У вівторок 14 квітня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега
Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Еріка Ромера «Весняна
казка» (Франція, 1990).
Поступово, зі святом
Воскресіння, ми входимо у весну. Такі дні пронизані передчуттями переродження,
які здатні подарувати невимовну радість. Ті передчуття навіть не в усмішках, а
в очах. Щоб їх прочитати потрібно дивитися в очі. А чого кращого можна бажати,
ніж щоб близькі люди дивилися тобі в очі і не ховали власних…
Творчість французького
режисера Еріка Ромера – особливе явище у світовому кіно. Його мистецтво –
дивовижно невидиме. Уся сутність кінорежисури ніби відходить убік, залишаючи
людину перед людиною по обидва боки прозорого екрану. Оця здатність зробити
невидимою межу між людьми, притаманна фільмам Ромера, і є справжнім кіном.
Точність відтворення рухів
у такому кінематографічному дзеркалі бездоганна, правдивість почуттів –
довершена. Усі інші засоби та фокуси – як от монтаж, спецефекти, музика,
костюми – стають необов’язковими приправами до основної страви – історії
людини.
Ті історії можуть бути
різними, але всі – близькі та зрозумілі. Їх навіть можна переплести у гарний
фоліант і підписати власним іменем. Така магічна книга буде зрозумілою та
близькою не лише вам, але й тим, хто став її головними персонажами.
Магія фільмів Ромера
полягає у руйнуванні кінематографічних умовностей. Здатність знімати близьке,
”без розмежувань” кіно і переповідати правдиві людські історії зробила Еріка
Ромера справжнім моральним авторитетом не лише у французькому, але й у
світовому кіно.
Драматургія фільмів Ромера
постає з невпинного бажання людини віднайти своє щастя. І саме у цьому
розкривається багатогранний світ фільмів Ромера. Адже у них розповідається про
найважливіші для людини почуття, цінності, моральні основи. Недаремно свої
фільми режисер об’єднував у цикли («Казки пір року», «Комедії та звичаї»,
«Моральні історії»), фактично історії, які розкривали природу людської душі,
внутрішньої свободи або ж допомагали людині у визначенні орієнтирів життя.
Тому його фільми
сприймаються чи не найкращою терапією людських душ. Кращі з них здатні увійти у
серце і залишитись у пам’яті дуже органічно, так ніби і були частиною нас
самих. Так ніби це ми самі знімаємо кіно, так ніби це кіно саме про нас або ж
ми знаємо про кого. Це дуже і дуже рідкісна ознака для кінорежисера і Ерік
Ромер тут неперевершений.
Кінематографічний ритм
нашого Кіноклубу маркується фільмами з найкращого циклу Еріка Ромера “Казки пір
року”. “Весняна казка” – перший фільм з цього чудового циклу. Співпадіння з
Великодніми святами нехай не буде випадковим, адже ми, українці, стоїмо перед
новими сподіваннями, перед новими перемогами. Головна перемога повинна
відбутися всередині кожного.
Напевно, ця прихована в
очах надія на радість і є ознакою початку весни. Ерік Ромер своїм фільмом дає
людині надію. Персональну і водночас всезагальну. Надію на те, що ще можна
полюбити, що ще можна все повернути, що слова мають вагу, а жести – значення.
Що життя – це не пафос подій, а правда повсякденності. Що любов – це коли
людина стає перед людиною без жодного дзеркала. Навіть кінематографічного…
Олег Яськів
Conte de printemps, Eric Rohmer, 1990
Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/