У вівторок 25 червня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Рейфа Файнза «Коріолан» (Великобританія, 2010).

Одним із кращих режисерських дебютів останніх років, який вдало поєднав дух авторського кіно і комерційну привабливість, став фільм відомого британського кіноактора Рейфа Файнза «Коріолан».

Сміливість режисера у виборі сценарію для дебютного фільму гідна того, щоб бути вплетеною у структуру цього фільму. Адже з Шекспіром, попри його фундаментальність, працювати і важко, і ризиковано. Розумів це і Файнз, адже сам грав на театральній сцені «Коріолана» понад 10 років. Тому для підсилення він сперся на добру команду, залучивши відомого сценариста Джона Логана (який своє вміння працювати з героїчним підтвердив сценаріями до «Гладіатора» та «Останнього Самурая») та чудових акторів Ванессу Редгрейв і Джерарда Батлера.

У результаті вийшов інтелектуальний та зрозумілий, динамічний і естетський водночас фільм. Такий, що сподобається не лише освідченим глядачам, але й таким, які далекі від Шекспіра чи духу античності. Трагедія, що залишає надію. Драма, яка хвилює кожного.

Більше того, Рейф Файнз створив потрібний не тільки для Європи і світу, але й для України фільм. Адже коли занурюєшся у простір героїчного, створений фільмом, де вчинки та слова справді співвідносяться, де обов’язок (патріотичний чи родинний) - не пафосні слова, а директиви для дій, то відразу відчуваєш далекий голос відчаю, тугу за своєю батьківщиною, яка здається, вже давно випала з цього простору і рік за роком породжує лише жалюгідні карикатури на античних лідерів, політиків, героїв, мислителів. Чуєш над її простором далекі і вже не такі потрібні голоси Донцова, Ортеги-і-Гассета і розумієш, що вони лише відтворюють дух Шекспіра, який, схоже, також не надто потрібний цьому суспільству споживання та розкрадання.

Напевно, це одна з причин чому так притягує «Коріолан». Одна, але не єдина. Одна, але не головна.

Значно важливішим є персональна спрямованість фільму. Адже саме ти як людина стаєш учасником великої драми. Саме ти як резонатор піддаєшся мові Шекспіра і цілковито занурюєшся у стихію слова, дії, музики, страждань, вчинків. Ти не просто співпереживаєш, як це буває з багатьма хорошими фільмами, ти проживаєш екранну драму як власну. Розумієш, що у житті завжди є місце подвигу і мужності, любові і мудрості, помилкам і каяттю, болю і терпінню.

Навіть тут, на нашій Богом і богами забутій землі, що кишить гадами, політиками, гієнами, бандюками, медузами, корупціонерами…

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/