21 березня о 15:00 у кав’ярні «Штука» відбудеться зустріч колекціонерів туристичних марок, на якій буде репрезентовано ювілейну марку цієї події. Вхід вільний.

Туристичні марки - приємні, автентичні дерев’яні сувеніри, які сильно відрізняються від китайських. Завдяки унікальним правилам колекціонування марка є справжнім трофеєм з подорожі – її підтвердженням, оскільки придбати такий сувенір можна, тільки відвідавши певний об’єкт. Та ще важливішою ідеєю проекту «Туристичні марки» є популяризація туризму в Україні, зокрема маловідомих місць, які беззаперечно варті уваги мандрівників.

Учасники зустрічі зможуть отримати ювілейну марку безкоштовно, попередньо зареєструвавшись на сторінці організаторів - http://www.turystycni-marky.com.ua/ua/nashi-novini-3/. Якщо ж можливості потрапити на зустріч немає, ювілейну марку можна буде придбати згодом у кав’ярні.

21 березня, в суботу, о 19:00 у кав’ярні «Штука» відбудеться весняний концерт гурту «Жива». Окрім давніших творів, лунатимуть веснянки, які чергуватимуться з українськими замовляннями, що створюють неповторну атмосферу архаїки. Вхід вільний.

«Жива» виконує українські пісні традиційно та у власному трактуванні, «використовуючи голосові ефекти та природні шуми, перетворюючи пісню на своєрідний обряд спілкування з химерними образами колективного несвідомого українського народу».

Назва гурту походить від імені слов'янської богині, яка уособлює життєву силу, протистоїть міфологічним втіленням смерті, а також відповідає за циклічні зміни в природі. Серед учасниць - Марта Іваницька, Зоряна Починайко, Марта Пилатюк, Надія Іванців, Оксана Олейніченко, Христина Гринишин.

Сторінка гурту «Жива» - https://vk.com/club79142798

20 березня, у п’ятницю, о 19:00 кав’ярня «Штука» запрошує на вечір гітарної музики Віталія Сичака та Юрія Присяжного. Вхід вільний.

У програмі Юрія Присяжного:

• Astor Piazzolla «Verano porteno»;
• Niccolo Paganini «Andantino variato»;
• Heitor Villa-Lobos «Prelude №3».

У програмі Віталія Сичака:

• Zapateado;
• George Gershwin “Summer time” (адаптація А. Ольшанського);
• Roland Dyens “Largo”.

Дует виконає кілька інструментальних обробок українських і світових шлягерів.

У четвер 19 березня о 19:00 кав’ярня «Штука» і Клуб шанувальників Галичини запрошують на зустріч, присвячену народним звичаям зустрічі весни. Розповідатиме Віра Манько - автор і співавтор кількох книг про святкові звичаї українців і писанкарство. Вхід вільний.

Не так давно, готуючись до приходу весни, і дорослі, і діти співали веснянки, розписували писанки до Великодня, випікали «жайворонків» з тіста та зустрічали пташок з вирію піснями і примовляннями. У день, коли прилітають лелеки, Віра Манько розповість історію цих звичаїв та покаже, як готувати «жайворонків», також дівчата заспівають кілька веснянок.

17 березня кав’ярня «Штука» святкує 96-ті уродини Нета «Кінг» Коула – талановитого піаніста і легендарного американського виконавця джазу, блюзу, соулу і фанку.

Нет «Кінг» Коул – улюбленець шанувальників естрадної музики і джазу. Його прониклива, добра та щира манера виконання створювала враження, ніби він звертався до слухача особисто, а низький баритон вирізнявся з-поміж інших виконавців ніжністю та чуттєвістю.

Впродовж дня запрошуємо ще раз послухати його “L.O.V.E.”, “Nature Boy”, “Mona Lisa”, “Pretend”, “Unforgettable” і дізнатись про найцікавіші епізоди його життєвого і творчого шляху.

Nat “King” Cole на YouTUBE - http://www.youtube.com/watch?v=JErVP6xLZwg

У вівторок 17 березня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Гійома Кане «Маленькі секрети» (Франція, 2010).

Добре прожити життя – це коли ти можеш його історію розповісти іншим. А ще – коли хочеш розповісти історію інших. Так чи інакше, але де межа між зовнішнім і внутрішнім? Що насправді цінне у світі – ти чи інші? І чи такі вони інші, якщо цінні для тебе?

Ми повертаємося у любов, без якої жодна історія не складається. Ми говоримо про помилки, без яких не буває прощення. Ми приймаємо слабкості, бо вони наповнюють силу. Нам хочеться жити, бо нарешті є для кого.

Щоб чесно говорити про такі речі – не потрібно спецефектів, особливих костюмів, карколомних пригод чи інтелектуальних роздумувань. Достатньо звичної плинності повсякденності, розглянутої під прецезійно чесним кутом уваги до таємниць іншого, про які він сам не хоче або не може говорити. У тих таємницях – стражданнях, розчаруваннях, сподіваннях – ключові слова всесвітньої історії людини.

Фільм “Маленькі секрети” – подорож у мікросвіт повсякденності, яка розкриває всесвіт людських почуттів та перемог. Історія товариства друзів стає зліпком нашого часу, в якому кожен обов’язково знайде себе. Адже це ж так просто і знайомо – спільний сімейний відпочинок в колі давніх друзів, любов і розлуки, скелети в шафах і вино на столах, довгі вечори та важкі ранки, пошук свого місця в ієрархії дружби і тривога за справжність всього цього.

Успіх фільму також має свою історію. Гійом Кане – відомий кіноактор, який віднедавна став режисером. “Маленькі секрети” – не дебют, але поки що вершина його творчості і, вже зрозуміло, що один з найсильніших фільмів Європи нового часу, – дозволяє стверджувати про появу нового сильного кінорежисера у небідній на ці таланти Франції.

Недорогий, елегантний, з прекрасною музикою фільм про сучасних французів, що зібрав кращих кіноакторів, став абсолютним лідером прокату у дуже вибагливій до кіно країні (5,5 млн. глядачів). Чим довів, що успіх можуть мати не лише дорогі блокбастери, але й серйозні драми з повсякденного життя. Він і вас вразить. Тому що тематично “Маленькі секрети” – це фільм про “життя як воно є”. Про ситуації, в яких може опинитися кожен. Це фільм про найкращі і найгірші моменти нашого життя. А насправді, у найглибшому сенсі – це дзеркало у персональній сповідальні. І тому фільм сакралізує внутрішній простір, у якому лише рідні та друзі.

Перегляд “Маленьких секретів” – як довга розмова за ватрою або зустріч світанку на березі моря, коли час дається тобі для єдинопотрібного – очищення душі і повернення друзів. Переконаний, що кожен може стати кращим і кожному є кого повертати.

Тому приходьте. Дихайте вільно у колі хороших людей…

Олег Яськів

Les petits mouchoirs, Guillaume Canet, 2010

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

В неділю 15 березня у кав’ярні «Штука» відбудеться творчий вечір Лесі Шкап’як – актриси, барда і композитора. Під гітарний акомпанемент Сергія Зеленського пролунають пісні авторки та Богдана Весоловського. Початок о 19:00, вхід вільний.

Впродовж вечора почуємо ліричні поезії українських і світових класиків, найбільше - Ліни Костенко. Також пролунають кілька творів майстра легкого жанру Богдана Весоловського – українського пісняра і композитора, музичної легенди Львова ХХ століття, який за життя здобув велику славу серед канадської діаспори, тоді як в Україні був маловідомим аж до 1990-х років.

Леся Романівна Шкап’як народилася 11 березня 1961 року у місті Бібрка Львівської області. Закінчила середню школу у м.Жидачів. акторську освіту здобула у театральній студії при театрі ім.М.Заньковецької (1978-1980рр.) та в Державному інституті театрального мистецтва ім. А. Луначарського (Москва, 1981-1985рр.). Працює у Першому українському театрі для дітей та юнацтва з 1980 року. За 34 роки роботи в театрі зіграла близько ста ролей, відзначена багатьма нагородами на всеукраїнських театральних фестивалях. Змолоду пише музику на вірші відомих поетів. У січні 2014року випустила авторський пісенний альбом «На музику себе перекладу…».

Послухати пісню Лесі Шкап’як «Двори стоять у хуртовині айстр» на слова Ліни Костенко можна ТУТ.

14 березня в кав’ярні «Штука» відбудеться концерт львівського гурту «Оля-ля!» у малому складі: Оля Верхоляк (вокал), Володимир Мазур (гітара). Початок – о 19:00, вхід вільний.

Прозвучать:

• Eddie Cooley, Otis Blackwell “Fever”;
• Percy Mayfield “Hit the road Jack”;
• Bart Howard “Fly me to the moon”;
• Ned Washington, Dimitri Tiomkin “Wild is the wind”;
• Luiz Bonfá “Manha de carnaval”;
• Henri Mancini “Moon river”;
• Louis Armstrong “Wonderful world”;
• Guy Bolton, Fred Thompson “Lady, be good”;
• Glenn Miller “I know why”;
• Тіна Кароль “Намалюю тобі зорі”;
• Мандри “Мельника дочка”;
• кілька власних творів.

Більше про «Оля-ля!» можна прочитати ТУТ, послухати - ТУТ.

13 березня, у п’ятницю, кав’ярня «Штука» запрошує  на вечір гітарної музики Віталія Сичака. Початок о 19:00, вхід вільний.

Прозвучать:

• Frank Sinatra “All of me”;
• Johnny Mercer “Autumn leaves”;
• Stevie Wonder “Isn’t she lovely”;
• George Gershwin “Summer time” (адаптація А. Ольшанського);
• Tommy Emmanuel “E-major theme”;
• Richard Rodgers “Blue moon”;
• Joe Zavinul “Mercy Mercy Mercy” (адаптація А. Вінніцкого).

У вівторок 10 березня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Патріса Леконта «Обіцянка» (Франція-Бельгія, 2013).

Інколи здається, що знаєш як треба любити. Як тримати паузи, про що мовчати, про що говорити. Чого хотіти одразу, а що відкласти до “остаточного вирішення питання”. Адже про все вже написано, знято, намальовано – тільки обери свою модель поведінки. Але насправді, коли це стається, і дійсно хочеш любити, а не імітувати, тоді з далекими звуками призабутої мелодії підкрадається морозяна невпевненість і млосне відчуття стрибка у невідомість. Душа не слухає тіла і орієнтується на віддалені ідеали, до яких спрагло хочеться дотягнутись.

Фільм відомого французького режисера Патріса Леконта “Обіцянка” – один з тих каналів зв’язку, які здатні повернути любов у правильне русло. А ще – еталонний зразок справжнього кіно, де все збалансовано, вивірено на шальках доцільності, продумано та осмислено. Жодного зайвого слова у діалогах, жодного затягнутого кадру, жодних надмірностей в інтер’єрах.  Складається відчуття, що автори фільму грають з глядачем у гру, де останній активно доповнює екранну розповідь, включаючи власний досвід та очікування.

А сама розповідь змушує по-новому глянути на творчість Стефана Цвейга не лише тих, хто його ще належно не оцінив, але й тих хто його любить – настільки елегантно і точно переданий дух прози великого австрійця. Маневруючи на межі мелодрами чи любовного роману, ані Цвейг у романі “Подорож в минуле”, ані Леконт у фільмі, не завалюються у цей спрощений жанр, а навпаки – підносять історію кохання на найвищі щаблі художнього втілення. Класичний трикутник – де двоє чоловіків з різних вікових та статусних категорій змагають за кохання жінки – передана з максимальною достовірністю і навіть, наважуся, стверджувати, рідкісним сьогодні тактом. Можливо у часи сторічної давності – епоху пізнього вікторіанства, модерну та декадансу – така етика стосунків, коли пристрасть і честь виплітають драматичну кориду, могла сприйматися більш спокійно, але зараз – після кількох хвиль сексуальних і соціальних революцій та страшних воєн – навряд чи. Тому для сучасного глядача жертовність, на яку йдуть усі герої фільму заради свого кохання – це сильна морально-етична максима, до якої втомленій душі хочеться дотягнутися.

Драматичне вістря фільму – обіцянка закоханих, якої вони намагаються дотриматись, щоб зберегти любов та не образити третього. Цей аспект “класичних трикутників” майже завжди легковажно обходять сучасні автори, через що більшість історій провалююються у мелодраматичний, а отже, спрощений, некрасивий і, від того, нецікавий жанр. Навіть якщо життєвих прикладів таких нецікавих стосунків довкола достатньо. Адже мистецтво – це не лише фіксація дійсності, яка часто банальна, але й творення можливостей для нової якості вчинків, свіжого смаку почуттів. Фільм Патріса Леконта – саме про це.

Окремої уваги заслуговує атмосферність фільму. Епоха початку двадцятого сторіччя з її повагою до предметів інтер’єрів, деталей костюмів, спокою спалень, тиші бібліотек, звуків фортепіано під високими стелями, дорогого дерева письмових столів та світлих картин постімпресіоністів відображена у фільмі з музейною точністю та казковою справжністю. Музика сучасного композитора Габріела Яреда ненав’язливо доповнює імпресіоністичну картину епохи, а обличчя акторів немов зібрані з портретів того часу.

Фільм нагадує кожному, хто ще здатен на глибокі почуття або прагне їх віднайти, що любов – це комбінація достойних вчинків, які постають в результаті моральної перемоги над власними слабкостями і нестриманими бажаннями та величезної, до самозречення, поваги до того кого любиш.

Величезна радість від того, що таке кіно ще знімають. Ні, добрих фільмів і зараз не бракує. Але “Обіцянка” залишає враження довершеної єдності форми та змісту.

Приходьте. Переконаєтесь…

Олег Яськів

A promise, Patrice Leconte, 2013

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/