4.2.2010р. у "Львівській газеті" було опубліковане інтерв'ю Кирила Горішнього, фотохудожника, чиї світлини експонуватимуться у нашій кав'ярні до 28.02: "- Пане Кириле, розкажіть, будь ласка, більше про своє українське коріння, як вам удалося так перфектно вивчити українську? - О, українським корінням я завдячую своїм дідусеві й бабусі, які родом з України. Вони походять із Заходу України, а поїхали до Франції напередодні війни. Мої батьки вже народилися там, я теж. І незважаючи на те, що батьки – французи, ми завжди зберігали українські звичаї і мову. З дитинства трошки говорив удома українською, в діда з бабою більше, вони жили в Тулузі (ми з батьками – в Парижі). Часто з ними спілкувався по-галицькому, і такі речі, як «шляк трафив», «копнув» - знав із малого віку. Слова «вокзал» узагалі не розумів, для мене це завжди був «двірець», і якось, коли приїхав в Україну, почув, що люди говорять «жи-ди вокзал». Тоді не зрозумів, думав, що то за єврейський вокзал? І був трошки розгублений. Потім уже почав ретельніше вчити мову і краще опанував її, перебуваючи у Львові..." Розмовляла із Кирилом Горішнім Христина Бондар. Повну версію інтерв'ю можна знайти на сторінці газети: http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2010/02/05/40416/
1 лютого 2010р о 18.00 у кав'ярні-галереї "ШТУКА" відбудеться відкриття виставки світлин Кирила Горішнього з колекції «Львів – Маленький Париж». Звичні очам львів’янина міські пейзажі перетворюються на яскраву гру світла і тіней, а вечірня романтика міста нагадує, що у Львові так багато краси, яку забуваєш помічати щодня. Кирило Горішній – французький фотограф українського походження, у об’єктиві якого відбились Франція, США, Канада, Іспанія, а з 2001 року й Україна. Франкі Бландо, головний редактор «Резо Інтернаціональ» (французький культурологічний журнал): «Його вабить пострадянський простір, водночас складний та різноманітний, і постаті й атмосфера Сходу стануть лейтмотивом його фотографічної творчості. З України до Росії, від Грузії до Білорусії, він колесить сьогодні по колишньому Радянському Союзу, сприймаючи його оком документаліста. Чеpeз cвоï фотографіï та тeкcти, вiн вiдбивaє таємниче минуле і важкий перехідний період молодих держав, які переживають етап рeконcтрyкції. Між репортажами вiн пepeбyвaє в Пapижi тa Києвi, aле досліджує художню фотографію в обраному ним місті - Львові. Справжній музей під відкритим небом, цей український духовний центр з віденськими манерами дарує йому неоціненне джерело натхнення і творчості…». Кирило Горішній - не лише автор власних експозицій у різних куточках світу – Львові, Парижі, Торонто, Берліні, Стокгольмі, Києві, Барселоні..., а й організатор визначних подій у фотожитті Україні: виставки «Моя Франція» фотохудожника Андре Кертеша (2004р.), ІІ Міжнародного фестивалю фоторепортажу «Кути зору» (2005р.).
На нашу велику радість, у кав'ярню "ШТУКА" навідалась Олеся Болозовська - пані, що розказала про нас читачам ґазети "Суботня пошта". Ось що написала пані Олеся: "Сто років тому улюбленою "крапкою" львівських митців безперечно була "ШТУКА" - кав'ярня, яку колишній краків'янин Фердинанд Турлінскі відкрив на другому поверсі будинку на вул.Театральній,10. Чотири розкішні зали прикрашали стінописи Фелікса Вигживальського, одного з найцікавіших львівських художників періоду сецесії, а також полотна Сіхульського, Дембіцокго, Блоцкого, Пауча. За столиками часто можна було побачити відомих музикантів, літераторів, живописців, що за філіжанкою кави до глибокої ночі сперечалися знову-таки про "штуку", тобто - про мистецтво... За словами ініціаторів створення кафе, пана Євгена та пані Оксани, реставраційні роботи тривали три роки. Групі професійних реставраторів вдалося відродити написи на фасаді та трафаретні розписи стель початку минулого століття. Не менш дбайливо продумана кожна деталь інтер'єру. Від креденса до різнобарвних кльошів, від газет і театральних програмок до світлин і календарів - тут, схоже, кожна деталь ще пам'ятає молодість наших прабабусь, дихає безтурботністю "прекрасної епохи"...". Дочитати статтю можна у 136 випуску ґазети, яка лежить на креденсі у кав'ярні ;)
22 січня 2010р. о 15.00 у Львові відбудеться встановлення меморіальної таблиці відомій американській співачці українського походження Квітці Цісик. Меморіальна дошка буде встановлена на фасаді будинку №8 по вул. Глибокій, де мешкала родина співачки до 1944 року. Участь у відкритті братимуть Вовкун Василь Володимирович, Міністр культури і туризму України, члени родини видатної співачки. Урочиста частина відкриття триватиме з 17.00 до 20.00 у кав’ярні-галереї «Штука». Вхід – по запрошеннях.
Вже традиційно, у кав'ярні "ШТУКА" у п'ятницю, 15 січня, відбудеться вечір аргентинського танго - соціального танцю, який поширився у Європі ще на початку ХХст., та згодом перекочував і до тогочасного польського Львова. Нагадаємо, що танго-вечори відбуваються щоп'ятниці з 19.00.
14 січня 2010р. о 18.00 у кав’ярні-галереї «ШТУКА» відбудеться друга зустріч Клубу шанувальників Галичини на тему «Геральдика». Доповідач – Михайло Васильович Слободенюк, член Українського геральдичного товариства, полковник запасу Збройних сил України. Геральдика – це наука, що вивчає герби, емблеми та символи, які належали країнам, певним соціальним спільнотам та окремим особам. Також геральдика є системою знаків, яка базується на гербових зображеннях , які розміщуються на геральдичних щитах відповідно до певних правил та принципів. Зародження геральдики пов’язане із лицарськими часами і пояснюється необхідністю відрізняти супротивника, коли обличчя усіх воїнів були закриті шоломами, а тіло – обладунками. Вхід – вільний.
Кав'ярня-галерея "ШТУКА" вітає львів'ян та гостей міста із близьким початком зимового святкового сезону, проте застерігає від несподіванок, пов'язаних із відповідною зміною робочого графіку: 31.12.2009р. кав'ярня працюватиме до 18.00, у перший день нового року - з 14.00. На Різдво, 7.01.2010р., ми зачинені.
29.12.2009р. о 18.00 у кав’ярні-галереї «ШТУКА» відбудеться презентація книги Галини Тихобаєвої та Ірини Криворучки про Соломію Крушельницьку «Міста і слава» (Львів: Апріорі, 2009). Книга цікава як для шанувальників оперного мистецтва, так і для дослідників-музикознавців, бо поруч з відомим, містить новий документальний матеріал. Рінальдо Кортопассі: «…У перші десятиріччя ХХ століття на оперних сценах світу царювали чотири особи чоловічої статі – Баттістіні, Карузо, Тітта Руффо, Шаляпін. І лише одна жінка спромоглася сягнути їх висот та стати врівень з ними. Нею була Соломія Крушельницька…». Вхід – по запрошеннях.
23 грудня 2009 року кав’ярня-галерея «ШТУКА» святкуватиме день народження Чета Бейкера – одного із найвидатніших джазових музикантів XXст. Увесь день у кав’ярні звучатиме м’який ліричний голос та щира гра труби харизматичного Бейкера, за якими відчувається забуті сум та самотність. Чет Бейкер займає важливу роль у розвитку модерн-джазу, зокрема в експериментах у сфері комбо, які створили передумови для наступного розвитку кул-джазу – стилю, який народився у 1950х рр. на Західному узбережжі США та характеризується емоційною стриманістю та тенденцією до зближення із композиторською музикою. Харукі Муракамі: «…Стрімко пронизуючи повітря, нон-вібрато зникають з дивовижною легкістю. Мелодія, ще не ставши піснею, поглинається довколишніми стінами. Це не означає, що у технічному плані гра Бейкера бездоганна. Справа тут зовсім не у досконалій майстерності. Його виконання надзвичайно відкрите. Можливо, у когось навіть виникне неспокійна думка: якщо й далі так грати, можна коли-небудь спіткнутись. У звучанні Бейкера одночасно відчуваються щирість та сум. Можливо, в його грі і немає глибини, яка б передавала епоху. Проте відсутність цієї глибини хвилює наші почуття, нібито кажучи: «Щось схоже з нами уже колись було».