У вівторок 31 березня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега
Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Рейфа Файнза «Коріолан» (Великобританія,
2010).
Час, який творять укранці
сьогодні, стає частиною великої книги величних міфів світу. Одним з
найпереконливіших трансляторів міфів у понадчасову сферу був і залишається
Шекспір. Українські події стають частиною світу великого драматурга і тому
можуть бути описані та зрозумілі в категоріях незмінних у часі істин.
Ніколи ще так переконливо і
сучасно не звучав Шекспір як у драмі “Коріолан”. Ця драма допомагає відчути
біль та глибину трагедії стосунків між особистостю і народом, зрозуміти природу
зради і покаяння, знайти сили для громадянського подвигу та служіння народу.
Одним з кращих режисерських
кінодебютів останніх років, який вдало поєднав дух авторського кіно і
комерційну привабливість, став фільм відомого британського кіноактора Рейфа
Файнза «Коріолан».
Сміливість режисера у
виборі сценарію для дебютного фільму гідна того, щоб бути вплетеною у структуру
цього фільму. Адже з Шекспіром, попри його фундаментальність, працювати і
важко, і ризиковано. Розумів це і Файнз, адже сам грав на театральній сцені
«Коріолана» понад 10 років. Тому для підсилення він сперся на добру команду,
залучивши відомого сценариста Джона Логана (який своє вміння працювати з
героїчним підтвердив сценаріями до «Гладіатора» та «Останнього Самурая») та
чудових акторів Ванессу Редгрейв і Джерарда Батлера.
У результаті вийшов
інтелектуальний та зрозумілий, динамічний і естетський водночас фільм. Такий,
що сподобається не лише освідченим глядачам, але й таким, які далекі від Шекспіра
чи духу античності. Трагедія, що залишає надію. Драма, яка хвилює кожного.
Серед численних екранізацій геніального драматурга, “Коріолан” Файнза, без
сумніву, одна з кращих.
Більше того, Рейф Файнз
створив потрібний не тільки для Європи і світу, але й для України фільм. Адже
фільм занурює у простір героїчного, де вчинки та слова справді співвідносяться,
де обов’язок (патріотичний чи родинний) не пафосні слова, а директиви для дій.
Ще декілька років застосувати це до української реальності було практично
неможливо, і тому ми могли відчути лише далекий голос відчаю, тугу за
своєю батьківщиною, яка здається, вже давно випала з цього простору і рік за
роком породжувала лише жалюгідні карикатури на античних лідерів, політиків,
героїв, мислителів. Але за останні півтора роки українці увірвалися у простір
шекспірівської героїки та трагедії. Тепер голоси Донцова чи Ортеги-і-Гассета не
лише відтворюють дух Шекспіра, але й стали реальними правилами життя нашого
оновленого суспільства, яке, схоже, поступово, але безповоротньо віддаляється
від суспільства споживання та розкрадання.
Напевно, це одна з причин
чому так притягує «Коріолан». Одна, але не єдина.
Значно важливішим є
персональна спрямованість фільму. Адже саме ти як людина стаєш учасником
великої драми. Саме ти як резонатор піддаєшся мові Шекспіра і цілковито
занурюєшся у стихію слова, дії, музики, страждань, вчинків. Ти не просто
співпереживаєш, як це буває з багатьма хорошими фільмами, ти проживаєш екранну
драму як власну. Розумієш, що у житті завжди є місце подвигу і мужності, любові
і мудрості, помилкам і каяттю, болі і терпінню.
Саме тут, на нашій землі,
де боги саме зараз розігрують черговий акт величної драми життя і вписують нашу
історію у вічність…
Приходьте. Проведемо
незабутній вечір з великим кіном…
Олег Яськів
Coriolanus, Ralph Fiennes, 2010
Читайте
про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/