18 квітня, у суботу, кав’ярня «Штука» запрошує на «Історію кохання Богдана Весоловського в піснях». Співатимуть Леся Шкап’як і Олена Крилова під акомпанемент гітари. Початок о 18:00, вхід вільний.

Леся Шкап’як – актриса, бард і композитор, Олена Крилова – актриса, режисер. Автор усіх запланованих творів - Богдан Весоловський (1915-1971), український пісняр і композитор, музична легенда Львова ХХ століття. За життя здобув велику славу серед канадської діаспори, тоді як в Україні був маловідомим до 1990-х років.

У п’ятницю 17 квітня о 19:00 кав’ярня «Штука» запрошує на фортепіанний концерт Ірини Лобанок «Джазові етюди». Вхід вільний.

Прозвучать:

• Д. Б. Крамер «Прагнення»;
• М. Шмітц «Black blues»;
• М. Шмітц «Mr. Boogie goes on»;
• Р. Роджерс «You conquered me»;
• Дж. Форест «Night train»;
• Х. Кармайкл «Georgia on my mind»;
• Дж. Гершвін «Summer time»;
• «До Елізи» (джазо-вальсова обробка);
• кілька джазових балад.

У четвер 16 квітня о 19:00 видавництво «Фоліо» та кав’ярня-галерея «Штука» запрошують на презентацію ретророманів Андрія Кокотюхи «Адвокат із Личаківської» та «Привид із Валової». Відвідувачі матимуть нагоду поспілкуватися з автором і дізнатися деталі захоплюючих сюжетів, що розвиваються у Львові початку ХХ століття. Модеруватиме захід мистецтвознавець Тарас Стефанишин. Вхід вільний.

«Адвокат із Личаківської», ювілейна п’ятдесята книжка Андрія Кокотюхи, переносить читача у 1908 рік і розповідає про успішного молодого київського правника Клима Кошового, який дивом вирвався з тюрми й утікає від переслідувань царської влади до Львова. Але тут його заарештовує поліція — біля загиблого відомого адвоката Євгена Сойки, з яким Клим Кошовий потоваришував у Києві. Покійний мав у Львові сумнівних друзів і могутніх ворогів. Самогубство чи вбивство? Пошуки істини водять Кошового темними лабіринтами львівських вулиць. На шляху — зухвалі батяри, міські кримінальні королі та російські терористи-бомбісти. А ще поліцейський комісар Марек Віхура, в якого Клим постійно плутається під ногами. Правда приголомшить Кошового та його нового відданого друга Йозефа Шацького. Й назавжди змінить долю загадкової та впливової красуні Магди Богданович...

«Привид з Валової» - друга книжка у серії «Ретророман». Нудні злиденні будні Клима Кошового, тепер уже помічника старого нотаря, порушує візит комісара кримінальної поліції: у кишені померлого, знайденого у будинку на вулиці Валовій, виявили Климову візитку. Чоловік загинув за досить дивних обставин, хоча офіційно це нещасний випадок. Але дім, де сталась неприємна пригода, має у Львові погану славу. Подейкують, у ньому вже століття блукає привид Чорної пані. Усякого, хто зустрінеться з нею, чекає загибель. І підозріла смерть на Валовій – не перша. У гонитві за привидом Кошовий та його друг Шацький занурюються у львівські нетрі та спускаються на міське дно. Ризикуючи життям, вони таки дізнаються правду про привида.

 

Про автора

Андрій Кокотюха - сучасний український письменник, сценарист, журналіст. Автор великої кількості художніх, документальних та науково-популярних книжок, 15 з яких вийшли друком у видавництві «Фоліо». За його романами знімають художні фільми. Кілька років поспіль входить до топ-10 авторів, чиї твори є лідерами продажів в Україні, за що відзначений як «Золотий письменник» (2012). Неодноразовий лауреат та володар Ґран-прі (2006) міжнародного конкурсу «Коронація слова». Відомий як творець гостросюжетних романів: детективних, пригодницьких, трилерів, бойовиків. Останнім часом успішно працює в жанрі історичного роману.

Окрему подяку за всебічну підтримку видавництво і автор висловлюють міській адміністрації Львова та особисто Андрієві Садовому.

У вівторок 14 квітня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Еріка Ромера «Весняна казка» (Франція, 1990).

Поступово, зі святом Воскресіння, ми входимо у весну. Такі дні пронизані передчуттями переродження, які здатні подарувати невимовну радість. Ті передчуття навіть не в усмішках, а в очах. Щоб їх прочитати потрібно дивитися в очі. А чого кращого можна бажати, ніж щоб близькі люди дивилися тобі в очі і не ховали власних…

Творчість французького режисера Еріка Ромера – особливе явище у світовому кіно. Його мистецтво – дивовижно невидиме. Уся сутність кінорежисури ніби відходить убік, залишаючи людину перед людиною по обидва боки прозорого екрану. Оця здатність зробити невидимою межу між людьми, притаманна фільмам Ромера, і є справжнім кіном.

Точність відтворення рухів у такому кінематографічному дзеркалі бездоганна, правдивість почуттів – довершена. Усі інші засоби та фокуси – як от монтаж, спецефекти, музика, костюми – стають необов’язковими приправами до основної страви – історії людини.

Ті історії можуть бути різними, але всі – близькі та зрозумілі. Їх навіть можна переплести у гарний фоліант і підписати власним іменем. Така магічна книга буде зрозумілою та близькою не лише вам, але й тим, хто став її головними персонажами.

Магія фільмів Ромера полягає у руйнуванні кінематографічних умовностей. Здатність знімати близьке, ”без розмежувань” кіно і переповідати правдиві людські історії зробила Еріка Ромера справжнім моральним авторитетом не лише у французькому, але й у світовому кіно.

Драматургія фільмів Ромера постає з невпинного бажання людини віднайти своє щастя. І саме у цьому розкривається багатогранний світ фільмів Ромера. Адже у них розповідається про найважливіші для людини почуття, цінності, моральні основи. Недаремно свої фільми режисер об’єднував у цикли («Казки пір року», «Комедії та звичаї», «Моральні історії»), фактично історії, які розкривали природу людської душі, внутрішньої свободи або ж допомагали людині у визначенні орієнтирів життя.

Тому його фільми сприймаються чи не найкращою терапією людських душ. Кращі з них здатні увійти у серце і залишитись у пам’яті дуже органічно, так ніби і були частиною нас самих. Так ніби це ми самі знімаємо кіно, так ніби це кіно саме про нас або ж ми знаємо про кого. Це дуже і дуже рідкісна ознака для кінорежисера і Ерік Ромер тут неперевершений.

Кінематографічний ритм нашого Кіноклубу маркується фільмами з найкращого циклу Еріка Ромера “Казки пір року”. “Весняна казка” – перший фільм з цього чудового циклу. Співпадіння з Великодніми святами нехай не буде випадковим, адже ми, українці, стоїмо перед новими сподіваннями, перед новими перемогами. Головна перемога повинна відбутися всередині кожного.

Напевно, ця прихована в очах надія на радість і є ознакою початку весни. Ерік Ромер своїм фільмом дає людині надію. Персональну і водночас всезагальну. Надію на те, що ще можна полюбити, що ще можна все повернути, що слова мають вагу, а жести – значення. Що життя – це не пафос подій, а правда повсякденності. Що любов – це коли людина стає перед людиною без жодного дзеркала. Навіть кінематографічного…

Олег Яськів

 

Conte de printemps, Eric Rohmer, 1990

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

13 квітня, в Обливаний понеділок, о 19:00 кав’ярня «Штука» запрошує на фортепіанний концерт Ірини Лобанок. Вхід вільний.

У програмі:

• «Гуцулка Ксеня»;
• «Місяць на небі»;
• «Ніч яка місячна»;
• «Ой, чий то кінь стоїть»;
• Vincent Fiorino “Blue canary”;
• Edith Piaf “La vie en rose”;
• Joe Dassin “Les Champs-Elysees”;
• Jerzy Peterburski “To ostatnia niedziela”
• Elvis Presley “Love me tender”;
• Elvis Presley “Can't help falling in love”;
• Frank Sinatra “Stardust”;
• Scorpions “Maybe I, maybe you”;
• “Moon river”, саундтрек до к/ф “Сніданок у Тіффані”;
• “Watch what happens”, саундтрек до к/ф “Шербурзькі парасольки”;
• саундтрек до к/ф “Той самий Мюнхгаузен”;
• саундтрек до к/ф “Limelight” з Чарлі Чапліном та інші.

Дорогі друзі,
бажаємо вам і найближчим радісного Великодня, миру, злагоди та любові!

Будь ласка, зверніть увагу на зміни у нашому робочому графіку:

• 11 квітня – з 9:00 до 18:00;
• 12 квітня – вихідні;
• 13 квітня - з 10:00 до 22:00.

13 квітня, в Обливаний понеділок, о 19:00 запрошуємо на фортепіанний концерт Ірини Лобанок.

7 квітня народилася Біллі Холідей - видатна американська джазова співачка, яка означила цілу епоху. Ім’я Біллі Холідей на сторінках історії джазу стоїть у тому ж рядку, що й імена Елли Фітцджеральд і Луї Армстронга. У «Леді Дей», як назвав співачку її товариш талановитий саксофоніст Лестер Янг, був незабутній голос: десятки разів переспівані та перезаписані пісні у виконанні Біллі Холідей ставали видатними композиціями. Будь-яку пісню вона могла перетворити у джазовий шедевр завдяки вільній ритмічній інтерпретації і виразній емоційності голосу.

Серед найбільш відомих композицій у виконанні «Леді Дей» - повільні та романтичні “Lover Man”, “Don’t Explain”, у 1939р. з’явилась пронизлива “Strange Fruit”, яка впродовж багатьох років була візитною карткою співачки.

За доброю традицією, у кав’ярні впродовж усього дня звучить лише голос уродинниці та можна почитати її коротку біографію.

Біллі Холідей на YouTUBE - https://www.youtube.com/watch?v=m4jU8IQK5b0

У вівторок 7 квітня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Інгмара Бергмана «Причастя» (Швеція, 1962).

Кращі фільми великого Інгмара Бергмана понадчасові – як готичні собори, ренесансні фрески, візантійські ікони чи натюрморти Ван-Гога. Режисер дивовижно вміє замінювати дію тіла на дію думки. Те, що так важко дається людині у реальному житті, досконало реалізується у фільмах Бергмана. Тому тривалість його фільмів релятивістська – часто навіть короткий хронометраж розростається у застиглість часу з неймовірною інтенсивністю життя розуму.

“Причастя” Інгмара Бергмана – фактурний, живий і потрібний кожному фільм. Він залишає на руках стійкий запах, але такий рідний як у новонародженої дитини, яку притуляєш до чола у молитві за її щасливу долю. А ще – у наш інтенсивний і дещо самовпевнений час – це погляд надії, звернений до невидимового Бога.

Кіно Бергмана – це також велика література. Його фільми хочеться дивитись уповільнено, так як читаєш хорошу книгу. Символізм та метафоричність кадрів у його фільмах – ненав’язлива, а проявляється з природи нашого буття, з повсякденності, яку не помічаємо. Око геніального оператора Свена Ньюквіста наділене таким же сильним даром бачити сенс існування, як і сценарії самого Бергмана.

Бергман майже ніколи не був тривіальним у виборі проблематики своїх фільмів і тим більше ніколи не був кон’юнктурним у заграваннях з масовим глядачем. Його глядач – це сучасна людина, яка живе у час кризи моралі, цінностей, релігії. Його глядач – також і сам Бергман. Тому кожен фільм режисера автобіографічний та універсальний водночас. Тому його кінематограф продовжує притягувати глядачів, як інтелектуалів, так і простих людей.

Сам Інгмар Бергман був одним з кращих мислителів двадцятого сторіччя, який говорив до людей не через слово як філософи і письменники, не звуками, як композитори і не фарбами як художники, а кінематографічною мовою, яка поєднала всі інші способи діалогу. Недаремно складно знайти сучасного серйозного режисера, який би не перейшов у своєму становленні через вплив Бергмана як митця та особистості.

Сумнів, страх, страждання, любов, смерть наповнюють простір “Причастя” – одного з кращих фільмів великого класика. Але лейтмотивом звучить ідея, що людина без віри втрачає свою природу, і, відповідно, сенс.

У «Причасті» тема віри розкрита найбільш чесно, але делікатно. Жодних компромісів, жодних спрощень. В основі кризи цивілізації завжди лежить криза віри. Усе решта – війни, деградація моралі, ослаблення культури, технологічний занепад – лише похідний наслідок результату стосунків людини зі своїм внутрішнім духовним світом, який побудований на вірі. Вірі у Бога, у людину, у кохання, дружбу, людяність. Навіть у найбільш просвітлених і духовних фільмах Бергмана головна увага звернута завжди до стосунків між чоловіком та жінкою.

Віра і любов у розумінні Бергмана – взаємопов’язані здатності. У цьому поєднанні не все так просто, як здається при поверховому розгляді, нав’язаному обивательським світоглядом чи клерикальними канонами. Тому Бергман як мудра людина уникає моралізаторства і тиску на людину. Він усвідомлює, що у своїх фільмах він такий же безсилий як і Христос перед жорстокістю світу. Саме тому обидва переконливі. Адже перемогу можуть дати тільки правда і любов.

“Причастя” – бездоганний в естетичному вирішенні та змістовному наповненні фільм. Еталон справжнього кіно. Мабуть, кращий фільм про віру людини. Добрий шанс зміцнити її для того хто вірить і повернути для того, хто сумнівається.

А для нас, у Кіноклубі, це найкращий спосіб підготувати свою душу до Великодня, а ще краще – до щоденного життя після свята…

Приходьте. Буде світло…

Олег Яськів

 

Nattvardsgästerna, Ingmar Bergman, 1962

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

В рамках літературного клубу "Ab imo pectore" 5 квітня у кав’ярні-галереї «Штука» відбудеться вечір пам’яті Василя Симоненка. Початок о 18:00, вхід вільний.

Кожен учасник, окрім власних поезій, також прочитає кілька творів Василя Симоненка. У кав’ярні буде його збірка, тому якщо охочі не принесуть із собою роздруківку улюбленого вірша, матимуть нагоду вибрати його вже під час вечора.

Організатор  заходу – Іванка Захаревич

У суботу 4 квітня о 19:00 кав’ярня «Штука» запрошує на фортепіанний концерт Валентини Турецької. Вхід вільний.

Прозвучать:

• Axel Stordahl “I should care”;
• Antonio Carlos Jobim “Desafinado”;
• Hoagy Carmichael “Georgia on my mind”;
• Pistol Annies “Lemon drop”;
• George Shearing “Lullaby of birdland”;
• Lionel Humpton “Midnight sun’;
• Duke Ellington “Night train”;
• Will Hudson “Moonglow”;
• Roberto Menescal “O Barquinho”;
• Duke Ellington “Sofisticated lady”;
• Bobby Hebb “Sunny”;
• Benny Golson “Whisper not”.