

• Franz Schubert “Serenade”;
• Earle Hagen "Harlem Nocturne";
• Erroll Garner "Misty";
• Reginald De Koven "Oh Promise Me";
• Cowboy song "Red River Valley";
• Edward MacDowell "To A Wild Rose";
• Ethelbert Nevin "Mighty Lak' a Rose";
• Sebastian Yradier "La Paloma";
• Vincenzo di Chiara "La Spagnola";
• G.H.Matos Rodriquez "La Cumparsita";
• Franz Lehar "Vilia";
• Friedrich von Flotow "Ah! So Pure";
• Nikolai Rimsky-Korsakoff "Song Of India".

15 травня о 19:00 у кав’ярні «Штука» відбудеться моновистава Олега Яськіва «Моє Бароко».

Авторський проект Олега Яськіва – це цикл моновистав, присвячених видатним композиторам та їх епохам, у яких літературне слово поєднується з музикою та екранними формами (анімація, хореографія, кіно) в єдине за ідеєю, філософією і втіленням представлення.

Це третя моновистава з авторського циклу розповідей про життя та творчість великих митців минулого, який був започаткований у 2011-2012рр. моновиставами «Мій Моцарт» і «Мій Бетговен».

«Моє Бароко» – це масштабне полотно, яке висвітлює культурний контекст епохи європейського Бароко, дух музики та сторінки життя найвидатніших композиторів того часу (Й. С. Бах, Г. Гендель, А. Вівальді, Д. Скарлатті). У ньому розкривається психологічний та соціальний портрет композиторів, культурні та історичні джерела їх музики, робиться спроба прокласти мости між епохами та, найголовніше, пізнати феномен музики. Літературне слово поєднане з музичними творами і кращими сучасними хореографічними та анімаційними інтерпретаціями композицій.

Розповідь побудована на неакадемічному і нетрадиційному розкритті духовного світу великих композиторів та їх музики, покликана розкрити феномен генія і трагізм його стосунків зі світом.

Задум та втілення такого проекту є новим для україномовного простору і здійснюється в Україні вперше!

Головна ідея проекту покликана повернути людині любов до Музики та розширити розуміння природи творчості.

Автор розглядає глядача як невід’ємну частину простору спілкування під час представлення, тим самим вони на якийсь час разом складають єдине інтелектуальне і духовне середовище.

Запрошуються усі шанувальники музики, кіно, хореографії, анімації та літератури, освічені та відкриті до культури мешканці та гості Львова.

Додаткова інформація про подію – 067 255 23 01.

Резервування столиків – 097 586 81 95.

У вівторок 13 травня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Стівена Фрірза «Філомена» (Великобританія, США, 2013).

Новий фільм талановитого британського режиссера Стівена Фрірза “Філомена” – сміливе переосмислення тем прощення та повернення у сучасній Європі. Чесний фільм, який у кожному кадрі відповідальний перед глядачем, у кожному слові спрямований на людину. Фільм, який підносить із напівзабуття проблему матері та дитини у глибокому, психологічному та метафізичному аспектах.

Історія, яка лягла в основу фільму, типова для повоєнної Європи і дуже символічна для сучасної: пошук матір’ю власної дитини. У післявоєнній католицькій Ірландії дівчат, які “невчасно” народжували дітей, часто віддавали у монастирі, ховаючи їх від суспільства, а самих дітей згодом передавали у прийомні сім’ї. Одна з таких реальних драматичних історій покладена в основу фільму.

Дорога матері назустріч втраченій дитині розтягується у десятиріччя, або у міфологічному сприйнятті, і на тисячоліття, адже це одна з вічних тем людської історії, незліченні варіації якої наповнювали високу літературу ще з античних часів. Розлучення матері з дитиною – одна з фундаментальних життєвих трагедій, якими небезпечний наш світ. Навіть сьогодні, коли втрата фізичного зв’язку часто трансформується у відчуження психологічне.

Інший режисер міг би перетворити сюжет фільму на мелодраму з детективним підтекстом. Проте британець Стівен Фрірз завжди відрізнявся бажанням та вмінням проникати у глибини людської природи і, відтак, виплітати складний, часто неоднозначний лабіринт емоцій та вчинків, тим самим наближаючи своє кіно до справжності. Його фільми – це завжди переконливий сюжет, блискучі діалоги, майстерна гра акторів, атмосферна музика. Тобто, максимальне дистанціювання від мелодрами.

У фокусі його останнього фільму – знову смілива дискусія на непопулярні теми співвідношення духовного та релігійного, конформізму та свободи у сучасному житті. При цьому фільм, завдяки майстерним діалогам та витонченому, але ненав’язливому гумору, залишає повітряне, легке враження. Режисер не маніпулює ознаками жанру, не нав’язує глядачеві потрібні акценти. Лише запрошує до вихованої розмови.

Разом з цим “Філомена” – справжнє ліричне послання усім, хто втомився від штучності, яка нав’язується соціальними чи міжособистісними стереотипами. Такі фільми «рятують» репутацію кінематографу як мистецтва. Переконаний, що для багатьох фільм стане дуже особистим не стільки через накладання власного досвіду, а швидше через співпадіння хвиль внутрішнього хвилювання, яке складає духовний пульс кожної мислячої людини. А це, погодьтеся, найкоротший шлях до серця…

Олег Яськів

Нагороди: Приз Британської кіноакадемії, 2 призи Венеціанського фестивалю.

Philomena, Stephen Frears, 2013

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

У неділю 11 травня з 19:30 до 21:00 в кав’ярні «Штука» відбудеться акустичний концерт дуету гітариста Віталія Сичака і флейтистки Ольги Бутвинник. Вхід вільний.

Заплановані композиції у виконанні Віталія Сичака:

• Сільвіус Леопольд Вайс «Гавот»;
• Антоніо Кано «Концертний етюд»;
• Хоакін Родріго «Далека сарабанда»;
• Федеріко Морено Торроба «Сонатіна»;
• Хоакін Туріна «Соната»;
• Роланд Д’єнс «Лярго»;
• Августин Баріос «Вальс №3»;
• Августин Баріос «Шоро»;
• Сільвіус Леопольд Вайс «Жига»;
• Нікіта Кошкін «Ашер Вальс»;
• Нікіта Кошкін «Парада»;
• Ісаак Альбеніс «Астурія»;
• Олександр Вінніцкій «Mercy Mercy Mercy»;
• Еміль Прюдан «Етюд»;
• Еміліо Пухоль «Корсико»;
• Роланд Дьєнс «Танго»;
• кілька власних композицій.

• The Beatles “Hey Jude”;
• The Beatles “Yesterday”;
• The Beatles “Let It Be”;
• John Lennon “Imagine”;
• Consuelo Velazquez “Besame Mucho”;
• Osvaldo Farres “Quizas, Quizas, Quizas”.

9 та 10 травня, у п’ятницю і суботу, кав’ярня «Штука» запрошує на скрипкові концерти Лілії Бріль і Христини Сандецької «Палає скрипка, тихне, в’яне…»*. Початок о 19:00, вхід вільний.

У програмі:

• К. Гардель «Аромат жінки»;
• Д. Шостакович «Вальс»;
• Л. Боккеріні «Менует»;
• А. Кос-Анатольський «Ой,ти дівчино…»;
• Piazzolla «Oblivion»;
• А. Дворжак «Гумореска»;
• F. Sinatra «Moon river»;
• К. Фролов «Жарт-сувенір»;
• З. Фібіх «Поема»;
• О. Понамарьов «Я ніколи...»;
• Beatles «Yesterday»;
• М. Скорик «Мелодія»;
• А. Дюпарк «Полька»;
• А. Вівальді «Весна» (з циклу «Пори року»);
• неаполітанська пісня «O sole mio»;
• українська народна пісня «Гуцулка Ксеня».

 *) з «Елегії про співучі двері» Богдана-Ігоря Антонича, 1934р.

У четвер 8 травня о 18:30 у кав’ярні-галереї «Штука» відбудеться зустріч Клубу шанувальників Галичини «Стільське городище: нові дослідження, знахідки і втрати». Розповідатиме Орест Корчинський – відкривач і головний дослідник Стільського городища, археолог, кандидат історичних наук, керівник Верхньодністрянської археологічної експедиції Національної академії наук  у 1987-2012 роках. Вхід вільний.

Три роки тому Клуб шанувальників Галичини уже вів мову про унікальну пам’ятку ранньосередньовічної Європи - городище VIII-Х століть у селі Стільське Миколаївського району Львівської області, яке, згідно тверджень Ореста Корчинського, є рештками найбільшого міста-мегаполіса Європи VIII-Хст., ймовірно - столицею Великої (Білої) Хорватії, що згадується у багатьох писемних джерелах.

З часу цієї розмови для всебічного дослідження пам’ятки було створено громадську організацію «Інститут наукових досліджень Стільського городища та його довкілля», зроблено чимало відкриттів і, на жаль, пережито кілька серйозних пошкоджень печер довколишніми мешканцями. Розповідь про усі новини щедро супроводжуватиметься ілюстраціями та світлинами, тож обіцяє бути жвавою та цікавою. Запрошуємо!

У вівторок 6 травня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Жана-П’єра Жене «Довгі заручини» (Франція, 2004).

“Довгі заручини” – незвичайний фільм про вірність та повернення. Повернення – одна з базових історій, які люди розповідають упродовж сторіч. Письменник Себастіан Жапрізо першим відчув потребу розповісти історію про повернення у двадцятому сторіччі. Вийшов прекрасний роман про кохання та вірність, подорожі та зради, втрачене покоління і велику надію. Роман, обрамлений апокаліптичними картинами першої світової війни.

Режисер Жан-Пєр Жене довго мріяв екранізувати цей роман, мабуть, відчувши у ньому прихований потенціал кінематографічної енергії та можливість розгортання міфу. Вийшов дивовижний фільм про повернення. Розгорнутий міф про вічну подорож у пошуках власного щастя. Крупними мазками таланту вписаний у скрижалі людських роздумів про війну та мир, вірність та зраду, надію та відчай.

Цей фільм надовго залишається з вами, як вірний друг, якого розумієш і який розуміє тебе. Він, попри подекуди страхітливе історичне тло, залишає відчуття блаженної насолоди від дії, зображення, музики, акторської гри, діалогів. Тобто, від усіх складових фільму. Це велика рідкість такого впливу на глядача.

Заслуга режисера і письменника у цьому величезна. Кожен – справжній талант, який бачить світ у найдрібніших деталях. А саме з деталей складаються нитки життя людини та виплітаються її надії на щастя.

Сам фільм, як добре вино, багатий на відтінки та смаки. Перше враження від жорсткого і реалістичного зображення картин війни змінюється тонким присмаком епохи мирного життя по іншу сторону мороку війни. У післясмаку залишаються майстерно прописані персонажі, які нагадують власні сни чи мрії. А на згадку – відчуття містерії світла, звуків, кольору, слів, облич.

Це стихія режисера Жан-П’єра Жене, який у своєму попередньому культовому фільмі “Амелі” створив інший розгорнутий міф – про дивовижні заломлення світу незвичайної дівчини. У нашому фільмі головну героїню знову грає Одрі Тоту, але це вже не легковірна Амелі, а героїня античної трагедії, силою уяви авторів перенесена у двадцяте сторіччя. Окрім Тоту, у фільмі задіяні інші блискучі акторки, як от Маріон Котіяр та Джоді Фостер, які ювелірно представляють відмінні типи жіночих характерів та доль. Таким чином при загалом чоловічому тлі фільму його характер все ж більше жіночий.

Але годі розповідати про фільм. Додам лише, що надзвичайно атмосферну музику для нього написав Анджело Бадаламенті.

Для України, а ми думаємо про неї у ці дні постійно, фільм потрібний. Його краса та естетика лікує душу, воєнний реалізм готує до найгіршого. А переможний фінал вселяє надію…

Приходьте…

Олег Яськів

Un long dimanche de fiançailles, Jean-Pierre Jeunet, 2004.

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

В неділю 4 травня о 18:00 у кав’ярні «Штука» відбудеться концерт гурту Джошуа Претта з нагоди виходу нового альбому “Seven Times”. Вхід вільний.

Гурт – це двоє братів: Джошуа Претт, соло-гітарист і вокаліст, та Алекс Претт, барабанщик і перкусіоніст. У музикантів вже є один студійний альбом “Broken Without You”.

Більше інформації, аудіо та відео - http://joshuapratt.jimdo.com/