14
лютого, у Валентинів день, о 18:30 кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на
фортепіанний концерт Ірини Лобанок «Мелодії для закоханих».
Окрім того, пари, які святкують цей день та зайдуть до нас на каву, отримають невеличкий презент.
У вівторок 12 лютого о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Еліа Казана «Трамвай «Бажання» (США, 1951р.).
Коли дерева були високими, Голівуд, немов, величезна неонова зірка, освітлював планету Кіно. Виокремлював акторів, викарбовував режисерів. Творив нові жанри і так підживлював силу кіномистецтва. Зараз ніби все так і залишилось – і актори-зірки, і популярні режисери, і захмарні бюджети, тобто індустрія в розвитку – але щось невловиме, здається, втрачено. Можливо, ті великі часи були юністю, а зараз – перестигла зрілість...
Як би там не було, але у класичних американських фільмах є особливий шарм, своя формула краси. Те, що ми називаємо магією кіно. Алхімічними її складовими залишаються ті ж сценарій, режисер, оператор, актори. Але формула вічного життя кінофільму, чи входження у Класику, досі незбагненна.
Яскравий зразок справжньої кінематографічної класики – фільм «Трамвай «Бажання» видатного театрального і кінорежисера Еліа Казана. У ньому майстерно поєднані драматургія (за виданою п’єсою Тенессі Вільямса), неперевершена акторська майстерність (поява нової зірки Марлона Брандо поруч з визнаною Вів’єн Лі). Але головним є глибокий символічний зміст фільму, який прихований у протистоянні двох різновидів людської краси – внутрішньої та зовнішньої, двох сил – грубої життєвої і крихкої душевної, у відчайдушному прагненні до життєвої гармонії, до збереження таких головних людських цінностей як співчуття, любов, власна гідність.
Зрештою, класичний фільм завжди багатогранний і кожен, хто приходить до нього, знайде щось важливе для себе.
І ви приходьте. У наш Кіноклуб, на зустріч зі справжньою кінокласикою. У стильній кав’ярні, яка якнайкраще пасує до “витриманого” кіно як інтер’єром так і доброю кухнею. І найголовніше – розумним глядацьким колом.
Чотири нагороди Оскар, в тому числі за геніально зіграні акторські ролі,
приз Британської кіноакадемії Вів’єн Лі за кращу жіночу роль,
2 призи Венеційського кінофестивалю,
Премія Золотий глобус.
8, 9 та 10 лютого, з п’ятниці по неділю, о 18:30 кав’ярня «Штука» запрошує на музичний вечір піаністки Ірини Лобанок і тенор-саксофоніста Ростислава Гавриша.
У програмі Ірини Лобанок:
· George Gershwin "Summertime";
· Duke Ellington "Sophisticated Lady";
· Francis Webster "The shadow of your smile";
· Chick Corea "La Fiesta";
· Jerome David Kern "Smoke";
· George Gershwin "The man I love";
· Milan Dvořák "Jazz etude" ;
· Manfred Schmitz "Take five for Dave";
· Юрій Чугунов "Прогулянка" та інші.
У виконанні Ростислава Гавриша звучатимуть світові хіти, серед яких:
· Раймонд Паулс «Довга дорога в дюнах»;
· Ray Charles «Hit The Road Jack»;
· John Lennon «Imagine»;
· Nino Rota «Godfather»;
· Antônio Carlos Jobim «The Girl from Ipanema»;
· Consuelo Velázquez Torres «Bésame Mucho».
У вівторок 5 лютого о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Вернера Герцога "Зустрічі на краю світу" (США, 2007р.).
Олег Яськів:
"Хороше кіно – це завжди подорож у пошуках справжньої людини. У цих мандрах фантазія і думка авторів не знають меж. А ми, глядачі, як вдумливі послідовники (чи співучасники?) щоразу повертаємося до кіно з надією віднайти ще одну частинку справжності. Якщо так розуміти кіно, то стаєш одразу багатший надією, полишаєш самотність і розумієш, що ніколи не залишишся на самоті допоки хтось дивиться на світ такими ж очима, лише через око камери і що інколи вас – таких же – розділяє лише тонка площина білого екрану.
Німецький режисер Вернер Герцог – один з тих режисерів, які шукають справжніх людей та звертаються до справжності. У центрі його кінематографічного світу – людина з оголеною душею. Її пристрасті можуть бути демонічними, вчинки суперечливими. Але така людина – це завжди репліка нашого світу, в чомусь навіть його діагноз. Останні свої роботи режисер все частіше знімає у документальному жанрі, немов залучаючи останній аргумент для пошуків правди. Адже реальність складно обманути технічними екранними викрутами, заздалегідь надуманими словами, студійними візуальними чи звуковими спецефектами. Вернер Герцог у такий спосіб шукає шляхи порятунку цивілізації, заглиблюючись не лише у природний світ, але й углиб людини.
Один з кращих його фільмів новітнього періоду - “Зустрічі на краю світу” - одразу став одним з еталонів сучасної кінодокументалістики, зразковим прикладом бездефектного сплаву художнього і документального кіно, за що був справедливо номінований на Оскар та отримав інші нагороди. У результаті, фільм сприймається переконливіше, ніж художній та майстерніше, ніж документальний. Можливо, за такими фільмами майбутнє “розумного” кіно.
Перед нами по-зимовому казкова, з усіма відтінками білого кольору подорож. Значно білішого, ніж маємо на рідних вулицях, значно ближчого до того, що носимо в мріях. Це мандрівка зі справжніми людьми туди, де немає місця фальші та гламуру, в умови, де нещирість та пристосуванство гинуть, а злі наміри виморожуються. Це дивовижна картина гармонії людини з навколишнім світом, в якій навіть тиша грає свою роль.
“Одна з можливих картин” – обнадійливо подумаємо ми. І хоча режисер не такий оптимістичний, я схильний думати саме так. Адже навіть наш Кіноклуб – місце, де людина через мистецтво зустрічається з людиною – це тихий натяк Всевишнього, що все можливе і ти не один… У цьому фільмі режисер натякає, що щастя - близько, і відстань до нього не завжди вимірюється тисячами кілометрів, а знаходиться у тонкому просторі між екраном і тобою.
На таку зустріч я чекав майже два місяці. На зустріч у Кіноклубі з обличчями, які встигли стати близькими. З людьми, чиї думки та почуття мені цікавіші, ніж глянцеві журнали, комерційні книги чи «потрібні друзі» На неповторну атмосферу, яку творимо разом у трикутнику автор-екран-глядач. А вірніше, у складній просторовій фігурі, адже у нашому Кіноклубі ви завжди і насправді не одні...
І наприкінці те, що мало би бути напочатку, але поступилось місцем тексту про фільм: радість, що ми продовжуємо наш Кіноклуб, який немов фенікс відроджується у новій формі! Я дуже стараюся, щоб попри форму, незмінним залишався його особливий зміст, стиль якщо хочете, неповторна атмосфера, яка виходить за межі формату звичних кінопереглядів. Сподіваюся, що ті, до кого промовляю, теж це відчули, а ще скучили за добрим кіном у такому поданні.
Тому зараз знову маємо Кіноклуб у кращому приміщенні, на більшому екрані, з кращим звуком та смачними десертами.
Приходьте, повертайтеся і рухаємося вперед..."
1, 2 і 3 лютого, з п’ятниці по неділю, о 18:30 кав’ярня «Штука» запрошує на музичний вечір піаністки Ірини Лобанок і тенор-саксофоніста Ростислава Гавриша.
У виконанні тандему звучатимуть:
- Erroll Garner "Misty";
- Earle Hagen "Harlem Nocturne".
У програмі Ірини Лобанок:
- George Gershwin "Summertime";
- Duke Ellington "Sophisticated Lady";
- Francis Webster "The shadow of your smile";
- Chick Corea "La Fiesta";
- Jerome David Kern "Smoke";
- George Gershwin "The man I love";
- Milan Dvořák "Jazz etude" ;
- Manfred Schmitz "Take five for Dave";
- Юрій Чугунов "Прогулянка" та інші.
Впродовж лютого 2013 року кав’ярня «Штука» запрошує переглянути виставку живопису «Коли тепло», у якій об’єднано полотна трьох авторів – Христини Валько, Романа Проціва та Андрія Сварника. Відкриття - у п’ятницю 1 лютого о 18:00.
У проекті «Коли тепло» представлено сюжети із буденного життя, без блиску та прикрас, які потребують від глядачів відкритості та вміння бачити глибше. «Від робіт повинно бути тепло, бо зіткані вони з тепла», - коментує добірку Христина Валько.
Виставка пропонує новий погляд на авторів, малярство й саме експонування живопису завдяки кільком чинникам. По-перше, незвичне для мистецького загалу поєднання в одному колективі таких різних трьох митців. Двоє з них - Роман Проців та Андрій Сварник - це молоді люди з особливими потребами. Кожен із них вносив щось неповторне, зважаючи на індивідуальні особливості кожного. Третя, Христина Валько, є їхнім творчим наставником та арт-терапевтом. Тому даний проект повинен ініціювати інтерес не лише до мистецтва як такого, але й творчості неповносправних людей, їх можливостей і потреб, рівнозначності у певній мірі з сучасними митцями. Також сприятиме зміні стереотипів й інтеграції неповносправних у мистецьке життя Львова.
По-друге, головними формотворчими чинниками виступають акварель, колір, пляма як визначальні принципи настроєвого стану усіх авторів. Окрім того, всі етапи процесу їх роботи здійснювались згідно основних засад арт-терапії та арт-педагогіки протягом 30 хвилин до 1 години, використовуючи виключно теплу воду і частково застосовуючи техніку живопису "аля-пріма".
Роботи Романа Проціва та Андрія Сварника можна придбати, а зібрані кошти будуть спрямовані на їх потреби – пересування, лікування та дозвілля.
Партнер виставки - навчально-реабілітаційний центр «Джерело»
м. Львів, пр. Червоної Калини, 86а
тел. (032)2273602
У четвер 31 січня о 18:30 у кав'ярні "Штука" відвідувачі Клубу шанувальників Галичини почують розповідь Олега Рибчинського, доцента кафедри реставрації та реконструкції архітектурних комплексів НУ "Львівська політехніка", про простір та архітектуру міста Бурштин у ХІХ столітті.
Сучасний Бурштин - промисловий центр на Івано-Франківщині. Забудова радянського періоду суттєво змінила міське обличчя, що стало ціною економічного зростання у повоєнний час. Проте архітектура, яка творила романтичний простір міста у ХІХст., заслуговує на увагу тих, хто хоче пізнати інший Бурштин.
25, 26 та 27 січня, з п’ятниці по неділю, з 18:30 у кав’ярні «Штука» впродовж години лунатимуть джазові п’єси та колядки у виконанні Ірини Лобанок на понад столітньому фортепіано.
Вхід безкоштовний.
У п’ятницю 25 січня о 19:00 кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на розповідь «Гастрономічна мапа: Італія» Олени Будзановської – кулінарного блогера, автора «Простих рецептів».
«Гастрономічна мапа» задумана як цикл розповідей про традиції та особливості кухні тої чи іншої країни Європи, можливо, регіону. Це своєрідний путівник для тих, хто вже відчув інтерес до гастрономічної культури певних географічних широт, але потребує більш докладних вказівників та деталей.
Італія поруч із Францією є батьківщиною найвишуканіших вин, сирів та десертів. Італійські макарони з твердих сортів пшениці, «паста», і соуси до них - ціла наука. Така ж ситуація і з піцою. Кава, морепродукти та оливки з тих місцин асоціюються із бездоганним смаком. В Італії «традиційна» кухня, як і «правильна літературна» мова, є синтетичними означеннями, адже у кожному регіоні свої традиції та діалекти. Але це лише додає її гастрономічній мапі багатства смаків та фантазії у плануванні маршрутів.
Блог «Прості рецепти» - http://prostirecepty.blogspot.com/
8 січня, у вівторок, о 20:00 кав’ярня «Штука» запрошує на юнацький вертеп.
У святковий вечір жарти та співи дуже доречні, а колядки – тим паче, адже можна ще й собі підспівувати.