19 грудня у кав’ярні «Штука» лунатимуть палкі танго і ліричні вальси у виконанні скрипальки Оксани Потапової та акордеоніста Мирона Остюка. Початок о 19:00, вхід вільний.
Найпопулярніші танго і вальси прозвучать особливо емоційно та проникливо завдяки чудовому поєднанню інструментів і віртуозному виконанню музикантів.
19 і 20 грудня з нагоди акції «Вдвічі більше Львова» «Штука» частуватиме усіх гостей подвійними порціями смачних кави, чаю і солодощів з акційного меню:
- кава «Нікарагуа Марагоджип» (найбільші зерна арабіки з приємним злегка солонувато-кислим смаком) - 33,00грн.;Увечері 18 грудня кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на концерт Оксани Потапової (скрипка) та Мирона Остюка (акордеон) «Улюблені мелодії різних поколінь». Початок о 19:00, вхід вільний.
Звучатимуть популярні композиції від часів Йоганна Брамса і до наших днів. Географія теж буде широкою, адже охопить не лише Європу, а й США. Звучатимуть відомі італійські пісні ХХ століття, твори сучасних українських композиторів, знані композиції Френка Сінатри та багато іншого.
У вівторок 15 грудня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Кріса Дурлахера «Жовтий будинок: Ван Гог і Гоген» (Великобританія, 2007).
Людина здатна на більше, ніж може собі уявити. Коли усвідомлює власне покликання, то навіть незбагненний світ розкриває перед нею свої таємниці. Тоді вона зливається зі світом, стає його невід’ємною, незамінною складовою і вже своєю творчістю – як рукою Бога – пробує відобразити та змінити світ.
Такі особливі люди власним життям проектують світ як творіння для інших, тих, хто ще не зміг відчути всю його велич. Не завжди вони викликають захоплення, але часто – нерозуміння. Їх як правило стороняться, можливо, усвідомлюючи особливу місію у житті. Вони потребують духовного товариства, але, як правило, майже завжди страждають від самотності та обов’язку бути оком, рукою, вухом чи тілом Творця.
Історія не знає більш драматичних стосунків, ніж коротка дружба Вінсента Ван Гога і Поля Гогена. Обидва відзначені особливим доторком Творця, проте різні за творчими манерами та філософією життя. Обидва стали символами самовідданого служіння мистецтву та людям. Обидва прожили короткі життя, проте надзвичайно насичені внутрішніми пошуками та стражданнями. Про них цей фільм.
У фільмі “Жовтий будинок” британський режисер Кріс Дурлахер здійснює відчайдушну спробу зрозуміти природу творчості та проаналізувати причини дружби двох великих художників та їхнього розриву, які опосередковано призвели врешті решт до смерті Ван Гога та духовної заокеанської еміграції Гогена. Вийшов дуже глибокий камерний шедевр, глибинне занурення у природу геніальності, базований на шанобливому ставленні до історичних фактів, хоча й не позбавлений авторської суб’єктивності.
Фільм допомагає краще зрозуміти геніальну творчість обох художників. І тоді з пилу та пам’яті, фарб та алкоголю, відчаю та самотості проростають портрети митців, жорсткі, без прикрас, але такі, що уже понад століття магнетять увагу мільйонів.
Тобто, маємо справу з достовірною реконструкцією душі та характеру людини. Можемо майже у реальності короткочасно прожити їхній біль, радощі та заздрість, творчі злети і падіння, які були скомпресовані у декілька найбільш плідних місяців в історії мистецтва.
Зрештою, для неофітів цей фільм – шанс відкрити Ван Гога та Гогена як художників, а для когось, заштовханого життєвими турботами, – полюбити знову.
Приходьте. Вечір буде наповнений фарбами, драмою, глибокими думками та дискусією.
Олег Яськів
The Yellow House, Chris Durlacher, 2007
Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/
13 грудня з 19:00 до 20:00 у кав’ярні «Штука» триватиме фортепіанний концерт Олексія Карпенка. Звучатимуть авторські версії українських популярних композицій та народних пісень. Вхід вільний.
У програмі:
- Океан Ельзи «Коли навколо ні душі»;У суботу 12 грудня кав’ярня «Штука» запрошує на скрипковий концерт Христини Сандецької та Світлани Грабик. Початок о 19:00, вхід вільний.
Звучатимуть:
- А. П’яццола «Лібертанго»;11 грудня, у п’ятницю, кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на вечір імпровізаційної музики Павла Гречки та Сергія Зеленського «Народження звуку». Початок о 19:00, вхід вільний.
У листопадовому інтерв’ю для сторінки «АртВертеп» Павло Гречка розповів про близькі йому музичні форми і техніки: «Мені важливо зберегти традицію конкретного стилю, характерне йому мислення співставити з ідеями імпровізаційної музики <…> Робота над ними може тривати роками, а втілюється в одну-дві хвилини звучання. З іншого боку, фактури під час імпровізацій народжуються спонтанно, легко. Я можу сісти й награти дві години музики без жодної підготовки, але працюю кілька років над двохвилинним твором, який зрештою, можливо, не прозвучить ніде…».
Про музикантів
Павло Гречка (фортепіано) народився у Львові в 1969 році.
Закінчив Львівське музичне училище та Львівський вищий музичний інститут по класу композицій М. Скорика та по класу фортепіано Н.Грамотєєвої, а також асистентуру-стажування у М. Скорика та Г. Лященка. Учасник і лауреат фестивалів «Контрасти», «Віртуози», «Київмузикфест», «Міжнародний форум музики молодих». Автор трьох «Симфоній», «Сонати для фортепіано», камерно-інструментальних та хорових творів. Виступає як піаніст-імпровізатор в різноманітних стилях від бароко до джазу.
Сергій Зеленський (гітара) народився у Львові в 1953 році.
Самостійно почав навчатися грі на гітарі з 15 років. Довгий час грав у львівських естрадних та рок гуртах. Закінчив музичну школу і Львівське музичне училище по класу гітари. У 1992 році закінчив консерваторію по класу композиції П. Гергелі та М. Скорика. Учасник численних концертів та фестивалів сучасної музики у Львові та за кордоном. Тяжіє до пошуків та експериментів, пише музику на власні вірші, у творах використовує елементи джазу та рок-музики, створює композиції із застосуванням технік сонористичної та мінімалістичної музики.
У вівторок 8 грудня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Алана Рудольфа «Досліджуючи секс» (США-Німеччина, 2001).
Цей чудовий, але ризиковий фільм базований на відомій книзі “Дослідження сексуальності. Архів сюрреалістів”, яку ініціював та опублікував засновник сюрреалізму Андре Бретон. Разом з ним у записі діалогів, анкет та сеансів психоаналізу брали участь десятки відомих митців, серед яких такі видатні представники мистецького авангарду як Луі Арагон, Антонен Арто, Ман Рей, Поль Елюар та інші. Дивно, що Франція так і не наважилась на екранізацію цього досить вагомого для мистецтва та психоаналізу видання. Сміливішими виявились німці та американці, які створили оригінальну інтерпретацію цього дослідження.
Фільм відомого американського режисера Алана Рудольфа (який перед тим вже прославився фільмом на близьку тему “Модерністи”) не тільки досліджує секс – на цю тему не вистарчить і багаторічного серіалу. Натомість, автори намагаються відобразити прекрасну епоху розквіту мистецького авангарду, яка була позначена ламанням стереотипів, революційними змінами свідомості, сміливими дослідженнями підсвідомості, вирівнюванням прав жінок і одночасною появою цілого грона шедеврів у літературі, живописі, кіно та музиці. Ця епоха до сих пір резонує в нас джазовою музикою, інтер’єрами в стилі арт-деко, вишуканою жіночою модою, строгими чоловічими костюмами та вільними манерами мистецько налаштованих мешканців мегаполісів.
Звичайно, ми зовсім не хочемо епатувати розумних глядачів – у Кіноклубу ніколи не було таких намірів. “Досліджуючи секс” – це у першу чергу добра нагода обговорити одну з найважливіших проблем двадцятого сторіччя, подискутувати про лінії рівноваги між мистецтвом та епатажем, відділити по-справжньому цінне від історично проминулого у цій багатій на генії та суспільні катастрофи епосі, яку багато з нас любить. Це поліжанровий фільм, який поєднує романтичну історію, комедію і психоаналітичну драму.
У цьому фільмі є все, щоб подарувати справжній смак часу, хороший настрій та натхнення для незабутніх ночей: сильна акторська гра, вдала музика, захопливий сценарій, прискіпливе відтворення побутових деталей. І звісно еротизм, який, безумовно, присутній, але, як і все творчо переосмислене, прихований за вуаллю інтелектуальних діалогів, двозначних натяків, деталей роздрібленого цілого, фрагментами мистецьких творів. Тобто, він наелектризовує глядача, напружує його уяву, створює еротичне візуальне тло, але насамперед пропонує інтелектуальний діалог як з авторами фільму, так і з літературними натхненниками, які фактично стали символами великої епохи сюрреалізму та авангарду.
Приходьте. Ми продовжуємо досліджувати світ у всіх його незбагненних проявах…
Олег Яськів
Investigating sex, Alan Rudolph, 2001
Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/
4 грудня з 19:00 до 20:00 – фортепіанний концерт Владислава Сташенка.
4 грудня з 21:00 до 22:00 – “Folk ANIMA”- дует Марії Зятик (голос) і Тетяни Чайковської (фортепіано) виконуватиме обробки українських народних пісень та авторські композиції.
5 грудня з 19:00 до 20:00 - фортепіанний концерт Миколи Дороша.
5 грудня з 21:00 до 22:00 – «Буґі-вуґі, свінґ і блюз», концерт фортепіанного дуету Світлани Позднишевої та Маріанни Доброї. Хочете насолодитися запальними ритмами буґі-вуґі та свінґу? А, може, маєте охоту відпочити під меланхолійний блюз? Чи, може, вам цікаво почути твори геніального Бетховена у джазовій обробці? Тоді приходьте до нас!
6 грудня з 19:00 до 20:00 – концерт дуету “Te Deus” музикантів Яни і Ярослава Кондири. Звучатимуть популярні композиції для флейти і фортепіано.
6 грудня з 21:00 до 22:00 – концерт Світлани Позднишевої (фортепіано) та Софії Роговської (голос). Звучатимуть італійські та українські арії.
У вівторок 1 грудня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Лорана Тірара «Мольєр» (Франція, 2007).
Тільки французи, з величезною культурною традицією та, мабуть, найкращою школою кіно, вміють так майстерно передавати на екрані дух і смак історичних епох. Коли повага і увага виявляється у найменших деталях – від підбору акторів до останнього ґудзика на камзолі, коли музика витончено стилізована, а інтер’єри та вулиці історично збережені.
Французькі кінематографісти створили не просто біографію видатного драматурга та сатирика. Їм вдалося мікроскопічно точно зануритись у розкішну атмосферу театру Франції кінця XVII століття – епохи пізнього бароко.
І найголовніше – те, що авторам вдалось уникнути невдалої траєкторії багатьох кіностилізацій минулих епох, коли сучасні актори грають в історичних декораціях, через що переконливість оповіді практично зникає і глядачі спостерігають за «грою в історію», що і складає природу більшості комерційних фільмів. Фактично, історія “історичного” кіно – це історія поразок за рідкісними винятками. Ще менше вдалих фільмів, які ставлять подвійну задачу – на тлі історичної епохи відобразити внутрішній світ і творчу лабораторію видатних постатей.
А найскладніше, мабуть «працювати» на тонкій лінії, яка розмежовує театр і кіно. Не можна сказати, що кінематограф не прагнув переосмислити природу театру (не йдеться про екранізації п’єс – того ж Шекспіра, Лопе де Веги, Вальда чи інших – якраз таких фільмів, а серед добрих, немало). Проте вдалих спроб відтворити світ театру не так багато. І фільм режисера Лорана Тірара «Мольєр» – одна з кращих серед них і найсучасніша.
Переконаний, що саме після таких фільмів людина захоче повернутися у театр не як статусне місце для показу вечірніх туалетів, а в театр як живу творчу лабораторію людських взаємостосунків. Більше того, глядач зрозуміє, що класика – це не лише пафосне слово, а піт, кров і сльози геніїв минулого, які жили і творили у значно складніших умовах, ніж ми. І не лише геніїв, але багатьох нині забутих подвижників улюбленої справи.
Навіть зараз складно йти проти течії, критикуючи багатіїв та можновладців, висміюючи міщанство та людей з колективними інстинктами, викриваючи корупцію та лицемірство. А лише уявіть як непросто та ще й з яким ризиком для життя це було робити колись! Мольєр прожив цікаве, сповнене пригод і небезпек життя, важливі віхи якого лягли в основу його дуже гострих та небезпечних п’єс.
У цьому фільмі майстерно переплетені життєпис Мольєра і уявний образ його сучасників, стилістично сплавлені драма і комедія. Сам фільм структурно стає драмою у драмі, комбінуючи сюжетні ходи найвідоміших п’єс геніального драматурга «Тартюф» та «Мізантроп». І найголовніше, фільм елегантно і правдиво створює плетиво почуттів, у яких кохання, зрада і прощення є лініями одного лабіринту життя, який так вабить нас попри небезпеки.
Фільм – як єдине ціле акторської гри, операторської роботи, сценарної драматургії – працює з глядачем на найтонших рівнях: без грубого епатажу, без дешевої скандальності та необґрунтованої оголеності. Його сенсуалізм та магнетизм – у прихованих жестах, деталях зачісок, напів-поглядах, метафорах та іронічних фразах; в очікуванні поцілунку, сексу, вчинку.
“Мольєр” – справжній подарунок усім хто закоханий у літературу, театр, мистецтво. Хто вміє розрізняти талант від посередності. Хто вірить, що тіні генїів – це сліди Бога.
Приходьте. Ми продовжуємо відкривати завісу світу, яким його створив Бог і залишив нам…
Олег Яськів
Molière, Laurent Tirard , 2007
Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/