З 6 по 31 березня у кав’ярні-галереї «Штука» - виставка живопису Ігоря Колісника «Мереживо львівських брам», відкриття - у вівторок 6 березня о 18:00. Пейзаж Ігоря Колісника – це привітний, але не життєрадісний, ясний, хоч не яскравий, світлий, проте не сяючий, далекий від туристичного прикрашання чи від гнітючої похмурості занедбаних закапелків, образ міста. У серії міських картин Ігор все ж залишається більше архітектором, конструюючи образ з елементів, важливих для композиції. Проте дегуманізований Львів Колісника – реальний і прочутий. В його живописі Львів – трохи романтичне місто, не надто кольорове. Середовище, що створене для людини, яка на нього, хоч як це прикро, але часто не зважає. Довідка: Ігор Колісник живе і працює у Львові. У 1977 році закінчив Львівське училище прикладного мистецтва імені Івана Труша. З 1996 року працює головним художником відомої галицької компанії „Гал-Експо”, займається дизайном та оформленням міжнародних виставок. З 2000 року обраний членом Національної спілки художників України. «Мереживо львівських брам» - одинадцята персональна виставка Ігоря Колісника.

3 березня, у першу суботу місяця, о 18:30 в кав’ярні-галереї «Штука» відбудеться черговий вечір акустичної музики у виконанні Джошуа Претта. Музика Джошуа – сплав стилів blues та easy listening. Часто лірична, зворушлива, часом провокує підспівувати, але завжди – легка та милозвучна. Joshua Pratt на YouTube: http://www.youtube.com/user/JoshuaPratt5

1 березня, у четвер, кав’ярня-галерея «ШТУКА» запрошує усіх шанувальників джазу на святкування 108 річниці з дня народження Ґленна Міллера – однієї із найяскравіших зірок американської джазової музики, тромбоніста, аранжувальника та лідера біґ-бендів. Слава найбільш популярного лідера біґ-бендів у США прийшла до Ґленна Міллера відносно пізно, користувався він нею недовго – лише з весни 1939 до осені 1942 року. Проте впродовж цього періоду Міллер домінував у національній популярній музиці, а згодом життя підтвердило його реноме найбільш стабільної фігури ери свінгу. Для відвідувачів кав’ярня підготувала невеличку пам’ятку про життя і творчість уродинника, а послухати запальні свінгові ритми його оркестрів можна буде з 9.00 до 19.00. Glenn Miller на YouTUBE: http://www.youtube.com/watch?v=xPXwkWVEIIw

У четвер 1 березня о 19:00 кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на лекцію Олега Яськіва «Мій Моцарт». Новий спосіб розповіді про життя і творчість великого композитора Вольфганга Амадея Моцарта. Адже під час лекції у формі мультимедійного представлення буде висвітлено не лише сторінки його біографії, але й музичні твори, а також найкращі сучасні хореографічні та анімаційні інтерпретації композицій. Запрошуються усі шанувальники музики, кіно та хореографії.

24 лютого 2012 року, у п’ятницю, кав’ярня-галерея «ШТУКА» святкує 80-річчя Мішеля Леграна – талановитого французького композитора, піаніста, диригента та співака. Світову славу Мішелю Леграну принесла його музика до голлівудських фільмів, а найбільш відомими є його композиції до фільму «Шербурзькі парасольки» (1964р., з Катрін Деньов у головній ролі). Тричі нагороджений премією «Оскар» (6 номінацій на цю нагороду), тричі номінувався на премію «Сезар» та 1 раз нагороджений «Золотим глобусом» (8 номінацій на цю нагороду). Автор музики до близько 200 фільмів. Мішель Легран: «Я не вірю у натхнення. Моя музика народжується у щоденній праці. А те, що відбувається у моєму повсякденному житті, жодним чином не впливає на мої композиції. Мені доводилось писати найбільш радісні мелодії у найбільш сумні дні мого життя, і навпаки». Для відвідувачів кав’ярня підготувала невеличку пам’ятку про уродинника, а також зібрала гарну колекцію композицій Мішеля Леграна, прослухати яку можна буде з 9:00 до 22:00. Довідка Michel Legrand на YouTUBE: http://www.youtube.com/watch?v=UANLvlQKYcI

З 15 лютого до 6 березня 2012 року кав’ярня-галерея «Штука» запрошує переглянути фотовиставку «Все ще повертаючись до Криму», організовану Регіональним благодійним фондом «Резонанс», тренерською групою "Діалог" за фінансової підтримки фонду «Пам’ять, відповідальність і майбутнє» (Берлін, Німеччина). Проект є фоторозповіддю про кримських татар, депортованих у 1944 році, які наприкінці 1980-х повертаються на історичну батьківщину. Відкриття виставки відбудеться у середу 15 лютого о 18:00. Авторами представлених світлин та текстів є 25 школярів із різних регіонів України, які навесні минулого року разом працювали в Криму над підготовкою виставки. «18 травня 1944 року почалася операція з депортації кримськотатарського народу. Депортованим відводилося 10 хвилин, щоб зібратися. На вантажівках везли до залізничних станцій, звідки переповнені людьми вагони вирушали до місць заслання – в Узбекистан і на Урал. Без їжі та води люди не витримували і помирали», - розповідають учасники проекту Джеміль Османов та Лариса Овчаренко. Таким є початок однієї з історій, які розказують нам експоновані фотографії з анотаціями. Довідка: Регіональний благодійний фонд «Резонанс», керівник – Олена Грабовська. Адреса: м. Львів, вул. Лисенка, 38. Тел. 233 57 12б (066) 721 01 16. e-mail: [email protected], http://resonance.at.ua, http://hre.at.ua. Тренерська група "Діалог", http://www.facebook.com/dialog.training.

Кав'ярня-галерея "Штука" 14 і 15 лютого, до Дня Св.Валентина, кожній закоханій парі клієнтів готує смачний подарунок-сюрприз!

11 лютого, у суботу, о 18:30 в кав’ярні-галереї «Штука» відбудеться вечір акустичної музики у виконанні Джошуа Претта. Музика Джошуа – легка, сплав стилів blues та easy listening, її приємно слухати, п’ючи каву і спостерігаючи м’який ритм снігу за вікном.

Наша галєрія заступила тієї чести витати у своїх залях мисця, що завдяки своєму таланту та артистичному доробку вийшов понад границі нашого галицького загумінку, сягнувши европейські простори й широти. А єднає нашого мисця і галєрію ще й щире замилування Австрійською добою, в особливости часів найяснішого цісаря Франца Йозифа, що з ними чей же повязувала переважаюча більшість нашого свідомого громадянства щирі сподівання на кращу і яснішу будучність. Про сі сподівання і марення досі ностальгійно пригадуємо в тяжких умовинах теперішньої сірої безнадійної дійсности. Але повертаємо до нинішнього солінізанта, що своєю пусенівською пробоєвістю, караваджиським світло-тіньовим моделюванням, рембрантівським рисунком і його ж таки зразковою погодою духа виказує, здавало ся би, абсольвента монахійської, віденської, а щонайменше краківської академії. А таки при уважній обсервації його життєпису довідуємо ся, що є він на диво, вихованцем нашої ж таки львівської (Kunstgewerbeschule) Кунстгевербешулє. Що в парі із сильно златинізованими фільозофічними студіями витворили артистичне кредо мисця. Увібравши у себе досвід цілого европейського малярства порафаелівської доби, з усіма його епігонами й манєристами вкупі, та у поєднанні із фільозофічно-мистецтвознавчими студіями, що їх отримав на католицькому університеті, наш артист-маляр витворив свій очеркнено-питомий характеристичний стиль. Його вислідом є ціла галєрія першорядних творів, як то портрети історичних постатей, так і наших заслужених сучасників. Зпід його пензля постала ціла низка історичних та алєгоричних образів, прецікавих і прицизійних в своїм виконанню як в цілости, так і в деталях. На жаль, тяжкі умовини нашої дійсности, як і понад сто літ тому, стають на заваді й поперек шляху творчих одиниць, які раз-по-раз у пошуках заробітка розмінюють ся, щиро кажучи, на дрібне. Не винятком і наш артист-маляр. Подібно як колись Михайло Ангел прикував себе ланцюгами до склепінь Сикстинської капелли, так і наш мистець, прикутий до тяжких тачок заробітчанства, подекуди марнує свої таланти. Але й у тому він зумів залишити громадянству непроминущі мистецькі вартости. Чей же не одна каварня чи більша ресторація чи хоч би й дрібніша кнайпа нашої галицької столиці, можуть пишати ся своїм смугастим, а водночассі артистично вартісним випосадженням інтер’єрів. А навіть декорація й внутрішня оздоба осібних львівських б’юр чи хоч би приватних локалів наших таки городян, несуть на собі дух і печать артистичного таланту нашого заслуженого на тім полі мисця. А втім, окремою доменою його творчого генія є «шпильки», що нині, властиво, маємо оказію і приємність оглядати у нашій галєрії. Його «Шпильки», то – не звиклі хатні шпигачки, бо, радше, навязують до німецького «шпігель». Бо, властиво, і є тим невблаганним під багатьма оглядами «шпігелєм», що відзеркалює сірість і дрімучу безпробудність нашої загумінкової екзистенції. І то-ту екзистенцію мистець шкіцує з повсякденної дійсности впевненою, а при тім скупою лінією чи хоч би кількома вправними ударами штриха. Витворює рисунок із рембрантівською вправністю, із гойївським саркастичним цинізмом. А цим останнім, щонайбільше націховані образи, так щиро зненавиджених мисцем, наших братів з-за Збруча. Але сю дискусію полишаємо на грядучі покоління. На останок, мусимо таки признати, що «шпильки», якими впродовж двох минулих десятків літ щедрою рукою засіяно по часописах нашої галицької волости, уже убезпечили шанованому мисцеві трівке місце в нашій історії і культурі, а будучим поколінням дослідників нашого денникарства і – ширше – культури, вдячне поле для попису, а головно – для уважних студій та ревеляційних відкриттів. Др. Стефан Торосевич, аматор «Штуки» й мистецтва в цілому

9 лютого, у четвер, о 18:30 у кав’ярні-галереї «Штука» в рамках Клубу шанувальників Галичини відбудеться зустріч із учасниками ініціативної групи проти забудови регіонального ландшафтного парку «Знесіння» Зоряною Іванків та Олегом Заячківським - істориком, головою Львівського Українського Краєзнавчо-читацького Клубу «Перехід-IV. Козак Мамай». Мова йтиме про минуле парку та існуючу загрозу зведення на його території масштабного готельного комплексу. Щоб описати місце розташування «Знесіння», згрубша його можна окреслити такими вулицями: на півдні – Личаківською та Миколи Лисенка, із заходу - Максима Кривоноса й Опришківською, на півночі – Новознесенською, а зі сходу – Богданівською і дорогою на Кривчиці. На його території знаходяться Шевченківський Гай і Музей народної архітектури та побуту, церква Вознесіння, збудована на місці дерев’яного храму з XVI ст., цвинтар Старого Знесіння середини XIX ст. із єдиною у Львові не знищеною могилою Українських Січових Стрільців, монастир св. Йосафата та комплекс костелу св. Войцєха, фабрики фармацевтичних та алкогольних виробів початку ХХ ст. Серед природних пам’яток – гори Стефана, Баби, Лева і Хомець, потоки Глибокий і Хомець. Перші писемні згадки про парк «Знесіння» датуються 1469 роком. Проте археологічні знахідки засвідчують, що у ІХ-ХІ століттях тут були городища (на горі Баба, «Світовидове поле») і святилища (Велесове, Перунове), а поселення існували ще до нашої ери. «Знесіння» має ще одну назву серед корінних мешканців міста – «Кайзервальд», що з німецької означає «цісарський ліс». Адже Франц Йосиф І гуляв парком, коли у 1851 році відвідував місцеву водолічницю «Кісєльки». Сьогодні парку «Знесіння» загрожує будівництво готельного-відпочинкового комплексу, для якого виділено шмат землі розміром близько трьох гектарів. Справа щодо скасування ухвалених рішень міської ради на розгляді у Адміністративному суді Львівської області. Довідка. Організатор – кав’ярня-галерея «ШТУКА». Партнер заходу - туроператор «Відвідай», http://vidviday.com.ua/ Засідання Клубу шанувальників Галичини відбуваються щомісяця. Вхід – вільний.