У вівторок 5 березня о 18:45 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Міхаеля Ганеке «Любов» (Австрія, 2012).

Немає нічого кращого, ніж взаємна любов. Немає нічого ціннішого, ніж спільно прожиті роки. Але зрозуміти це не так легко, як здається на перший погляд.

Сучасне кіно намагається стати віддзеркаленням життя, його найтонших змін. У його крихкій і чутливій до фальші структурі відразу проявляються усі неправди, які нещира цивілізована людина намагається видати за правду. Для вдумливого глядача не є проблемою відрізнити штучні реальності та викривлені переживання в екранному житті і, відтак, сприймати кіно як дорогий, але доступний атракціон. Навіть моторошно усвідомлювати, як мало таке кіно просунулось у порівнянні з першими фільмами, які теж були по суті легковажними розвагами.

Однак інше кіно, на щастя, все ще існує. Саме воно є кінематографічним портретом цивілізації. Саме у його деталях, зморшках, подряпинах можна віднайти дух часу та стан його здоров’я. Воно настільки схоже «на життя», що перестає подобатися як атракціон, а змушує пильніше вдивлятись в екран, з надією побачити щось своє чи щось для себе. Такі фільми створюються на інтуїції, з якою їх автори залишаються в історії культури. Оця дивовижна здатність відчувати час і залишати його у нотах, на полотні чи плівці якраз вирізняє справжніх митців від виробників атракціонів, яких у всі часи також не бракувало.

Міхель Ганеке, як би не ставились до його фільмів, безумовно, належить до перших. Нордичний спокій, з яким він зображує складний, неоднозначно гармонійний світ, дозволяє йому максимально близько підходити до правди. Напевно, це і подобається людям, що знаються на кіно, адже його фільми незмінно стають фаворитами року.

Остання стрічка австрійця “Любов” отримала найвищі фестивальні нагороди, мабуть, що недаремно. Адже вона «легша», ніж попередні фільми майстра. Адже вона про кохання, цінність, за яку європейська цивілізація у нашому часі змін намагається триматися до останніх духовних сил. Адже у ній знову, як і у попередніх роботах, немає нічого зайвого, що нагадувало б людям про атракціони. Лише кіно, лише життя. Яке вже є, яке вже виходить. Прекрасне і моторошне, безцінне і скінчене, величне і нице.

У такому кіно легко уявити себе. Бо воно таки про тебе, якщо ти дійсно віриш, що життя – це щось більше, ніж атракціон…

P.S. Прийшла весна і в нашу гру у життя привнесла нові, ледь призабуті через зиму ноти. Звичайно, це щось особливе, що з’являється у жінках і у ставленні до них чоловіків. Тому й не пишу нічого про любов. Ви й так самі все знаєте…

Золота пальмова гілка Канського кінофестивалю

Оскар за кращий іноземний фільм

Золотий глобус за кращий фільм року

Приз Британської кіноакадемії за кращий фільм

5 нагород “Сезар”, в тому числі за кращий фільм

4 нагороди Європейської кіно академії, в тому числі за кращий фільм

Amour, Michael Haneke, 2012

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

Впродовж березня у кав’ярні-галереї «Штука» триватиме виставка рисунків пером Ольги Погрібної-Кох «Гербарій Весни». Відкриття - у п’ятницю 1 березня о 18:00.

Шановні друзі! Нарешті ВЕСНА! Радо запрошуємо Вас на зустріч із НЕЮ! Виставка рисунків, виконаних пером, як у "старі добрі часи", в кольорах сепіі - це фрукти, квіти, дари моря та мешканці гаїв - символи найщасливіших подій нашого життя. ВЕСНА не почнеться без них! "ГЕРБАРІЙ ВЕСНИ" Ольги Погрібноі-Кох - це знайомство з ВЕСНОЮ, яке може перебувати з Вами на відстані доторку до паперу завжди...

Про автора

Ольга Погрібна-Кох працює у жанрі малярства, друкованої та рисованої графіки, художньої фотографії, поліграфічного дизайну та авторському жанрі "Пляшк*Арт", вперше ппредставленому в 1994 р. у Львівській картинній галереі.

З 1993 року почала приймати участь у міжнародних виставках. На 2013 рік є учасницею понад 160 виставок у 31 країні світу.
У жанрі друкованоі графіки отримала 6 нагород у Італії, Китаї, Литві, Польщі, Румунії, Югославіі.
З 1996 року спільно з Ю.Кохом та В.Костирком - учасниця Сукцесійного Цеху Leopolis. Проекти: "Передчуття громадянського вибору" 2004р. (Дзига, Львів)."Взуття для президента" 2010р. (Дзига, Львів).

Персональні виставки:

- 1994р. Львівська картинна галерея;

- 2001р. Салон Сучасного Мистецтва, Бидгощ, Польща;

- 2003р. галерея "Клер", Львів;

- 2007р. "Земля-Небо", Дзига, Львів;

- 2009р. "Кілім і Килимок", Дзига, Львів;

-2010р. "Пухнастий Покер", Британський Клуб у Львові;

- 2011р. "Звірята грають в казино ", Бон Тон, Львів;

- 2012р. "Таємне ТіЛО Львова", Зелена Канапа, Львів;

- 2012р. "Зі зеленоі скрині", Кава"арт, Львів.

Роботи знаходяться у численних громадських та приватних збірках багатьох країн світу.

У середу 27 лютого о 18:30 кав’ярня «Штука» запрошує на музичний вечір «Такі знайомі романтичні мелодії» у виконанні піаністки Ірини Лобанок.

У програмі:

·        Elvis Presley «Love me tender»;

·        Elvis Presley «Can't help falling in love»;

·        Frank" Sinatra «Stardust»;

·        Frank" Sinatra «All of me»;

·        Ray Charles «Georgia on my mind»;

·        Scorpions «Maybe I, maybe you»;

·        «Moon River», саундтрек до к/ф "Сніданок з Тіффані";

·        «Watch what happens», саундтрек до к/ф "Шербургські парасольки";

·        саундтрек до к/ф "Той самий Мюнхгаузен";

·        саундтрек до к/ф "Limelight" з Чарлі Чапліном та інші.

Вхід безкоштовний.

У вівторок 26 лютого о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Ерана Коліріна «Візит оркестру» (Ізраїль, 2007).

 Наш світ перенапружений різноманітними конфліктами, протистояннями та непорозуміннями, переповнений зайвими словами та порожніми думками. Мовчання, тиша і чистий простір гарних думок складно досяжний. А саме серед тиші можна почути голос Бога, у звільненому просторі побачити справжню красу світу, у спокої розгледіти душу ближнього, який в інформаційному світі виглядав далеким і чужим, мало не ворогом.

Ізраїльському режисеру Ерану Коліріну вдалось майже неможливе – примирити арабів та євреїв – принаймні у своєму фільмі – та запропонувати точний формат простору стосунків, у якому не буде місця фобіям та насильству. Для нас, здавалось би, ці проблеми далекі та неактуальні. Але лише на перший і неуважний погляд. Насправді для українців вкрай важливим є пошук форматів прощення. І навіть більше, ніж приховані політичні мотиви фільму, важливим є пошук звичайних проявів доброти та людяності в особистих стосунках.

“Візит оркестру” – дуже тонкий фільм. Побудований на півтонах, натяках, мовчанні. Завдяки цьому він дає значну свободу глядачеві у зануренні як в матерію кіно, так і у власну душу. Приклад кіно, що не заважає, а допомагає, не нав’язує, а підказує. Подорож арабських музикантів ізраїльською провінцією набуває майже символічного значення і навіть дозволяє віднаходити релігійні міфологеми. У вибраному режисером форматі немає нічого зайвого – і музика, і пустеля, і вечірні вогні доречні. І навіть недовга тривалість фільму сприймається як ще один прояв поваги до глядача.

І ще хочеться додати, що фільм “Візит оркестру” – один з еталонних прикладів як можна робити малобюджетне, але якісне кіно. І українські кінематографісти, з їх не зовсім виправданими та не до кінця реалізованими амбіціями, тут мають чому повчитися. Адже вкотре розумієш, що не гроші та зірки визначають якість фільму, а насамперед ідея та частина душі, яку автори вклали у свій твір.

Два призи Європейської Кіноакадемії, в тому числі за відкриття року.

Переможець кінофестивалю у Торонто.

Переможець кінофестивалю у Карлових Варах.

8 нагород ізраїльської кіноакадемії.

Переможець кінофестивалів у Варшаві та Копенгагені.

Bikur Ha-Tizmoret, Eran Kolirin, 2007

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

24 лютого, у неділю, о 18:30 кав’ярня «Штука» запрошує на музичний вечір «Такі знайомі романтичні мелодії» піаністки Ірини Лобанок та тенор-саксофоніста Ростислава Гавроша.

У програмі Ірини Лобанок:

·        Elvis Presley «Love me tender»;

·        Elvis Presley «Can't help falling in love»;

·        Frank" Sinatra «Stardust»;

·        Frank" Sinatra «All of me»;

·        Ray Charles «Georgia on my mind»;

·        Scorpions «Maybe I, maybe you»;

·        «Moon River», саундтрек до к/ф "Сніданок з Тіффані";

·        «Watch what happens», саундтрек до к/ф "Шербургські парасольки";

·        саундтрек до к/ф "Той самий Мюнхгаузен";

·        саундтрек до к/ф "Limelight" з Чарлі Чапліном та інші.

У виконанні Ростислава Гавриша впродовж години звучатимуть світові хіти, серед яких:

·        Раймонд Паулс «Довга дорога в дюнах»;

·        Ray Charles «Hit The Road Jack»;

·        John Lennon «Imagine»;

·        Nino Rota «Godfather»;

·        Antônio Carlos Jobim «The Girl from Ipanema»;

·        Consuelo Velázquez Torres «Bésame Mucho».

23 лютого, у суботу, о 19.00 кав’ярня «Штука» запрошує на вечір авторської пісні «Срібна Підкова» знову у Львові». Захід проводиться з метою відновлення фестивалю авторської пісні, що відбувався з 1995 до 2008 року. Організатор – Об’єднання громадян мистецький центр «Срібна підкова».

Впродовж вечора лунатимуть авторські пісні у виконанні Андрія Бочка (з гурту “Illusions”), Сергія Василюка (з гурту «Тінь сонця») та інших відомих бардів. А також - популярні пісні українських гуртів, до виконання яких зможе долучитись кожен із гостей.

Вхід безкоштовний.

Організатор  – ОГМЦ «Срібна Підкова»

Контактна особа - Юрій Капраль, 098 257 06 07

Кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на вечір акустичної музики у виконанні Джошуа Претта у п’ятницю 22-го лютого о 20:00.

Музика Джошуа – сплав стилів blues та easy listening. Часто лірична, зворушлива, часом провокує підспівувати, але завжди – легка та милозвучна.

Варто наголосити, що у кав’ярні звучать не записи, а Джошуа грає наживо впродовж години чи двох.

У середу та четвер 20 і 21 лютого о 18:30 кав’ярня «Штука» запрошує на музичний вечір «Такі знайомі романтичні мелодії» у виконанні піаністки Ірини Лобанок.

У програмі:

·        Elvis Presley «Love me tender»;

·        Elvis Presley «Can't help falling in love»;

·        Frank" Sinatra «Stardust»;

·        Frank" Sinatra «All of me»;

·        Ray Charles «Georgia on my mind»;

·        Scorpions «Maybe I, maybe you»;

·        «Moon River», саундтрек до к/ф "Сніданок з Тіффані";

·        «Watch what happens», саундтрек до к/ф "Шербургські парасольки";

·        саундтрек до к/ф "Той самий Мюнхгаузен";

·        саундтрек до к/ф "Limelight" з Чарлі Чапліном та інші.

Вхід безкоштовний.

У вівторок 19 лютого о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Марко Белоккьо «Усмішка моєї матері» (Італія, 2002р.).

 Напевно, найголовніший діалог нашого життя, який не затихає у нас – це розмова з Богом. Навіть ті, хто сумнівається чи заперечує існування вищого розуму, часто до нього апелює. У цій розмові ми, ким би не хотіли здаватися перед світом, завжди справжні перед собою. Таку розмову неможливо підслухати, ба більше, навряд чи вона буде зрозумілою сторонньому. Адже всю суму досвіду, страждань, сподівань та емоцій може належно оцінити хіба що наш постійний співрозмовник.

Життя – у культурних своїх проявах – може лише підказувати нам правильні слова та підштовхувати до дій, підвищувати нас у діалозі, робити розумнішими, глибшими, чуйнішими і водночас стійкішими до аргументів Бога. Тому розмова часто виходить складною, а розумна людина отримує щораз більше запитань, аніж відповідей.

Релігійні інтонації у мелодії світового кіно ніколи не домінували. Проте немає сумніву, що серйозне кіно не буде звучати переконливо, якщо у ньому не буде місця для Бога, навіть якщо воно й залишається порожнім. Тому добре кіно завжди значно духовніше, ніж жанрово релігійне чи тим паче розважальне.

Відомий італійський режисер Марко Беллоккьо сумою свого кінематографічного набутку заслужив на Каннську та Венеційську нагороди за визначний вклад у світове кіно. Значною мірою завдяки сильній духовній складовій своїх фільмів. В одному з кращих з них – “Усмішці моєї матері” (або “Час релігії” в оригінальній назві) – він максимально наближається до релігії як з формальної, так і з внутрішньої сторони. Стрічка розповідає про сучасного художника, який був залучений у кампанію про визнання його матері святою. З цієї фабули режисер вибудовує справжню драму стосунків людини з оточенням та внутрішніми переконаннями.

Такі фільми залишають терпкий, але багатий післясмак, який ще довго буде просити нас дивитися на деякі важливі речі по-іншому. Саме такий ефект – свідчення дієвості кіно як мистецтва.

Після перегляду фільму не перестаєш дивуватися деяким кінокритикам, які продовжують ховати італійське кіно, апелюючи до великих традицій минулого. Хочеться гірко відповісти їм, що не відмовився б від такої кризи в українському кіно. Творчість Беллоккьо, як і Бертолуччі, Торнаторе чи братів Тавіані є якраз навпаки – унікальним прикладом безболісної естафети поколінь, коли великі досвідчені майстри ведуть за собою молодь не лише своєї країни, але й європейського континенту.

У світлі останній подій з Ватикану подивитися добре італійське кіно, в якому Ватикан грає одну з головних ролей, буде хорошим приводом більше зрозуміти сучасні процеси у духовних інституціях нашої Європи та нашої України.

Приз екуменічного журі Каннського кінофестивалю,

приз Європейської кіноакадемії,

4 нагороди асоціації італійських кіножурналістів.

16 та 17 лютого, на вихідних, о 18:30 кав’ярня «Штука» запрошує на музичний вечір «Такі знайомі романтичні мелодії»: у суботу їх виконуватиме піаністка Ірина Лобанок, у неділю до неї долучиться тенор-саксофоніст Ростислав Гаврош.

У програмі Ірини Лобанок:

·        Elvis Presley «Love me tender»;

·        Elvis Presley «Can't help falling in love»;

·        Frank" Sinatra «Stardust»;

·        Frank" Sinatra «All of me»;

·        Ray Charles «Georgia on my mind»;

·        Scorpions «Maybe I, maybe you»;

·        «Moon River», саундтрек до к/ф "Сніданок з Тіффані";

·        «Watch what happens», саундтрек до к/ф "Шербургські парасольки";

·        саундтрек до к/ф "Той самий Мюнхгаузен";

·        саундтрек до к/ф "Limelight" з Чарлі Чапліном та інші.

У виконанні Ростислава Гавриша впродовж години звучатимуть світові хіти, серед яких:

·        Раймонд Паулс «Довга дорога в дюнах»;

·        Ray Charles «Hit The Road Jack»;

·        John Lennon «Imagine»;

·        Nino Rota «Godfather»;

·        Antônio Carlos Jobim «The Girl from Ipanema»;

·        Consuelo Velázquez Torres «Bésame Mucho».