В неділю 15 лютого у кав’ярні «Штука» відбудеться творчий вечір Лесі Шкап’як – актриси, барда і композитора. Під гітарний акомпанемент Сергія Зеленського пролунають пісні авторки та Богдана Весоловського. Початок о 18:00, вхід вільний.

Впродовж вечора почуємо ліричні поезії українських і світових класиків, найбільше - Ліни Костенко. Також пролунають кілька творів майстра легкого жанру Богдана Весоловського – українського пісняра і композитора, музичної легенди Львова ХХ століття, який за життя здобув велику славу серед канадської діаспори, тоді як в Україні був маловідомим аж до 1990-х років.

Леся Романівна Шкап’як народилася 11 березня 1961 року у місті Бібрка Львівської області. Закінчила середню школу у м.Жидачів. акторську освіту здобула у театральній студії при театрі ім.М.Заньковецької (1978-1980рр.) та в Державному інституті театрального мистецтва ім. А. Луначарського (Москва, 1981-1985рр.). Працює у Першому українському театрі для дітей та юнацтва з 1980 року. За 34 роки роботи в театрі зіграла близько ста ролей, відзначена багатьма нагородами на всеукраїнських театральних фестивалях. Змолоду пише музику на вірші відомих поетів. У січні 2014року випустила авторський пісенний альбом «На музику себе перекладу…».

Послухати пісню Лесі Шкап’як «Двори стоять у хуртовині айстр» на слова Ліни Костенко можна тут - https://soundcloud.com/kawiarnia-szuka/ovn3pebhbqsu

14 лютого, у суботу, кав’ярня «Штука» запрошує на вечори фортепіанної музики Марії Паньків «За кадром». Початок концертів о 18:00 та 20:00, вхід вільний.

У програмі:

• Yann Tiersen “La Valse”, з фільму «Амелі»;
• Henry Mancini “Moon river”, з фільму «Сніданок у Тіффані»;
• Мирослав Скорик «Іспанський танець», з фільму «Тіні забутих предків»;
• Carter Burwell “Bella’s lullaby”, з фільму «Сутінки»;
• Jan A. P. Kaczmarek “Goodbye”, з фільму «Хатіко»;
• John Williams “Lullaby for an angel”, з фільму «Список Шиндлера»;
• Scott Joplin “The entertainer”, з фільму «Афера»;
• Sting “Shape of my heart”, з фільму «Леон-кіллер»;
• Astor Piazzola “Milonga del angel”;
• Isaac Albeniz “Tango in D”.

13 лютого, у п’ятницю, о 19:00 кав’ярня «Штука» запрошує на музичний вечір «Джаз удвох». Вхід вільний.

У програмі – джазові стандарти. Сергій Федоров гратиме на саксофоні, Микола Макаренко – на гітарі.

У вівторок 10 лютого о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Анджея Вайди «Валенса: Людина з надії» (Польща, 2013).

У той час як ми, українці, болісно шукаємо шлях до звільнення від навязаного минулого і власної слабкодухості, коли втретє за сторіччя пробуємо прокладати самостійну лінію в історії, два наших найбільших сусіди – алегорично і географічно ототожнювані з діаметральною шкалою цінностей – дали нам приклади успішного поступу у бік раю свободи та пекла тоталітаризму. Російську парадигму історії ми відчуваємо не лише через тремтіння залізом понівеченої землі, але й через завмерлу роботу думки багатьох наших співвітчизників та хворобливі химери сну, які вони прагнуть видати за дійсність.

Натомість польський досвід по-європейськи нерішуче, але пропонує нам іншу парадигму, яка працює і точно відкриває ворота свободи.

Польський рух “Солідарність” понад двадцять років назад майже з першого разу запропонував своєму народу формат перемоги у боротьбі з авторитарним режимом. Важливою складовою цього формату став лідер “Солідарності” Лєх Валенса. Простий робітник, у якому революційна атмосфера та колективна мрія пробудила сили національного лідера.

Анджей Вайда зняв фільм важливий не лише для поляків (його переглянули понад 1 млн глядачів у Польщі). “Валенса: людина з надії” – дуже потрібний українцям. Ніби підтверджуючи це, плакати фільму були виконані і у жовто-блакитній палітрі.

Цей фільм, як і історія “Солідарності”, – не практична книга порад, тому що кожен народ, як і людина, нещасні по-своєму. Але ймовірно, що він може стати колективною книгою псалмів до народу, з якого черпатимемо віру і сили: віру у перемогу і сили навчитися впроваджувати зміни, не обмежуючись півкроками та компромісами.

Класик світового кіно Анджей Вайда створив не лише вузькоужитковий біографічний фільм “для поляків”. Це, насамперед, високохудожня розгорнута притча про проявлення лідера у звичайній, зі зрозумілими слабкостями людині. Історія про перетворення народу з розрізнених нерішучих одиниць в єдиноцілісне прагнення змін та звільнення. Майстерно стилізований під документальну хроніку, фільм пульсує та розливається енергетикою дії. Водночас як цілісний твір – це роздум про місце людини в історії. Увага режисера сконцентрована не на канонізації лідера, його месіанстві та інших недоречних у правдивій історії речах. Його Валенса – звичайна людина, до певною міри випадкова у своїй ролі, яка використала можливість і в результаті змінила історію не лише своєї країни, але й цілої Східної Європи.

Ми, продемонструвавши вже двічі, здавалося б не меншого масштабу волю до перемоги, виявили у своєму тілі невиліковні або хронічно хворі регіони та настільки тяжкі ментальні розлади, що енергії та подвижництва кількох мільйонів забракло, щоб потягти цілу масу нездорової країни. У цьому нам складніше, ніж полякам. Але не може бути виправдань нашим помилкам у виборі лідерів революції та у власному небажанні викорінювати навіть найменші прояви зла: чи то корупція, чи то національний нігілізм.

Фільм “Валенса”, безумовно, допоможе нам. Додасть сил і, головне, віри у можливість не лише перемогти, але докорінно змінити майбутнє нашого великого європейського народу. Для нашої активної молоді цей фільм може слугувати посібником “як робити політику”, з головним посилом, що найкоротший шлях у політику – з відкритим серцем.

Недаремно у назві фільму є фраза “Людина з надії”. Ми дуже надіємось.

Приходьте. Подумаємо разом як перемогти…

Олег Яськів

Walesa. Czlowiek z nadziei, Andrzej Wajda, 2013

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

8 лютого, в неділю, о 19:00 кав’ярня «Штука» запрошує на фортепіанний концерт Ірини Лобанок. Вхід вільний.

У програмі:

• «Гуцулка Ксеня»;
• «Місяць на небі»;
• «Ніч яка місячна»;
• «Ой, чий то кінь стоїть»;
• Vincent Fiorino “Blue canary”;
• Edith Piaf “La vie en rose”;
• Joe Dassin “Les Champs-Elysees”;
• Jerzy Peterburski “To ostatnia niedziela”
• Elvis Presley “Love me tender”;
• Elvis Presley “Can't help falling in love”;
• Frank Sinatra “Stardust”;
• Scorpions “Maybe I, maybe you”;
• “Moon river”, саундтрек до к/ф “Сніданок у Тіффані”;
• “Watch what happens”, саундтрек до к/ф “Шербурзькі парасольки”;
• саундтрек до к/ф “Той самий Мюнхгаузен”;
• саундтрек до к/ф “Limelight” з Чарлі Чапліном та інші.

7 лютого о 19:00 у кав’ярні-галереї «Штука» розпочнеться музичний вечір Руслана Козопаса (скрипка) та Володимира Мазура (гітара). Вхід вільний.

Серед запланованих композицій:

• Andy Williams “Speak softly love”, музика з фільму «Хрещений батько»;
• Taylor Swift “Love story”, музика з фільму «Листи Джульєтті»;
• «Love theme», з фільму «Ромео та Джульєтта»;
• Andy Williams “I will wait for you”, з фільму «Шербурзькі парасольки»;
• Henry Mancini “Moon river”, з фільму «Сніданок у Тіффані»;
• Henry Mancini “The pink panther theme song”;
• Glenn Miller “Moonlight serenade”;
• Errol Garner “Misty”;
• Ennio Morricone “Chi mai”;
• Ennio Morricone “Le vent le cri”.

У п’ятницю 6 лютого о 19:00 кав’ярня «Штука» запрошує на вечір фортепіанної музики Марії Паньків. Впродовж години звучатимуть мелодії з доброго кіно. Вхід вільний.

У програмі:

• Yann Tiersen “La Valse”, з фільму «Амелі»;
• Henry Mancini “Moon river”, з фільму «Сніданок у Тіффані»;
• Мирослав Скорик «Іспанський танець», з фільму «Тіні забутих предків»;
• Carter Burwell “Bella’s lullaby”, з фільму «Сутінки»;
• Jan A. P. Kaczmarek “Goodbye”, з фільму «Хатіко»;
• John Williams “Lullaby for an angel”, з фільму «Список Шиндлера»;
• Scott Joplin “The entertainer”, з фільму «Афера»;
• Sting “Shape of my heart”, з фільму «Леон-кіллер»;
• Astor Piazzola “Milonga del angel”;
• Isaac Albeniz “Tango in D”.

У вівторок 3 лютого о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму братів Тавіані «Цезар повинен померти» (Італія, 2012).

Проживаючи кожну хвилину біль і лють, нам як ніколи потрібно шукати прояви людської доброти. Оглядатися і чіплятися за найменші їхні ознаки, щоб повернути собі віру в людину, як розумну і о-дух-отворену істоту. Напевно, в історичному часі людства, добро ніколи не було настільки очевидне як зло. Тому й шукали його невпинно – у релігійних містеріях, філософських  роздумуваннях, поетичних натхненнях, музичних звуках, екранних формах. Інколи, вже майже втративши надію, несподівано помічаєш добро там, де його начебто не повинно бути. Для когось це стає персональним прижиттєвим чудом. Комусь повертає віру. А для більшості надає життю справжньої вартості.

Видатні італійські режисери брати Тавіані у пошуках людини пішли у в’язницю суворого режиму, у якій театральний режисер Фабіо Каваллі створив театр і ставить Шекспіра – напевно, єдиного автора, який у своїй творчості зумів підняти більшість універсальних моральних та філософських проблем людини. Емма Андієвська, шукаючи метафори для передачі стану сум’яття сучасної людини, колись писала, що “світ – це суцільні входи і жодного виходу”. Відтак, метафору в’язниці можна і потрібно розгорнути і поза її стіни.

У результаті, розмінявши дев’ятий десяток життя, вони зняли один з кращих своїх фільмів. Можливо, у їхньому випадку кожен прожитий рік, віднімаючи фізичні сили, додає мудрості та досвіду. Це очікуване пояснення, вірне для більшості. Але хочеться вірити в інші припущення, зокрема таке, що справжній художник прагне відчувати час та людину і тому вчиться цьому ціле життя.

“Цезар має померти” – органічний сплав художнього і документального кіно. Усі актори – справжні злочинці, що відбувають терміни за важкі злочини, убивці, наркодилери та мафіозі. Їхній режисер грає самого себе і прагне у такий спосіб повернути їм надію, а для когось віднайти сенс життя. Адже це ніколи не пізно.

Драматургія Шекпіра у такій інтерпретації набуває особливої сили достовірності та універсальності. Історія про обов’язок, зраду та політичні інтриги легко проектується у сьогодення.

Важливо зрозуміти, що мистецтво якщо й не лікує та ушляхетнює людину, то вже напевно відкриває перед нею безодні. Витончена гра світлом у фільмі – ніби метафора кольорового світу духовності та чорно-білої реальності – покликана загострити перед людиною дилему вибору.

“Лише після зустрічі з мистецтвом ця камера стала для мне в’язницею” – говорить один з персонажів фільму на підтвердження дієвості сили мистецтва. У цьому важлива, але не єдина чеснота фільму.

Приходьте. Будемо разом шукати надію…

Олег Яськів

Нагороди: Золотий ведмідь та приз екуменічного жюрі на Венеціанському кінофестивалі

Cesare deve morire, Paolo e Vittorio Taviani,  2012

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

У лютому відвідувачі кав’ярні-галереї «Штука» матимуть нагоду оглянути виставку графіки Юрія Сичова-Глазуна «Міські краєвиди». Відкриття з участю автора відбудеться у неділю 1 лютого о 16:00. Вхід вільний.

В експонованій збірці - більше десяти панорам українських, але здебільшого польських міст, які автор відвідував впродовж останніх 15 років. Серед них - Львів, Вроцлав, Ілава, Краків, Ольштин, Плоцьк, Торунь, Ченстохова та інші.

Рисунки Юрія Сичова-Глазуна могли б стати окрасою путівників чи історичних праць, адже усі краєвиди позбавлені людської метушні, натомість багаті пильно промальованими деталями природи і архітектури.

Про автора

Юрій Сичов-Глазун народився 1957 р. у Львові. У 1985 р. закінчив Львівську національну академію мистецтв (професори за фахом – С. Хижняк, М. Падовський, Т. Максисько, Д. Довбушинський).

 Учасник міжнародних живописних пленерів та численних колективних і персональних виставок в Україні та Польщі.

З 1999 р. - член спілки польських художників і скульпторів (Краків).

Живописна творчість художника багатогранна та різножанрова: краєвид, портрет, символічна жанрова композиція.

Роботи майстра знаходяться в приватних збірках України,США, Австрії, Франції, Австралії, Німеччини, Угорщини, Польщі, Канади та Ізраїлю.

Сторінка автора - http://sych-hlaz.in.ua/index.html

В рамках відкриття нового літературного клубу Львова "Ab imo pectore" 1 лютого о 18:30 у кавярні-галереї «Штука» відбудеться інавгураційна зустріч - вечір інтимної лірики. Запрошена письменниця та поетеса - Марія Людкевич. Музичні гості вечора - гурт «Так сі стало». Вхід вільний.

Марія Людкевич пише поезію для дітей та дорослих. Лауреат кількох літературних премій:

• імені Маркіяна Шашкевича (за книжку «Благослови, Маріє», 1997);
• «Благовіст», м. Київ (за книжку «Коротке літо в раю», 1997);
• імені Лесі Українки (за книжку «Домовик без черевик», 2001);
• міжнародної літературної премії ім. Д. Нитченка (за пропаганду українського слова, 2003);
• імені Павла Тичини (За книжку «А час — як вітер», 2008);
• ім. Ірини Вільде ("За книжку «Петрова гора з диким терном», 2010).

Також запрошені юні поети і поетки Львова. Щоб стати учасником вечора, потрібно прийти, вибрати один чи два вірші з інтимної лірики улюбленого автора, зачитати їх і кілька власних поезій.

Організатор  заходу – Іванка Захаревич