У вівторок 28 липня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега
Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Бернардо Бертолуччі «Під
пологом неба» (Італія-Великобританія, 1990).
Спекотна літня погода
неминуче відносить нас у сни, де ми опиняємося в оточенні інших культур та
пейзажів, а також розпочинаємо екзистенційну подорож у власну підсвідомість.
Можливо, там “де нас немає”, ми знайдемо нарешті своє власне “я”…
Фільм великого Бернардо
Бертолуччі – це не стільки запрошення у літо з туристичним післясмаком, скільки
серйозний аргумент на долю тих, хто втрачає власну притомність у нашому жорстокому
і схематизованому світі. Це модель, де програвати можна красиво, а шукати
порятунку від безвиході – подорожуючи через чужі цивілізації, облизуючи
підсолені пересохлі губи та затуляючи обличчя від безжалісного гарячого вітру…
Цей чудовий фільм – суцільне
кінематографічне марево, яке огортає з перших хвилин і цілком підкоряє волю. У
якийсь момент під час перегляду здається, що відчуваєш гарячий африканський
пісок на зубах і пересушену шкіру. А ще нервово оглядаєшся – чи не втратив
найдорожчих людей, чи не залишився наодинці з власними поразками, чи місто, у
якому живеш, залишається твоїм.
Небагато є фільмів у
світовій скарбниці, які б настільки відображали запах і подих літа, його
екзистенційну проекцію на людське існування, як «Під пологом неба». Ще менше
таких, яким би вдалося поєднати присутність літа з відчуттям простору, часу та
місця людини у лабіринтах життєвих доріг.
Орієнтація на смаки
організаторів Канського кінофестивалю – не найгірша чеснота. Співпадіння наших
смаків з “їхніми” – такий собі варіант естетичної гри у класики. Не так давно
класика світового кіно італійця Бернардо Бертолуччі відзначили почесною і
цілком заслуженою нагородою у Каннах за вклад у розвиток кіномистецтва.
Адже Бертолуччі – один з
моїх улюблених режисерів. Один з нечисленної когорти великих італійців, які
продовжують утримувати славу кіно своєї вітчизни. Один з небагатьох у світі
режисерів, який знімає фільми на однаково високому рівні, тобто такі, які можна
(і потрібно) дивитись завжди і без застережень.
А ще – добра нагода спільно
спостерігати за, мабуть, найкращою в історії кіно роботою видатного оператора
Вітторіо Сторраро, постійного партнера та однодумця великого Бертолуччі.
Тож продовжуємо
занурюватись у літо і у власне підсвідоме – повільно, обережно…
Олег Яськів
The Sheltering Sky, Bernardo Bertolucci, 1990
Читайте
про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/