13 березня, у п’ятницю, кав’ярня «Штука» запрошує на вечір гітарної музики Віталія Сичака. Початок о 19:00, вхід вільний.
Прозвучать:
У вівторок 10 березня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Патріса Леконта «Обіцянка» (Франція-Бельгія, 2013).
Інколи здається, що знаєш як треба любити. Як тримати паузи, про що мовчати, про що говорити. Чого хотіти одразу, а що відкласти до “остаточного вирішення питання”. Адже про все вже написано, знято, намальовано – тільки обери свою модель поведінки. Але насправді, коли це стається, і дійсно хочеш любити, а не імітувати, тоді з далекими звуками призабутої мелодії підкрадається морозяна невпевненість і млосне відчуття стрибка у невідомість. Душа не слухає тіла і орієнтується на віддалені ідеали, до яких спрагло хочеться дотягнутись.
Фільм відомого французького режисера Патріса Леконта “Обіцянка” – один з тих каналів зв’язку, які здатні повернути любов у правильне русло. А ще – еталонний зразок справжнього кіно, де все збалансовано, вивірено на шальках доцільності, продумано та осмислено. Жодного зайвого слова у діалогах, жодного затягнутого кадру, жодних надмірностей в інтер’єрах. Складається відчуття, що автори фільму грають з глядачем у гру, де останній активно доповнює екранну розповідь, включаючи власний досвід та очікування.
А сама розповідь змушує по-новому глянути на творчість Стефана Цвейга не лише тих, хто його ще належно не оцінив, але й тих хто його любить – настільки елегантно і точно переданий дух прози великого австрійця. Маневруючи на межі мелодрами чи любовного роману, ані Цвейг у романі “Подорож в минуле”, ані Леконт у фільмі, не завалюються у цей спрощений жанр, а навпаки – підносять історію кохання на найвищі щаблі художнього втілення. Класичний трикутник – де двоє чоловіків з різних вікових та статусних категорій змагають за кохання жінки – передана з максимальною достовірністю і навіть, наважуся, стверджувати, рідкісним сьогодні тактом. Можливо у часи сторічної давності – епоху пізнього вікторіанства, модерну та декадансу – така етика стосунків, коли пристрасть і честь виплітають драматичну кориду, могла сприйматися більш спокійно, але зараз – після кількох хвиль сексуальних і соціальних революцій та страшних воєн – навряд чи. Тому для сучасного глядача жертовність, на яку йдуть усі герої фільму заради свого кохання – це сильна морально-етична максима, до якої втомленій душі хочеться дотягнутися.
Драматичне вістря фільму – обіцянка закоханих, якої вони намагаються дотриматись, щоб зберегти любов та не образити третього. Цей аспект “класичних трикутників” майже завжди легковажно обходять сучасні автори, через що більшість історій провалююються у мелодраматичний, а отже, спрощений, некрасивий і, від того, нецікавий жанр. Навіть якщо життєвих прикладів таких нецікавих стосунків довкола достатньо. Адже мистецтво – це не лише фіксація дійсності, яка часто банальна, але й творення можливостей для нової якості вчинків, свіжого смаку почуттів. Фільм Патріса Леконта – саме про це.
Окремої уваги заслуговує атмосферність фільму. Епоха початку двадцятого сторіччя з її повагою до предметів інтер’єрів, деталей костюмів, спокою спалень, тиші бібліотек, звуків фортепіано під високими стелями, дорогого дерева письмових столів та світлих картин постімпресіоністів відображена у фільмі з музейною точністю та казковою справжністю. Музика сучасного композитора Габріела Яреда ненав’язливо доповнює імпресіоністичну картину епохи, а обличчя акторів немов зібрані з портретів того часу.
Фільм нагадує кожному, хто ще здатен на глибокі почуття або прагне їх віднайти, що любов – це комбінація достойних вчинків, які постають в результаті моральної перемоги над власними слабкостями і нестриманими бажаннями та величезної, до самозречення, поваги до того кого любиш.
Величезна радість від того, що таке кіно ще знімають. Ні, добрих фільмів і зараз не бракує. Але “Обіцянка” залишає враження довершеної єдності форми та змісту.
Приходьте. Переконаєтесь…
Олег Яськів
A promise, Patrice Leconte, 2013
Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/
В неділю 8 березня о 13:00 у «Штуці» розпочнеться дегустація кави у супроводі розповіді про улюблений напій львів’ян, його різновиди і культуру споживання. Вартість участі – 55грн.
Відвідувачі спробують один із сортів арабіки, робусти, ароматизовану каву, фірмовий купаж і смачне тістечко. Тривалість дегустації близько однієї години. Зголоситись до участі просимо завчасу - 097 586 81 95.
В неділю 8 березня у кав’ярні «Штука» - фортепіанний концерт Ірини Лобанок «Такі знайомі романтичні мелодії». Початок о 19:00, вхід вільний.
У програмі:
6 і 7 березня о 19:00 кав’ярня «Штука» запрошує на фортепіанні концерти Ірини Лобанок «Джазові етюди». Вхід вільний.
Прозвучать:
У вівторок 3 березня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Жака Одіара «Моє серце битись перестало» (Франція, 2005).
Часом не віриш у знаки, які підказує доля. Не віриш, що можна змінити життя, яке колись пішло навскіс. Що можна оживити зачерствіле серце і відчути призабутий смак життя. Ця зневіра густим туманом нависає над сучасною людиною і жодні кордони чи матеріальні блага не гарантують порятунку.
Французький режисер Жак Одіар послідовно шукає шляхи виходу. Його кіно – чесне у кожній секунді, кожному слові. Тільки так – ставлячи у центр уваги недосконалу людину – можна знайти спосіб їй допомогти. Тому у фільмах Одіара немає супергероїв, перебільшених почуттів, неправдивих закінчень.
При бездоганному контрапункті партитури фільму, режисер залишає багато простору для роздумів та глядацького співавторства. Краса його фільмів близька стриманості готичних міст, мовчанню монастирських садів, хоча події завжди відбуваються серед виру сучасного міського життя. Цим фільмам довіряєш. Від них щемить серце та збуджується розум. А післясмак і враження ще довго стимулюють думку та власні вчинки.
Недаремно практично кожен фільм Жака Одіара стає подією в європейському кіно, на яку чекають не лише критики, але й глядачі, мабуть, через його здатність говорити про головне і відкидати гламур та фальш.
Фільм «Моє серце битись перестало» про глибокі протиріччя, про правильність вибору, про те, як життя говорить до нас різноманітними знаками підказуючи правильний напрямок і справжнє місце.
На диво тонка, багатошарова і лірична стрічка про те, що краса рятує одну людину, а отже здатна витягнути з прірви і цілий світ. Історія героя, який робить спробу перестрибнути з напівкримінального шляху у чесний і духовний світ через музику та кохання - не банальна казка, якій мало довіряєш, а вірогідний сценарій. Якщо вірити у силу мистецтва та магію кохання!
Кожній людині доступне щастя. Навіть у найважчий час. Кожен здатен змусити своє серце битися з новою силою. Мистецтво – один з багатьох мостів, які проступають крізь туман повсякденних клопотів та зневіри.
І тільки від кожного залежить, чи переступити з одного світу в інший, щоб почати нове життя, або залишитись там, де комфортніше і остаточно втратити зв’язок з серцем.
Олег Яськів
Нагороди: 8 премій Сезар (в тому числі за кращий фільм та режисуру), кращий іноземний фільм від Британської кіноакадемії, приз Берлінале за кращу музику.
De battre mon coeur s’est arrêté, Jacques Audiard, 2005
Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/
Впродовж березня у кав‘ярні-галереї «Штука» триватиме виставка живопису Сергія Прудька «Лавра». Відкриття - у неділю 1 березня о 16:00, вхід вільний.
Автор розповів, що у роботах «хотів звернути увагу не лише на архітектурну довершеність храмів Лаври, а й на її гармонійне єднання з природою та людиною, внутрішньою сутністю церковного життя та його величезним значенням у духовному розвитку людини...».
Виставка об'єднає полотна, створені у рамках творчої програми монументальної майстерні сакрального мистецтва професора М. Стороженка при Національній академії образотворчих мистецтв і архітектури, організованої для дослідження архітектурного середовища комплексу храмів Успенської Києво-Печерської Лаври - визначної пам'ятки українського бароко.
Про автора
Сергій Прудько народився в Дніпропетровську в 1988році.
Закінчив художній коледж у місті Дніпропетровськ, зараз навчається на п’ятому курсі монументального живопису Національній академії образотворчих мистецтв і архітектури.
Учасник кількох республіканських виставок у Києві та Дніпропетровську.
У перший день календарної весни кав’ярня «Штука» запрошує на «Історію кохання Богдана Весоловського в піснях». Співатимуть Леся Шкап’як і Олена Крилова під акомпанемент гітари. Початок о 19:00, вхід вільний.
Леся Шкап’як – актриса, бард і композитор, Олена Крилова – актриса, режисер. Автор усіх запланованих творів - Богдан Весоловський (1915-1971), український пісняр і композитор, музична легенда Львова ХХ століття. За життя здобув велику славу серед канадської діаспори, тоді як в Україні був маловідомим до 1990-х років.
28 лютого у «Штуці» відбудеться концерт дуету «Аніма» - Марії Зятик (вокал) і Тетяни Чайковської (фортепіано). Початок о 19:00, вхід вільний.
У програмі:
У п’ятницю 27 лютого о 19:00 кав’ярня «Штука» запрошує на вечір фортепіанної музики Марії Паньків. Впродовж години звучатимуть мелодії з доброго кіно. Вхід вільний.
У програмі: