У вівторок 13 травня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Стівена Фрірза «Філомена» (Великобританія, США, 2013).

Новий фільм талановитого британського режиссера Стівена Фрірза “Філомена” – сміливе переосмислення тем прощення та повернення у сучасній Європі. Чесний фільм, який у кожному кадрі відповідальний перед глядачем, у кожному слові спрямований на людину. Фільм, який підносить із напівзабуття проблему матері та дитини у глибокому, психологічному та метафізичному аспектах.

Історія, яка лягла в основу фільму, типова для повоєнної Європи і дуже символічна для сучасної: пошук матір’ю власної дитини. У післявоєнній католицькій Ірландії дівчат, які “невчасно” народжували дітей, часто віддавали у монастирі, ховаючи їх від суспільства, а самих дітей згодом передавали у прийомні сім’ї. Одна з таких реальних драматичних історій покладена в основу фільму.

Дорога матері назустріч втраченій дитині розтягується у десятиріччя, або у міфологічному сприйнятті, і на тисячоліття, адже це одна з вічних тем людської історії, незліченні варіації якої наповнювали високу літературу ще з античних часів. Розлучення матері з дитиною – одна з фундаментальних життєвих трагедій, якими небезпечний наш світ. Навіть сьогодні, коли втрата фізичного зв’язку часто трансформується у відчуження психологічне.

Інший режисер міг би перетворити сюжет фільму на мелодраму з детективним підтекстом. Проте британець Стівен Фрірз завжди відрізнявся бажанням та вмінням проникати у глибини людської природи і, відтак, виплітати складний, часто неоднозначний лабіринт емоцій та вчинків, тим самим наближаючи своє кіно до справжності. Його фільми – це завжди переконливий сюжет, блискучі діалоги, майстерна гра акторів, атмосферна музика. Тобто, максимальне дистанціювання від мелодрами.

У фокусі його останнього фільму – знову смілива дискусія на непопулярні теми співвідношення духовного та релігійного, конформізму та свободи у сучасному житті. При цьому фільм, завдяки майстерним діалогам та витонченому, але ненав’язливому гумору, залишає повітряне, легке враження. Режисер не маніпулює ознаками жанру, не нав’язує глядачеві потрібні акценти. Лише запрошує до вихованої розмови.

Разом з цим “Філомена” – справжнє ліричне послання усім, хто втомився від штучності, яка нав’язується соціальними чи міжособистісними стереотипами. Такі фільми «рятують» репутацію кінематографу як мистецтва. Переконаний, що для багатьох фільм стане дуже особистим не стільки через накладання власного досвіду, а швидше через співпадіння хвиль внутрішнього хвилювання, яке складає духовний пульс кожної мислячої людини. А це, погодьтеся, найкоротший шлях до серця…

Олег Яськів

Нагороди: Приз Британської кіноакадемії, 2 призи Венеціанського фестивалю.

Philomena, Stephen Frears, 2013

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

У неділю 11 травня з 19:30 до 21:00 в кав’ярні «Штука» відбудеться акустичний концерт дуету гітариста Віталія Сичака і флейтистки Ольги Бутвинник. Вхід вільний.

Заплановані композиції у виконанні Віталія Сичака:

• Сільвіус Леопольд Вайс «Гавот»;
• Антоніо Кано «Концертний етюд»;
• Хоакін Родріго «Далека сарабанда»;
• Федеріко Морено Торроба «Сонатіна»;
• Хоакін Туріна «Соната»;
• Роланд Д’єнс «Лярго»;
• Августин Баріос «Вальс №3»;
• Августин Баріос «Шоро»;
• Сільвіус Леопольд Вайс «Жига»;
• Нікіта Кошкін «Ашер Вальс»;
• Нікіта Кошкін «Парада»;
• Ісаак Альбеніс «Астурія»;
• Олександр Вінніцкій «Mercy Mercy Mercy»;
• Еміль Прюдан «Етюд»;
• Еміліо Пухоль «Корсико»;
• Роланд Дьєнс «Танго»;
• кілька власних композицій.

• The Beatles “Hey Jude”;
• The Beatles “Yesterday”;
• The Beatles “Let It Be”;
• John Lennon “Imagine”;
• Consuelo Velazquez “Besame Mucho”;
• Osvaldo Farres “Quizas, Quizas, Quizas”.

9 та 10 травня, у п’ятницю і суботу, кав’ярня «Штука» запрошує на скрипкові концерти Лілії Бріль і Христини Сандецької «Палає скрипка, тихне, в’яне…»*. Початок о 19:00, вхід вільний.

У програмі:

• К. Гардель «Аромат жінки»;
• Д. Шостакович «Вальс»;
• Л. Боккеріні «Менует»;
• А. Кос-Анатольський «Ой,ти дівчино…»;
• Piazzolla «Oblivion»;
• А. Дворжак «Гумореска»;
• F. Sinatra «Moon river»;
• К. Фролов «Жарт-сувенір»;
• З. Фібіх «Поема»;
• О. Понамарьов «Я ніколи...»;
• Beatles «Yesterday»;
• М. Скорик «Мелодія»;
• А. Дюпарк «Полька»;
• А. Вівальді «Весна» (з циклу «Пори року»);
• неаполітанська пісня «O sole mio»;
• українська народна пісня «Гуцулка Ксеня».

 *) з «Елегії про співучі двері» Богдана-Ігоря Антонича, 1934р.

У четвер 8 травня о 18:30 у кав’ярні-галереї «Штука» відбудеться зустріч Клубу шанувальників Галичини «Стільське городище: нові дослідження, знахідки і втрати». Розповідатиме Орест Корчинський – відкривач і головний дослідник Стільського городища, археолог, кандидат історичних наук, керівник Верхньодністрянської археологічної експедиції Національної академії наук  у 1987-2012 роках. Вхід вільний.

Три роки тому Клуб шанувальників Галичини уже вів мову про унікальну пам’ятку ранньосередньовічної Європи - городище VIII-Х століть у селі Стільське Миколаївського району Львівської області, яке, згідно тверджень Ореста Корчинського, є рештками найбільшого міста-мегаполіса Європи VIII-Хст., ймовірно - столицею Великої (Білої) Хорватії, що згадується у багатьох писемних джерелах.

З часу цієї розмови для всебічного дослідження пам’ятки було створено громадську організацію «Інститут наукових досліджень Стільського городища та його довкілля», зроблено чимало відкриттів і, на жаль, пережито кілька серйозних пошкоджень печер довколишніми мешканцями. Розповідь про усі новини щедро супроводжуватиметься ілюстраціями та світлинами, тож обіцяє бути жвавою та цікавою. Запрошуємо!

У вівторок 6 травня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Жана-П’єра Жене «Довгі заручини» (Франція, 2004).

“Довгі заручини” – незвичайний фільм про вірність та повернення. Повернення – одна з базових історій, які люди розповідають упродовж сторіч. Письменник Себастіан Жапрізо першим відчув потребу розповісти історію про повернення у двадцятому сторіччі. Вийшов прекрасний роман про кохання та вірність, подорожі та зради, втрачене покоління і велику надію. Роман, обрамлений апокаліптичними картинами першої світової війни.

Режисер Жан-Пєр Жене довго мріяв екранізувати цей роман, мабуть, відчувши у ньому прихований потенціал кінематографічної енергії та можливість розгортання міфу. Вийшов дивовижний фільм про повернення. Розгорнутий міф про вічну подорож у пошуках власного щастя. Крупними мазками таланту вписаний у скрижалі людських роздумів про війну та мир, вірність та зраду, надію та відчай.

Цей фільм надовго залишається з вами, як вірний друг, якого розумієш і який розуміє тебе. Він, попри подекуди страхітливе історичне тло, залишає відчуття блаженної насолоди від дії, зображення, музики, акторської гри, діалогів. Тобто, від усіх складових фільму. Це велика рідкість такого впливу на глядача.

Заслуга режисера і письменника у цьому величезна. Кожен – справжній талант, який бачить світ у найдрібніших деталях. А саме з деталей складаються нитки життя людини та виплітаються її надії на щастя.

Сам фільм, як добре вино, багатий на відтінки та смаки. Перше враження від жорсткого і реалістичного зображення картин війни змінюється тонким присмаком епохи мирного життя по іншу сторону мороку війни. У післясмаку залишаються майстерно прописані персонажі, які нагадують власні сни чи мрії. А на згадку – відчуття містерії світла, звуків, кольору, слів, облич.

Це стихія режисера Жан-П’єра Жене, який у своєму попередньому культовому фільмі “Амелі” створив інший розгорнутий міф – про дивовижні заломлення світу незвичайної дівчини. У нашому фільмі головну героїню знову грає Одрі Тоту, але це вже не легковірна Амелі, а героїня античної трагедії, силою уяви авторів перенесена у двадцяте сторіччя. Окрім Тоту, у фільмі задіяні інші блискучі акторки, як от Маріон Котіяр та Джоді Фостер, які ювелірно представляють відмінні типи жіночих характерів та доль. Таким чином при загалом чоловічому тлі фільму його характер все ж більше жіночий.

Але годі розповідати про фільм. Додам лише, що надзвичайно атмосферну музику для нього написав Анджело Бадаламенті.

Для України, а ми думаємо про неї у ці дні постійно, фільм потрібний. Його краса та естетика лікує душу, воєнний реалізм готує до найгіршого. А переможний фінал вселяє надію…

Приходьте…

Олег Яськів

Un long dimanche de fiançailles, Jean-Pierre Jeunet, 2004.

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

В неділю 4 травня о 18:00 у кав’ярні «Штука» відбудеться концерт гурту Джошуа Претта з нагоди виходу нового альбому “Seven Times”. Вхід вільний.

Гурт – це двоє братів: Джошуа Претт, соло-гітарист і вокаліст, та Алекс Претт, барабанщик і перкусіоніст. У музикантів вже є один студійний альбом “Broken Without You”.

Більше інформації, аудіо та відео - http://joshuapratt.jimdo.com/

1, 2 і 3 травня о 19:00 кав’ярня «Штука» запрошує на фортепіанні концерти Ірини Лобанок «Джазові етюди». Вхід вільний.

Прозвучать:

• Д. Б. Крамер «Прагнення»;
• М. Шмітц «Black blues»;
• М. Шмітц «Mr. Boogie goes on»;
• Р. Роджерс «You conquered me»;
• Дж. Форест «Night train»;
• Х. Кармайкл «Georgia on my mind»;
• Дж. Гершвін «Summer time»;
• «До Елізи» (джазо-вальсова обробка);
• кілька джазових балад.

Впродовж травня у кав’ярні-галереї «Штука» триватиме виставка живопису Альберта Щіткова «Кримські розповіді», де кожна робота - свідчення любові автора до рідного Криму.

Усі полотна просякнуті легкістю і щирістю. Багатство живописних засобів та експериментів з композицією і світлом доповнює діалог автора з глядачем, якому довіряють дуже особисте – таке, що важко передати словами, але відкрите чуттєвому серцю.

Про автора

Народився у 1966 році в Північному Казахстані.

Освіту здобув у Московському державному академічному художньому інституті ім. В. І. Сурікова. Довгий час жив у Криму, де став відомим художником.

Пише портрети, пейзажі, натюрморти. Ранні роботи тяжіють до реалізму, останніми роками окреслились тенденції імпресіонізму та експресіонізму. Полотнам характерні яскраві барви, етюдна свіжість, легкість і невимушеність мазка у поєднанні з професійним підходом до композиції і колориту.

Персональні виставки:

• 1997 – художній музей,  м. Петропавлівськ;
• 2003 – ЦДХ, м. Сімферополь;
• 2009 – краєзнавчий музей, м. Алушта;
• 2010 – пансіонат «Море», м. Алушта;
• 2012 – краєзнавчий музей, м. Алушта;
• 2012 – «Арт-галерея мадам Пальмгрен», м. Львів;
• 2013 – арт-центр «Сто доріг», м. Полтава;
• 2013-2014 – галерея «Південний ермітаж», м. Севастополь;
• 2014 – КРУ УНБ ім. І. Я. Франка, м. Сімферопіль.

У 2013 році – учасник XII Міжнародного пленеру живопису «В Карпатах» (с. Славське) та V Всеукраїнського Трієнале Живопису НСХУ (м. Київ).

З 1996 року – учасник спільних виставок Спілки художників України.

Роботи знаходяться у приватних колекціях України, Італії, США, Німеччини, Росії, Казахстану.

До кінця квітня у «Штуці» триває акція «День» до кави»: усі гості кав'ярні мають нагоду переглянути останні новини на сторінках свіжої газети «День» і забрати її з собою, щоб дочитати найцікавіше. Таки правда, з «Днем» - смачніше!

Публікацію про акцію на сторінці газети читайте ТУТ.

29 квітня у кав’ярні «Штука» святкують день народження Дюка Еллінгтона.

Дюк Еллінгтон – творець джазу. Піаніст, композитор, аранжувальник, керівник джазового оркестру. Його професійний шлях повний відкриттів, вплив на музику ХХ століття – безперечний, а творчий спадок – величезний. Ще за життя Дюк Еллінгтон отримав безліч нагород, у їх числі: Золота президентська медаль від Ліндона Джонсона (1966), Орден Свободи (1969), Імператорська зірка у Ефіопії (1973), Орден Почесного Легіону у Франції (1973), більше десяти «Греммі». Посмертно нагороджений Пулітцерівською премією.

Сьогодні джазові ритми відстукуватимемо до пізнього вечора, а щоб розповісти, чому і як Едвард Кеннеді Еллінгтон став Дюком Еллінгтоном, кав’ярня підготувала для відвідувачів невеличку пам’ятку.

Duke Ellington на YouTUBE - https://www.youtube.com/watch?v=qDQpZT3GhDg