У вівторок 9 вересня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега
Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Джона МакДона «Голгофа» (Ірландія-Великобританія,
2013).
Зараз багато з нас
просять внутрішнього спокою і тиші. Хочуть почути себе, ближнього, світ
зрештою. Готуються померти, щоб могли жити інші. Готуються жити по-новому, бо
зрозуміли, що по-старому вже не зможуть. Фільм “Голгофа” – немов знак від
великого архітектора світу, що вас почули.
Взагалі,
закрадається підозра, що якесь провидіння надихає наших сучасників на такі
рідкісні фільми. Адже у них сучасна людина може відшукати слабке світло від
майже замурованого виходу.
У новому фільмі
ірландського режисера Джона МакДона кінематограф набуває такої ж переконливої
сили як і найкраща література чи музика. У ньому рівно стільки слів та звуків,
щоб глядач по-справжньому залишився наодинці зі собою і зрозумів
невідворотність відвертої розмови з власною совістю.
У “Голгофі” майже
немає контрастів – усі персонажі, такі ж, що оточують нас у повсякденні, різні
у силі своєї доброти і схожі у грішній природі. Фільм проникає одразу у
найбільш приховані шари людської душі, байдуже проминаючи суєтність та
марнославство цивілізації успіху, якою вважає себе сучасна Європа. Так ми
опиняємося у понадчассі, де важливими є лише твої вчинки, ставлення до
ближнього, здатність терпіти, спроможність пробачати і готовність померти.
Чесне бажання розкрити
таємниці людської душі робить фільм “Голгофа” універсальним сповідальником. У
той же час ідеально відтворена візуально-акустична атмосфера сучасної Ірландії,
реалістичний сюжет, бездоганна культура фактурної відповідності персонажів не
дозволяє фільму завалюватися у непереконливе моралізаторство та догматичне
занудство, а робить цікавим кожен кадр. Релігійна тема головна, але не домінує,
соціальне спрямування відчутне, але не дратує, сценарій правдивий і динамічний,
але без жодних комерційних компромісів. Історія священника, який очікує на
власне вбивство і має на це сім днів, набуває знаковості універсальної притчі
про любов і ненависть, помсту і прощення, доброту і байдужість.
У “Голгофі” маємо справу
з концентратом мистецтва кіно, який можна розливати в інші фільми, щоб
наповнювати їх бодай якимось значенням.
Марно підкреслювати
наскільки важливий цей фільм для українців саме зараз. Ми всі відбудовуємо в
собі нову людину – без чітких орієнтирів та зразків. Бо вже зрозуміли, що і в
Європі така ж криза людської душі, нехай і прихована, нехай і виражена у не
такій жорстокій формі.
Цей фільм можна
смакувати по словах, по кадрах, навіть по паузах, які береш на роздуми. Такий
ефект – діамантова ознака справжнього, високого кіно. Тому й з’являються вони
вкрай рідко.
“Голгофа” –
обов’язково стане класикою кіно і ваші діти та внуки так само
переживатимуть катарсис від його перегляду через десятиріччя.
Як і незабаром ви.
Разом з такими ж задивленими у себе та ближнього, уважними до кожного слова та
погляду. У кіноклубі, де завжди світло і тихо…
Приходьте…
Олег Яськів
Calvary, John Michael McDonagh, 2013
Нагороди: приз екуменічного
жюрі на Берлінському кінофестивалі у 2014
Читайте
про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/