Отож, за результатами голосування у кав'ярні та на Інтернет-сторінці "Львів ОНЛАЙН" перші три місця зайняли: №1 - Діна Турук "Майже лев" (182 голоси); №2 - Оксана Андрущенко "Маленький страх" (132 голоси); №3 - Андрій Козак "Інтриган" (129 голосів). Вітаємо переможців та дякуємо усім учасникам за те, що Ви зголосились до участі в нашому змаганні та дали можливість усім гостям кав'ярні-галереї "Штука" помилуватись впольованими Вами пухнастиками. Будемо раді зустрічі у наступних фотоконкурсах!
Кав'ярня-галерея "Штука" вирішила розпочати зимовий святковий сезон із ще одної приємної новини для наших клієнтів: з 6 грудня 2010р. кожного понеділка для любителів покавувати, які є власниками пенсійних посвідчень, діє 20% знижка.
10 грудня, у п’ятницю, о 16:00 кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на посиденьки перед вечорницями на Андрія. Про традиції ворожіння дівчат та збитки хлопців, які щороку перед святом апостола Андрія чинила молодь, розповість за чаєм та солодощами вихованицям дитячого будинку для дівчат «Мілес Єзу – Воїни Ісуса» пані Леся Блок. Лариса Євгенівна – мисткиня, чия фантазія знайшла втілення у зворушливих скульптурах з підручних матеріалів (бляшанок з-під пива, непотрібного одягу, пластикових пляшок тощо), які прикрашають її подвір’я, що знаходиться у Львові на вул. Сельських. До посиденьок запрошуємо усіх охочих підтримати дівчаток із дитячого будинку. Довідка Дитячий будинок для дівчат «Мілес Єзу – Воїни Ісуса» Львівська обл., Яворівський р-н, с. Бірки, вул. Нова, 12 Тел.: (032) 299 27 94, (097) 016 0 194.
9 грудня 2010р., у четвер, о 18:30 кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на зустріч Клубу шанувальників Галичини із Зоєю Гаюк, яка поділиться особистими спогадами про родича, знаменитого археолога, що отримав світове визнання як першовідкривач «празької культури», доктора Івана Борковського. Іван Борковський – видатний чеський археолог українського походження. Народився у с. Чортовець Городенківського району Івано-Франківської області у багатодітній сім’ – мав ще одного брата та семеро сестер. Козацький рід Борковських має давню історію та сягає корінням ще у далеке XVIIст. В юні роки вступив у лави Січового Стрілецтва, брав участь у боях за Львів на Сихівському відрізку українсько-польського фронту та ударі на Чортків. У 1920р. Іван Борковський закінчив гімназійні студії та два семестри Вищої педагогічної школи у Празі, а у 1922 – вступає на філософський факультет Карлового університету, де зосередив свій інтерес на археології, головним чином – питаннях раннього неоліту. У 1929р. Іван Борковський захистив докторську дисертацію «Східна культурна область і питання культури шнурової кераміки», яка вперше аргументовано вказувала на проблематику походження цієї культури. З 1954р. вчений очолював відділення середньовічної археології Чеської академії наук, а з 1968 по 1975 – Чеське археологічне товариство. Впродовж п’яти років, починаючи 1939, був ректором Українського вільного університету у Празі. Також у 1939р. опублікував працю «Давня слов’янська кераміка у центральній Чехії», де на основі зібраного археологічного матеріалу довів присутність давніх слов’ян на чеських землях ще з VIст., за яку отримав світове визнання. Доктор наук з 1961р.: захистив дисертацію «Празький град у світлі нових досліджень». Українцям варто плекати пам’ять про видатного земляка, чий внесок у археологію рідного краю цінує та цінуватиме не одне покоління чехів.
2 грудня, у четвер, о 18:00 кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на відкриття виставки малюнків Михайла Дзиндри – видатного митця, відомого скульптора та малознаного графіка. Експозиція графічних робіт майстра триватиме з 1 по 20 грудня 2010р. з 9:00 до 22:00. Михайло Дзиндра народився у с. Демня Миколаївського району Львівської області, у роки Другої світової війни навчався у «Мистецько-промисловій школі» (сучасний Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва ім. І.Труша). Аби уникнути гнітючого контролю радянської влади, спочатку емігрує до Словаччини, незабаром – до Західної Німеччини, де завдяки майстерній праці досяг визнання та був прийнятий до «Професійної спілки художників Німеччини». Досягнувши успіху у створенні реалістичної скульптури, Михайло Дзиндра повністю втрачає інтерес до цього напрямку. Вирішивши присвятити себе абстрактному мистецтву, яке вимагало глибокого осмислення, художник вирушає у Сполучені Штати. Успіх не забарився і в Америці: роботи експонувались у багатьох містах, у т.ч. й там, де не була зосереджена діаспора, сипались схвальні відгуки критиків. У Флориді, останньому американському місті, де жив Михайло Дзиндра, планувалось будівництво музею: було придбано 4 гектари землі, місцева влада надала щорічну фінансову підтримку. Проте Михайло Дзиндра не втрачав інтересу до подій на рідній землі, і коли в Україні було проголошено незалежність, 71-річний скульптор приймає рішення повернутись додому. Але не сам, а з усіма роботами, та відкрити задуманий музей в Україні. Після тривалих бюрократичних перипетій і значних фінансових інвестицій, Михайло Дзиндра із дружиною – пані Софією таки відкривають Музей модерної скульптури у Брюховичах, площа якого – близько 1 500кв.м., та дарують його державі. В інтерв’ю «Високому Замку» у липні 2006 року Михайло Дзиндра казав, що хотів би збудувати і музей абстрактних картин, яких у нього назбиралось на той час уже понад сім сотень.
23 листопада, у вівторок, о 15.00 кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на творчу зустріч із Лесею Боровець – заслуженою артисткою України. Леся Боровець у 1972 році закінчила Львівську консерваторію, працювала концертмейстером у хореографічній школі, Дрогобицькому та Івано-Франківському музичних училищах, викладачем музичної школи ім. C.Крушельницької, солісткою Львівського радіо і телебачення, ансамблю «Ватра», Львівської філармонії та «Львівського ретро», колективу «Галицька ревія». Львів’яни пам’ятають Лесю Боровець завдяки чудовим пісням Богдана-Юрія Янівського, популярним у 1970-1980-ті рр., а з початку 1990-х – завдяки участі в гурті «Львівське ретро», де крихта за крихтою відроджується галицька естрадна пісня 1930-х. Вхід по запрошеннях.
25 листопада, у четвер, о 18.30 кав’ярня-галерея «Штука» запрошує послухати розповідь отця Севастіяна Дмитруха, голови комісії сакрального мистецтва Львівської архиєпархії УГКЦ , тема якої - «Брати Шептицькі: імена, що не відходять в історію». Листопад – найкраща пора, аби нагадати собі важливий внесок у збереження та розвиток української державності, духовності та культури, який зробили брати Андрей та Климентій Шептицькі. Цього місяця відзначаємо день народження отця Климентія та роковини з дня смерті Владики Андрея. «Ім’я митрополита Андрея Шептицького – як писав Мирослав Маринович у «Дзеркалі тижня», - належить історії українського народу, однак, якщо вдатися до гри слів, аж ніяк не відходить в історію. Митрополит завжди серед нас на всіх поворотах історичної долі, бо ставить запитання, на які важко знайти відповідь». Окрім розповіді про життя та духовну спадщину братів Шептицьких, у отця Севастіяна можна буде розпитати про долю збірки особистих речей духовних пастирів, формованої впродовж десятиліть отцем, перспективу відкриття у Львові Музею ікони, де б знайшла своє місце колекція «Студіон», започаткована ще Митрополитом.
Перша зустріч із серії «На стику мистецтв» відбудеться 13 листопада 2010 року о 18:00 у кав’ярні-галереї «Штука»: тандем поетки Лариси Радченко та дизайнерки Олени Ярошевич. Модератор – Альбіна Позднякова. Під гаслом «На стику мистецтв» плануємо провести серію зустрічей із письменникам та митцями, які працюють у інших сферах: художниками, дизайнерами, фотографами, музикантами. Це будуть розмови про літературу з нелітераторами і дискусії про можливість виходу літературних текстів у візуальну або музичну царину, про перетікання одного виду мистецтва в інше. Перша зустріч такого штибу приурочена до костюмованих читань «fashion-вірш», які проводяться в рамках міжнародного театрального фестивалю «Драбина». Ідея проекту «fashion-вірш» полягає у поєднанні поезії зі спеціально виготовленим або допасованим до неї одягом. У декламуванні віршів, як і в театральному дійстві, костюми є дуже важливою складовою, яка значною мірою формує образ. Тому ми залучили до цього проекту молодих львівських дизайнерів, які співпрацюючи з літераторами, створювали вбрання за мотивами відповідних віршів. Детальніше про проект можна дізнатися на сайті: http://drabyna.lviv.ua/. Лариса Радченко та Олена Ярошевич готували на «fashion-вірш» спільний дизайнерсько-поетичний витвір. Окрім того Олена ілюструвала поетичні тексти Лариси для українсько-англійської антології молодих українських поетів, яка невдовзі має вийти в Канаді. Про досвід своєї співпраці дівчата обов’язково розкажуть нам на цій зустрічі. Лариса Радченко Поетка. Народилась у Львові 1985 року. За фахом – лікар-терапевт. Переможець 5-го хмельницького слему (Хмельницький, 2007). Лауреат гран-прі фестивалю «Ан Т-Р-Акт» (Херсон, 2008). Лауреат конкурсу видавництва «Смолоскип» (2008) та конкурсу Романа Скиби «Неосфера» (2008). Учасниця акції «8 поеток на 8 березня» (Львів, Тернопіль, Івано-Франківськ, Київ, 2009). Друкувалась у часописі «Соты», альманахах фестивалів «АН Т-Р-Акт» (2008-2010), альманасі фестивалю «Березневі коти» (2010), збірнику «100 молодих поетів України», альманасі сайту «Публікатор» «СПАМ», антології поезії 2000 рр. «Ляляк», а також у багатьох мережевих виданнях. Олена Ярошевич Художниця, дизайнер одягу та виробiв зi шкiри. Народилась 1985 року. Закінчила Львівську національну академію мистецтв (кафедра моделювання). 2009р. – пiвфiналiст конкурсу молодих дизайнерiв "Сезони моди. Погляд у майбутнe". 2009 р. – призер конкурсу "Саботаж" в рамках «Lviv fashion week». Створенi колекцiї: "Прадавнiй малюнок", "Як намалювaти пташку". Зараз живе і працює в Одесі. Альбіна Позднякова Письменниця, перекладач, літературний критик, організатор літературних читань. Народилась 1983 року у місті Львові. Лауреат фестивалю «Екоарт» (Донецьк, 2007), конкурсів «Гранослов» (2007), «Смолоскип» (2008), «Просто так» (Коростень, 2010), «Витоки» (Острог, 2010). Критичні статті друкувалися у виданнях «Критика», «Київська Русь», «postПоступ», «Дніпро». Веде рубрику «Труднощі перекладу» у журналі «ШО». Організатор літературно-мистецького фестивалю «наЛІТ»-2006 та -2007 у Львові. Організатор літературних читань «Пожежна драбина» в рамках театрального фестивалю «Драбина» у Львові. Координатор проекту «8 поеток на 8 березня» (Львів, Тернопіль, Івано-Франківськ, Київ та Ніжин, 2009) та «8 поетів на 8 березня» (Львів, Київ, 2010). Координатор поетичних читань в рамках проекту «Жінка 3000» (Львів, Одеса, Сімферополь та Харків, 2010).
10 листопада о 18:30 кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на цікаву розмову із Софією Дзиндрою, дружиною видатного скульптора Михайла Дзиндри та директором його Музею модерної скульптури у Брюховичах. Михайло Дзиндра народився у с.Демня Миколаївського району Львівської області, у роки Другої світової війни навчався у «Мистецько-промисловій школі» (сучасний Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва ім. І.Труша). Аби уникнути гнітючого контролю радянської влади, спочатку емігрує до Словаччини, незабаром – до Західної Німеччини, де завдяки майстерній праці досяг визнання та був прийнятий до «Професійної спілки художників Німеччини». Досягнувши успіху у створенні реалістичної скульптури, Михайло Дзиндра повністю втрачає інтерес до цього напрямку. Вирішивши присвятити себе абстрактному мистецтву, яке вимагало глибокого осмислення, художник вирушає у Сполучені Штати, що згодом стає всесвітнім центром абстракціонізму. Успіх не забарився і в Америці: роботи експонувались у багатьох містах, у т.ч. й там, де не була зосереджена діаспора, сипались схвальні відгуки критиків. У Флориді, останньому американському місті, де жив Михайло Дзиндра, планувалось будівництво музею: було придбано 4 гектари землі, місцева влада надала щорічну фінансову підтримку. Проте Михайло Дзиндра не втрачав інтересу до подій на рідній землі, і коли в Україні було проголошено незалежність, 71-річний скульптор приймає рішення повернутись додому. Але не сам, а з усіма роботами, та відкрити задуманий музей в Україні. Як склалось життя Михайла Дзиндри в Україні та як вдалося створити такий масштабний музей у Брюховичах? Чим сьогодні наповнене життя музею? Чи обмежувалась діяльність митця лише скульптурою? Щоб дізнатись не лише про це, а й почути відповіді на власні запитання, запрошуємо у кав’ярню в наступну середу. Також до розповіді долучаться Вікторія Холстиніна, помічник пані Софії, та Ганна Легін, засновники мистецько-творчої майстерні «Дзиндрики».
2 листопада 2010 року о 20.00 кав’ярня-галерея «Штука» та токаор Олександр Ліпський запрошують відзначити ювілейну дату, пам’ятну для усіх, закоханих у фламенко. Саме у вівторок виповнюється 130 років з дня народження Рамона Монтойї – гітариста (токаора), що одним із перших довів самостійну роль гітарної гри у фламенко. До часів дона Рамона гра на гітарі була лише доповненням до співочої й танцювальної складових. Щоб вшанувати пам’ять маестро, у цей день запрошуємо не лише прийти до нас на пенью, а стати співучасником своєрідного флешмобу: якщо Ви граєте на якомусь інструменті, танцюєте, співаєте чи просто слухаєте музику – обов’язково зробіть 2 листопада щось «фламенкове»! Вхід вільний. Довідка *Peña flamenca («пенья фламенка») - з іспанської означає «зустріч або місце зустрічі виконавців». Більше про фламенко у Львові: - http://flamenco.lviv.ua/, - http://tocaor-lviv.livejournal.com/.