У п’ятницю 1 серпня о 19:00 кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на відкриття фотовиставки Дар’ї Паршиної та Євгена Вдовенка «Літо зимою. 135 днів у Південно-Східній Азії». Експозиція триватиме до 31 серпня, вхід вільний.

Цієї зими Євген і Дар’я мандрували Південно-Східною Азією. Подорож тривала 135 днів і охопила сім країн: Таїланд, Лаос, В’єтнам, Філіппіни, Сінгапур, Індонезію, Малайзію. За спиною - тисячі кілометрів, у пам’яті - десятки міст і селищ, великі та малі острови. Світлин із подорожі назбиралось тисячі, найкращі з них представлено на виставці.

На відкритті автори поділяться яскравими враженнями з мандрів і дадуть відповіді на усі запитання, які виникнуть щодо подорожей Південно-Східною Азією.

Про авторів

Дар’я Паршина народилася і виросла у Дніпропетровську.

З дитинства обожнювала книжки про далекі подорожі і, коли з’явилася можливість, ризикнула поміняти хорошу роботу в Києві на свободу мандрувати.

Позитивна і творча особистість, Дар’я намагається передати у фотографії красу, що непомітна з першого погляду. Переконана, що кожна людина може стати щасливою, для цього потрібно лише піти за внутрішнім компасом щастя і дозволити своїм мріям здійснюватися. Підтвердженням її філософії життя і є подорож, за мотивами якої створена фотовиставка «Літо зимою».

Тепер Дар’я Паршина є експертом Академії Самостійних Мандрівників і співавтором проекту «Живи Люби Мандруй». У вільний від мандрівок час малює картини, що виконують бажання, і з задоволенням створить таку і для вас.

Євген Вдовенко народився і виріс у Києві.

Закінчив Національний Київський університет за спеціальністю «фізик-оптик». Після закінчення університету займався бізнесом, був засновником і директором у декількох компаніях.

У 1997 році вперше побував у Львові і закохався в нього. В 2000 році остаточно «емігрував» у місто Лева.

Любов до подорожей і фотографування передали батьки. До цього часу з ностальгією згадує свій перший фотоапарат ФЕД і фотозбільшувач з патріотичною назвою УПА.

В 2004 році починає займатися самостійними подорожами. Був у 40 країнах, на чотирьох континентах. У 2009 році продав бізнес і почав реалізовуватись як мандрівник.

Євген Вдовенко -засновник Академії Самостійних Мандрівників і співавтором проекту «Life-Love-Travel». Вважає мандрівки найкращим способом зміни свідомості, пізнання світу і знаходження свого призначення у житті.

Член спілки журналістів України. Публікувався у «Львівській газеті» та журналі «Кореспондент».

У вівторок 29 липня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільмів «Ліван» (режисер Самуель Маоз, Ізраїль,  2009) і «Шляхи ненависті» (режисер Деміан Ненов, Польща, 2010).

“Людина – це сталь, а танк – всього лиш купа заліза”. Ці правильні слова написані на ізраїльському танку зсередини, так, щоб солдат міг їх прочитати. І коли стане зовсім важко, прочитати знову…

Ці правильні слова сьогодні вписують в історію українські військові, видавлюючи Зло з нашої землі. Переконання, що людина – найміцніший матеріал, повинно дійти до кожного, хто живе і дихає разом з країною. Тоді його ефективність стане досконалою. Де б він не перебував – на полі бою чи в тилу. Саме так нація перетворюється на гартовану сталь.

Ми повертаємося до Кіноклубу з програмою, яка співзвучна нашому часу. Цим самим створюємо єдине поле співпережиття з усіма, хто бореться та допомагає.

Фільми, які дивитимемося сьогодні – не про війну, а про людину на війні. Вони, будучи кращими зразками у своєму жанрі, насправді глибоко антивоєнні за філософією. У цих фільмах геополітика та пропаганда справедливо винесені за рамки важливості. І перед глядачем залишається сама людина, зі страхом та відвагою, слабкістю та силою, розгубленістю та впертістю.

“Ліван” ізраїльського режисера Самоеля Маоза – автобіографічна експресіоністична фреска про арабо-ізраїльську війну 1982 року. Драматична історія танкового екіпажу передає всі глибинні відтінки життя молодої людини на краю прірви. Підсилює кінематографічний ефект геніальна операторська робота, завдяки якій стирається межа між фікцією та реальністю, а вузький мікросвіт танка стає метафоричним образом ковчега апокаліпсису, у якому знаходять місце усі людські емоції. Пульс війни переданий глибокою грою акторів та рядом вражаючих за драматизмом та майже документальних за змістом сцен. Тобто, фільм – рідкісний зразок рівноваги форми та змісту. Разом з тим, незважаючи на свідоме прагнення авторів максимально передати реалізм жахіть війни, маємо приклад чистого мистецтва, без компромісів на псевдогероїзм та комерціалізацію. Історія солдат з усіма людськими слабкостями, які вони пробують подолати, набагато переконливіша за пригоди супергероїв, оскільки пропонує реальний шлях для кожного перемогти в собі страх та залишитись людиною.

Один з кращих антивоєнних фільмів за останні десятиріччя. Цілком заслужений Золотий Лев Венеційського кінофестивалю та нагорода кінокритиків ФІПРЕССІ від Європейської кіноакадемії.

Другий фільм, котрий подивимося, – це анімаційна короткометражна фреска про двобій льотчиків “Шляхи ненависті”, створена режисером Даміаном Неновим у найкращих традиціях сучасної школи польської анімації. Цей короткий шедевр – метафора природи людської ненависті, яка, може й потрібна на війні, але водночас знищує саму людину.

Я не впевнений, чи для перемоги у війні потрібна ненависть до людини. Швидше, сталева воля та безстрашне серце. Але лють до ворогів, яка не дозволяє відступати і програвати – просто необхідна. “Шляхи ненависті” – дуже глобальна у філософсько-моральному вимірі робота, незважаючи на малий хронометраж. У ній знайдеться місце і для такого розуміння шляху справжнього воїна.

Війна, немов ріка, ввійшовши у яку, ти приречений змінитися. Українці зараз проходять цей суворий досвід. Тому ми приречені змінитися! Приречені навчитися добре воювати і припинити скиглити та множити пацифізм. Інакше про те, що станеться, навіть боюся думати. Але не станеться. Тому що ми переможемо!..

Приходьте…

Олег Яськів

Lebanon, Samuel Maoz, 2009

Paths of hate, Damian Nenow, 2010

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

У неділю 27 липня кав’ярня «Штука» запрошує на скрипковий концерт Вероніки Шукайло і Христини Сандецької. Початок – о 19:30, вхід вільний.

Джазові і класичні твори лунатимуть впродовж години.

У неділю 20 липня о 19:30 кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на музичний вечір Анастасії Федюк (фортепіано) та Аліни Сапункової (фагот). Вхід вільний.

Програма вечора:

• A. Piazolla – Libertango;
• Adele - Skyfall; Someone like you;
• Sting - English man in NY;
• Sting -  Fields of gold;
• Sting - Shape of my heart;
• K. Perry - Unconditionally; Firework;
• The Beatles - Let it be; Yesterday;
• R. Williams – Feel;
• E. Piaf - Hymne a L'amour;
• F. Sinatra - Fly me to the Moon;
• F. Sinatra - My way.

19 липня, в суботу, о 19:30 у кав’ярні «Штука» відбудеться фортепіанний концерт Анастасії Федюк. Вхід вільний.

Серед запланованих композицій:

• Й. С. Бах - Прелюдія C-dur;
• В. Барвінський – Прелюдія;
• Г. Сасько – Блюз, Джаз-вальс;
• Б. Барток - Вечір в селі;
• К. Дебюссі - Місячне сяйво;
• П. Чайковський - Червень; Жовтень (з циклу «Пори року»);
• Ф. Шопен - Балада #3; Забутий вальс; Етюди #13 і #14;
• Ф. Ліст - Концертний етюд #3.

17 липня, у четвер, о 18:30 кав’ярня «Штука» запрошує на зустріч Клубу шанувальників Галичини, присвячену скульпторові Григорію Кузневичу. Розповідатиме Степан Пахолко - дослідник української фалеристичної спадщини, автор кількох книг і численних публікацій на цю тему.

Григорій Кузневич – талановитий український скульптор, розквіт творчості якого припав на період 1882-1914 років. Сьогодні найбільш відомі роботи майстра – «Фортуна звеличує працю» на будівлі львівського етнографічного музею та алегорична композиція над порталом залізничного вокзалу. Натомість, у 1937 році мистецтвознавець Микола Голубець стверджував, що «найкращий із його творів — «Гончар», який декорує вестибюль Промислового музею у Львові; цікавий також його «Перший хлібороб». Пізніші його твори — це вже речі слабші, виконані на замовлення осіб і груп, які не звикли кермуватися суто мистецькими вимогами». На жаль, згадані ним скульптури до нашого часу не збереглися.

Під час лекції матимемо нагоду довідатись про знахідки Степана Пахолка у творчості та біографії видатного українського митця.

Засідання Клубу шанувальників Галичини відбуваються щомісяця.

Організатор – кав’ярня-галерея «ШТУКА»

11, 12 і 13 липня з нагоди акції «Ніч у Львові» кав’ярня «Штука» підготувала для гостей насичену програму:

• 11 липня, п’ятниця – музичний вечір Ірини Лобанок (фортепіано) і Ростислава Гавриша (тенор-саксофон);
• 12 липня, субота – акустичний концерт дуету гітаристів Віталія Сичака та Івана Федоришина;
• 13 липня, неділя – музичний вечір Андрія Гедзика (саксофон) і Данила Саєнка (фортепіано).

Початок концертів о 20:30.

Музичні заходи відбуватимуться на тлі виставки картин Олени Фрідман «Чарівність львівської сецесії», виконаних у техніці холодного батику.

Вхід вільний. Резервація столиків за телефоном – 097 586 81 95.

9 і 10 липня, у середу та четвер, о 20:00 кав’ярня «Штука» запрошує на вечори романсу Майка Кауфмана-Портнікова і Тетяни Сукоркіної «Те, що ми маємо сказати…». Вхід вільний.

«Те, що ми маємо сказати…» - вистава-діалог актриси, екскурсовода Тетяни Сукоркіної та піаніста, композитора, актора Майка Кауфмана-Портнікова. Глядачі стануть свідками «обміну» спогадами і романсами - старовинними та сучасними, українськими, російськими, єврейськими та польськими.

У неділю 6 липня о 19:30 кав’ярня «Штука» запрошує на музичний вечір «Мелодії з мандрівок» піаністки Ірини Лобанок і тенор-саксофоніста Ростислава Гавриша. Вхід безкоштовний.

У програмі:

• Franz Schubert “Serenade”;
• Earle Hagen "Harlem Nocturne";
• Erroll Garner "Misty";
• Reginald De Koven "Oh Promise Me";
• Cowboy song "Red River Valley";
• Edward MacDowell "To A Wild Rose";
• Ethelbert Nevin "Mighty Lak' a Rose";
• Sebastian Yradier "La Paloma";
• Vincenzo di Chiara "La Spagnola";
• G.H.Matos Rodriquez "La Cumparsita";
• Franz Lehar "Vilia";
• Friedrich von Flotow "Ah! So Pure";
• Nikolai Rimsky-Korsakoff "Song Of India".

У п‘ятницю 4 липня о 18:00 в рамках фестивалю «LVIVKLEZFEST 2014» та за сприяння благодійного фонду «Хесед-Ар’є» кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на відкриття виставки картин Олени Фрідман «Чарівність львівської сецесії». Експозиція триватиме до 31 липня. Вхід вільний.

Інколи чуємо, що Львів – одна із неповторних «перлин сецесійної архітектури» у цілому світі. Сецесія й справді тут часто себе виявляє: загадковими знаками, обличчями на стінах, зображеннями екзотичних рослин і птахів, складними римськими числами, великою кількістю веж на дахах і порожніх віконець, крізь які проглядаються маленькі шматочки неба, постатями середньовічних лицарів та оголених міфічних німф і муз...

Усе це неповторне розмаїття втілене на шовку Оленою Фрідман. Заходьте, буде цікаво!

Про автора

Народилась у Львові 22 серпня 1989 року.

Образотворчим мистецтвом почала займатись в арт-студії при благочинному фонді «Хесед-Ар’є», де вперше мала можливість виставити свої роботи.

Захопившись батиком всерйоз, вирішила зробити його своїм фахом і вступила до Львівського коледжу легкої промисловості. У 2012 році продовжила навчання в Київському національному університеті технологій та дизайну.

Працює вже керівником однієї з творчих майстерень арт-студії.

Учасник багатьох художніх виставок, автор трьох персональних виставок.

Картини знаходяться в особистих колекціях відомих українців, а ще - у Китаї, Америці, Ізраїлі та Австралії.