7 квітня народилася Біллі Холідей - видатна американська джазова співачка, яка означила цілу епоху. Ім’я Біллі Холідей на сторінках історії джазу стоїть у тому ж рядку, що й імена Елли Фітцджеральд і Луї Армстронга. У «Леді Дей», як назвав співачку її товариш талановитий саксофоніст Лестер Янг, був незабутній голос: десятки разів переспівані та перезаписані пісні у виконанні Біллі Холідей ставали видатними композиціями. Будь-яку пісню вона могла перетворити у джазовий шедевр завдяки вільній ритмічній інтерпретації і виразній емоційності голосу.

Серед найбільш відомих композицій у виконанні «Леді Дей» - повільні та романтичні “Lover Man”, “Don’t Explain”, у 1939р. з’явилась пронизлива “Strange Fruit”, яка впродовж багатьох років була візитною карткою співачки.

За доброю традицією, у кав’ярні впродовж усього дня звучить лише голос уродинниці та можна почитати її коротку біографію.

Біллі Холідей на YouTUBE - https://www.youtube.com/watch?v=m4jU8IQK5b0

У вівторок 7 квітня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Інгмара Бергмана «Причастя» (Швеція, 1962).

Кращі фільми великого Інгмара Бергмана понадчасові – як готичні собори, ренесансні фрески, візантійські ікони чи натюрморти Ван-Гога. Режисер дивовижно вміє замінювати дію тіла на дію думки. Те, що так важко дається людині у реальному житті, досконало реалізується у фільмах Бергмана. Тому тривалість його фільмів релятивістська – часто навіть короткий хронометраж розростається у застиглість часу з неймовірною інтенсивністю життя розуму.

“Причастя” Інгмара Бергмана – фактурний, живий і потрібний кожному фільм. Він залишає на руках стійкий запах, але такий рідний як у новонародженої дитини, яку притуляєш до чола у молитві за її щасливу долю. А ще – у наш інтенсивний і дещо самовпевнений час – це погляд надії, звернений до невидимового Бога.

Кіно Бергмана – це також велика література. Його фільми хочеться дивитись уповільнено, так як читаєш хорошу книгу. Символізм та метафоричність кадрів у його фільмах – ненав’язлива, а проявляється з природи нашого буття, з повсякденності, яку не помічаємо. Око геніального оператора Свена Ньюквіста наділене таким же сильним даром бачити сенс існування, як і сценарії самого Бергмана.

Бергман майже ніколи не був тривіальним у виборі проблематики своїх фільмів і тим більше ніколи не був кон’юнктурним у заграваннях з масовим глядачем. Його глядач – це сучасна людина, яка живе у час кризи моралі, цінностей, релігії. Його глядач – також і сам Бергман. Тому кожен фільм режисера автобіографічний та універсальний водночас. Тому його кінематограф продовжує притягувати глядачів, як інтелектуалів, так і простих людей.

Сам Інгмар Бергман був одним з кращих мислителів двадцятого сторіччя, який говорив до людей не через слово як філософи і письменники, не звуками, як композитори і не фарбами як художники, а кінематографічною мовою, яка поєднала всі інші способи діалогу. Недаремно складно знайти сучасного серйозного режисера, який би не перейшов у своєму становленні через вплив Бергмана як митця та особистості.

Сумнів, страх, страждання, любов, смерть наповнюють простір “Причастя” – одного з кращих фільмів великого класика. Але лейтмотивом звучить ідея, що людина без віри втрачає свою природу, і, відповідно, сенс.

У «Причасті» тема віри розкрита найбільш чесно, але делікатно. Жодних компромісів, жодних спрощень. В основі кризи цивілізації завжди лежить криза віри. Усе решта – війни, деградація моралі, ослаблення культури, технологічний занепад – лише похідний наслідок результату стосунків людини зі своїм внутрішнім духовним світом, який побудований на вірі. Вірі у Бога, у людину, у кохання, дружбу, людяність. Навіть у найбільш просвітлених і духовних фільмах Бергмана головна увага звернута завжди до стосунків між чоловіком та жінкою.

Віра і любов у розумінні Бергмана – взаємопов’язані здатності. У цьому поєднанні не все так просто, як здається при поверховому розгляді, нав’язаному обивательським світоглядом чи клерикальними канонами. Тому Бергман як мудра людина уникає моралізаторства і тиску на людину. Він усвідомлює, що у своїх фільмах він такий же безсилий як і Христос перед жорстокістю світу. Саме тому обидва переконливі. Адже перемогу можуть дати тільки правда і любов.

“Причастя” – бездоганний в естетичному вирішенні та змістовному наповненні фільм. Еталон справжнього кіно. Мабуть, кращий фільм про віру людини. Добрий шанс зміцнити її для того хто вірить і повернути для того, хто сумнівається.

А для нас, у Кіноклубі, це найкращий спосіб підготувати свою душу до Великодня, а ще краще – до щоденного життя після свята…

Приходьте. Буде світло…

Олег Яськів

Nattvardsgästerna, Ingmar Bergman, 1962

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

В рамках літературного клубу "Ab imo pectore" 5 квітня у кав’ярні-галереї «Штука» відбудеться вечір пам’яті Василя Симоненка. Початок о 18:00, вхід вільний.

Кожен учасник, окрім власних поезій, також прочитає кілька творів Василя Симоненка. У кав’ярні буде його збірка, тому якщо охочі не принесуть із собою роздруківку улюбленого вірша, матимуть нагоду вибрати його вже під час вечора.

Організатор  заходу – Іванка Захаревич

У суботу 4 квітня о 19:00 кав’ярня «Штука» запрошує на фортепіанний концерт Валентини Турецької. Вхід вільний.

Прозвучать:

• Axel Stordahl “I should care”;
• Antonio Carlos Jobim “Desafinado”;
• Hoagy Carmichael “Georgia on my mind”;
• Pistol Annies “Lemon drop”;
• George Shearing “Lullaby of birdland”;
• Lionel Humpton “Midnight sun’;
• Duke Ellington “Night train”;
• Will Hudson “Moonglow”;
• Roberto Menescal “O Barquinho”;
• Duke Ellington “Sofisticated lady”;
• Bobby Hebb “Sunny”;
• Benny Golson “Whisper not”.

3 квітня у кав’ярні «Штука» відбудеться концерт гурту «Третій зайвий». Звучатимуть здебільшого кавер-версії улюблених композицій Стінґа, Іґґі Попа, «Бумбоксу», «Братів Гадюкіних» та інших. Початок о 19:00, вхід вільний.

«Третій зайвий» - це Тарас Піщик (гітара) та Маркіян Гачевський (голос). Гурт існує недовго, учасники юні, але дуже амбітні. «Неабиякий хист до музики та наполеглива праця дають свої плоди. Кожна пісня передає всю повноту емоцій та почуттів слухачам, що робить їх такими неповторними!..».

Заплановані композиції:

• John Newman “Love me again”;
• Bon Jovi “It's my life”;
• Бумбокс “Тримай”;
• Maroon 5 “Harder to breathe”;
• Iggy Pop “Passenger”;
• Jet “Hold on”;
• Бумбокc “Happy End”;
• Third eye blind “Jumper”;
• Бумбокс “Хоттабыч”;
• Guns’n’Roses “Knocking on heaven doors”;
• O. Torvald “Без тебе”;
• Брати Гадюкіни “Було не любити”;
• Hurts “Stay”;
• Бумбокс “Наодинці”;
• Green Day “21 Guns”;
• Chris Isaak “Wilked game”;
• Placebo “Where is my mind”;
• Alex Clare “Too close”;
• Sting “Every move you make”;
• Sunrise avenue “Fairytale has gone bad”;
• Kaene “Somewhere only we know”;
• One republic “Counting stars”;
• Pharrel Williams “Happy”.

Послухати «Третього зайвого» - http://bit.ly/1Dnd9d0

 «Усе, що осяюється іскрою творчості, має здатність розвиватися»

2 квітня, у четвер, о 18:30 кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на відкриття виставки «Лабіринти Еви Гати». Експозиція триватиме до 30 квітня, вхід вільний.

Заблукати в справжньому прадавньому лабіринті неможливо. Тут немає ні перехресних доріжок, ні розгалуження доріг. Кручена стежка, що бере свій початок від входу, неодмінно приведе до центру. То де ж криється загадка? Лабіринт – магічний символ посвяти, двері в інший світ, а витіювата дорога – шлях пізнання. Сягнувши центру, неофіт отримує відповідь на своє сокровенне питання і лише тоді повертається назад у колишній світ, щоб втілити в життя найпотаємніші мрії. На перший погляд усе просто, однак мало кому вистачає сили волі подолати цей шлях.

Про авторку

Ева Гата (Коссак Ольга Святославівна) - українська письменниця. Кандидат фізико-математичних наук.

Народилася 23 серпня 1958 року у Львові, в родині вчителів англійської мови. Вчилася у Львівській середній школі №4 з поглибленим вивченням англійської мови, потім вступила до Львівського національного університету імені Івана Франка на факультет прикладної математики. Після закінчення працювала в науково-дослідницькому секторі при кафедрі прикладної математики. У 1992 році захистила дисертацію на ступінь кандидата фіз.-мат. наук. Нині є доцентом кафедри прикладної математики Львівського національного університету імені Івана Франка.

Життєве покликання – навчати студентів, писати книжки і малювати картини. Останніх десять років активно співпрацює з Афінським і Салоніцьким університетами (Греція), пише філософсько-містичні романи, які, на її думку, змінять світ на краще.

Автор книг:

• Очищення, або роблю, що хочу ( є переклад на російську та німецьку мови) 3-тє вид. – Львів: БаК, 2011. – 208с.;
• З варяг у греки, або історія накреслена рунами. –Львів: БаК, 2008. – 208с.;
• Тут і там, або стежка між Парнасом і Олімпом. – Львів: БаК, 2008. – 192с.;
• Сюрпризи долі, або змагання між Аполлоном і Паном. – Львів: БаК, 2009. – 212с.
• Три чесноти, або казка про оріхалк. – Львів: БаК, 2010. – 216с.
• Бланік відчиняє двері. – Львів: БаК, 2010. – 272с.
• Народжена у джерелі, або шлях від Царства до Корони. – Львів: БаК, 2012. – 264с.
• Ave Eva. – Львів: БаК, 2012. – 136 с.
• Музичні фрески. – Львів: БаК, 2013. – 272 с.
• Eva Gata: Katharsis, oder was ich will, das tue ich.
• Казки чарівного королівства Красолі: БаК, 2014.
• Стати Сонцем: БаК, 2014.

У вівторок 31 березня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Рейфа Файнза «Коріолан» (Великобританія, 2010).

Час, який творять укранці сьогодні, стає частиною великої книги величних міфів світу. Одним з найпереконливіших трансляторів міфів у понадчасову сферу був і залишається Шекспір. Українські події стають частиною світу великого драматурга і тому можуть бути описані та зрозумілі в категоріях незмінних у часі істин.

Ніколи ще так переконливо і сучасно не звучав Шекспір як у драмі “Коріолан”. Ця драма допомагає відчути біль та глибину трагедії стосунків між особистостю і народом, зрозуміти природу зради і покаяння, знайти сили для громадянського подвигу та служіння народу.

Одним з кращих режисерських кінодебютів останніх років, який вдало поєднав дух авторського кіно і комерційну привабливість, став фільм відомого британського кіноактора Рейфа Файнза «Коріолан».

Сміливість режисера у виборі сценарію для дебютного фільму гідна того, щоб бути вплетеною у структуру цього фільму. Адже з Шекспіром, попри його фундаментальність, працювати і важко, і ризиковано. Розумів це і Файнз, адже сам грав на театральній сцені «Коріолана» понад 10 років. Тому для підсилення він сперся на добру команду, залучивши відомого сценариста Джона Логана (який своє вміння працювати з героїчним підтвердив сценаріями до «Гладіатора» та «Останнього Самурая») та чудових акторів Ванессу Редгрейв і Джерарда Батлера.

У результаті вийшов інтелектуальний та зрозумілий, динамічний і естетський водночас фільм. Такий, що сподобається не лише освідченим глядачам, але й таким, які далекі від Шекспіра чи духу античності. Трагедія, що залишає надію. Драма, яка хвилює кожного. Серед численних екранізацій геніального драматурга, “Коріолан” Файнза, без сумніву, одна з кращих.

Більше того, Рейф Файнз створив потрібний не тільки для Європи і світу, але й для України фільм. Адже фільм занурює у простір героїчного, де вчинки та слова справді співвідносяться, де обов’язок (патріотичний чи родинний) не пафосні слова, а директиви для дій. Ще декілька років застосувати це до української реальності було практично неможливо, і тому ми могли відчути лише далекий голос відчаю, тугу за своєю батьківщиною, яка здається, вже давно випала з цього простору і рік за роком породжувала лише жалюгідні карикатури на античних лідерів, політиків, героїв, мислителів. Але за останні півтора роки українці увірвалися у простір шекспірівської героїки та трагедії. Тепер голоси Донцова чи Ортеги-і-Гассета не лише відтворюють дух Шекспіра, але й стали реальними правилами життя нашого оновленого суспільства, яке, схоже, поступово, але безповоротньо віддаляється від суспільства споживання та розкрадання.

Напевно, це одна з причин чому так притягує «Коріолан». Одна, але не єдина.

Значно важливішим є персональна спрямованість фільму. Адже саме ти як людина стаєш учасником великої драми. Саме ти як резонатор піддаєшся мові Шекспіра і цілковито занурюєшся у стихію слова, дії, музики, страждань, вчинків. Ти не просто співпереживаєш, як це буває з багатьма хорошими фільмами, ти проживаєш екранну драму як власну. Розумієш, що у житті завжди є місце подвигу і мужності, любові і мудрості, помилкам і каяттю, болі і терпінню.

Саме тут, на нашій землі, де боги саме зараз розігрують черговий акт величної драми життя і вписують нашу історію у вічність…

Приходьте. Проведемо незабутній вечір з великим кіном…

Олег Яськів

Coriolanus, Ralph Fiennes, 2010

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

29 березня «Штука» відзначає день народження Аструд Жільберту - бразилійки, чий ніжний та щирий голос зачарував у 1964 році увесь світ  піснею «The Girl From Ipanema». Найвідоміша пісня Аструд Жільберту, з якої розпочалась кар’єра співачки, має цікаву історію. На її запис Аструд  запросив чоловік – Жуан Жільберту, який працював у студії із Стеном Гетцом, вже відомим саксофоністом. Створена композиція була багатообіцяючою, але їй бракувало англійського тексту. Жуан цією мовою володів погано, тому довелось заспівати Аструд. Сміливий крок виправдав себе. «The Girl From Ipanema» стала справжнім хітом і одразу здобула нагороду «Греммі». Цікаво, що за свою першу і найвідомішу пісню Аструд заплатили лише 110 доларів.

Послухати милозвучні й легкі пісні Аструд Жільберту та почитати її біографію сьогодні запрошуємо у кав’ярню.

"Girl from Ipanema" - https://www.youtube.com/watch?v=UJkxFhFRFDA

29 березня, у неділю, кав’ярня «Штука» запрошує на «Історію кохання Богдана Весоловського в піснях». Співатимуть Леся Шкап’як і Олена Крилова під акомпанемент гітари. Початок о 18:00, вхід вільний.

Леся Шкап’як – актриса, бард і композитор, Олена Крилова – актриса, режисер. Автор усіх запланованих творів - Богдан Весоловський (1915-1971), український пісняр і композитор, музична легенда Львова ХХ століття. За життя здобув велику славу серед канадської діаспори, тоді як в Україні був маловідомим до 1990-х років.

У суботу 28 березня в кав’ярні-галереї «Штука» впродовж години звучатимуть мелодії з кінофільмів і мюзиклів у виконанні гурту “La Bohème” – Богдана Дворника (скрипка) і Юрія Ковальова (акордеон). Початок о 18:30, вхід вільний.

В програмі:

• “Recado” з к/ф “Midnight in Paris”;
• “Blue Moon” з к/ф “At the Circus”;
• “Moon River” з к/ф “Breakfast at Tiffany’s”;
• лейтмотив з кінофільму “Un homme et une femme”;
• лейтмотив з кінофільму “Les parapluies  de Sherbourg”;
• “Speak softly love”, з кінофільму “The Godfather”;
• лейтмотив з кінофільму “Va Bank”;
• “Manha de Carnaval” з к/ф “Orfeu Negro”;
• лейтмотив з кінофільму “Putting on the Ritz”;
• “Sunrise, sunset” з к/ф “Fiddler on the Roof”;
• “If I were a rich man” з к/ф “Fiddler on the Roof”;
• “Tylko we Lwowie” з к/ф “Wloczegi”
• “Umowilem sie z nia na dziewiata” з к/ф “ Pietro wyzej”;
• “Tea for two” з к/ф “No, no, Nanette”;
• “Smile” з к/ф “Modern Times”;
• “Carioca” з к/ф “Flying down to Rio”;
• “Smoke gets in your eyes” з к/ф “Roberta”;
• “As times goes by” з к/ф “Casablanca”;
• “Autumn Leaves” з к/ф “Autumn Leaves”;
• “All of Me” з к/ф “Careless Lady”;
• “Bei mir bist du schoen”;
• “Por Una Cabeza” з к/ф “Scent of Woman”;
• “Love Story Theme” з к/ф “Love Story”;
• “Dream a Little Dream of Me”.