У п'ятницю 27 червня з 20:00 до 22:00 у кав’ярні «Штука» - акустичний концерт Джошуа Претта. Вхід вільний.

На своїй Інтернет-сторінці Джошуа розповідає: «Я люблю грати та співати пісні усіх жанрів! Рок, поп, джаз, блюз, кантрі і це ще не все… Люблю кавери, але в жодному випадку не припиню писати власні композиції». І хоч найчастіше концертує разом із гуртом, але не уникає камерних акустичних виступів.

У музиканта вже є два студійних альбоми - “Broken Without You” та “Seven Times”.

Інтернет-сторінка - http://joshuapratt.jimdo.com/

У вівторок 24 червня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Бернардо Бертолуччі «Останній імператор» (Італія-Великобританія-Китай, 1987).

Сьогодні, коли двері зла прочинилися і холодний вітер тоталітаризму студить вільне серце, ми повинні навчитися  розрізняти зло, опиратися злу, боротися зі злом. І перемагати. Людина як особистість повинна перемогти зло як систему. У цьому духовна таємниця світу. Потрібно лише це зрозуміти. І не боятися…

“Останній імператор” – один з найвідоміших фільмів за всю історію кіно. Величезна кількість найвищих нагород – не лише данина часу, але й свідчення справедливого “входження у класику”. А ще тому, що у фільмі природа влади, і місце людини у ній аналізується на дуже “тонкому” рівні. Це епос з людським обличчям, монументальний твір, у якому форма (нехай і бездоганна) підпорядковується духу.

Історія останнього китайського імператора – не лише одна зі сторінок трагічної історії Китаю першої половини двадцятого сторіччя. Це кардіограма Часу, в якому ми живемо. Адже країни, режими, пейзажі – лише декорації для справжньої людської драми. Драми, у якій зростання і возвеличення змінюється падінням і приниженням.

Якщо відкинути історичний контекст, то фільм стає універсальною моделлю екзистенційної поведінки людини в умовах тотальної не-свободи, яка під певним кутом зору обов’язково підійде кожному.

У творчому доробку видатного режисера Бернардо Бертолуччі фільм “Останній імператор” – чи не найбільша вершина, після якої режисеру залишилося тільки опускатись до простих людських драм. У нього це також виходить добре (після “Імператор” були зняті і “Невловима краса” і “Під пологом неба”), але в “Останньому імператорі” зухвалість думки та розмах реалізації досягли максимуму. Переглядаючи цей фільм, бачиш далі, ніж міг собі уявити, підіймаєшся вище, ніж наважуєшся думати.

З естетичної точки зору фільм знятий бездоганно. Камера геніального Вітторіо Сторраро, музика Рюіті Сакамото, декорації та костюми Фердінандо Скафйотті. І формою, і змістом він нагадує буддистську мандалу – масштабний надзвичайно складний і красивий візерунок з кольорового піску, який ретельно викладають впродовж довгих днів цілим монастирським братством, щоб потім миттєво зруйнувати створену досконалість – яка зникає з титрами, але надовго залишається у серці. Адже людина – лише піщинка у безмежному потоці історії, перемелена у жорнах безжального часу.

Бездоганна композиційно картина, у якій Людина протиставляється Владі і залишається наодинці з вічністю. Мізерія та велич, стійкість та натиск, розгубленість та безжальний розум. Ці противаги утримують фільм у крихкій рівновазі, порушити яку здатен лише сам глядач, обравши кредом свого життя одну з протилежних позицій.

Перед нами справжня класика! У довгі червневі вечори, наповнені світлом дня і надією на перемогу – саме час дивитись цей бездоганний та герметичний як закрите імператорське місто фільм, у якому насправді безліч виходів… Приходьте!

Олег Яськів

The Last Emperor, Bernardo Bertolucci, 1987

Нагороди: 9 Оскарів, 3 призи Британської кіноакадемії, в т.ч. за кращий фільм, 4 Золотих глобуси в т.ч. за кращий фільм, Сезар за кращий фільм.

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

22 червня о 19:30 у кав’ярні «Штука» - фортепіанний концерт Ірини Лобанок «Джазові етюди». Вхід вільний.

Прозвучать:

• Д. Б. Крамер «Прагнення»;
• М. Шмітц «Black blues»;
• М. Шмітц «Mr. Boogie goes on»;
• Р. Роджерс «You conquered me»;
• Дж. Форест «Night train»;
• Х. Кармайкл «Georgia on my mind»;
• Дж. Гершвін «Summer time»;
• «До Елізи» (джазо-вальсова обробка);
• кілька джазових балад.

21 червня – Свято музики у Львові та усьому світі. Музиканти – професіонали та аматори – виступають у несподіваних місцях під відкритим небом, а усі концерти безкоштовні.

«Штука» в цей день запрошує на концерт дуету гітаристів Віталія Сичака та Івана Федоришина з програмою «Фламенко і фадо». Початок о 19:30.

Більше інформації про Свято музики - http://fetedelamusique.lviv.ua/

Львівський регіональний центр з фізичної культури та спорту інвалідів «Інваспорт» запрошує завітати на «Каву з чемпіонами Європи», яка відбудеться у кав’ярні «Штука» в середу 18 червня о 16:00.

Зустріч відбудеться з Наталією Морквич – чемпіонкою і бронзовою призеркою чемпіонату Європи з фехтування на візках, Антоном Дацко – дворазовим чемпіоном в особистому заліку і чемпіоном в командному заліку, Андрієм Демчуком – бронзовим призером в особистому заліку та чемпіоном в командному заліку.

На зустрічі, у невимушеній атмосфері, можна буде поспілкуватись про особливості підготовки та участі збірної команди України з фехтування на візках у чемпіонаті Європи, що відбувся у м. Стразбург (Франція), про особливості життя спортсмена з інвалідністю в Україні, а також про ідею створення Фонду розвитку Інваспорту на Львівщині.

Додаткова інформація за телефоном – 067 300 95 43.

У вівторок 17 червня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Роже Планшона «Лотрек» (Франція, 1998).

Яскраве сонце, відкриті тіла дівчат, холодне вино, повільне застигання часу – все це загалом п’янке очікування відпочинку налаштовує душу на особливий настрій. У такі хвилини хочеться мислити фарбами, нотами, віршами. Хочеться відхилитися від прикрої і напруженої української дійсності, хоча б на декілька годин стати знову собою – вільною людиною у європейському культурному просторі.

Добрий спосіб “викликання” краси – фільм, у якому краса є головною матерією, а ті, хто її створював – головними героями.

Фільм “Лотрек” відомого актора та режисера Роже Планшона – не лише вдала біографія видатного художника Анрі де Тулуз-Лотрека, одного з культових художників тієї прекрасної епохи, але також прекрасний зразок “зліпка часу”, у якому сцени, костюми, обличчя акторів, музика, інтер’єри відтворюють зовнішній та внутрішній світ як Лотрека, так і його видатних колег – Дега, Ван-Гога та інших митців і всі разом – Дух епохи.

Життя Лотрека – достатньо драматичне, позначене печаттю фізичного каліцтва, протистояння з аристократами-батьками та академічним буржуазним середовищем. У цій боротьбі художник знаходив найбільш комфортний притулок серед панянок напівсвіту, танцівниць канкану та проституток дорогих борделів. Їх він переважно малював, карбуючи цим самим у вічність та вважаючи, що правди у їхніх обличчях та долях більше, ніж у найвишуканіших товариствах, а Бог саме їх – опущених та знедолених – взяв під свою опіку.

Фільм цілком налитий живописом – як академізмом, так імпресіонізмом та постімпресіонізмом, цілком просякнутий духом кабаре та канкану, який щойно тоді з’явився та завдяки щедрій підтримці Лотрека, активно йшов у маси.

Навіть темпо-ритм фільму та його літературна акустика покликана створити ілюзію присутності та співучасті. Трохи ексцентрики, легкий гумор, контрастні до жартів глибокі душевні зізнання, любов та ненависть, слава та ганьба практично відтворюють ефект стрімкого та божевільного канкану, від якого і колись, та й тепер голова йде обертом.

У затінку від літнього сонця, у сутінках кіноклубної атмосфери можна отримати особливу насолоду від фільму, героями якого є світлі та геніальні художники, а також ми, які виростали на їхніх шедеврах…

Олег Яськів

Lautrec, Roger Planchon, 1998

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

На вихідних 14 і 15 червня кав’ярня «Штука» запрошує на вечори гітарної музики Віталія Сичака «Південні вітри». Початок о 19:30, вхід вільний.

Прозвучать:

• Сільвіус Леопольд Вайс «Гавот»;
• Антоніо Кано «Концертний етюд»;
• Федеріко Морено Торроба «Сонатіна»;
• Хоакін Туріна «Соната»;
• Роланд Д’єнс «Лярго»;
• Августин Баріос «Вальс №3»;
• Августин Баріос «Шоро»;
• Сільвіус Леопольд Вайс «Жига»;
• Ісаак Альбеніс «Астурія»;
• Еміліо Пухоль «Соната»;
• Роланд Дьєнс «Танго»;
• кілька власних композицій.

12 червня о 18:30 у кав’ярні «Штука» відбудеться зустріч Клубу шанувальників Галичини, присвячена львівському природознавчому музею. Розповісти про історію та плани розвитку музею має намір Андрій Бокотей – кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник, завідувач відділу біологічного та ландшафтного різноманіття. Вхід вільний.

Можливість вивчати природу структуровано та докладно у львів’ян з’явилась завдяки графу Володимирові Дідушицькому – колекціонеру, науковцю, політику, меценату і дотепному диваку. Зібрану особисто колекцію він відкрив для відвідувачів у 1870-му році, а у 1880-му – подарував разом із палацом, де вона розташувалась, місту. Наприкінці ХІХ століття музей складав гідну конкуренцію найкращим європейським інституціям цієї сфери. Частина експонатів – збірки і пам’ятки природи світового значення.

Перед закриттям на капітальний ремонт у 1995 році музей був дуже популярним, адже щорічно його відвідувало 100 тисяч осіб. А виставкою «Мандрівка у минуле» в грудні 2012 року розпочалась історія оновленого природознавчого музею Львова.

Про історію колекції та експонатів, плани і стратегії розвитку, які складають завзяті музейники, матимемо нагоду розпитати під час четвергової зустрічі.

Сторінка Музею - http://museum.lviv.net/ua/index.php

Новини Музею у Фейсбуці - https://www.facebook.com/LvivMuseum

У вівторок 10 червня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Вуді Аллена «Жасмин» (США, 2013).

Легендарний Вуді Аллен має гарний талант розповідати красиві історії про людські трагедії. Його легко впізнаваний стиль, у якому змістовні діалоги задають швидкий, “так щоб не відірватися”, ритм, а атмосферна музика ненав’язливо занурює глядача у правильний настрій. В результаті майже завжди гарантоване задоволення від фільму та сувій внутрішніх роздумів про головне, який можна розгортати довгими суботніми вечорами.

Як справжній майстер, режисер дозволяє собі вільну гру чужими ідеями, переспівуючи шедеври інших, при цьому обов’язково створює нетривіальні інтерпретації, які конкурують і часто перевершують оригінали.

В основі “Жасмин” – легендарний “Трамвай “Бажання”, п’єса та фільм американського класика Еліа Казана, що став знаковим для цілого покоління п’ятидесятих-шестидесятих років минулого сторіччя.

Але Вуді Аллен йде далі і розвиває тему ілюзорного щастя, швидкоплинності долі, вічного ціннісного та етичного конфлікту різних соціальних верств, вже у нашому сторіччі. При усій серйозності намірів режисера фільм вийшов елегантний і дотепний, саркастичний і водночас насичений гуманізмом. Для Аллена така поліжанровість не характерна, але досконалість, досягнута у цьому фільмі, навіть для нього рідкісна. Після блискучої європейської дилогії (“Матч-пойнт” і “Мрії Касандри”) та блідості наступних робіт, “Жасмин” знову підтверджує високу творчу спроможність немолодого класика.

Кейт Бланшет, інший, окрім режиссера, автор успіху фільму, створила переконливий, багатогранний і водночас неоднозначний, але, без сумніву, зворушливий образ жінки “на межі” краху всього, що було чи лише уявлялося. За що справедливо отримала Оскара.

У час, коли інформаційні технології та ріст добробуту, здавалося б, стирають передумови для багатьох конфліктів і персональних драм, ми розуміємо, що людина духовна змінюється повільніше, ніж технічний прогрес та ґаджети, якими вона обвішана. Ми розуміємо, що знайти справжню – чесну, безкорисливу, чуйну до ближнього – людину зараз так само складно, як і колись. Ми усвідомлюємо – на прикладі героїв фільму та власних життєвих історій – що “щастя” не у матеріальному чи статусному, а в чомусь іншому. Любити по-справжньому, допомагати щиро, віддавати легко, забувати зло…

Про це фільм, а не лише про руйнування матеріального та внутрішнього світу героїні – трагічної, але лише однієї з мільйонів історій, які відбуваються зараз і поміж нас.

Приходьте. Подумаємо разом як цьому запобігти…

Олег Яськів

Blue Jasmine, Woody Allen, 2013

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

9 червня у «Штуці» - день, присвячений Коулу Портеру.

Американський композитор початку ХХст., один із небагатьох, обдарованих талантом писати одночасно музику і тексти до власних пісень. Портер прославився завдяки голлівудським музичним комедіям і бродвейським шоу, а також стандартами, які охоче виконували та виконують провідні джазові музиканти, - “Night and Day”, “I Get a Kick Out of You”, “I’ve Got You Under My Skin”, “Begin the Beguine”.

Відвідувачі кав’ярні отримають невеличку пам’ятку про уродинника, а також – можливість почути, завдяки яким композиціям Коул Портер здобув світову славу.

Cole Porter на YouTUBE - https://www.youtube.com/watch?v=9cuArUG6sOc