У вівторок 27 січня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега
Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Зази Урушадзе «Мандарини»
(Грузія-Естонія, 2013).
Коли серце рветься від болі
та переживань, коли пульс відлунює словами гімну, коли кожним кроком намагаєшся
наблизити перемогу, потрібно не забувати вливати у душу доброту. Вона скріпить
так потрібні силу і твердість у незламний сплав. У переможців завжди глибша
криниця добра. А зло завжди програє.
Фільм з дивною назвою
“Мандарини” – насправді один з найсильніших фільмів року, знятий у кращих
традиціях грузинського та європейського кіно.
“Мандарини” – дуже
потрібний для українців фільм. Скажу навіть більше – потрібний і для притомної
меншості росіян та всіх народів, заражених бацилою тоталітаризму. У координатах
війни та ненависті він робить дуже невдячну, але потрібну справу – вибудовує
лінію примирення і поваги. Добро у цьому фільмі проступає крізь залиту кров’ю
та люттю землю. Християнські цінності взаємопробачення та любові до ближнього
повільно проростають в понівечених тілах і душах злих чоловіків.
Дивне на перший погляд
творче поєднання грузинських та естонських кінематографістів – насправді одна з
підвалин успіху фільму. Складна і часто трагічна історія грузинського народу
робить їхній кінематограф особливо органічним у таких темах. А естонська доля –
північно-європейської країни, яка пройшла випробування радянським режимом
зберігши протестантську етику та європейську душу, дозволяє проектувати такі
події у площину правди. Дві маленькі країни створили велике кіно, яке увійде до
когорти світової класики.
Вийшов тонкий, поетичний,
насичений глибокими символами та справжніми переживаннями фільм про Абхазію –
землю, яку Грузія втратила на початку дев’яностих. Втратила через втручання
російського імперіалізму, чеченських найманців, місцевих сепаратистів та
безпорадність власних лідерів. Вражаюча історія, яка трапилася в селі
естонських переселенців, драматичний трикутник між представниками грузинського,
естонського та чеченського народів, прив’язує цю нещасну дотепер землю як до
материнської Грузії, так і до європейських цінностей.
Фільм разить, щемить і
очищає. Здається, він навіть має силу по-справжньому змінювати людей.
На мою думку, “Мандарини” –
кращий цьогорічний претендент на високу відзнаку Оскара за іноземний фільм і
маю надію, що так і буде.
Треба розуміти, що такі
фільми як “Мандарини” неможливо зняти під час війни чи навіть одразу після її
закінчення. Тому українці прийдуть до такої ж сили власного шедевру тоді, коли
рани загояться. А до того потрібно перемогти зло…
Олег Яськів
Mandariinid, Zaza Urushadze, 2013
Читайте
про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/