У вівторок 3 червня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Рейну Урлеманса «Приходить жінка до лікаря» (Нідерланди, 2009).

Людське життя – це шлях по лезу бритви. Його легкість, про яку часто благаємо, переважно ілюзія, породжена небажанням дивитися в око прірви. Адже від “щастя-здоров’я” до трагедії чи хвороби один непевний крок долі.

Історія, покладена в основу фільму, достатньо поширена як у кіно, так і, на жаль, у повсякденному житті – боротьба людини та її сім’ї зі смертельною хворобою. Мораль, якою пронизаний фільм, також зрозуміла майже кожному: “у печалі та радості, поки смерть не роз’єднає нас”. Як правило, фільми на такі теми виходять сентиментальними та надмірно моралістичними, з однозначними етичними акцентами і, в результаті, перероджуються у банальні любовні історії.

Але нідерландський режисер Рену Урлеманс підійшов до проблеми хвороби жінки як до трагедії не лише окремої людини, але й цивілізаційної кризи, зумівши побачити у драмі однієї людини портрет цілої епохи. Епохи, коли увага до ближнього розпорошується егоїстичним принципом задоволення від життя або ж інтенсивністю соціальних стосунків. Лінійний сюжет з однозначною моральною оцінкою в результаті перетворюється на поліфонію маленьких трагедій людей, які по-різному переживають і долають горе. У фільмі тому немає однозначностей, натомість він залишає велике поле для дискусій та самопізнання. Як свідчення серйозності поліфонічного підходу авторів, останні аккорди фільму переходять в іншу тональність і торкаються ще однієї проблеми, яка досить актуальна у Європі і поступово актуалізовується і в Україні – добровільності відходу з життя.

Цей нелегкий фільм про нелегкі проблеми несподівано залишає світле відчуття. Можливо, воно з’являється через свідоме уникання звичних стереотипів поведінки та моральних оцінок. Але безумовно, що завдяки неперевершеній грі акторів, особливо головної зірки нідерландського кіно Керіс ван Гаутен, прекрасні ролі якої глядач міг бачити у “Чорних метеликах”, “Чорній книзі” або навіть в “Іграх престолів”.

Маємо ще один зразок справжнього, міцного європейського кіно, яка торкається найглибших струн людської душі. Взагалі, цей фільм вкотре засвідчує наскільки сильною та самобутньою є сучасна нідерландська школа кіно.

Незайвим буде нагадати собі, що доля стоїть на порозі і у будь-яку хвилину можна почути її зловісний стукіт. Чи вистарчить сил зустріти її з посмішкою і готовністю боротися – складне і завжди актуальне питання, на яке періодично потрібно давати відповідь. Наприклад, після перегляду цього фільму…

Олег Яськів

Komt een vrouw bij de dokter, Reinout Oerlemans, 2009

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

1 червня о 19:30 у кав’ярні «Штука» - фортепіанний концерт Ірини Лобанок «Джазові етюди». Вхід вільний.

Прозвучать:

• Д. Б. Крамер «Прагнення»;
• М. Шмітц «Black blues»;
• М. Шмітц «Mr. Boogie goes on»;
• Р. Роджерс «You conquered me»;
• Дж. Форест «Night train»;
• Х. Кармайкл «Georgia on my mind»;
• Дж. Гершвін «Summer time»;
• «До Елізи» (джазо-вальсова обробка);
• кілька джазових балад.

30 травня у «Штуці» відзначають день народження Бенні Гудмена. «Король свінгу», «Патріарх кларнету» - такі прізвиська ще за життя отримав видатний джазовий кларнетист та диригент.

Саме свінг Бенні Гудмена збирав натовпи людей в танцювальні зали США 1930-1940-х років. Проте, крім беззаперечного таланту і статусу майстра класичного джазу, Бенні Гудмен увійшов в історію ще й як сміливий борець за расове рівноправ’я. Саме Бенні Гудмен першим порушив неписане правило тих часів, яке унеможливлювало гру в одному колективі музикантів із різним кольором шкіри.

Життєрадісний свінг Гудмена лунатиме у кав’ярні з самого ранку.

Benny Goodman на YouTUBE - http://www.youtube.com/watch?v=jdqvX-n25gs

Свінг (з англ. «гойдання») – особливий джазовий стиль, пік популярності якого припав на 30-ті роки ХХст.; відрізняється, перш за все, сильною ритм-секцією, помірним або швидким темпом, і особливим свінговим ритмом.

У вівторок 27 травня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Джона Керрана «Розмальована вуаль» (США-Китай-Канада, 2006).

Історія людини стає цікавою не тоді, коли вона втрачає (кохання, здоров’я, дружбу), але коли віднаходить втрачене. У цьому більше мужності і гідності. Це більше зачаровує. Історії про те, як утриматися на хиткій гойдалці життя, ми слухаємо так само уважно, як перші доторки до щік гарячого, насиченого мріями літнього вітру. Можна пробувати приміряти їх до себе, а можна просто насолоджуватись передчуттями, що десь у повітрі, у просторі довкола тебе завжди є шанс здобути більше, ніж утратив.

Фільм режисера Джона Керрана «Розмальована вуаль» – екранізація однойменного роману Сомерсета Моема, одного з кращих письменників минулого сторіччя, глибока психологічна творчість якого вплинула на декілька поколінь інтелектуалів, задавши ціннісні та екзистенційні орієнтири і стала однією з окрас короткої епохи елегантності між двома світовими війнами.

Втім, ми знаємо, що добра літературна основа ще не гарантує високої якості фільму. Фільм “Розмальована вуаль” – якраз яскравий зразок розкішної екранізації, яка в дечому навіть перевершує літературний матеріал.

Фільм занурює у дивовижну атмосферу, насичену запахами, музикою, краєвидами і на цьому тлі – найголовніше – справжніми людськими характерами, які живуть, кохають, помиляються, здобувають. Орієнтальні, схожі на старий китайський живопис пейзажі, високі стосунки епохи джазу та місіонерських вчинків, кохання та ерзац, виплекані на аристократичному вихованні. Усе це не лише дуже красиво, але й по-справжньому переконливо. Такі речі не називають «мелодрамами», а хустинки та попкорн особливо недоречні.

Розповідь про життя європейських колоністів у міжвоєнному Китаї ставить людину в особливі моральні координати, де не має місця звичному мелодраматизму. Історія про кохання та обов’язок, зраду та вірність, суспільну самопожертву та слабкодухість набуває, відтак, особливої переконливості, оскільки освячена ризиком для життя та місіонерським покликанням. Насичена врівноваженою символікою, далекосхідною екзотикою та мелодіями порухів людських душ, історія міжособистісних, внутрішньосімейних стосунків набуває особливої символіки та вартості.

Нас чекає добре кіно. Розкішна камера, вишукана характерна музика (композитор Александр Депла), блискуча драматична гра великих акторів Наомі Вотс та Едварда Нортона. Справжнє кіномистецтво, яке здатне заспокоїти біль та пригоїти рани пошматованої української душі, що хвилюється і бореться за свободу.

Така історія може раптово наснитися у відпочинковій тиші – серед незнайомих контурів зелених гір чи під світанкове зелено-блакитне муркотіння чужих морів.

Така історія могла б відбутися з кожним із нас. А можливо, з кимось – найщасливішим – уже відбувається…

Олег Яськів

The Painted Veil, John Curran, 2006

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

26 травня кав’ярня «Штука» святкує день народження Майлса Девіса – легендарного американського музиканта, трубача та композитора, який означив напрямок розвитку джазу для кількох поколінь.

Джаз середини ХХст. багатий талановитими музикантами, проте Майлс Девіс займає серед них особливе місце – не лише завдяки своєму творчому довголіттю, але й завдяки здатності вбирати у себе та переосмислювати різноманітні музичні тенденції, вдосконалюючи їх. Зробив значний внесок у розвиток джазу та сучасної музики загалом. Один із творців музичних стилів «fusion», «modal jazz» та «cool jazz», володів винятковим талантом імпровізації та ще за життя отримав статус легенди джазу.

Сьогодні увесь день відвідувачі кав’ярні зможуть посмакувати чаєм або кавою, слухаючи Майлса Девіса, а чекаючи на зустріч, ще й почитати про життя музиканта.

Miles Davis на YouTUBE - https://www.youtube.com/watch?v=zqNTltOGh5c

У неділю 25 травня з 20:00 до 22:00 у кав’ярні «Штука» - акустичний концерт Джошуа Претта. Вхід вільний.

На своїй Інтернет-сторінці Джошуа розповідає: «Я люблю грати та співати пісні усіх жанрів! Рок, поп, джаз, блюз, кантрі і це ще не все… Люблю кавери, але в жодному випадку не припиню писати власні композиції». І хоч найчастіше концертує разом із гуртом, але не уникає камерних акустичних виступів.

У музиканта вже є два студійних альбоми - “Broken Without You” та “Seven Times”.

Інтернет-сторінка - http://joshuapratt.jimdo.com/

У п’ятницю та суботу 23 і 24 травня з 19:00 до 20:30 в кав’ярні «Штука» триватимуть акустичні концерти дуету гітаристів Віталія Сичака та Івана Федоришина. Вхід вільний.

Сольна програма Віталія Сичака:

• Хоакін Туріна «Соната»;
• Роланд Д’єнс «Лярго»;
• Еміль Прюдан «Етюд»;
• Августин Баріос «Вальс №3»;
• Августин Баріос «Шоро»;
• Нікіта Кошкін «Парада»;
• Роланд Д’єнс «Танго»;
• Олександр Вінніцкій «Mercy Mercy Mercy».

Сольна програма Івана Федоришина:

• Федеріко Морено Торроба «Сонатіна»;
• Томмі Емануель «Imagine» (by John Lennon);
• Томмі Емануель «I’ve Always Thought of You»;
• Томмі Емануель «Angelina»;
• Роланд Д’єнс «Пародія на вальс»;
• Роланд Д’єнс «Un jour tu verras»;
• Роланд Д’єнс «Лист 15» (для Жака Картьєра).

Заплановані композиції для виступу ансамблем:

• Консуело Веласкес «Бесаме мучо»;
• Освальдо Фаррес «Quizás, Quizás, Quizás»;
• The Beatles «Yesterday»;
• Астор П’яццола «Лібертанго»;
• Астор П’яццола «Зима»;
• Астор П’яццола «Осінь»;
• імпровізація на тему Пако де Люсії;
• кілька імпровізацій.

У вівторок 20 травня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Білле Аугуста «Нічний потяг до Лісабону» (Данія, 2013).

“Що таке людина без своїх таємниць?” Зрештою, кожна людина – це таємниця для іншого. Наше життя – це довга мандрівка у лабіринті людських таємниць, в якій ми часто помиляємось, але деколи здобуваємо дивовижні перемоги духовного злиття.

Одне з головних призначень мистецтва - розгадувати людину у всіх проявах її сили та слабкості. Кінематограф наближає нас до розв’язків цих складних завдань.

Адже нам потрібні приклади вірності ідеям та жінкам. Нам потрібна формула поваги до слова та шляхетності вчинків.

Фільм “Нічний потяг до Лісабону” видатного данського режисера Білле Аугуста – про повернення до власних образів, які ми бачили у мріях на початку дорослого життя.

Білле Аугуста – визнаний інтелектуал, естет і гуманіст у європейському кінематографі. Більшість його фільмів – серйозні дослідження людської природи та світових культурних і політичних сюжетів, які знаходили глибокий відгук у вдячних глядачів та суворих кінокритиків.

І новий його фільм зроблено з величезною повагою до слова і думки. Він взагалі дивовижно герметичний і універсальний. Рідко який фільм можна слухати з закритими очима, віддавши власній фантазії владу знімати своє кіно. З іншого боку, цей фільм можна дивитись і без звуку, насолоджуючись зображенням та за грою акторів, складаючи власні діалоги. Саме глядач стає справжнім автором фільму, тому що все найголовніше відбувається всередині людини. Такий ефект – найбільший успіх будь-якого режисера і одна з таємниць творчого стилю Аугуста.

Фільм повертає вдячність за прожите і надію на те, що ми будемо врятовані від нудьги та марноти. Що “страх самотності, який визначає наше життя”, не перетворить нас на корабель, який втратив управління.

У лабіринтах вуличок Лісабона, у маршрутах подорожей героїв можна віднайти розраду самотності, з якою кожен з нас неминуче коли-небудь зустрічається. У вечірніх пейзажах чи гітарних мотивах португальських фаду можна підібрати натхнення на нове кохання чи порятунок старого.

Усі ці дивовижні етичні та метафізичні подорожі у часі та просторі відбуваються на тлі епохи португальського диктатора Салазара та “революції гвоздик”, під час якої людська природа проявлялася найвиразніше. Коли потрібно було жити не довіряючи ані друзям, ані родичам, і водночас залишатись справжньою людиною. Кому як не українцям будуть зрозумілими виклики перед якими постане кожен, хто вирішить боротися з диктатурою. Але особливий шарм фільму у тому, що політичні ноти не домінують, а лише підсилюють людські інтонації.

Героям фільму, як і нам, потрібна “свобода, щоб відкидати жорстокість світу”. Сліди цієї високої свободи – свободи від страху, рутини, пристосуванства, міщанської моралі, ми можемо віднайти у фільмі. А ще нам потрібні інтонації сонця, якими наповнена Португалія, блакить моря, яка у Португалії залишилась у керамічних візерунках на будинках, фантазія ліній, яка проявляється у звивистих вуличках старих міст.

Фільм настільки переконливий, що віриться, що вслід за героєм фільму до нас прийде переконання про «помилковість думки ніби вирішальні моменти нашого життя, що змінюють його напрями, повинні бути яскравими і драматичними. Найчастіше якщо наше життя змінюється, то воно змінюється тихо і непомітно». Як це, можливо, трапиться під час перегляду фільму “Нічний поїзд до Лісабону”. У кіноклубі, де тихо і світло…

Олег Яськів

Night Train to Lisbon, Bille August, 2013

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

На вихідних 17 і 18 травня о 19:00 кав’ярня «Штука» запрошує на музичні вечори «Мелодії з мандрівок» піаністки Ірини Лобанок і тенор-саксофоніста Ростислава Гавриша. Вхід безкоштовний.

У програмі:

• Franz Schubert “Serenade”;
• Earle Hagen "Harlem Nocturne";
• Erroll Garner "Misty";
• Reginald De Koven "Oh Promise Me";
• Cowboy song "Red River Valley";
• Edward MacDowell "To A Wild Rose";
• Ethelbert Nevin "Mighty Lak' a Rose";
• Sebastian Yradier "La Paloma";
• Vincenzo di Chiara "La Spagnola";
• G.H.Matos Rodriquez "La Cumparsita";
• Franz Lehar "Vilia";
• Friedrich von Flotow "Ah! So Pure";
• Nikolai Rimsky-Korsakoff "Song Of India".

15 травня о 19:00 у кав’ярні «Штука» відбудеться моновистава Олега Яськіва «Моє Бароко».

Авторський проект Олега Яськіва – це цикл моновистав, присвячених видатним композиторам та їх епохам, у яких літературне слово поєднується з музикою та екранними формами (анімація, хореографія, кіно) в єдине за ідеєю, філософією і втіленням представлення.

Це третя моновистава з авторського циклу розповідей про життя та творчість великих митців минулого, який був започаткований у 2011-2012рр. моновиставами «Мій Моцарт» і «Мій Бетговен».

«Моє Бароко» – це масштабне полотно, яке висвітлює культурний контекст епохи європейського Бароко, дух музики та сторінки життя найвидатніших композиторів того часу (Й. С. Бах, Г. Гендель, А. Вівальді, Д. Скарлатті). У ньому розкривається психологічний та соціальний портрет композиторів, культурні та історичні джерела їх музики, робиться спроба прокласти мости між епохами та, найголовніше, пізнати феномен музики. Літературне слово поєднане з музичними творами і кращими сучасними хореографічними та анімаційними інтерпретаціями композицій.

Розповідь побудована на неакадемічному і нетрадиційному розкритті духовного світу великих композиторів та їх музики, покликана розкрити феномен генія і трагізм його стосунків зі світом.

Задум та втілення такого проекту є новим для україномовного простору і здійснюється в Україні вперше!

Головна ідея проекту покликана повернути людині любов до Музики та розширити розуміння природи творчості.

Автор розглядає глядача як невід’ємну частину простору спілкування під час представлення, тим самим вони на якийсь час разом складають єдине інтелектуальне і духовне середовище.

Запрошуються усі шанувальники музики, кіно, хореографії, анімації та літератури, освічені та відкриті до культури мешканці та гості Львова.

Додаткова інформація про подію – 067 255 23 01.

Резервування столиків – 097 586 81 95.