У вівторок 18 березня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Арі Фольмана «Вальс з Баширом» (Ізраїль, 2008).

Якщо колись і знімали шедеври, у яких тема людини і смерті, насилля та милосердя, правди і брехні на тлі війни розкривалася крізь екзистенційне сприйняття людини, яка пройшла своє пекло і прагне залишити живою бодай душу, то “Вальс з Баширом” ізраїльського режисера Арі Фольмана є найкращим таким зразком.

Фільм анімаційний, що незвично для такої тематики. Але від цього палітра складних почуттів головних героїв лише виграла, адже здобула нові кольори, нові графічні лінії, нову свободу висловлювань. Анімація звільняє режисера від багатьох кліше художнього кіно і Фольман використав можливості малюнку вповні.

У його представленні маємо дивовижну єдність внутрішніх переживань героїв та естетики зовнішнього світу, які подекуди резонують з геніальною силою переконання та експресії. У той же час тільки анімація дозволяє авторові максимально відсторонитися від суб’єктивності та розширити емоційний простір для глядача. Адже впливає не лише словами, але й кольорами, лініями. І, звичайно, прекрасною музикою Макса Ріхтера, за яку той отримав нагороду Європейської кіноакадемії.

Цей фільм обов’язково потрібно прожити, пропустити через себе!

Світ визнав такий естетичний та смисловий експеримент і “Вальс з Баширом” став першим повнометражним мультфільмом, висунутим на здобуття Оскара, отримав Золотий Глобус та Сезар.

Він справедливо вважається одним з кращих анімаційних фільмів світу, а його режисер – надією новітнього кінематографа.

Для нас, українців, у теперішній час, цей непростий, але людяний та чесний і дуже красивий фільм стане підпорою для духу, тренажером для волі та терапією для психіки… Не дасть, зрештою, забути, що революція – це не “сніданок на траві”, а “душа і тіло”.

Впевпений, що кожен з нас подолає та перейде через усе. І збереже при цьому у собі людину! Людину, перед якою відкритий світ, перед якою красивий світ. Світ, яким рухає любов, культура та мистецтво…

Олег Яськів

 

Ari Folman, Vals im Bashir, 2008

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

Кав’ярня «Штука» у неділю 16 березня запрошує на скрипковий концерт Лілії Бріль і Вероніки Шукайло «Палає скрипка, тихне, в’яне…»*. Початок о 19:00, вхід вільний.

У програмі:

• К. Гардель - Аромат жінки;
• Д. Шостакович – Вальс;
• Л. Боккеріні – Менует;
• А. Кос-Анатольський - Ой,ти дівчино…;
• A. Piazzolla – Oblivion;
• А. Дворжак – Гумореска;
• F. Sinatra - Moon river;
• К. Фролов - Жарт-сувенір;
• З. Фібіх – Поема;
• О. Понамарьов - Я ніколи...;
• Beatles – Yesterday;
• М. Скорик – Мелодія;
• А. Дюпарк – Полька.

 *) з «Елегії про співучі двері» Богдана-Ігоря Антонича, 1934р.

14 і 15 березня, у п’ятницю та суботу, о 19:00 кав’ярня «Штука» запрошує на фортепіанні концерти Марії Паньків «Весняний сад мелодій». Вхід вільний.

У програмі:

• Т. Юріма "River flows in you";
• Р. Хагман "Do not my love";
• Й. Матіа – Регтайм;
• І. Хайфіц "Deep river";
• А. П’яццолла “Танго”;
• Б. Кемпферт "Stranger in the night";
• А. Глен "Crying in the chapel";
• В. Браун "If I can dream";
• А. Джеймс "Summer time";
• А. П’яццолла "Le grand tango";
• Х. Гаріссон "Generous Portions";
• Р. Лолленд "Song from a secret garden";
• А. П’яццолла "Oblivion".

У середу 12 березня з 19:00 до 20:30 школа конкурентних рішень «KI School» запрошує на першу зустріч із циклу розмовних тренінгів «Coffee Chat» у кав’ярні «Штука». Вхід вільний.

Презентація нового розмовного проекту розпочнеться з обговорення теми “Get the job of your dream!”. За горнятком кави обговорюватимуться рецепти успішної співбесіди, джерела мотивації та натхнення, лідерство і професійні якості. Розмова цікава як для тих, хто все ще шукає роботу, так і для тих, хто вже її знайшов.

Більше інформації - http://school.karpaty.info/

У вівторок 11 березня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення проекту Юрія Макарова «Мій Шевченко» (Україна, 2001).

Коли як не зараз дивитися цей кращий фільм про нашого Шевченка!

“Мій Шевченко” – авторський проект двох інтелектуалів письменника і культуролога Юрія Макарова та продюсера Олександра Роднянського – не стільки суб’єктивний погляд двох митців на великого поета, скільки революція усталених уявлень про нашого генія.

Як усяка революція, фільм ламає не лише класові стереотипи радянського періоду, але й також і демагогічні та гіпер-патріотичні стереотипи новітнього періоду незалежності.

Цей документальний фільм демонструє зрілість українського кіно та його потенціал, що так повільно, на жаль, розкривається.

Якщо ви належите до українців, які дивляться та йдуть у майбутнє, цей фільм повинен стати складовою вашого буття у культурному просторі.

Скільки б років не було вам чи скільки нашому Кобзареві, “Мій Шевченко” стане вашим і буде з вами обов’язково…

Олег Яськів

 

Юрій Макаров, Мій Шевченко, 2001

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

На вихідних 8 і 9 березня о 19:00 кав’ярня «Штука» запрошує на музичні вечори «Мелодії з мандрівок» піаністки Ірини Лобанок і тенор-саксофоніста Ростислава Гавриша.

У програмі:

• Franz Schubert “Serenade”;
• Earle Hagen "Harlem Nocturne";
• Erroll Garner "Misty";
• Reginald De Koven "Oh Promise Me";
• Cowboy song "Red River Valley";
• Edward MacDowell "To A Wild Rose";
• Ethelbert Nevin "Mighty Lak' a Rose";
• Sebastian Yradier "La Paloma";
• Vincenzo di Chiara "La Spagnola";
• G.H.Matos Rodriquez "La Cumparsita";
• Franz Lehar "Vilia";
• Friedrich von Flotow "Ah! So Pure";
• Nikolai Rimsky-Korsakoff "Song Of India".

Вхід безкоштовний.

У вівторок 4 березня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Террі Джорджа «Сини справжніх матерів» (Ірландія-США, 1996).

У цей неспокійний час культура з низьким поклоном поступилася культу героїзму та жертовності українців.

Цілком поділяючи цю зміну, Кіноклуб затримує дихання і мовчить, коли ми потрібніші на барикадах. Упродовж довгих місяців боротьби ми дивилися фільми, які не відволікали увагу від головного і лише підсилювали наш дух. Це були фільми про справжніх лідерів, про здвиги народів та подвиги одиниць. Це були фільми, в яких тема боротьби за свободу та гідність була головною.

Сьогодні ми продовжуємо цю серію, оскільки перемога ще не остаточна і нам усім ще багато потрібно зробити, щоб покоління наших дітей жило в іншій країні.

Тому ірландський фільм “Сини справжніх матерів” додасть кожному криці у серці та волі в душі.

Українці люблять ірландців. Люблять не лише через дивовижно глибоку та самобутню культуру цього острівного народу, не лише за краще у світі темне пиво чи найшвидше вистукування підошв у танцях. Для українців Ірландія – це легенда, яка єднає нас з усіма народами, що боролися та борються за свободу. Недаремно ми так любимо святкувати день святого Патрика – патрона Ірландії.

Ірландці довго та криваво боролись за свою незалежність. Вони втратили мову, але створили одну з кращих літератур. Вони пережили масштабні еміграції, але зберегли національну самобутність. Вони втратили частину власної території, але домінують у США.

Вони такі відмінні та водночас схожі до нас.

“Сини справжніх матерів” розповідає про героїчний прояв стійкості духу бійців Ірландської республіканської армії проти британської репресивної системи. Але пронизливий драматизм фільму полягає в тому, що боротьба за людську гідність показана крізь призму страждань та мужності матерів молодих хлопців.

Цим ірландським хлопцям, які ламали ворожу систему, було трохи більше за двадцять. Майже однолітки наших, які віддали свої життя за гідність цілого народу.

Подивимося цей фільм не лише у пам’ять про загиблих, але й заради живих. Тому що боротьба ще не закінчена. Тому що українці, як і ірландці, вже довели, що дух сильніший за тіло, а любов – за ненависть…

Олег Яськів

 

Terry George, Some mother’s son, 1996

Нагороди: приз кращому режисеру Європейської кіноакадемії, приз глядацьких симпатій у Сан-Себастьяні.

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

У березні кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на фотовиставку Ігора Філатова «Наш сакрум». Відкриття відбудеться у суботу 1 березня о 16:00.

Про свою п’яту персональну виставку автор розповів лаконічно, інтригуючи: «Вишукуючи проявлення вселенської святості, ми намагаємось віднайти святиню у собі. Ці межі зримого і незримого сповнені відчуття таїнства. Тонкі матерії нашої екзистенції час од часу перетинаються з матерією духовного, творячи візерунок, що проявляється у точках дотику цих двох складових нашого життя. І цей візерунок, як химера, проступає у найнесподіваніших місцях...».

Експозицію можна оглянути щодня  з 1 по 31 березня, вхід вільний.

 

Про автора

Народився у 1970 році. Свідомо почав займатися фотографією у 2002р.

•  2003 - персональна виставка "Око на кінчиках пальців" (в рамках виставки "Реклама+Бізнес 2003"), Палац Мистецтв у Львові;
• 2005 - персональна виставка "Обличчя і місто" (в рамках виставки "Реклама+Бізнес 2005"), Палац Мистецтв у Львові;
• 2006 - диплом за друге місце у конкурсі «Моя половинка», організатор - photographic.com.ua;
• 2010 - фотопроект-виставка "100 сердець", кав’ярня-галерея «Штука» у Львові;
• 2011 - персональна виставка «1/6», Галерея Купчинського у Рівному;
• 1-10.06.2013 – учасник колективної фотовиставки «Вулична фотографія», організатор - FOTO.UA.

27 лютого канал "24" підготував відеосюжет про художні втрати будівель, які постраждали в ніч на 19-те лютого, та нашу ідею створення Музею української сецесії у приміщенні недіючої Прокуратури. Для перегляду клацніть ТУТ.