У вересні запрошуємо на виставку живопису Христини Приймак "Акваріум. Флораріум". Відкриття з участю авторки відбудеться у п'ятницю 3-го вересня о 18:00, вхід вільний.

Христина Приймак: "Люди залежні від краси і чим більше поглинемо її, тим краще. Маємо лише навчитися помічати її маленьких посланців - квіти, рибок, тварин і птахів. Вони завжди поруч - оточують нас, ваблять, захоплюють.

Бачити красу, уявляти дивовижне і бути щасливим від малого не так складно: один – і ти пливеш кришталевим морем, всотуючи його бірюзу, два – і тобі добре та затишно в маленькому іграшковому будиночку, який слугує оздобою акваріума повного гупій, півників та блакитних неонів, три – і ти – маленька летюча рибка, що схожа на птаха, на літачка, на бабку… чотири…"

Про авторку

Христина Приймак рдом з міста Сокаль на Львівщині. Закінчила Львівську національну академію мистецтв за спеціальністю «художній текстиль». По завершенню аспірантури успішно захистила кандидатську дисертацію і здобула ступінь кандидата мистецтвознавства. Одночасно із науковою роботою займається малярством, експериментує з тематикою і технікою виконання. Сьогодні Христина Приймак - знана львівська художниця, учасниця низки пленерів, виставок і мистецьких проектів, серед яких «Сни перелітних», «Неспіймане», «Мистецький вікенд у Тартакові».
У вівторок 31 серпня о 18:30 у Кіноклубі Олега Яськіва відбудеться показ і обговорення фільму Корнеліу Порумбою "Свистуни" (Румунія, 2019).

Олег Яськів: "Румунський кінематограф практично одразу проявився зрілим доконаним феноменом. Талант молодих режисерів якось раптово з’явився повноцінно сформованим на тлі безрадісних реалій життя пострадянської Румунії. Це було екзотично для знудженої за живими емоціями Європи і тому європейські фестивалі широко розкрили свої обійми для цієї нової хвилі.

Слід сказати, що це був справедливий успіх. Кіно румунської нової хвилі виявилося свіжим на тлі набридливих стандартів американських фільмів, прогнозованих сюжетів та пласкої моралі комерційного кіно або ж занудного снобського артхаузу європейських режисерів. Фільми Крісті Пуо, Крістіана Муджиу, Крістіана Немеску сплели в тугий канат цілісності гостру соціальну сатиру і співчутливу людяність, тонкий гумор і вільну гру жанрами, якісну роботу з зображенням і впевнену гру акторів.

“Свистуни” режисера Корнеліу Порумбою, одного з найсамобутніших режисерів сучасності – яскравий зразок міцного румунського кіно. Це смілива гра жанрами (кримінальний нуар, шпигунський бойовик, любовна драма, постмодерна комедія), вистояна на давньогрецьких міфах та приправлена традиційною для румунів меланхолією та емоційною відстороненістю.

Трохи несподівано від румунів не гостросоціальне, а “детективне”, при всій своїй виразній “жанровості”, це все ж таки інтелектуальне кіно, яке вимагає від глядача прочитування смислів, співучасті у “тролінгу кінематографічних штампів” і водночас емоційної відкритості, позаяк це історія про сильні почуття.

Багато інтелектуальних впливів можна розпізнати у цьому фільмі – комусь впадуть в око парафрази зі шпигунських фільмів Спілберга чи Скорцезе, хтось зверне увагу на постмодерні мотиви бойовиків Тарантіно чи братів Коенів, кримінальна романтика відгукнеться спогадами про нуари Премінжера, емоційна відстороненість нагадає кіномедитації Соррентіно, а пострадянська фонова архітектура – соціальні фільми братів Дарденн. Але це зовсім не свідчить про вторинність фільму, швидше про гнучкість режисера, його уважність та відважність. Порумбою своїми “Свистунами”, які у сухому переказі можуть виглядати постмодерною маячнею, зате при перегляді виявляються феєричним ілюзіоном пригод та пристрастей, показує, що він у своїй творчій свободі стоїть навіть трохи вище, ніж визнані метри.

Вийшло шармовите, самобутнє та цікаве кіно, яке показує, що для жанрового американського чи навіть західноєвропейського кіно є хороша альтернатива".

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/
У Львові репетиція осені. Хтось радіє затишку вдома, хтось рахує втрати вітаміну D, а ми оновили запаси духмяного чаю, витягли коцики і умовились з друзями про бадьору музику на вікенд. Поповнюймо ендорфіни разом:

  • СБ 28/08 - міжвоєнні шлягери, з акордеоном Мирон Остюк;
  • НД 29/08 - українські народні пісні, співає Лілія Вовк під акомпанемент гітари.
Початок о 18:00, резервація - 097 5868195.

Попереду довгий вікенд, щоб набратися доброго настрою, а у “Штуці” — нові десерти і концерти щодня. І це однозначно ідеальна пара! Приходьте відпочити, а з музикою о 18:00:

- СБ 21/08 — “Let's rock”, за фортепіано Олексій Карпенко;
- НД 22/08 - “Мелодії з кіно”, за фортепіано Олексій Карпенко;
- ПН 23/08 - “Фортепіанний мінімалізм”, виконує Олексій Карпенко;
- ВТ 24/08 — українські мелодії, за фортепіано Орест Наконечний.

Резервація столиків — 097 5868195.

У вівторок 17 серпня о 18:30 у Кіноклубі Олега Яськіва відбудеться показ і обговорення фільму Алена Корно "Злочин через кохання" (Франція, 2010).

Режисерський стиль Алена Корно важко впіймати: то прекрасний омаж бароковій музиці в "Усі ранки світу", то кримінальний детектив "Друге дихання", то офісний трилер про японські правила життя "Страх і трепет". Майстер екранізацій (бестселери Паскаля Кіньяра, Амелі Нотомб, Луї Гарделя, Джеймса Томсона), у якого знімалися провідні французькі актори Ів Монтан, Катрін Деньов, Філіп Нуаре, Жерар Депардьє, Даніель Отей. Словом, талановитий, начитаний і шанований у найбільш кінематографічній країні режисер.

"Злочин через кохання" - ще одна родзинка його спадщини. На жаль, остання, випущена в світ вже після смерті від раку.
Це детективна історія на вічну тему кохання, невичерпної конкуренції жінок, змагання не так їхніх тіл, як їхніх розумів, за лідерство над чоловіками.
Втім, цей фільм з того гатунку детективів, в яких сам злочин важить менше, аніж мотивації героїнь та зіткнення їхніх раціональних характерів та жіночого шарму. Дві сильні жінки, які конкурують не лише за ліжко з чоловіками, але більшою мірою за право на владу над ними, бо мова йде про міжнародну компанію, в якій звичайно ж переважають чоловіки.

І знову дві топові кінозірки двох вікових генерацій Крістін Скотт Томас та Людівін Саньє творять ідеальну пару для цієї психологічної, камерної , можна сказати навіть офісної драми.

Фільм утримує увагу до кінця. Головно за рахунок інтелектуального змагання жінок, хоча їхня еротична привабливість на тлі щенячої розгубленості чоловіків безумовно додає гостроти перегляду.

На тему мотивацій героїнь, як на екрані, так і в нашому повсякденному житті можна говорити багато. На щастя, художні вартості фільму тільки заохочують до цього.
Тому приходьте і будемо розплутувати клубок людського підсвідомого разом.

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

У серпні щодня чекаємо вас із повною вітриною десертів і свіжозмеленою кавою на фотовиставку Юліана Дороша, а щонеділі о 18:00 — з доброю музикою:

  • НД 1/08 — джазові імпровізації українських мелодій;
  • НД 8/08 — легенди французького шансону;
  • НД 15/08 — джазові імпровізації українських мелодій.

За фортепіано Орест Наконечний, резервація — 097 5868195.

4 серпня, у середу, о 18:00 радо запрошуємо на виставку кольорових світлин “Яблуневий Спас” фотохудожника і першопрохідця-кінематографіста у Галичині Юліана Дороша. Подія організована у співпраці з Львівським фотомузеєм і проектом “Фотографії старого Львова”. Оглянути експозицію можна щодня до кінця серпня з 10:00 до 19:00, вхід вільний.

У добірці тематичні етнографічні фото, що демонструють святкування Спаса на Гуцульщині.

Про автора

Народився 1909-го року в сім’ї митника Омеляна Дороша та Іванни Крушельницької, сестри письменника і журналіста Антона Крушельницького. Дитинство минуло у с. Копичинцях. На початку 1920-х рр. родина Дорошів переїхала до с. Раковець-на-Дністрі під Городенкою на Івано-Франківщині. Початкову освіту здобував у Станіславівській класичній гімназії, яку закінчив 1927 р.

У гімназії зацікавився технікою, почав робити перші світлини. Став членом «Пласту». Із 1926 р. фотографував різні урочистості, життя пластових таборів, згодом його запросили очолити прес-квартиру «Пласту».

Перебуваючи у центрі пластового життя, Юліан Дорош також захопився туризмом, беручи в експедиції фотоапарат. Результатом цих мандрів став перший аматорський короткометражний фільм «Свято молоді» (1929 р.), знятий у пластовому таборі на Соколі, поблизу Підлютого, однак при першому перегляді стрічку було сконфісковано польською владою.

Дорош був серед ініціаторів створення у Львові Українського фотографічного товариства (УФОТО). Водночас активно продовжував займатися журналістською справою, співпрацював із багатьма львівськими часописами – «Дні», «Життя і Знання», «Українські Вісти», «Назустріч», був співредактором «Неділі».

Під час другої виставки УФОТО він репрезентував свій короткометражний етнографічний фільм «Раковець», відзнятий на відпочинку в Раковці-на-Дністрі влітку 1931 р.

У лютому 1933 р. Ю. Дорош від етнографічного відділу Львівського університету їздив на Гуцульщину, де в околиці Космача, Косова, Жаб’є знімав гуцульські танки. Пізніше кадри з цієї експедиції увійшли до другого етнографічного фільму «Гуцульщина», який у фрагментах знімався на кольорову плівку.

У травні 1933 р. УФОТО розпочало видавати фаховий часопис для фотолюбителів «Світло й Тінь» – Ю. Дорош став одним із редакторів новозаснованого видання, вміщуючи на його шпальтах чимало статей із проблем фото- і кіномистецтва.

Окрім фотовиставок, важливе місце у житті Ю. Дороша посів кінематограф. 1936 р. йому вдалося привернути увагу української кооперації до проблем кіновиробництва, відтак за фінансової підтримки Ревізійного союзу українських кооператив створив підприємство «Фотофільм» і розпочав роботу над рекламним двогодинним художнім фільмом про кооперативний рух «До добра і краси» за сценарієм Романа Купчинського та Василя Софроніва-Левицького. Стрічка вийшла на екрани у листопаді 1938 р.

Одночасно з роботою над фільмом «До добра і краси» Юліан Дорош працював над створенням «короткометражовиків». Фірма «Фотофільм» під його керівництвом зняла такі стрічки: «Весілля на Покутті», «День молоді Рідної школи», «Йордан у Львові», «Виставка АНУМ» та ін. Також у липні 1938 р. він зняв фільм про похорони командувача Української галицької армії генерала Мирона Тарнавського.

Того ж року митця запросили знімати археологічні розкопки у княжому Галичі (Крилосі) під керівництвом Ярослава Пастернака, а вже на початку 1939 р. режисер взявся до зйомок нової кольорової ігрової стрічки під робочою назвою «Крилос» з життя України-Руси ХІІ ст. Однак далекосяжним планам режисера зашкодила війна – роботу над стрічкою було припинено.

За підтримкою колег з Музею етнографії та художнього промислу Юліан Дорош відкрив 1957 р. першу персональну виставку етнографічного фото.

У 1960-х рр. Ю. Дорош знімав етнографічні сюжети для львівської студії телебачення. 1966 р. перейшов працювати в Центральний державний історичний архів у Львові. Там, маючи доступ до кінотехніки, відзняв ще один кінофільм «Народні майстри Гуцульщини».

Тривалий час працював з науковими співробітниками Львівського музею українського мистецтва. 1977 р. познайомився із о. Володимиром Яремою (згодом – патріархом Української автокефальної православної церкви Димитрієм), з яким провадив роботу з фотофіксації церков та народної меморіальної кам’яної скульптури Західної України. Останній виїзд на фотофіксацію печерних святилищ у Страдчі та Фійній здійснив у травні 1982 р., а вже за два місяці серце Юліана Дороша зупинилося.

Липень - наш улюблений місяць. По-перше, ще можна напланувати багато вакацій, по-друге - на кожному кроці пахучі городові квіти, а по-третє - триває сезон ягід і фруктів. І якщо життя може бути легким і радісним, то якраз тут і тепер.

Доповнимо музикою і чекаємо вас:
  • СБ 24/07 18:00 - версії "Бітлз", Стінґа, Джо Кокера та інших;
  • НД 25/07 18:00 - джазові стандарти Еллінґтона, Армстронга, Ґершвіна.
За фортепіано Микола Лахман, резервація - 097 5868195.
Вітрина лускає від десертів, які вас чекають. Тут і лохиново-чорничний чізкейк, і сезонне ягідне суфле, і галяретки, і кульки пломбіру. А ще - глясе і лимонад... І поки на скляній морозивниці конденсуються холодні краплинки, ідеальний вечір доповнять наші дорогі Олексій Карпенко і Мирон Остюк:
  • СБ 17/07 о 18:00 - "Мелодії з кіно", фортепіано;
  • НД 18/07 о 18:00 - "Під небом Парижа", акордеон.
Побачимося? 

У четвер 15 липня о 18:00 кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на лекцію “Поміж шахт, пампасів, прерій: українські церкви в Новому світі” релігієзнавця Тараса Гринчишина. Для участі необхідна реєстрація до 18:00 середи 14 липня — https://bit.ly/2UA1iru.

Як доповнення до фотовиставки Устини Стефанчук “Забуті українські церкви канадських прерій”, що демонструється в "Штуці" з 5 по 31 липня, пропонуємо долучитися до розмови про географію українських поселень у Канаді, США, Бразилії та Аргентині. Також обговоримо історію та статистику релігійного життя українців у діаспорі. Розповідь ілюструватиметься детальними мапами.

Подія відбудеться за мінімальної кількості слухачів з восьми осіб.