У вівторок 18 листопада о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Енга Лі «Розум і почуття» (США-Великобританія, 1995).

Темними осінніми вечорами інколи здається, що колись усе було простіше і повільніше. Любов довго була безтілесною і через це викликала сильніші почуття, електрики і ганжетів ще не вигадали, а тому час стікав повільно, немов свічка за столом, над яким писали довгі любовні листи. Дорога у кареті була повільною – якраз для млосних роздумів, а перша поява на танцях – незабутньою подією.

Еталонна екранізація найпопулярнішого англомовного романіста, якою – а це стало зрозуміло лише у двадцять першому сторіччі і всупереч гендерним стереотипам – є письменниця Джейн Остін. За популярністю і екранізаціями вона поступається лише хіба що Шекспіру, але цей автор понадчасовий і тому поза конкуренцією. Усіх інших – і Діккенса, і Теккерея, і Гарді, і Моема ця непересічна для свого часу жінка перевершила.

Серед усіх відомих мені літературних екранізацій або ж просто історичних драм – цей фільм найбільш точний у передачі деталей предметного та чуттєвого світу людей своєї епохи. Тонка лінія заламування класицизму у романтизм, коли ще творив Гьоте, а шал французької революції потрохи стихав, дозволила оголити людські почуття до небезпечної потаємності.

Історія двох сестер з обіднілої сім’ї та їхня чесна боротьба за право на кохання заворожувала не одне покоління читачів та неодноразово спокушувала кінорежисерів на спроби зняти “розумне” кіно про кохання. Як це не дивно на перший погляд, але найкраще це вдалося режисеру китайського походження Енгу Лі, який згодом прославився іншими сильними роботами (Тигр, що крадеться”, “Горбата гора”, “Життя Пі”). При цьому жодного натяку на мелодраму у фільмі немає, незважаючи на серйозні спокуси та очікування масового глядача. Чиста драма як витримане солодове віскі, яка, втім, добре лягає на спраглі до почуттів душі наших сучасників.

Якщо ви скучили за романтичним кіном про справжні почуття, за костюмованою драмою про звичаї людей цієї епохи, коли честь і слово справді важили, про високі стандарти їхнього кохання, які мало від того часу змінилися – то “Розум та почуття” справді найкраща розрада для вгамування такої зрозумілої у наш тривожний час спраги. Це чудова нагода на деякий час поринути у світ красивих стосунків, помріяти про найпотаємніше чи згадати найкраще.

Фільм заслужено отримав багато найвищих нагород, у точу числі Оскар за сценарій, 2 Золотих глобуси, 3 призи Британської кіноакадемії, 2 призи – на Берлінському кінофестивалі.

Приходьте і мрійте…

Олег Яськів

 

Sense and Sensibility, Ang Lee, 1995

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

16 листопада, у неділю, о 14:00 у «Штуці» розпочнеться дегустація кави у супроводі розповіді про улюблений напій львів’ян, його різновиди і культуру споживання. Вартість участі – 55грн.

Відвідувачі спробують один із сортів арабіки, робусти, ароматизовану каву, фірмовий купаж і смачне тістечко. Тривалість дегустації близько однієї години.

Кількість місць обмежена, тому  зголоситись до участі потрібно завчасно - 097 586 81 95.

14, 15 і 16 листопада з нагоди акції «Ніч у Львові» кав’ярня «Штука» запрошує на такі заходи:

• 14 листопада, п’ятниця – музичний вечір «Джаз для двох» Сергія Федорова (саксофон) і Миколи Макаренка (гітара);
• 15 листопада, субота – фортепіанний концерт Ірини Лобанок «Такі знайомі романтичні мелодії»;
• 16 листопада, неділя – фортепіанний концерт Ірини Лобанок «Джазові ритми».

Початок о 21:00.

Концерти відбуватимуться на тлі виставки «7 простих історій про ніжність», яка об’єднала роботи чотирьох авторок - художниць-лялькарок Олену Цілуйко і Катерину Кирилову, тедді-майстра Наталію Яницьку і фотографа Юлію Плетінку.

 

Вхід вільний. Резервація столиків за телефоном – 097 586 81 95.

У неділю 9 листопада кав’ярня «Штука» запрошує на вечір гітарної музики Віталія Сичака. Початок о 19:00, вхід вільний.

Прозвучать:

• Сільвіус Леопольд Вайс «Гавот»;
• Антоніо Кано «Концертний етюд»;
• Федеріко Морено Торроба «Сонатіна»;
• Хоакін Туріна «Соната»;
• Роланд Д’єнс «Лярго»;
• Августин Баріос «Вальс №3»;
• Августин Баріос «Шоро»;
• Сільвіус Леопольд Вайс «Жига»;
• Ісаак Альбеніс «Астурія»;
• Еміліо Пухоль «Соната»;
• Роланд Дьєнс «Танго»;
• кілька композицій Й. С. Баха;
• кілька власних композицій.

В неділю 9 листопада о 14:00 у «Штуці» розпочнеться дегустація кави у супроводі розповіді про улюблений напій львів’ян, його різновиди і культуру споживання. Вартість участі – 55грн.

Відвідувачі спробують один із сортів арабіки, робусти, ароматизовану каву, фірмовий купаж і смачне тістечко. Тривалість дегустації близько однієї години.

Кількість місць обмежена, тому  зголоситись до участі потрібно завчасно - 097 586 81 95.

У суботу 8 листопада кав’ярня «Штука» запрошує на фортепіанний концерт Анни Гутей. Початок о 19:00, вхід вільний.

Прозвучать:

• Keiko Matsui «The Next Plateau»;
• Keiko Matsui «Midnight Stone»;
• Keiko Matsui «Forever, Forever»;
• Hans Zimmer «Tennessee»;
• Aron Zigman «The Notebook»;
• Dario Marianelli «Farewell»;
• Joseph Kosma «Autumn Leaves».

У п’ятницю 7 листопада в «Штуці» дует гітаристів Віталія Сичака та Івана Федоришина презентуватиме нову акустичну програму. Початок о 19:00, вхід вільний.

У програмі:

• саундтрек до  фільму «Desperados»
• А.Андрушко «Диптих: Прелюдія. Рондо»;
• Frank Sinatra «My Way»;
• The Beatles «Let It Be»;
• Johnny Mercer «Autumn Leaves»;
• Dizzie Gillespie «A Night In Tunisia»;
• Elvis Presley «Can’t Help Falling In Love»;
• Grover Washington «Mr. Magic»;
• Sting, кілька композицій;
• варіації на іспанські теми;
• кілька власних композицій.

У четвер 6 листопада о 20:00 в "Штуці" - пенья фламенка з Олександром Ліпським. Вхід вільний.

Відвідувачів чекає трохи музики, трохи навчання і розповідей про чудову іспанську традицію.

У вівторок 4 листопада о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Саші Джервасі «Гічкок» (США-Великобританія, 2012).

Біографічний жанр – один з найскладніших у кінематографі. Незважаючи на велике різноманіття фільмів, хороших серед них – таких, що виходять за межі жарну розповіді і виростають у репліку часу чи навіть епохи – мало. А добрих фільмів про кінорежисерів практично немає. Адже розкодувати формулу кіногеніїв їхньою ж мовою виявляється складніше, ніж це здається на перший погляд. Біографія – це завжди герць двох особистостей по обидва боки камери, у якому автору, щоб досягнути успіху і уникнути банального клішування, потрібно представити нові грані таланту свого візаві, які оживлять його перед глядачем та знову перетворять з ікони на людину.

Альфред Гічкок не потребує особливого представлення. Проте не полишає відчуття, що сприймається він більшістю дещо тенденційно – як автор еталонних фільмів жахів. Насправді це не зовсім так. Вплив цього режисера на увесь кінематограф, а не лише жанр трилеру, неможливо переоцінити. Без його багаторічної творчості, яка почалася ще у період великого німого і продовжилася до шестидесятих, кінематограф був би іншим.

Розгорнутий епізод з життя геніального кінорежисера, коли він працює над створенням одного з найвідоміших своїх фільмів “Психо”, стає декорацією для екзистенційного занурення у характер людини, яка багато в чому визначила хід кінематографу та стала символом цілої епохи чорно-білого кіно.

Відсутність серйозного досвіду у Саші Джервані лише допомогла цьому режисеру зняти по-справжньому добрий фільм, який став однією з найсерйозніших кіноподій останніх років. Блискучий акторський ансамбль та гра Ентоні Гопкінса, Гелен Міррен, Скарлетт Йогансон, стильні та глибокі діалоги, стриманий британський гумор, шанобливе відтворення деталей, звичок, кольорів і навіть дрібничок створило цілком автентичну атмосферу часу та людини у своєму часі. Ані граму фальші та перебільшення. Нічого зайвого та кон’юнктурного. Ретельне повернення людської природи до іконописного, і від того дещо схематичного, образу класика.

За такими фільмами хочеться спостерігати з насолодою освідченої людини, з якою говорять однією мовою. У такому часі хочеться жити, якщо, звісно, цінності сім’ї, підтримки та шлюбу не перестали бути штучними.

Мені часто доводиться повторювати, а вам переконуватися, що доброго кіно – такого, щоб було вільним від комерційних банальностей та артхаузних маскувань бездарності – мало. Чимдалі, то складніше стає його знаходити. І тому кожного разу радієш, що вчергове віднайшовся талановитий фільм, яким просто необхідно ділитися з людьми, що люблять мистетцво.

Ви ж додаєте мені сили для щораз нових пошуків. Ви повертаєте мені радість від завершення кожного з мікропроектів, якими є наші зустрічі для переглядів та розмови після переглядів. Сподіваюсь, що і ви з того щось здобуваєте. Таке, що згодом допомагає вам залишатись справжніми людьми… Для мене це найголовніше!

Приходьте на добре кіно. Буде тепло і затишно.

Олег Яськів

 

Hitchcock, Sacha Gervasi, 2012

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

У неділю 2 листопада о 18:00 кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на відкриття виставки «7 простих історій про ніжність». Проект об’єднав четверо мисткинь: художниць-лялькарок Олену Цілуйко і Катерину Кирилову, тедді-майстра Наталію Яницьку і фотографа Юлію Плетінку. Вхід вільний.

Різні матеріали, фактури і кольори знайшли спільний знаменник – це прості історії, що могли б відбуватися зі звичайними людьми у різних містах. Історії, що об’єднані ніжними почуттями та емоціями, якими кожен із нас ділиться з оточуючими майже щодня.

«Життя - це просто мріяти... Просто гуляти удвох за руку... Просто танцювати... Просто насолоджуватися… Просто прожити довге і сповнене цікавими подіями життя разом…», - кажуть дівчата. А ще: «Ніжність – це один з найпростіших проявів любові». Юлія Плетінка, фотомитець: «Прості історії трапляються з кожним з нас кожного дня. Часто ми проживаємо їх, навіть не помітивши і не усвідомивши до кінця, але ж кожна історія така цікава і повчальна, навіть якщо вона проста...».

Авторки сподіваються, що творчі задуми, втілені в ляльках, світлинах та історіях, спонукатимуть глядача до пошуку нових, цікавих та радісних змістів у буденних клопотах. Так, щоб ніжності та хороших емоцій стало в світі хоча б трошки більше!

 

Про авторів

Юлія Плетінка (Львів). Фотограф-любитель. Знайшла справу для душі під час декретної відпустки. «Завжди хотіла малювати, але якось не складалось, тому, мабуть, і зайнялась фотографією, - каже Юлія. - Але живопис, та й мистецтво в цілому, надихає завжди. Обожнюю імпресіоністів, модерн; ранкові прогулянки містом, яке ще бачить сни; ходити босоніж; йогу і медитації. Неймовірне натхнення завжди дарує природа, діти й улюблений Львів. Та й взагалі, творчий підхід в усьому -  чи то фотографія, чи виховання дітей, чи вибір сукні або приготування їжі - робить життя яскравішим! Сподіваюсь, незабаром до цього переліку додасться і малювання».

 

Наталія Яницька (Львів). Любов майстрині до плюшевих ведмедиків сягає корінням у далеке дитинство. «У мене було багато ведмежат, - каже Наталка, - однак найбільше запам’ятався блакитний, якого подарував дідусь…». Вже у свідомому віці майстер придбала собі німецького фабричного ведмедя і власноруч стала шити йому одяг. «Особливо йому пасувало новорічне вбрання, - усміхається авторка, - і він ставав гарною прикрасою поруч із ялинкою». А сім років тому Наталка з’ясувала, що ведмедика можна створити власноруч, ще й отримати від цього велике задоволення!

 

Олена Цілуйко (Львів). За освітою -  художник-реставратор, закінчила Львівську національну академію мистецтв. Першу ляльку з пап'є-маше зробила несподівано для себе самої п’ять років тому, відтоді ляльки стали улюбленим захопленням. «Мої роботи - кумедні, зворушливі, часом несподівані, - каже Олена. - Це не портретні зображення конкретних людей, а узагальнені образи. Вони є результатом спостережень, здивувань і захоплень навколишнім світом».

 

Катерина Кирилова (Львів). За освітою – журналіст. У світі авторської ляльки живе шостий рік. «Чимдалі чіткіше усвідомлюю, що прийшла до ляльок не випадково, - каже Катерина. – Це неймовірне відчуття керролівської порожнечі, коли ти падаєш, але тобі не страшно, бо знаєш: саме так і має бути!». У своїй роботі любить експериментувати – із розмірами, матеріалами, образами, втім, часто повертаючись до улюблених кольорів і тем. Ляльки майстрині є в збірках колекціонерів України, Росії, Італії, Іспанії та Білорусії.