В неділю 9 листопада о 14:00 у «Штуці» розпочнеться дегустація кави у супроводі розповіді про улюблений напій львів’ян, його різновиди і культуру споживання. Вартість участі – 55грн.

Відвідувачі спробують один із сортів арабіки, робусти, ароматизовану каву, фірмовий купаж і смачне тістечко. Тривалість дегустації близько однієї години.

Кількість місць обмежена, тому  зголоситись до участі потрібно завчасно - 097 586 81 95.


У суботу 8 листопада кав’ярня «Штука» запрошує на фортепіанний концерт Анни Гутей. Початок о 19:00, вхід вільний.

Прозвучать:

  • Keiko Matsui «The Next Plateau»;
  • Keiko Matsui «Midnight Stone»;
  • Keiko Matsui «Forever, Forever»;
  • Hans Zimmer «Tennessee»;
  • Aron Zigman «The Notebook»;
  • Dario Marianelli «Farewell»;
  • Joseph Kosma «Autumn Leaves».

У п’ятницю 7 листопада в «Штуці» дует гітаристів Віталія Сичака та Івана Федоришина презентуватиме нову акустичну програму. Початок о 19:00, вхід вільний.

У програмі:

  • саундтрек до  фільму «Desperados»
  • А.Андрушко «Диптих: Прелюдія. Рондо»;
  • Frank Sinatra «My Way»;
  • The Beatles «Let It Be»;
  • Johnny Mercer «Autumn Leaves»;
  • Dizzie Gillespie «A Night In Tunisia»;
  • Elvis Presley «Can’t Help Falling In Love»;
  • Grover Washington «Mr. Magic»;
  • Sting, кілька композицій;
  • варіації на іспанські теми;
  • кілька власних композицій.

У четвер 6 листопада о 20:00 в "Штуці" - пенья фламенка з Олександром Ліпським. Вхід вільний.

Відвідувачів чекає трохи музики, трохи навчання і розповідей про чудову іспанську традицію.

У вівторок 4 листопада о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Саші Джервасі «Гічкок» (США-Великобританія, 2012).

Біографічний жанр – один з найскладніших у кінематографі. Незважаючи на велике різноманіття фільмів, хороших серед них – таких, що виходять за межі жарну розповіді і виростають у репліку часу чи навіть епохи – мало. А добрих фільмів про кінорежисерів практично немає. Адже розкодувати формулу кіногеніїв їхньою ж мовою виявляється складніше, ніж це здається на перший погляд. Біографія – це завжди герць двох особистостей по обидва боки камери, у якому автору, щоб досягнути успіху і уникнути банального клішування, потрібно представити нові грані таланту свого візаві, які оживлять його перед глядачем та знову перетворять з ікони на людину.

Альфред Гічкок не потребує особливого представлення. Проте не полишає відчуття, що сприймається він більшістю дещо тенденційно – як автор еталонних фільмів жахів. Насправді це не зовсім так. Вплив цього режисера на увесь кінематограф, а не лише жанр трилеру, неможливо переоцінити. Без його багаторічної творчості, яка почалася ще у період великого німого і продовжилася до шестидесятих, кінематограф був би іншим.

Розгорнутий епізод з життя геніального кінорежисера, коли він працює над створенням одного з найвідоміших своїх фільмів “Психо”, стає декорацією для екзистенційного занурення у характер людини, яка багато в чому визначила хід кінематографу та стала символом цілої епохи чорно-білого кіно.

Відсутність серйозного досвіду у Саші Джервані лише допомогла цьому режисеру зняти по-справжньому добрий фільм, який став однією з найсерйозніших кіноподій останніх років. Блискучий акторський ансамбль та гра Ентоні Гопкінса, Гелен Міррен, Скарлетт Йогансон, стильні та глибокі діалоги, стриманий британський гумор, шанобливе відтворення деталей, звичок, кольорів і навіть дрібничок створило цілком автентичну атмосферу часу та людини у своєму часі. Ані граму фальші та перебільшення. Нічого зайвого та кон’юнктурного. Ретельне повернення людської природи до іконописного, і від того дещо схематичного, образу класика.

За такими фільмами хочеться спостерігати з насолодою освідченої людини, з якою говорять однією мовою. У такому часі хочеться жити, якщо, звісно, цінності сім’ї, підтримки та шлюбу не перестали бути штучними.

Мені часто доводиться повторювати, а вам переконуватися, що доброго кіно – такого, щоб було вільним від комерційних банальностей та артхаузних маскувань бездарності – мало. Чимдалі, то складніше стає його знаходити. І тому кожного разу радієш, що вчергове віднайшовся талановитий фільм, яким просто необхідно ділитися з людьми, що люблять мистетцво.

Ви ж додаєте мені сили для щораз нових пошуків. Ви повертаєте мені радість від завершення кожного з мікропроектів, якими є наші зустрічі для переглядів та розмови після переглядів. Сподіваюсь, що і ви з того щось здобуваєте. Таке, що згодом допомагає вам залишатись справжніми людьми… Для мене це найголовніше!

Приходьте на добре кіно. Буде тепло і затишно.

Олег Яськів

 

Hitchcock, Sacha Gervasi, 2012

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/


У неділю 2 листопада о 18:00 кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на відкриття виставки «7 простих історій про ніжність». Проект об’єднав четверо мисткинь: художниць-лялькарок Олену Цілуйко і Катерину Кирилову, тедді-майстра Наталію Яницьку і фотографа Юлію Плетінку. Вхід вільний.

Різні матеріали, фактури і кольори знайшли спільний знаменник – це прості історії, що могли б відбуватися зі звичайними людьми у різних містах. Історії, що об’єднані ніжними почуттями та емоціями, якими кожен із нас ділиться з оточуючими майже щодня.

«Життя - це просто мріяти... Просто гуляти удвох за руку... Просто танцювати... Просто насолоджуватися… Просто прожити довге і сповнене цікавими подіями життя разом…», - кажуть дівчата. А ще: «Ніжність – це один з найпростіших проявів любові». Юлія Плетінка, фотомитець: «Прості історії трапляються з кожним з нас кожного дня. Часто ми проживаємо їх, навіть не помітивши і не усвідомивши до кінця, але ж кожна історія така цікава і повчальна, навіть якщо вона проста...».

Авторки сподіваються, що творчі задуми, втілені в ляльках, світлинах та історіях, спонукатимуть глядача до пошуку нових, цікавих та радісних змістів у буденних клопотах. Так, щоб ніжності та хороших емоцій стало в світі хоча б трошки більше!

 

Про авторів

Юлія Плетінка (Львів). Фотограф-любитель. Знайшла справу для душі під час декретної відпустки. «Завжди хотіла малювати, але якось не складалось, тому, мабуть, і зайнялась фотографією, - каже Юлія. - Але живопис, та й мистецтво в цілому, надихає завжди. Обожнюю імпресіоністів, модерн; ранкові прогулянки містом, яке ще бачить сни; ходити босоніж; йогу і медитації. Неймовірне натхнення завжди дарує природа, діти й улюблений Львів. Та й взагалі, творчий підхід в усьому -  чи то фотографія, чи виховання дітей, чи вибір сукні або приготування їжі - робить життя яскравішим! Сподіваюсь, незабаром до цього переліку додасться і малювання».

 

Наталія Яницька (Львів). Любов майстрині до плюшевих ведмедиків сягає корінням у далеке дитинство. «У мене було багато ведмежат, - каже Наталка, - однак найбільше запам’ятався блакитний, якого подарував дідусь…». Вже у свідомому віці майстер придбала собі німецького фабричного ведмедя і власноруч стала шити йому одяг. «Особливо йому пасувало новорічне вбрання, - усміхається авторка, - і він ставав гарною прикрасою поруч із ялинкою». А сім років тому Наталка з’ясувала, що ведмедика можна створити власноруч, ще й отримати від цього велике задоволення!

 

Олена Цілуйко (Львів). За освітою -  художник-реставратор, закінчила Львівську національну академію мистецтв. Першу ляльку з пап'є-маше зробила несподівано для себе самої п’ять років тому, відтоді ляльки стали улюбленим захопленням. «Мої роботи - кумедні, зворушливі, часом несподівані, - каже Олена. - Це не портретні зображення конкретних людей, а узагальнені образи. Вони є результатом спостережень, здивувань і захоплень навколишнім світом».

 

Катерина Кирилова (Львів). За освітою – журналіст. У світі авторської ляльки живе шостий рік. «Чимдалі чіткіше усвідомлюю, що прийшла до ляльок не випадково, - каже Катерина. – Це неймовірне відчуття керролівської порожнечі, коли ти падаєш, але тобі не страшно, бо знаєш: саме так і має бути!». У своїй роботі любить експериментувати – із розмірами, матеріалами, образами, втім, часто повертаючись до улюблених кольорів і тем. Ляльки майстрині є в збірках колекціонерів України, Росії, Італії, Іспанії та Білорусії.


1 листопада, у суботу, о 19:00 у кав’ярні «Штука» відбудеться концерт гурту «Троє зілля». Вхід вільний.

Група виконує українські народні пісні у стилі етно, додаючи джазові елементи. «Ми експериментуємо з бандурою та синтезаторно-перкусійним звучанням, не заганяючи себе в рамки».

А ще учасники просять приносити з собою музичні інструменти, - дитячі ксилофони, трикутники та інші, - та приводити дітей. Кому забракне інструменту, з  тим поділяться.

Будемо співати і грати разом! Приходьте!

 

Гурт "Троє зілля" започаткований у січні 2014 року. Перші виступи відбулись на сцені сучасної бандури на фестивалі "Країна мрій 2014", згодом - жваво концертували у Польщі.

Учасники: Анастасія Войтюк (бандура, спів), Ірина Лобанок (клавішні, спів), Станіслав Кирилов (джембе, дарбука, бонго).

Учасники гурту вже давно займаються музикою і грають у різних гуртах фолькового та інших спрямувань.

Більше інформації є тут - https://www.facebook.com/troyezillia


31 жовтня, у п’ятницю, о 18:00 кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на урочисте завершення виставки Юлії Мельник «33 корови і чорний кіт» у супроводі поезії Анни Дмитрів. Під час заходу відбудеться лекція «Арт-ринок: мистецтво колекціонувати та інвестувати в мистецтво». Вхід вільний.

Ключові питання, про які йтиме мова:

  • чому варто інвестувати в твори мистецтва;
  • який є сучасний арт ринок в Україні та світі;
  • колекціонери та інвестори на арт-ринку, психологічні мотиви їх поведінки;
  • ризики інвестування в мистецтво;
  • у що варто вкладати кошти;
  • правила успішного колекціонування творів мистецтва.

У понеділок 27 жовтня о 20:00 у «Штуці» - фламенко-збори на чолі з Олександром Ліпським.

Знайомство з фламенко розпочнеться з короткого історичного екскурсу і, звичайно ж, музики. Дізнаємося, що таке севільяна і тангос, послухаємо гітару, подивимося відео-фрагменти і, ймовірно, розпочнемо танцювальні заняття.


26 жовтня, у найближчу неділю, відбудеться екскурсія Ольги Лідовської «Довкола «Штуки». Початок о 16:00, місце зустрічі – у кав’ярні. Вартість екскурсії – 20 гривень.

Під час екскурсії учасники довідаються історію єврейської лікарні, що знаходиться на вулиці Якова Рапопорта, почують цікаві факти про її засновника, лікарів, що працювали тут і є відомими у європейській медицині.

Згодом, гуляючи вуличками Краківського передмістя, буде нагода оглянути будинки Кагалу, Яд Харузім та інших, що стали свідками довоєнного і повоєнного життя єврейської громади та її відродження у часи незалежності.

Насамкінець за філіжанкою кави згадаємо про людей, чи ї імена носять чотири вулиці нашого міста.