Кав'ярня-галерея "Штука" 14 і 15 лютого, до Дня Св.Валентина, кожній закоханій парі клієнтів готує смачний подарунок-сюрприз!

11 лютого, у суботу, о 18:30 в кав’ярні-галереї «Штука» відбудеться вечір акустичної музики у виконанні Джошуа Претта. Музика Джошуа – легка, сплав стилів blues та easy listening, її приємно слухати, п’ючи каву і спостерігаючи м’який ритм снігу за вікном.

Наша галєрія заступила тієї чести витати у своїх залях мисця, що завдяки своєму таланту та артистичному доробку вийшов понад границі нашого галицького загумінку, сягнувши европейські простори й широти. А єднає нашого мисця і галєрію ще й щире замилування Австрійською добою, в особливости часів найяснішого цісаря Франца Йозифа, що з ними чей же повязувала переважаюча більшість нашого свідомого громадянства щирі сподівання на кращу і яснішу будучність. Про сі сподівання і марення досі ностальгійно пригадуємо в тяжких умовинах теперішньої сірої безнадійної дійсности. Але повертаємо до нинішнього солінізанта, що своєю пусенівською пробоєвістю, караваджиським світло-тіньовим моделюванням, рембрантівським рисунком і його ж таки зразковою погодою духа виказує, здавало ся би, абсольвента монахійської, віденської, а щонайменше краківської академії. А таки при уважній обсервації його життєпису довідуємо ся, що є він на диво, вихованцем нашої ж таки львівської (Kunstgewerbeschule) Кунстгевербешулє. Що в парі із сильно златинізованими фільозофічними студіями витворили артистичне кредо мисця. Увібравши у себе досвід цілого европейського малярства порафаелівської доби, з усіма його епігонами й манєристами вкупі, та у поєднанні із фільозофічно-мистецтвознавчими студіями, що їх отримав на католицькому університеті, наш артист-маляр витворив свій очеркнено-питомий характеристичний стиль. Його вислідом є ціла галєрія першорядних творів, як то портрети історичних постатей, так і наших заслужених сучасників. Зпід його пензля постала ціла низка історичних та алєгоричних образів, прецікавих і прицизійних в своїм виконанню як в цілости, так і в деталях. На жаль, тяжкі умовини нашої дійсности, як і понад сто літ тому, стають на заваді й поперек шляху творчих одиниць, які раз-по-раз у пошуках заробітка розмінюють ся, щиро кажучи, на дрібне. Не винятком і наш артист-маляр. Подібно як колись Михайло Ангел прикував себе ланцюгами до склепінь Сикстинської капелли, так і наш мистець, прикутий до тяжких тачок заробітчанства, подекуди марнує свої таланти. Але й у тому він зумів залишити громадянству непроминущі мистецькі вартости. Чей же не одна каварня чи більша ресторація чи хоч би й дрібніша кнайпа нашої галицької столиці, можуть пишати ся своїм смугастим, а водночассі артистично вартісним випосадженням інтер’єрів. А навіть декорація й внутрішня оздоба осібних львівських б’юр чи хоч би приватних локалів наших таки городян, несуть на собі дух і печать артистичного таланту нашого заслуженого на тім полі мисця. А втім, окремою доменою його творчого генія є «шпильки», що нині, властиво, маємо оказію і приємність оглядати у нашій галєрії. Його «Шпильки», то – не звиклі хатні шпигачки, бо, радше, навязують до німецького «шпігель». Бо, властиво, і є тим невблаганним під багатьма оглядами «шпігелєм», що відзеркалює сірість і дрімучу безпробудність нашої загумінкової екзистенції. І то-ту екзистенцію мистець шкіцує з повсякденної дійсности впевненою, а при тім скупою лінією чи хоч би кількома вправними ударами штриха. Витворює рисунок із рембрантівською вправністю, із гойївським саркастичним цинізмом. А цим останнім, щонайбільше націховані образи, так щиро зненавиджених мисцем, наших братів з-за Збруча. Але сю дискусію полишаємо на грядучі покоління. На останок, мусимо таки признати, що «шпильки», якими впродовж двох минулих десятків літ щедрою рукою засіяно по часописах нашої галицької волости, уже убезпечили шанованому мисцеві трівке місце в нашій історії і культурі, а будучим поколінням дослідників нашого денникарства і – ширше – культури, вдячне поле для попису, а головно – для уважних студій та ревеляційних відкриттів. Др. Стефан Торосевич, аматор «Штуки» й мистецтва в цілому

9 лютого, у четвер, о 18:30 у кав’ярні-галереї «Штука» в рамках Клубу шанувальників Галичини відбудеться зустріч із учасниками ініціативної групи проти забудови регіонального ландшафтного парку «Знесіння» Зоряною Іванків та Олегом Заячківським - істориком, головою Львівського Українського Краєзнавчо-читацького Клубу «Перехід-IV. Козак Мамай». Мова йтиме про минуле парку та існуючу загрозу зведення на його території масштабного готельного комплексу. Щоб описати місце розташування «Знесіння», згрубша його можна окреслити такими вулицями: на півдні – Личаківською та Миколи Лисенка, із заходу - Максима Кривоноса й Опришківською, на півночі – Новознесенською, а зі сходу – Богданівською і дорогою на Кривчиці. На його території знаходяться Шевченківський Гай і Музей народної архітектури та побуту, церква Вознесіння, збудована на місці дерев’яного храму з XVI ст., цвинтар Старого Знесіння середини XIX ст. із єдиною у Львові не знищеною могилою Українських Січових Стрільців, монастир св. Йосафата та комплекс костелу св. Войцєха, фабрики фармацевтичних та алкогольних виробів початку ХХ ст. Серед природних пам’яток – гори Стефана, Баби, Лева і Хомець, потоки Глибокий і Хомець. Перші писемні згадки про парк «Знесіння» датуються 1469 роком. Проте археологічні знахідки засвідчують, що у ІХ-ХІ століттях тут були городища (на горі Баба, «Світовидове поле») і святилища (Велесове, Перунове), а поселення існували ще до нашої ери. «Знесіння» має ще одну назву серед корінних мешканців міста – «Кайзервальд», що з німецької означає «цісарський ліс». Адже Франц Йосиф І гуляв парком, коли у 1851 році відвідував місцеву водолічницю «Кісєльки». Сьогодні парку «Знесіння» загрожує будівництво готельного-відпочинкового комплексу, для якого виділено шмат землі розміром близько трьох гектарів. Справа щодо скасування ухвалених рішень міської ради на розгляді у Адміністративному суді Львівської області. Довідка. Організатор – кав’ярня-галерея «ШТУКА». Партнер заходу - туроператор «Відвідай», http://vidviday.com.ua/ Засідання Клубу шанувальників Галичини відбуваються щомісяця. Вхід – вільний.

2 лютого 2012 року, у четвер, кав’ярня-галерея «ШТУКА» запрошує шанувальників доброї музики познайомитись із творчістю Стена Ґетца - найвідомішого американського джазового саксофоніста ХХст., якому у цей день виповнилось би 85 років. Стен Ґетц, повне ім’я якого Стенлі Гаєцький, – американець з українським корінням, чиї батьки емігрували з Київської області у 1903р. Фірмовим стилем Стена Ґетца був теплий, ліричний звук. Ранніми проявами таланту музиканта стали здібність відтворювати на гармоніці та піаніно усі почуті по радіо мелодії та вміння з пам’яті зіграти усі соло кларнету Бенні Ґудмена (Benny Goodman – американський джазмен, «король свінґу»). Дитинство Стена Гетца було нелегким, проте це не завадило йому знайти свій шлях: «У дитинстві моїм вибором було: горіти або зникнути. Тому я був музичною дитиною, практикуючись 8 годин на день... Я практикувався у ванній, квартири були дуже близькими одна до одної, тому коли хтось проходив по загальному коридорі, кричав «Нехай ця дитина замовкне!». Тоді моя мати кричала у відповідь «Грай тихіше, Стенлі! Грай тихіше!». Найвідомішою композицією у виконанні Стена Ґетца є «Дівчина з Іпанеми» (“The Girl From Ipanema”), автором якої є А.К. Жобін. Почути цю та інші чудові композиції Стенлі Гаєцького, а також отримати невеличку пам’ятку про життєвий і творчий шлях саксофоніста, у четвер зможуть усі гості кав’ярні. Stan Getz на YouTUBE: http://www.youtube.com/watch?v=UJkxFhFRFDA

З 1 по 14 лютого кав’ярня-галерея «Штука» запрошує переглянути «Шпильки» - збірку карикатур львівського художника Влодка Костирка. Відкриття виставки відбудеться 1 лютого о 18:00. Влодко Костирко – митець, чиї уява, знання і вміння дозволяють вільно почувати себе і працювати у багатьох сферах. Окрім картин, користувачі мережі знайдуть обґрунтовану позицію автора щодо незалежної Галичини – від Сяну по Збруч. Хоч найбільш висвітлений у ЗМІ бік діяльності Влодка Костирка – створення у нашому місті концептуальних кав’ярень, до числа яких входять «Під синьов фляшков», «Кафе 1», «Хмільний дім Роберта Домса», «Кабінет», «ЦК Локаль», «Кумпель», «Mons Pius». До пропонованої вашій увазі збірки увійшли карикатури, мальовані впродовж кількох років і публіковані у друкованих виданнях.

З 21 січня 2012 року в кав’ярні «Штука» відвідувачі можуть «підвішувати» каву. «Віддай, якщо можеш. Візьми, якщо хочеш»: добра традиція, яка завдяки Інтернету перекочувала з Італії в Україну, дозволяє пригостити кавою, чаєм або чим завгодно, що є у меню кафе, незнайомця, який того потребує. Оплачуючи подвійне замовлення, відвідувач забирає лише одне з них, а друге для когось охочого стане приємним подарунком. «Штука» - не перша львівська кав’ярня, що підтримала рух. І, зважаючи на те, як стрімко ця акція набрала обертів, - певно, далеко не остання. Довідка: Сторінка руху «Відкриті долоні» у Facebook - http://www.facebook.com/PidvishenaKava. Журнал із переліком учасників: http://www.mediaport.ua/news/79650.

25 січня 2012р. у кав’ярні-галереї «ШТУКА» - день, присвячений Антонью Карлусу Жобіну, якому виповнилось би 85 роки. Видатний бразильський композитор, співак, поет, піаніст та гітарист, Жобін є засновником музичного стилю босса нова – суміші місцевих колоритних ритмів, самби і т.зв. «прохолодного джазу» (англ. “cool jazz”; походить із Західного узбережжя США 1950-х рр., характеризується емоційною стриманістю та тенденцією до зближення із композиторською музикою). Значна частина музичних творів, написаних Жобіном, отримала світову славу. Чи не найбільш популярною його композицією є «Дівчина з Іпанеми», альбом із якою у виконанні Стена Гетца та Аструд Жільберто отримав у 1960-х рр. 4 нагороди «Греммі». Відвідувачі кав’ярні у цей день отримають невеличку пам’ятку про уродинника, а також – можливість дізнатись про його творчість на власні вуха. Antonio Carlos Jobim на YouTUBE: http://www.youtube.com/watch?v=lKfl15c-Kh0

У середу 25 січня о 18:30 у кав’ярні-галереї «Штука» відбудеться зустріч Клубу шанувальників Галичини на тему «Вірмени Львова». Розповідатиме Юрій Смірнов – журналіст газети «Kurier Galicyjski». Модератор – Тарас Стефанишин, мистецтвознавець. Вірмени у Львові мають давню історію, багату подіями і визначними особистостями. Як засвідчують дослідження, ймовірний час їх появи у місті – середина XIIIст. У XIV столітті біля площі Ринок виникла вірменська дільниця, центральна вісь якої – збережена до сьогодні вулиця Вірменська із дивовижної краси кам’яницями та кафедральним собором Успіння Пресвятої Богородиці, який належить до Світової спадщини ЮНЕСКО. На зустрічі мова йтиме про вірменську громаду та її представників, що відіграли важливу роль у житті Львова. Довідка Організатор – кав’ярня-галерея «ШТУКА» Партнер заходу - туроператор «Відвідай», http://vidviday.com.ua/ Засідання Клубу шанувальників Галичини відбуваються щомісяця. Вхід – вільний.

21 січня 2012р. кав’ярня-галерея «ШТУКА» святкуватиме 71-ий день народження Пласідо Домінго – видатного оперного виконавця. У цей день усі відвідувачі кав’ярні отримають пам’ятку із короткою інформацією про ювіляра, а також матимуть змогу ознайомитись із творчістю співака. Пласідо Домінго володіє дуже красивим тембром голосу. Разом із Лучано Паваротті та Хосе Каррерасом, із якими виступав на «Концерті трьох тенорів» на відкритті Чемпіонату світу з футболу 1990 року, належить до трійки найвизначніших оперних імен ХХст. Пласідо Домінго є першим лауреатом найбільшої нагороди у сфері класичної музики – премії Нільсон 2009 року - за «видатні досягнення в оперному мистецтві», «легендарну кар’єру, що охоплює 40рр.» і «виконання 130 ролей». Довідка Placido Domingo на YouTUBE: http://www.youtube.com/watch?v=SmtqTxiGJrE